Цей матеріал аналізує деталі проєкту адміністрації Дональда Трампа, який передбачає формування спеціальних військових підрозділів Національної гвардії США для швидкого розгортання у випадку громадських заворушень. Документи, з якими ознайомилася The Washington Post, свідчать про масштабність і потенційні політичні наслідки ініціативи.
Суть плану
Запропонована програма передбачає цілодобову готовність 600 військовослужбовців, розділених на дві групи по 300 осіб, розміщених у штатах Алабама та Аризона. Їхня зона відповідальності розподіляється за географічним принципом — схід і захід від річки Міссісіпі. Перша сотня бійців повинна бути готовою вирушити у відрядження вже за одну годину, а наступні хвилі — за дві та дванадцять годин.
За прогнозами, витрати можуть сягати сотень мільйонів доларів, особливо у разі використання військових літаків та екіпажів у режимі постійної готовності. Для економії пропонується залучати комерційні авіалінії.
Юридичне підґрунтя
План Пентагону спирається на положення федерального законодавства США, яке дає президенту можливість обійти обмеження щодо використання військових сил усередині країни. Механізм залучення Національної гвардії розглядається як за Розділом 10 (повний федеральний контроль, підтримка поліції без права арештів), так і за Розділом 32 (контроль губернатора, фінансування з федерального бюджету, розширені можливості для участі у правоохоронних діях).
Однак експерти, зокрема юрист Центру правосуддя Бреннана Джозеф Нанн, попереджають, що така практика ризикує нормалізувати регулярне застосування військових у правоохоронних завданнях, що суперечить демократичним принципам і може знизити поріг для розгортання військ у містах.
Історичний контекст
Адміністрація Трампа вже тестувала подібну концепцію напередодні виборів 2020 року, тримаючи в готовності 600 військовослужбовців в Алабамі та Аризоні через загрозу політичного насильства після вбивства Джорджа Флойда. Тоді, попри заклики міністра оборони Марка Еспера покладатися на Національну гвардію, Трамп активно обговорював залучення бойових частин регулярної армії.
Він неодноразово використовував військових для внутрішніх завдань, зокрема у Вашингтоні та Лос-Анджелесі, що викликало критику з боку місцевої влади та правозахисників.
Потенційні ризики
Документи плану Пентагону прямо зазначають низку негативних наслідків:
- Зниження готовності до місцевих надзвичайних ситуацій, таких як пожежі чи урагани.
- Перевантаження особового складу та прискорений знос техніки.
- Порушення навчальних планів і зниження бойових навичок.
- Бюджетні перевитрати та потреба в екстреному фінансуванні.
- Політична напруга через втручання федеральних сил у компетенцію штатів.
Аналітики, серед яких Ліндсі Кон з Військово-морського коледжу США, наголошують, що пропозиція виглядає незвичною, адже наразі в країні немає масштабних протестів чи сплеску злочинності, які б виправдовували подібні витрати та організаційні заходи.
Геополітичні та суспільні наслідки
Міжнародні медіа, такі як The Guardian та BBC, у подібних випадках звертають увагу на ризик зміщення балансу між цивільним управлінням і військовими структурами, що може викликати занепокоєння серед союзників США та спричинити дискусії в ООН щодо дотримання демократичних стандартів. Foreign Policy акцентує на тому, що такі внутрішні ініціативи можуть вплинути на імідж США як гаранта прав людини, особливо у світлі подій 2020 року.
Висновки
План Пентагону створення сил швидкого реагування Національної гвардії є кроком, який значно розширює роль військових у внутрішній політиці США. Попри заявлену мету — швидке реагування на громадянські заворушення, — експерти попереджають, що його реалізація може призвести до зловживань, політичної конфронтації та ослаблення можливостей Гвардії у реагуванні на природні катастрофи.
Дискусія навколо цього проєкту відображає глибший конфлікт між безпековими пріоритетами федеральної влади та принципом обмеженого застосування військових у цивільному середовищі, що традиційно було однією з основ демократичного устрою США.
За матеріалами: washingtonpost
Аналітика від Діогена:
План Пентагону щодо формування військових «сил реагування» для придушення внутрішніх заворушень: масштаб, ризики та політичні наслідки
Цей розширений матеріал аналізує внутрішні документи Пентагону, з якими ознайомилася The Washington Post, і розкриває стратегічні та політичні нюанси плану адміністрації Дональда Трампа зі створення постійних підрозділів Національної гвардії, готових до швидкого розгортання у будь-якому штаті США у випадку громадянських заворушень чи масштабних протестів.
