- Ключові пункти:
- Американська розвідка попередила, що зміна режиму в Ірані малоймовірна навіть після ліквідації верховного лідера. Іран має потужні силові структури, які зможуть зберегти владу.
- Новим верховним лідером став Моджтаба Хаменеї, 56-річний син чинного лідера Алі Хаменеї. Він завжди перебував у тіні влади, контролюючи силові структури, і його призначення зберігає наступність правлячого режиму.
- Цілі адміністрації Трампа залишаються неясними – чи це лише ліквідація ядерної програми, чи все ж таки зміна режиму, що суперечить оцінкам власної розвідки. Військова операція виявилась не такою швидкою та ефективною, як очікувалось.
- Розвідувальні прогнози не завжди точні, проте адміністрація Трампа проігнорувала висновки аналітиків щодо Ірану, як і в інших ситуаціях. Іран зберігає стабільність після призначення нового верховного лідера.
Розвідка США ще до початку бойових дій визначила: зміна режиму в Ірані малоймовірна навіть після загибелі верховного лідера. Але адміністрація Трампа знала про цей висновок – і все одно почала війну.
Зміна режиму в Ірані – це те, чого Вашингтон офіційно “не домагається”, але неофіційно дуже хоче. Проблема в тому, що власна розвідка США ще в лютому 2026 року прямо сказала: не вийде. Ні обмежені авіаудари, ні тривала військова кампанія не призведуть до того, що в Тегерані постане нова влада. Навіть якщо вбити верховного лідера. Цей висновок Національної розвідувальної ради ліг на столи у Вашингтоні до 28 лютого – дня, коли США та Ізраїль розпочали бойові дії. І тепер, коли муллократія вже обрала нового верховного лідера – сина Алі Хаменеї, Моджтабу, – прогноз аналітиків справджується з лякаючою точністю.
Що знала розвідка – і коли
Оцінка Національної розвідувальної ради, завершена у лютому цього року, містила однозначний висновок: жодна форма американського військового втручання не забезпечить зміни режиму в Ірані. Ні короткотривалі удари по ядерних об’єктах, ні масштабна кампанія із залученням наземних сил. Навіть фізична ліквідація верховного лідера не відкриває шлях до демократичного перелому – адже в Ірані просто не існує сильної, організованої опозиційної коаліції, здатної заповнити утворену порожнечу.
Аналітики також передбачили: зміна режиму неможлива і в сценарії загибелі верховного лідера – іранський істеблішмент спробує зберегти наступництво влади за будь-яку ціну. Саме це й відбулося – вже 8 березня Збори експертів, колегія з 88 шиїтських кліриків, проголосували за призначення Моджтаби Хаменеї новим верховним лідером. Вибори, якщо їх можна так назвати, проходили в умовах надзвичайного тиску: командири Корпусу вартових ісламської революції (КВІР) телефонували членам Зборів і вимагали голосувати “правильно”. Декільком противникам цієї кандидатури просто не дали висловитися.
Висновки розвідки прямо суперечать публічним заявам адміністрації Трампа про те, що операція завершиться “відносно швидко, можливо за кілька тижнів”. Виникає незручне запитання: якщо аналітики знали правду, чому ніхто її не почув?
Питання та відповіді:
Чому зміна режиму в Ірані малоймовірна навіть після загибелі лідера?
В Ірані немає єдиної опозиційної коаліції, здатної перехопити владу. Режим спирається на Корпус вартових ісламської революції, який контролює армію, спецслужби та значну частину економіки – ці структури функціонують незалежно від персони верховного лідера.
Хто такий Моджтаба Хаменеї і чому Трамп назвав його “нікчемою”?
56-річний Моджтаба – другий син Алі Хаменеї. Ніколи не займав виборних посад, але десятиліттями керував частиною державного апарату із-за лаштунків. У 2019 році потрапив під санкції США за “дестабілізуючу” діяльність. Трамп назвав його “нікчемою” і “неприйнятним”, але зупинити призначення не зміг.
Чи може Трамп змусити Іран змінити лідера?
Юридично – ні. Відповідно до іранської конституції, верховного лідера обирають виключно Збори експертів. Трамп заявив, що новий лідер “не протримається довго” без схвалення США, але механізму реалізації цієї погрози через дипломатію не існує – лише продовження бойових дій.
Моджтаба Хаменеї: “важковаговик” чи сімейна спадщина
Трамп назвав його “нікчемою” і “неприйнятним”. Ізраїльські військові заздалегідь оголосили його потенційною ціллю. Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем пообіцяв йому “ту саму долю, що й батьку”. І попри все це – 56-річний Моджтаба Хаменеї тепер є третім верховним лідером Ісламської Республіки за всю її 47-річну історію.
