- Небезпечна схожість риторики: Президенти США та Росії використовують майже ідентичні виправдання для виправдання своїх воєнних дій – твердження про "невідворотну загрозу" та прагнення "завершити війну", яку нібито "не починали". Ця подібність викликає занепокоєння щодо дотримання міжнародних норм.
- Зміна режиму як прихована мета: Як у війні проти Ірану, так і у вторгненні в Україну, справжньою, але прихованою метою є зміна режиму, попри заяви лідерів про інші цілі. Це грубо порушує принципи суверенітету.
- Відсутність чіткої стратегії виходу: В обох випадках бракує чіткого плану виходу з конфлікту, що створює ризики ескалації та затягування війни. Риторика адміністрацій США та Росії змінюється щодня, демонструючи відсутність продуманої стратегії.
Міністр оборони Піт Гегсет заявив, що США «не починали цієї війни». кремль казав те саме у лютому 2022-го. Між риторикою Білого дому та кремля — моторошна схожість, яка змушує замислитися: чи не наступає Вашингтон на ті самі граблі?
Війна з Іраном розпочалася 1 березня 2026 року зі слів, які вже хтось вимовляв. «Ми не починали цієї війни — ми її завершуємо», — оголосив міністр оборони США Піт Гегсет. Чотири роки тому, в лютому 2022-го, майже те саме говорив путін про Україну: «Ми не починали так звану війну — ми намагаємося її завершити». Збіг риторики настільки разючий, що його важко пояснити випадковістю.
Операція «Epic Fury» — так офіційно названа американсько-ізраїльська кампанія проти Ірану — офіційно оголошена як захід проти ядерної загрози. Але серед цілей із самого початку мигтіла і зміна режиму: Трамп закликав іранців «перебрати владу», хоча Гегсет одночасно запевняв, що зміна режиму — не мета. Вже в перші дні операція вбила верховного лідера Алі Хаменеї та кількох його найближчих наступників. Але питання, яке ніхто у Вашингтоні не квапиться формулювати вголос, залишається: а що далі?
Війна з Іраном та вторгнення в Україну: однакові слова з різних столиць
Збіги між риторикою Білого дому та кремлівськими наративами 2022 року — не лише у вступних фразах. Трамп у своєму нічному відеозверненні говорив про десятиліття іранського «кровопролиття та масових вбивств» і наполягав, що «більше не може це терпіти». путін у лютому 2022-го перераховував десятиліття «образ» з боку Заходу та України — і теж оголошував, що Росії «не лишили вибору». Обидва лідери спочатку малювали образ жертви агресора, а потім оголошували себе визволителем.
Війна Трампа проти Ірану і вторгнення в Україну
Небезпечне дзеркало: як виправдання Білого дому повторює кремлівську риторику — і чому це важливо для всього світу
Операція «Epic Fury» розпочалася 28 лютого 2026 р. • Аналіз станом на березень 2026 р.
🔍 5 ключових паралелей між двома війнами
🇺🇦 Прямі наслідки для України
⚖️ Принципові відмінності — чому аналогія неповна
Агресор — Іран, не навпаки: Україна ніколи не нападала на росію. Іран же роками постачав росії дрони-шахеди для ударів по українських містах і підтримував терористичні проксі.
Анексія vs. удар: росія відверто захопила 20% України і прагне більше. США не заявляли про наміри анексувати іранську територію.
Ядерна реальність: Іран справді розробляв ядерну зброю, що підтверджено МАГАТЕ. Україна не мала подібних програм ні до 2014-го, ні до 2022-го.
Сила проти слабкості: США і Ізраїль продемонстрували силу. росія в Україні — п’ять років — демонструє свою слабкість.
🎭 Хто виграє від «розмитості» міжнародних норм
Отримав ідеальний контраргумент для виправдання вторгнення: «США теж так роблять». Нафтові доходи зросли. Увага Заходу відвернута. Переговорний тиск знято.
Коли найпотужніша демократія порушує Статтю 2(4) ООН, авторитаріям по всьому світу стає легше виправдовувати власні агресії.
Отримав прецедент для можливої операції проти Тайваню: «великі держави вирішують самі». Водночас отримав нову залежність від російської нафти замість іранської.
Ворог її ворога послаблений. Але зброя переспрямована, переговори заморожені. Проте Зеленський підтримав операцію: Іран убивав українців шахедами п’ять років.