Концепція та структура програми
Запропонована ініціатива передбачає формування «Сил швидкого реагування на внутрішні громадянські заворушення» — нової військової структури, яка працюватиме цілодобово і зможе діяти на території всієї країни.
- Чисельність: 600 військовослужбовців у постійній бойовій готовності.
- Дислокація: дві бази — в Алабамі та Аризоні, по 300 осіб кожна.
- Зона відповідальності: схід і захід від річки Міссісіпі.
- Рівень готовності: перші 100 бійців виїжджають протягом 1 години; наступні хвилі — за 2 і 12 годин.
- Озброєння та спорядження: комплекти для боротьби з масовими заворушеннями, індивідуальний захист, спецзасоби.
За розрахунками Пентагону, постійна готовність такого контингенту вимагатиме значних ресурсів: витрати можуть сягати сотень мільйонів доларів на рік, особливо якщо забезпечувати транспортування військовими літаками. Утім, як дешевший варіант, пропонується використання комерційних авіаліній.
Юридичний механізм та політична чутливість
Основою плану є положення Розділу 10 і Розділу 32 Кодексу США:
- Розділ 10 — повне підпорядкування федеральному уряду та президенту, можливість підтримувати поліцію, але без повноважень на арешти.
- Розділ 32 — контроль з боку губернатора, але фінансування з федерального бюджету, що дає ширші можливості у правоохоронних операціях.
Адміністрація Трампа, за словами юриста Центру правосуддя Бреннана Джозефа Нанна, використовує «хитку правову теорію», яка дозволяє президентові діяти для «захисту федеральної власності та функцій» навіть без згоди губернатора штату. Це створює небезпечний прецедент, який може призвести до систематичного залучення військових у внутрішні справи.
Історичний прецедент і досвід 2020 року
Напередодні виборів 2020 року концепція вже проходила тестування: 600 військових перебували у підвищеній готовності в Алабамі та Аризоні. Це стало реакцією на заворушення після вбивства Джорджа Флойда, коли десятки міст охопили масові протести.
Трамп тоді публічно розглядав можливість залучення бойових частин регулярної армії, але під тиском Пентагону погодився на використання Національної гвардії. Попри це, він став одним із небагатьох президентів, хто настільки активно використовував військових усередині країни — від мобілізації у Вашингтоні для «боротьби зі злочинністю» до масштабних розгортань у Лос-Анджелесі та на південному кордоні США.
Критика та застереження експертів
Документи Пентагону, з якими ознайомилася The Washington Post, прямо попереджають про негативні наслідки:
- Зменшення готовності до місцевих НС — штати втрачатимуть частину сил для реагування на пожежі, урагани чи інші катастрофи.
- Перевантаження персоналу та техніки — регулярні розгортання призведуть до вигорання та швидкого зносу обладнання.
- Руйнування навчальних планів — підрозділи втратять можливість підтримувати бойові навички.
- Фінансові ризики — операції можуть перевищити бюджети та вимагати екстреного фінансування.
- Політичний резонанс — використання військових у правоохоронних функціях викликатиме суперечки щодо балансу між цивільною та військовою владою.
Ліндсі Кон з Військово-морського коледжу США наголошує, що нинішня ситуація в країні не вимагає подібних заходів: «Рівень злочинності знижується, великих протестів немає, опору федеральній політиці з боку штатів майже немає».
Порівняння з міжнародною практикою
У багатьох демократичних країнах, таких як Велика Британія чи Німеччина, військові можуть залучатися до внутрішніх завдань лише у виняткових випадках і за чітко визначеними процедурами. The Guardian неодноразово підкреслювала, що розширення таких повноважень у США може підірвати міжнародну репутацію країни як зразка демократичного контролю над збройними силами.
BBC звертає увагу, що в Канаді Національна гвардія (аналог — Резерв Збройних сил) застосовується переважно для ліквідації наслідків природних катастроф, а не для придушення протестів. У цьому контексті план Пентагону виглядає як винятково агресивний підхід.
Висновки та прогноз
Ініціатива створення сил швидкого реагування Національної гвардії є суттєвим відхиленням від історичної практики та створює небезпечний прецедент.
- Короткостроково — план може підвищити швидкість реагування на масові заворушення.
- Довгостроково — він ризикує стати інструментом політичного тиску та внутрішнього контролю, що суперечить американським демократичним традиціям.
У випадку реалізації ця програма змінить баланс між федеральним урядом і штатами, а також вплине на сприйняття США як країни, що уникає використання військових проти власних громадян без крайньої потреби.
