З 28 лютого 2026 року ціни на нафту Brent зросли на 40%, досягнувши 19 за барель. Країни запустили механізми, яких не застосовували з часів російського вторгнення в Україну — і перевершили їх
32 країни-члени Міжнародного енергетичного агентства ухвалили безпрецедентне рішення — випустити на ринок 400 млн барелів зі стратегічних резервів. Це найбільший такий крок в історії МЕА, вдвічі більший, ніж у 2022 році після вторгнення росії в Україну (тоді — 182 млн барелів). США додатково оголосили запит на 86 млн барелів з власного стратегічного резерву.
Саудівська Аравія активно залучила трубопровід «Схід-Захід» (East-West Pipeline) потужністю до 5–7 млн барелів/добу, що з'єднує нафтові родовища з портом Янбу на Червоному морі. ОАЕ паралельно використовують свій трубопровід до Фуджейри потужністю 1,8 млн барелів/добу. Разом ці маршрути здатні покрити близько третини обсягів, що раніше проходили через Ормуз.
Вісім членів ОПЕК+ вже підвищили квоти на 2,9 млн барелів/добу в рамках плану дій на надзвичайний випадок. Саудівська Аравія нарощувала відвантаження у лютому до понад 7 млн барелів/добу — найвищий рівень з квітня 2023 року. Розглядається й подальше збільшення на 411 тис. барелів/добу.
На відміну від 2022 року (тоді витратили ~3,6% ВВП єврозони на субсидії), цього разу бюджетні можливості обмежені: дефіцити залишаються вищими на 3 відс. пункти, а витрати на оборону зростають. Уряди переходять до більш точкових програм — адресної підтримки домогосподарств та малого бізнесу замість масових субсидій.
Можливе джерело фінансування: податки на надприбутки енергетичних компаній, що вже застосовувалися у 2022–2023 роках.
Третій за величиною імпортер нафти у світі, Індія, розглядає збільшення закупівель російської сировини як антикризовий захід. Індійські держнафтокомпанії та урядовці вже провели зустріч для розробки планів на випадок тривалого закриття Ормузу. Резерв країни становить лише 30 млн барелів — еквівалент 6 днів споживання.
Світ зустрів іранську кризу з більшими резервами й меншими бюджетами. Рекордне вивільнення 400 млн барелів тимчасово стримало ціни. Але якщо Ормузька протока залишатиметься заблокованою довше — ні резерви, ні альтернативні маршрути, ні збільшення видобутку ОПЕК+ не зможуть повністю покрити випадіння ~20 млн барелів на добу
Кількість країн, що стають більш авторитарними або демократичними — по регіонах світу у 2025 році
12 країн автократизуються проти лише 7 демократичних — найбільший розрив у будь-якому регіоні. Військові перевороти, узурпація влади та придушення опозиції набирають обертів.
Регіон під найбільшим тиском поза Африкою. Зростання авторитаризму тут нерозривно пов'язане з агресивною зовнішньою політикою росії та її впливом на сусідні держави.
Жодна країна не рухається до автократії — 4 навпаки зміцнюють демократичні інститути. Однак дослідники V-Dem застерігають: тренд не гарантований, і окремі країни вже демонструють тривожні сигнали всередині.
У 2025 році авторитаризм наступає майже вдвічі активніше, ніж демократія. На кожну країну, що здобуває свободи, припадають майже дві, що їх втрачають. Глобальна «третя хвиля» демократизації фактично змінила напрямок.
Від стародавніх торгових шляхів шовку та прянощів — до нафтового коридору, що визначає ціну бензину на заправках у кожній країні світу
Протока сполучала Персію, Аравію та Індію. Через неї везли шовк, прянощі, кераміку та перли. Перські, грецькі та арабські мореплавці знали про її стратегічне значення задовго до появи сучасних держав. Вавилонські та перські записи фіксують активну торгівлю через Перську затоку ще у III тисячолітті до нашої ери.
Після арабського завоювання Персії торгівля через протоку досягла небаченого розквіту. Королівство Ормуз перетворилося на найбагатше портове місто регіону — туди стікалися купці з Китаю, Індії, Африки та Середземномор'я. Марко Поло у 1272 році описував Ормуз як велике торгове місто, куди звозили товари з усього Сходу.
