- ✨Коротко від Діогена:
- Амбітні плани SpaceX та інших компаній щодо створення орбітальних центрів обробки даних для штучного інтелекту. Ідея передбачає запуск до одного мільйона супутників, які разом утворять обчислювальний комплекс на навколоземній орбіті.
- Технічні аспекти реалізації проекту: супутники планується розмістити на різних висотах, забезпечити лазерні канали зв'язку між ними та зі Starlink, вирішити питання охолодження в умовах вакууму.
- Потенційні загрози для навколоземного простору та атмосфери Землі: збільшення засміченості орбіт, ризик ланцюгової реакції зіткнень супутників, забруднення атмосфери при згоранні супутників, негативний вплив на астрономічні спостереження.
- Конкуренція за орбіту: крім SpaceX, подібні плани мають Китай, компанії Blue Origin, Starcloud та інші. Відсутність міжнародного регулювання гонки за орбітальні позиції.
Орбітальні центри даних стають реальністю. SpaceX подала заявку до американської Федеральної комісії зі зв’язку на запуск до одного мільйона супутників, які разом утворять гігантську обчислювальну мережу для штучного інтелекту на орбіті. Ідея амбітна до межі фантастики – але вчені вже б’ють на сполох.
Орбітальні центри обробки даних стали найгарячішою темою у Кремнієвій долині. SpaceX 30 січня 2026 року подала до Федеральної комісії зі зв’язку США заявку на запуск до одного мільйона супутників – разом вони мали б утворити гігантський обчислювальний комплекс на навколоземній орбіті.
Без водяного охолодження, без дорогої земельної інфраструктури, живлячись безпосередньо від сонця. Це не наукова фантастика, запевняє компанія. Хоча, чесно кажучи, різниця між амбіцією та фантастикою із кожним тижнем стає дедалі менш очевидною.
Ілон Маск давно переконує: через кілька років космос стане найдешевшим місцем для обчислень штучного інтелекту. Подача заявки до FCC збіглася із новиною про злиття SpaceX і його ж компанії xAI – угода оцінюється у 1,25 трильйона доларів за підрахунками Bloomberg. Це найбільше злиття в корпоративній історії. Принаймні поки що.
Символічно, що власник двох компаній злив їх саме тоді, коли написав американським регуляторам прохання дозволити йому заповнити навколоземний простір мільйоном апаратів.
Орбітальні центри даних Маска: чому це не просто піар
Орбітальні центри обробки даних – не маревна ідея одного ексцентричного мільярдера. Генеральний директор OpenAI Сем Альтман ще влітку 2025 року заявив, що накриття Землі серверами є лише тимчасовим рішенням, а справжнє майбутнє – у космосі. Засновник Amazon Джефф Безос у жовтні 2025 року на форумі Italian Tech Week передбачив появу гігаватних космічних центрів упродовж двадцяти років і додав: вони неодмінно переможуть наземні за вартістю.
Колишній головний виконавчий директор Google Ерік Шмідт придбав ракетобудівну компанію Relativity Space – відкрито посилаючись на ставку саме на орбітальні обчислення.
Аргументи на користь ідеї справді є – і їх важко відкинути з порога. У відкритому космосі немає хмар і погодних явищ, що закривають сонце. Сонячні панелі в сонячно-синхронній орбіті отримують світло майже безперервно – понад 99 відсотків часу доби.
Земні центри обробки даних пожирають воду для охолодження і потребують дорогих підключень до електромережі, яка в США вже серйозно перевантажена. Попит на обчислення для штучного інтелекту зростає стрімкіше, ніж будується нова інфраструктура.
За розрахунками SpaceX, щорічний запуск мільйона тонн супутників дав би 100 гігаватів обчислювальної потужності – без жодного додаткового навантаження на американську енергосистему.
У поданій до FCC заявці компанія написала, що такий крок – це “перший крок до становлення цивілізацією типу II за шкалою Кардашева“, яка здатна використовувати всю потужність зорі. Звучить грандіозно. Може, навіть занадто грандіозно для восьмисторінкового документа, у якому відсутні ані маса супутника, ані точні орбіти, ані оцінка вартості програми.
