- Ключові пункти статті:
- Кремль шукає додаткові 16 мільярдів доларів для фінансування війни через дефіцит бюджету. Росія випускає рекордні обсяги облігацій федеральної позики, занурюючись у боргову спіраль.
- Нафтогазові доходи, які є основою бюджету Росії, падають через низькі світові ціни на нафту та міцний рубль. Американські санкції змушують російських виробників продавати нафту зі знижками. Це поглиблює дефіцит.
- Переговори щодо припинення вогню в Україні зайшли в глухий кут через принципову незгоду сторін з територіальних питань. Росія наполягає на контролі над Донбасом, Україна відмовляється. Без компромісу на цьому ключовому питанні прогресу в переговорах немає.
- Час працює проти Росії: Кремль поспішає досягти домовленостей до можливої зміни політичного керівництва в США після проміжних виборів, коли умови для Путіна можуть погіршитися.
Кремль шукає додаткові 16 мільярдів доларів для фінансування війни. Водночас вікно можливостей для путіна звужується: санкції тиснуть на нафтові доходи, рубль непередбачувано зміцнюється, а переговори з США не дають результатів. Територіальне питання залишається головною перешкодою.
Зміст статті
Бюджет війни путіна тріщить по швах. Кремлівські чиновники лихоманково шукають нові джерела доходів — потрібно знайти до 1,2 трильйона рублів, щоб закрити діру у фінансуванні. Це приблизно 16 мільярдів доларів. Сума еквівалентна додатковим 0,5% ВВП понад запланований дефіцит.
У суботу в Маямі відбудуться чергові переговори. Кремлівський посланець Кирило Дмитрієв зустрінеться з американськими чиновниками. Але в москві не очікують прориву. Причина проста: територіальне питання вимагає політичних рішень на найвищому рівні. Технічні деталі можливого припинення вогню обговорюють військові делегації. Однак головне питання — хто контролюватиме землю — залишається без відповіді.
Бюджетна діра: звідки взялися 16 мільярдів
росія планувала дефіцит бюджету на рівні 1,6% ВВП. Виглядало непогано — за міжнародними стандартами це помірний показник. Але реальність виявилася жорсткішою. Минулого року уряд уже переглядав цільовий дефіцит: із 0,5% до 2,6% ВВП. Довелося різати видатки в грудні, щоб втриматися в межах.
🎖️ ВІЙСЬКОВИЙ БЮДЖЕТ РОСІЇ 2010-2025 🎖️
Від модернізації до війни: як Кремль нарощував витрати на армію
~40% — частка бюджету на армію
59% — засекречена частина
> Європи — більше за всі країни ЄС
3-тє місце — після США та Китаю
Як латали діру? Випускали облігації федеральної позики — ОФЗ. Рекордні обсяги. Дедалі дорожчі. Це класична пастка боргової спіралі: позичаєш дорого, щоб покрити видатки, а потім позичаєш ще дорожче, щоб обслуговувати попередні борги.
Цього року ситуація може повторитися. За словами джерел, знайомих із ситуацією, російські чиновники стурбовані: видатки знову перевищать заплановані рівні. Особливо якщо знадобляться додаткові витрати на війну. А вони майже напевно знадобляться.
Нафта й санкції: арифметика катастрофи
Бюджет на 2026 рік закладає нафтогазові доходи в 8,9 трильйона рублів. При цьому розрахунок базується на ціні нафти марки Urals у 59 доларів за барель та курсі 92,2 рубля за долар. Звучить оптимістично? Так і є.
Поточна реальність інша. Urals торгується по 55 доларів за барель. Рубль несподівано зміцнився — близько 75 за долар. Здавалося б, сильна валюта — це добре? Не для експортера сировини. Кожен долар виручки тепер приносить менше рублів до бюджету.
Bloomberg порахував: якщо ці рівні збережуться, нафтогазові надходження становитимуть лише 6,75 трильйона рублів. Дефіцит — майже 2,2 трильйона. Це не просто діра. Це прірва.
Американські санкції лише погіршують становище. Вони змушують російських виробників продавати нафту зі знижками навіть до й без того слабких світових цін. Кожен санкційний тиск — це мінус кілька доларів з бареля. Помножте на мільйони барелів щодня.