Афонсу ді Альбукерк захопив острів Ормуз і збудував фортецю, встановивши португальський контроль над усією торгівлею в регіоні. Португальці ввели систему «картасів» — платних дозволів на торгівлю в Перській затоці. Будь-яке судно без такого документа могло бути захоплене або знищено. Ця монополія тривала 115 років і приносила Лісабону колосальні прибутки від мита на шовк, прянощі та перли.
Шах Аббас I у союзі з Британською Ост-Індійською компанією вигнав португальців. Натомість британці отримали торговельні привілеї і поступово встановили протекторат над арабськими еміратами затоки. У 1908 році в Персії відкрили нафту — і Лондон усвідомив, що Ормуз це вже не просто шлях прянощів, а стратегічна артерія нової індустріальної цивілізації.
Іранський прем'єр Мохаммад Мосаддик націоналізував Англо-іранську нафтову компанію. Британія відправила до протоки Королівський ВМФ та заблокувала експорт іранської нафти — це було перше використання Ормузу як геополітичної зброї в сучасну епоху. У 1953-му ЦРУ і МІ-6 організували переворот, повалили Мосаддика і повернули шаха до влади.
Арабське нафтове ембарго 1973 року спровокувало глобальну рецесію і вчетверо підняло ціни на нафту. Через Ормуз проходила ця нафта — і раптом весь світ зрозумів, наскільки вразлива його економіка. Ісламська революція 1979 року замінила шаха аятолою Хомейні і кардинально змінила геополітику протоки — тепер нею управляла ворожа до Заходу держава.
Ірано-іракська війна перетворила Ормуз на активну зону бойових дій. Обидві сторони атакували нафтові танкери, Іран мінував протоку. США запустили операцію Earnest Will з ескортування кувейтських танкерів. У квітні 1988-го після підриву USS Samuel B. Roberts американці знищили половину іранського флоту в операції Praying Mantis — найбільшому морському бою США з часів Другої світової.
Після американо-ізраїльських ударів по ядерних об'єктах Ірану і загибелі верховного лідера Хаменеї Корпус вартових ісламської революції вперше оголосив протоку закритою. Понад 150 танкерів стали на якір. Ціни на нафту сягнули $119 за барель. Brent підскочив на 8% за тиждень. Катар оголосив форс-мажор по ЗПГ. Морський трафік впав на 70%.
Альтернативний маршрут — саудівський трубопровід Схід-Захід до Янбу (Червоне море) та трубопровід ОАЕ Хабшан–Фуджейра. Але їхня сумарна пропускна здатність покриває лише частину щоденного потоку через протоку.
За 2500 років змінилися лише товари і прапори над фортецями. Прянощі та шовк замінила нафта і зріджений газ. Португальські картаси перетворилися на американські авіаносці. Але географічна логіка залишилась незмінною: хто тримає 34 кілометри між Іраном та Оманом — той тримає руку на кисневому вентилі світової економіки.
Кількість країн, що стають більш авторитарними або демократичними — по регіонах світу у 2025 році
12 країн автократизуються проти лише 7 демократичних — найбільший розрив у будь-якому регіоні. Військові перевороти, узурпація влади та придушення опозиції набирають обертів.
Регіон під найбільшим тиском поза Африкою. Зростання авторитаризму тут нерозривно пов'язане з агресивною зовнішньою політикою росії та її впливом на сусідні держави.
Жодна країна не рухається до автократії — 4 навпаки зміцнюють демократичні інститути. Однак дослідники V-Dem застерігають: тренд не гарантований, і окремі країни вже демонструють тривожні сигнали всередині.
У 2025 році авторитаризм наступає майже вдвічі активніше, ніж демократія. На кожну країну, що здобуває свободи, припадають майже дві, що їх втрачають. Глобальна «третя хвиля» демократизації фактично змінила напрямок.
Diogen.uk — це незалежна українська аналітична платформа, яка агрегує, перекладає, переосмислює та порівнює новини з усього світу. Мета сайту — виявлення смислів, психологічних впливів та інформаційних конфліктів, прихованих у потоках щоденних новин.
DIOGEN© Усі права захищено
Київ вул. Автозаводська 2
[email protected]
Третина світової сировини для добрив проходить через 33 км протоки — і зараз цей шлях закрито
Для фермерів Пакистану, Бангладешу, Уганди агрономічний дедлайн вже настав — або добрива куплені зараз, або сезон пропущено. Пропустити сезон у Малаві — це відсутність їжі на цілий рік.