100 метрів у вакуумі: як це мало б працювати
Супутники планується розмістити в кількох орбітальних оболонках на висотах від 500 до 2000 кілометрів – з інтервалами по 50 кілометрів між оболонками. Апарати на вищих сонячно-синхронних орбітах обслуговуватимуть застосунки, що потребують постійної обчислювальної потужності. Нижчі, з меншим нахилом, балансуватимуть пікове навантаження.
Між собою і зі Starlink супутники спілкуватимуться лазерними оптичними каналами. Starlink, своєю чергою, передаватиме дані на наземні станції.
Поточне покоління Starlink підтримує лазерні канали до 200 гігабіт на секунду; наступне обіцяє вже терабіт. Як резервний канал – радіозв’язок у діапазоні Ka. Після того як Blue Origin анонсувала свою орбітальну систему TeraWave із пропускною здатністю 6 терабіт, Маск заявив у соціальних мережах: Starlink перевершить і це. Скромність явно не входить до переліку корпоративних цінностей.
Охолодження в космосі – завдання зовсім не тривіальне. У вакуумі немає конвекції, тому відводити тепло можна лише через теплове випромінювання. Це означає величезні радіаторні панелі. Астроном Джонатан Мак-Дауелл із Гарвардсько-Смітсонівського центру астрофізики оцінює розміри одного такого апарату приблизно у 100 метрів від кінця до кінця – разом із сонячними панелями та радіаторами. “Велетенська конструкція”, – каже він без зайвих прикрас.
SpaceX запросила у FCC звільнення від стандартних регуляторних вимог, зокрема від правила, за яким половину сузір’я треба розгорнути протягом шести років після отримання дозволу.
Питання та відповіді
Скільки нині супутників обертається навколо Землі?
За даними астронома Джонатана Мак-Дауелла, станом на кінець січня 2026 року на орбіті перебувало 14 518 активних супутників. З них 9 555 належать Starlink. Орбітальні центри обробки даних SpaceX збільшили б це число майже у 70 разів одним рішенням.
Чи вже існують дієві космічні обчислювальні системи?
У травні 2025 року Китай запустив перші 12 супутників сузір’я “Обчислювальне сузір’я трьох тіл” із запланованих 2800 – з’єднаних лазерними каналами. Американська компанія Starcloud у листопаді 2025 року вивела на орбіту супутник із процесором NVIDIA H100, який уже опрацьовував мовні моделі просто в космосі.
Що таке синдром Кесслера і чому він важливий?
Це ланцюгова реакція зіткнень супутників, яка може зробити певні орбіти непридатними для використання на десятиліття. Фахівці попереджають, що на висотах понад 700 кілометрів перші ознаки такого розвитку подій уже фіксуються і без жодного мільйона нових апаратів.
Хто ще, крім SpaceX, планує орбітальні центри обробки даних?
Blue Origin Безоса, китайська CASC із програмою “space+”, а також стартапи Axiom Space, NTT, Aetherflux та Sophia Space. Перегони вже розпочалися – і Маск у них далеко не єдиний претендент на орбіту.
Мільйон апаратів: чим це загрожує небу та атмосфері
Тут починається та частина розповіді, де ентузіазм мільярдерів стикається з реальністю вчених. І реальність виявляється не надто оптимістичною. Орбітальні центри обробки даних у такому масштабі можуть виявитися найбільшим екологічним втручанням в історію освоєння космосу – і проблема тут не лише в тому, що астрономам важче спостерігати зорі.
Перша загроза – засміченість орбіти. Зараз на висотах понад 700 кілометрів, де частина пропонованого сузір’я мала б розташовуватися, уже спостерігаються ознаки синдрому Кесслера – ланцюгової реакції зіткнень, після якої орбіти стають непридатними на десятиліття.
Професор фізики та астрономії Університету Британської Колумбії Аарон Болі не добирає слів: “Ми не готові до того, що відбувається зараз, а те, що відбувається зараз, вже потенційно небезпечне”.
