Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн закликала сербського лідера Александра Вучича перейти від декларацій до реальних реформ верховенства права. Візит до Белграда 15 жовтня 2025 року став черговим тестом на готовність Сербії синхронізуватися з європейськими цінностями. На тлі багатомісячних протестів і звинувачень в авторитаризмі Вучич отримав чіткий сигнал: час балансування між Брюсселем і москвою добігає кінця.
Візит голови Європейської комісії до столиці Сербії став частиною щорічного турне Західними Балканами. Але цього разу риторика виявилася жорсткішою за попередні роки. Фон дер Ляєн чітко окреслила пріоритети: верховенство права, свобода медіа, виборча реформа.
Чи готова Сербія до справжніх змін? Питання залишається відкритим. Вучич відреагував традиційно — захищаючи політику уряду та заперечуючи критику щодо придушення протестів.
Ультиматум із Брюсселя
Фон дер Ляєн не обирала дипломатичних формулювань. “Настав момент Сербії стати конкретною щодо приєднання до нашого союзу”, — заявила вона на спільній прес-конференції. Акцент зроблено на трьох напрямках: судова реформа, медійна свобода та виборче законодавство.
Єврокомісія визнала прогрес у створенні єдиного реєстру виборців та призначенні нового складу Ради регулятора електронних медіа. Проте реалізація залишається ключовою проблемою. Фон дер Ляєн запросила Вучича до Брюсселя через місяць для оцінки виконання зобов’язань.
Європейський Союз наголосив на необхідності вищого рівня узгодження зовнішньої політики. Сербія узгодила лише 61% своєї політики з позицією ЄС. Решта 39% — це простір для маневрів між Заходом і москвою.
Санкції проти росії стали найбільш чутливою темою. Сербія залишається єдиною європейською країною, що відмовляється приєднуватися до обмежень. Енергетична залежність від москви і традиційні зв’язки стають дедалі важчим тягарем на шляху до ЄС.
Американські санкції проти нафтової компанії NIS загострили ситуацію. Підприємство частково належить “Газпром нефті”. Хорватія призупинила постачання сирої нафти. Вучич попередив про загрозу зупинки єдиного сербського НПЗ уже в листопаді.
Протести як перевірка демократії
Багатомісячні антиурядові демонстрації стали найбільшим викликом для режиму Вучича. Протести розпочалися після трагедії на залізничному вокзалі в Новому Саді у листопаді 2024 року, де загинуло 16 осіб. Студенти вимагають відповідальності та системних змін.
Вучич відкинув звинувачення у жорсткому поводженні силовиків. Він навіть назвав Сербію “чемпіоном світу зі свободи зібрань”, посилаючись на понад 25 тисяч акцій протесту. Риторика виглядає зухвало на тлі документованих випадків насильства.
Десятки активістів затримані або втратили роботу через участь у протестах. Поліція застосовувала надмірну силу, включно зі звуковими гарматами під час масової акції 15 березня 2025 року. Міжнародні спостерігачі фіксують систематичні порушення права на мирні зібрання.
Фон дер Ляєн чітко визначила позицію ЄС: “Ми стоїмо за свободу замість гноблення, включно з правом на мирні зібрання”. Це пряма відповідь на політику сербської влади. Дипломатичний тиск зростає.
Опозиція вимагає дострокових парламентських виборів. Вучич категорично відмовляється. Він зберігає контроль над інституціями, медіа та бізнес-структурами. Концентрація влади досягла рівня, що викликає стурбованість демократичних партнерів.
Балканський контекст інтеграції
Сербія отримала статус кандидата на вступ до ЄС ще 2012 року. Тринадцять років переговорів дали мінімальні результати. Країна застрягла між декларованою європейською орієнтацією та реальною політикою балансування.
Інші країни Західних Балканів рухаються швидше. Албанія, Північна Македонія, Чорногорія демонструють більшу готовність до реформ. Боснія і Герцеговина, попри внутрішні проблеми, отримує позитивні оцінки від Брюсселя.
ЄС запустив у 2023 році Фонд реформ і зростання обсягом 6 мільярдів євро. Програма розрахована на 2024–2027 роки та покликана прискорити інтеграцію регіону. Фінансування прив’язане до виконання конкретних реформ.
росія активно протидіє європейській інтеграції Балкан. Служба зовнішньої розвідки стверджує про спроби організувати “сербський Майдан”. Будапешт підтримує цю версію, звинувачуючи Брюссель у втручанні.
Угорщина та Словаччина виступають проти тиску на Белград. Обидві країни зберігають тісні зв’язки з москвою та захищають право Сербії на незалежну політику. Це створює розкол усередині ЄС щодо балканської стратегії.
Енергетична пастка
Сербія майже повністю залежить від російського газу. Договір про постачання діє лише до кінця 2025 року. Вучич прогнозує “жорстку зиму” та закликає ЄС надати підтримку. Альтернативні джерела відсутні.
Компанія NIS забезпечує 85% внутрішнього споживання нафтопродуктів. Американські санкції створюють ризик паралічу транспортної системи та промисловості. Белград шукає виходи, але варіанти обмежені.
Європа пропонує диверсифікацію через хорватські та грецькі термінали зрідженого газу. Проте інфраструктура вимагає мільярдних інвестицій та років будівництва. Швидких рішень немає.
Політична ціна енергетичної незалежності виявляється надто високою для Вучича. Розрив з москвою означає втрату ключового союзника. Зближення з ЄС вимагає жертв, на які режим не готовий.
Європейська дилема
Брюссель стикається з власним парадоксом. Підтримка Вучича суперечить декларованим цінностям. Відмова від діалогу ризикує штовхнути Сербію ще глибше в обійми москви. Вибір між прагматизмом і принципами залишається незрозумілим.
Протести в Сербії: Ескалація насильства після втручання поліції
Європейські зелені, ліберали та соціалісти закликали фон дер Ляєн зайняти сторону сербської демократії. Спільна заява чотирьох політичних груп критикує м’який підхід до авторитаризму. Громадянське суспільство відчуває розчарування.
Історія похвальних оцінок Вучича підриває довіру до європейських інституцій. У 2021–2023 роках фон дер Ляєн неодноразово вітала прогрес Сербії у реформах. Реальність виявлялася протилежною. Розрив між риторикою та фактами дратує активістів.
Нинішній візит демонструє зміну тону. Відсутність епітетів на кшталт “дорогий Александре” та спільних фотосесій сигналізує про охолодження. Проте конкретних наслідків за невиконання вимог не передбачено.
ЄС потребує стабільності на Балканах більше, ніж швидких демократичних змін. Стратегічна логіка переважає ідеалістичні наміри. Вучич це розуміє та використовує на повну.
| Вимога ЄС | Прогрес Сербії | Оцінка експертів |
|---|---|---|
| Судова реформа | Номінальні зміни законодавства | Відсутність реальної незалежності судів |
| Свобода медіа | Призначення нового регулятора | Державний контроль зберігається |
| Виборча система | Створення єдиного реєстру виборців | Технічний прогрес без політичної волі |
| Санкції проти росії | Повна відмова приєднуватися | Критичне блокування інтеграції |
| Право на протест | Риторика про свободу зібрань | Документовані випадки репресій |
Белград отримав чіткий меседж: час завершити гру на дві сторони. Євроінтеграція вимагає вибору. Вучич зберігає надію уникнути рішучих кроків, сподіваючись на зміну геополітичної кон’юнктури. Стратегія ризикована, але поки спрацьовує.