«Це приклад президента, який вирішив що хоче зробити — а потім змусив адміністрацію знайти будь-які аргументи для виправдання»
— Сенатор Енді Кім (Нью-Джерсі), після закритого брифінгу Конгресу, березень 2026
Небезпека полягає не в тому, що Трамп = путін. Небезпека в тому, що коли найпотужніша демократія світу починає недостатньо обґрунтовану війну без чіткої мети і стратегії виходу — вона руйнує саме той міжнародний порядок, який захищає Україну, Тайвань і десятки інших країн від агресорів.
Джерела: CNN, Newsweek, Al Jazeera, The Conversation, Just Security, CNBC, Washington Post, AEI • Березень 2026
Трамп закликав іранських солдатів «складати зброю» — інакше, мовляв, на них чекає «неминуча смерть». путін у перші дні своєї спецоперації звертався до українських військових із тим самим закликом — «негайно скласти зброю та розійтися по домівках». Жодна зі сторін не отримала бажаного результату.
На другий день Трамп знову закликав іранців повалити власний уряд. путін так само на другий день спецоперації намагався переконати українських солдатів припинити опір. Обидва звернення залишилися без відповіді.
Не «війна», а «операція»: улюблена гра у слова
Спікер Палати представників Майк Джонсон, якого запитали, чи є те, що відбувається, війною, відповів: «Я думаю, це операція». Його російський колега В’ячеслав Володін у перші тижні вторгнення в Україну наполягав: «Це спеціальна воєнна операція. Якби росія розпочала повномасштабну війну — вона б давно закінчилася».
Аналогія настільки точна, що навіть не потребує коментарів. Обидві держави намагалися уникнути слова «війна» — зі зрозумілих причин. Воно тягне за собою юридичну відповідальність, необхідність парламентського схвалення і незручні питання про цілі та терміни. Набагато зручніше говорити про «операцію» — особливо коли справжня мета, зміна режиму, офіційно не визнається.
Трамп так і не звернувся до Конгресу за дозволом на воєнні дії, так само як путін не питав Держдуму. Кілька демократів і навіть деякі республіканці подали резолюцію про воєнні повноваження, але голосування відбулося вже після першої хвилі ударів. Війна з Іраном де-факто розпочалася без жодного законодавчого мандату — і це теж знайомо.
Цілі, що змінюються щодня
Мабуть, найбільш промовистою паралеллю є питання цілей. путін починав із «денацифікації та демілітаризації» України — тобто фактично з повалення влади в Києві. Коли ці цілі виявилися недосяжними — переорієнтувався на захоплення Донбасу та недопущення України до НАТО. Тепер його «перемогою» вже називають будь-яку лінію фронту, де вдається утриматися. Війна з Іраном розвивається за схожою логікою.
Трамп оголосив війну з Іраном як захід проти ядерної загрози. Потім додав знищення балістичних ракет. Потім — флоту. Потім — проксі-формувань. А потім просто сказав в інтерв’ю TIME, що хоче «встановити прозахідний уряд». Тобто зміна режиму завжди була в переліку — але ніколи не вимовлялася вголос офіційно. Гегсет запевняв, що це «не така спецоперація», — буквально в той момент, коли Трамп запрошував іранців «перебрати владу». Хтось явно не читав однакові тези.
Аналітик Карнегівського фонду Майкл Кофман, який спеціалізується на російсько-українській війні, назвав це «незмінним історичним уроком»: потрібне узгодження між воєнними засобами і політичними цілями. Коли цілі рухаються щодня, а засоби залишаються ті самі — армія стріляє у невизначеність.
«Тегеран за три дні»: іронія повертається
Проросійські та антикремлівські блогери майже одночасно почали використовувати нову фразу — «Тегеран за три дні». Це пряма алюзія на «Київ за три дні» — іронічний вислів, що став символом кремлівської самовпевненості у 2022 році. Спецоперація проти України теж мала закінчитися блискавично. Офіцерам наказали брати парадну форму — очікувався швидкий тріумф.
путін думав, що може повторити блискавичне захоплення Криму 2014 року. Трамп, натхненний усуненням президента Венесуели Мадуро на початку 2025-го, розраховував на схожий результат. Але Іран — не Венесуела. Це держава з розгалуженою інституційною системою: Рада охоронців, Рада експертів, Корпус вартових ісламської революції. Вони існують уже чотири десятиліття й мають механізми наступності, що не залежать від однієї особи. Повалити таку конструкцію бомбами — це ілюзія, яку вже перевірили на практиці.