Його біографія – це портрет людини, яка ніколи не виходила на авансцену, але завжди перебувала поряд із важелями влади. Народився 1969 року в Мешхеді, у сім’ї майбутнього аятоли. Служив у КВІР під час ірано-іракської війни 1980-х. Навчався в семінарії Кума під керівництвом кліриків, які відкрито закликали вбивати молодь за “пропаганду західної аморальності”. Американські дипломатичні депеші, оприлюднені WikiLeaks ще у 2000-х роках, характеризували його як “силу за троном”.
Коло знайомств Моджтаби охоплює командирів КВІР і Басідж – добровольчих формувань, що систематично придушували протести. Вважається, що саме він організував сумнозвісну перемогу Махмуда Ахмадінеджада на виборах 2005 року, а потім особисто контролював розгін масових протестів 2009-го. Його мати, дружина та сестра загинули в ударі 28 лютого, що знищив батька. Сам Моджтаба в момент удару у резиденції не був. З тих пір він не з’являвся публічно жодного разу.
Чи є він “легковаговиком”, як стверджує Трамп? Навряд. У теологічному сенсі – так, його ранг ходжатольеслама нижчий за повноцінного аятолу. Але батько Алі Хаменеї теж не мав титулу аятоли, коли у 1989 році зайняв посаду – конституцію тоді просто підкоригували під нього. Схожий варіант можливий і зараз.
Цілі Трампа: ядерна програма чи падіння режиму
Офіційна версія Вашингтона змінювалася неодноразово. Міністр оборони Піт Хегсет запевняв: зміна режиму – не мета, а завдання – знищити ядерну програму. Трамп говорив про “запобігання балістичним ракетним ударам”. Але одночасно президент публічно розмірковував про те, якого лідера він хотів би бачити в Тегерані, – і навіть заявив: “Я маю брати участь у призначенні”. Іранська сторона відкинула ці слова з не скованою іронією: спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф назвав вимоги Трампа абсурдними – і порівняв їх з “бандою Джефрі Епштейна”.
Розрив між офіційними цілями та реальними очікуваннями виявився надто очевидним. Якщо адміністрація справді не планувала зміни режиму – навіщо ліквідовувати верховного лідера разом із десятками найвищих посадовців? Загинули головний радник з безпеки Алі Шамхані, командувач КВІР Мохаммад Пакпур, міністр оборони Азіз Насірзаде. Іран втратив ціле покоління керівників – проте ісламська республіка не впала.
Ціни на нафту після початку бойових дій перевищили 100 доларів за барель – Іран фактично заблокував судноплавство у Ормузькій протоці. Це ще один наочний доказ того, що “швидка перемога за кілька тижнів” залишається лише риторикою.
Коли аналітики помиляються – і коли їх ігнорують
Скептицизм Трампа щодо власної розвідки добре відомий. ще в перший президентський термін він систематично відкидав аналітичні оцінки ЦРУ та АНБ як “глибинну державу”. Торік директор Тулсі Габбард звільнила виконувача обов’язків голови Національної розвідувальної ради – після того, як та опублікувала меморандум, що суперечив офіційній позиції адміністрації у справі депортації венесуельських мігрантів.
Водночас у розвідувальної спільноти є власний рахунок прорахунків. У 2021 році аналітики прогнозували повільне падіння афганського уряду – насправді талібан встановив контроль за лічені дні. Напередодні повномасштабного вторгнення росії в Україну в лютому 2022 року Офіс директора національної розвідки, Пентагон і ЦРУ одностайно прогнозували швидку капітуляцію Києва. Обидва прогнози виявилися катастрофічно хибними.
Ричард Голдберг, колишній директор з протидії іранській зброї масового знищення у Раді національної безпеки, зазначив: оцінка розвідки – це “майже як колонка думок від розвідувального спільноти”. Лідери можуть з нею погоджуватися, можуть ігнорувати. Трамп обрав друге.
Іран після Хаменеї: жорсткіший або сильніший
Аналітики Chatham House ще до оголошення результатів попереджали: призначення Моджтаби Хаменеї стане сигналом – “нічого не зміниться”. Він виявився точним. КВІР оперативно присягнув новому лідерові на вірність, оголосивши готовність “коритися до останньої краплі крові”. Президент Масуд Пезешкіан назвав вибір “маніфестацією волі ісламської нації”. путін запевнив у “незламній підтримці”.
Війна з Іраном: дзеркало путінської спецоперації
Показово, що саме цей сценарій – збереження влади всередині кола режиму без будь-якої зміни режиму – розвідка США і описувала як найвірогідніший. Іран не розпався. Він переструктурувався: з більш молодим і, за всіма ознаками, ще жорсткішим керівником.
Опозиційна організація Муджахедін-е Хальк назвала призначення спробою перетворити теократію на спадкову монархію. “Абсолютне духовне правління перетворилося на монархію, – написала лідерка організації Маріам Раджаві, – але це не врятує судно, що тоне”. Можливо. Але поки що судно тримається на плаву – і стріляє у відповідь.
Питання не в тому, чи впаде іранський режим. Питання в тому, скільки коштуватиме операція, яку запустили всупереч власним аналітикам – і яка вже переконливо підтвердила їхній прогноз.