Переговори в Маямі: тупик чи прорив
“Територіальне питання — це єдиний пункт, який залишилося вирішити”, — заявив державний секретар США Марко Рубіо сенаторам у Вашингтоні. “Це міст, який ми ще не перейшли”. Формулювання дипломатичне. Зміст — песимістичний.
Попередній раунд переговорів в Абу-Дабі був конструктивним. Обговорювали технічні деталі можливого припинення вогню. Президентські посланці Стів Віткофф та Джаред Кушнер — зять Трампа — прилетіли туди після Москви, де провели майже чотири години з путіним.
Путін потім зустрівся з президентом ОАЕ шейхом Мухаммедом бін Заєдом Аль Нахаяном у Кремлі. Подякував за організацію переговорів. Дипломатичні реверанси зроблено. А результату немає.
Європа взагалі не присутня за столом переговорів у Маямі. Європейський дипломат зізнається: у них мало розуміння того, чи змінилася російська позиція. Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль під час візиту до Латвії оцінив ситуацію песимістично. Він розкритикував “вперте наполягання росії на ключовому територіальному питанні”.
“Якщо тут не буде гнучкості, боюся, що переговори можуть затягнутися надовго або взагалі не мати успіху”, — сказав він.
Територіальні вимоги: максималізм Кремля
Чого хоче путін? Він вимагає, щоб Україна віддала контроль над східним Донбасом — Донецькою та Луганською областями. Це частина так званих “Анкориджських домовленостей”, досягнутих на серпневому саміті з Трампом на Алясці. Бойові дії мали б заморозити вздовж поточної лінії зіткнення на півдні — у Херсонській та Запорізькій областях.
Кремль вважає це поступкою з боку путіна. Серйозно. Адже він претендував на всі чотири області України. Дрібниця: російські війська ніколи повністю не окуповували ці території. Але хто рахує?
Україна відкидає вимоги відвести свої сили з укріплених районів східної Донеччини. Російські війська не змогли захопити їх з 2014 року. Чому Україна мала б віддавати те, що утримала під вогнем? Хіба що путін теж відведе свої війська на аналогічну відстань.
Американські пропозиції передбачають перетворення неокупованих територій на демілітаризовану або вільну економічну зону під спеціальним управлінням. Компромісний варіант. Але компроміси вимагають готовності з обох боків.
Гарантії безпеки: що пропонують Україні
За словами Рубіо, є “загальна згода” щодо повоєнних гарантій безпеки для України. Що вони передбачають? Розміщення незначного контингенту європейських військ — переважно французьких і британських, а також американську “страхувальну підтримку”.
Американські санкції як каталізатор прориву: як технологічна блокада прискорила науковий прорив Китаю
“Але насправді гарантією безпеки є саме американська страхувальна підтримка”, — уточнив Рубіо.
Помічник путіна з зовнішньої політики Юрій Ушаков заперечив. Ці гарантії не узгоджені з росією, сказав він журналістам у четвер. Територія — головне питання, але є й інші не розв’язані проблеми. Які саме — не уточнив.
Військові делегації планують продовжити технічні переговори. Але без руху в територіальному питанні оптимізму щодо перемир’я мало. Це визнають навіть учасники переговорів.
Фактор часу: чому бюджет війни не витримує зволікань
Олександр Габуєв, директор Центру Карнегі “росія-Євразія” в Берліні, вказує на критичний фактор: американський політичний календар. Трамп дедалі більше фокусується на проміжних виборах до Конгресу в листопаді.
“Умови, які пропонує Трамп для завершення війни, — найкращі з тих, що були на столі для путіна за всі чотири роки”, — каже Габуєв. “Малоймовірно, що такі пропозиції триматимуться безкінечно”.
Що станеться, якщо Трамп втратить контроль над нижньою палатою? А це ймовірно. Тоді Конгрес зможе “вставляти палиці в колеса” будь-яким його ініціативам. Вікно можливостей для путіна закриється.
Ось парадокс кремлівської позиції. путін хоче максимуму — усі чотири області. Але час працює проти нього. Бюджет тріщить. Санкції тиснуть. Нафта дешевшає. Рубль поводиться непередбачувано. А найкращі умови угоди можуть зникнути після листопадових виборів у США.
Чи здатен путін відступити від максималістських вимог? Історія підказує: ні. Але економіка має власну логіку. І вона невблаганна.