Авіаудари вбили Хаменеї. Але чи знищили систему? Саме це питання залишається без відповіді — і саме тут починається найнебезпечніша фаза. Війна з Іраном увійшла в ту зону, де спецоперація перетворюється на затяжний конфлікт без чіткого виходу.
Що про це думає Україна
Дмитро Кулеба, колишній міністр закордонних справ України, що обіймав цю посаду під час вторгнення 2022 року, написав у соціальних мережах: «Американські коментатори знову говорять про “коротку війну”. Те саме казали про російську війну проти України. Вона буде короткою лише якщо Вашингтон тихо знизить свої цілі, відмовиться від зміни режиму в Ірані та продасть набагато скромніший результат як перемогу».
Чому війна з Іраном схожа на вторгнення в Україну?
Війна з Іраном 2026 року повторює 5 ключових помилок путінського вторгнення: риторика “ми не починали”, відсутність чіткої мети, ігнорування міжнародного права, самовпевненість у швидкій перемозі та відсутність стратегії виходу.
І додав жорстку фразу, що розлетілася мережею: «Зламати велику країну — важко навіть для Сполучених Штатів». Ця оцінка не звучить як зловтішність. Це — досвід нації, яка вже чотири роки доводить, що великі армії не завжди перемагають у великих війнах.
Марія Ліпман, запрошений професор Northwestern University, яка досліджує Росію, зазначила: більшість росіян до останнього не вірила, що путін справді розпочне повномасштабне вторгнення. Навіть коли він стягував війська — думали, це блеф. Потім — прийняли його наратив про «вимушену відповідь на агресію Заходу». Схожа психологія може діяти і в американському суспільстві.
Пастка авіаударів: уроки століття
Роберт Пейп із Чикагського університету, автор класичної праці «Бомбардування заради перемоги», застерігає: за понад сто років жодній державі — ні США, ні Росії, ні Ізраїлю — не вдалося повалити владу виключно авіаударами. Лівія після Каддафі залишається у стані хаосу вже 14 років. Ірак після Саддама перетворився на джерело нестабільності на десятиліття. Афганістан — окремий розділ.
Детальніше про
російське вторгнення 2022 року
Рада з міжнародних відносин наголошує на ще одному незручному факті: Трамп у червні 2025 року заявляв, що ядерна програма Ірану «повністю знищена» після операції «Midnight Hammer». Але вже через вісім місяців знову оголосив Іран загрозою. Або перший удар не досяг цілей — або цілі спочатку були перебільшені. Спецоперація, яка «розв’язала проблему», якось не вирішила.
Дослідники вказують і на так званий ефект «згуртування навколо прапора»: коли іноземні бомби падають на іранські міста під час Рамадану, а серед жертв — понад сто дітей із дівочої школи в Мінабі, навіть ті іранці, що виходили на вулиці з гаслами «смерть диктатору», можуть переосмислити своє ставлення. Трамп закликає їх «захопити владу» — але вони дивляться в небо. Путінська спецоперація теж розраховувала на квіти. Не дочекалася.
Поки тривають обстріли, Іран відповідає ударами по базах США у Катарі, Кувейті та інших країнах Затоки. Троє американських військових вже загинули. Ціни на нафту ростуть. Регіон тремтить. Зміна режиму через авіаудари досі не вдавалася нікому — але саме на це Вашингтон ставить цього разу.
Війна з Іраном ще може змінити траєкторію, але паралелі вже очевидні.
Чи означає це, що США обов’язково зазнають невдачі? Ні. Але схожість між путінською спецоперацією проти України і тим, як розгортається війна з Іраном, — у риториці, у розмитих цілях, у самовпевненості щодо швидкого результату — надто велика, щоб її ігнорувати. Історія не повторюється точно. Але іноді вона дуже схоже римується.
Питання та відповіді:
Коли почалася війна з Іраном?
Війна з Іраном офіційно розпочалася 28 лютого 2026 року операцією “Epic Fury”.
Чому війну з Іраном порівнюють з вторгненням в Україну?
Війна з Іраном має 5 ключових паралелей з путінським вторгненням: схожа риторика, розмиті цілі, ігнорування міжнародного права, відсутність стратегії виходу та самовпевненість у швидкій перемозі.
Які наслідки війни з Іраном для України?
Війна з Іраном призвела до переспрямування 20 000 ракет від України, зростання нафтових доходів Росії та заморожування мирних переговорів.