Один мільйон нових апаратів збільшив би кількість активних супутників у 70 разів. Навіть одна серйозна ланцюгова реакція зробила б певний орбітальний пояс закритим для кліматичних та наукових місій на роки.
Друга загроза – атмосфера Землі. Коли супутники згорають при поверненні в атмосферу, вони залишають після себе метали – алюміній, оксид алюмінію та інші сполуки. Наслідки для озонового шару досі вивчаються, а однозначних висновків науковці поки що не мають. Дослідники підрахували: якщо поступово виводити з орбіти мільйон апаратів, один супутник згорав би кожні три хвилини – цілодобово, без вихідних. SpaceX обіцяє частину обладнання перевести на геліоцентричну орбіту – навколо Сонця, – але конкретних деталей, як завжди, не надає.
Третя загроза – нічне небо. Дослідження голландських астрономів 2025 року показало, що Starlink уже суттєво ускладнює наукові спостереження. Мільйон нових супутників на вищих орбітах – а вони помітніші з Землі, ніж низькоорбітальні – фактично поставить хрест на любительській астрономії і серйозно ускладнить роботу наукових телескопів.
Джон Барентін із компанії Dark Sky Consulting, що роками співпрацювала із SpaceX над зменшенням яскравості Starlink, висловився різко: “Це схоже на зраду тієї доброї волі, яку ми разом розбудовували протягом кількох років”. Важко не погодитися.
Перегони за орбіту: хто ще в грі
Китай не стоїть осторонь і не чекає, поки Маск оголосить перемогу. У грудні 2025 року Пекін подав до Міжнародного союзу електрозв’язку плани двох мегасузір’їв загальною кількістю майже 200 000 супутників. На початку 2026 року державна Китайська аерокосмічна науково-технічна корпорація оголосила програму “space+” – із гігаватною космічною інфраструктурою для обробки даних. Аналітики, втім, вважають: китайські заявки на орбітальні позиції більшою мірою є стратегічним резервуванням ресурсу, ніж реальними проектами найближчих років.
Читайте також:
Розвиток штучного інтелекту у 2026 році
Проте малі кроки вже зроблено. У листопаді 2025 року компанія Starcloud, що отримала підтримку американського виробника мікросхем Nvidia, запустила перший супутник розміром із холодильник – із процесором NVIDIA H100 на борту. Апарат успішно навчав і запускав мовні моделі прямо на орбіті. Флоридська Lonestar Data Holdings у 2025 році відправила на Місяць 8-терабайтний центр даних Freedom – і хоча місячний посадковий модуль не пережив приземлення, сам пристрій встиг прийняти, відправити та опрацювати дані ще в дорозі.
Разом усі зареєстровані пропозиції – включно з мільйоном SpaceX – складають приблизно 1,7 мільйона запланованих супутників у всьому світі. Це цифра, яка змушує замислитися над питанням, що виходить далеко за межі корпоративних інтересів: хто встигне зайняти орбіту першим, той фактично закриє доступ до неї для інших. Жодного міжнародного механізму регулювання цих перегонів поки що не існує.
SpaceX наполягає, що має достатній досвід із Starlink і потенціал Starship для реалізації проєкту. Але навіть якщо взяти заявку за чисту монету: план передбачає щогодинні пуски Starship із вантажем по 200 тонн. Зараз ракета злітає раз на кілька днів – і три з п’яти випробувальних пусків 2025 року завершилися вибухом.
Астроном Джонатан Мак-Дауелл сказав це відкрито: “Я не думаю, що це станеться найближчими роками”. Різниця між амбіцією та виконанням тут вимірюється не місяцями – а можливо, й десятиліттями.
За матеріалами:
SpaceX wants to launch a million satellites. Here’s how that could impact the atmosphere and the night sky — cbc.ca- SpaceX files plans for million-satellite orbital data center constellation — spacenews.com
- SpaceX plans to launch one million satellites to power orbital AI data center — scientificamerican.com
