- Ключові пункти аналізу статті:
- Нафтовий ринок реагує на нові економічні реалії, відмінні від 1970-х та 2022 року. Інфляційний тиск загалом слабкий, тому нафтовий шок не розганятиме інфляцію так само, як раніше.
- Ринок праці в США зазнає структурних змін – працівники не мають важелів для торгів на зарплату, тому підприємства замість підвищення цін швидше вдаватимуться до скорочень.
- Зростання економіки опиняється під загрозою через можливі звільнення, а не інфляцію. Домогосподарства також фінансово вразливі перед новим шоком.
- Федеральна резервна система навряд чи реагуватиме на нафтовий шок підвищенням ставок, оскільки це лише погіршить уповільнення зростання. Натомість регулятор може зволікати зі зниженням ставок, але не стримуватиме інфляцію.
Нафтовий шок від ірано-американського конфлікту вже б’є по ринках — але той, хто очікує повторення 1970-х чи навіть 2022 року, може сильно помилитися. Нафтовий ринок зараз реагує на зовсім іншу економіку: із приборканою інфляцією, слабким ринком праці та домогосподарствами, що вже граються з вогнем боргів. Це не стагфляційна пастка — це загроза уповільнення зростання. І Федеральна резервна система це розуміє.
Ормузька протока: аорта світової нафти
Операція “Епічна лють” — саме так американська адміністрація назвала спільні удари США та Ізраїлю по Ірану — у лічені дні перетворила Ормузьку протоку на найнебезпечніший морський коридор планети. Після авіаударів 28 лютого 2026 року іранські Революційні гвардійці передали по радіо попередження всім суднам: прохід заборонено. Щонайменше три танкери отримали пошкодження поблизу протоки, а рух суден фактично зупинився.
Щодня через Ормузьку протоку проходить близько 20 мільйонів барелів нафти — це приблизно п’ята частина всього світового споживання, і більш ніж 80 відсотків цих обсягів прямують до Азії. Китай, Індія, Японія, Південна Корея — весь промисловий пояс континенту залежить від цього вузького коридору завширшки лише три кілометри. Головний економіст дослідницької компанії Rystad Energy Клаудіо Галімберті порівняв блокування протоки із закупоркою аорти у кровоносній системі. Образ влучний. І тривожний.
Ціна нафти марки Brent злетіла більш ніж на сім відсотків у перші дні конфлікту, перевищивши позначку 78 доларів за барель, а аналітик Energy Aspects Амріта Сен очікує утримання рівня близько 80 доларів на тривалий час. Деякі прогнози ще похмуріші: Bank of America попереджає, що у разі затяжної кризи ціна Brent може перетнути позначку 100 доларів.
Інфляційний фон: зовсім не 2022 рік
Чи варто панікувати? Порівняння з попередніми нафтовими шоками виглядає дедалі менш переконливо. Коли росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, більше 60 відсотків американського споживчого кошика дорожчало темпом понад 4 відсотки на рік. Зараз цей показник — приблизно 15 відсотків. Тобто нафтовий стрибок потрапляє в середовище, де інфляційний тиск і без того слабкий.
🛢️ Нафтові потрясіння в історії
Від першого ембарго ОПЕК до пандемії COVID-19: як чорне золото змінювало долю держав
Кризові піки
Абсолютний рекорд (47)
Цінові мінімуми
Після початку Війни Судного дня арабські країни — члени ОАПЕК запровадили ембарго проти США та їхніх союзників. За кілька місяців ціна барелю зросла в чотири рази — з до 2. Світ побачив черги на заправках, відключення електроенергії та першу масштабну рецесію повоєнної доби. Саме тоді розпочалась епоха «нафтової геополітики».
Повалення шаха Пехлеві та прихід до влади аятоли Хомейні паралізували іранський нафтоекспорт. Подальша війна між Іраном та Іраком поглибила кризу. Попри те що глобальна пропозиція скоротилась лише на 4%, ринки відреагували панікою — ціна подвоїлась. Насідком стала найважча стагфляція для розвинених економік від часів Великої депресії.
До середини 1980-х на ринку накопичився надлишок: видобуток у Північному морі та Мексиці суттєво зріс, а частка ОПЕК скоротилась з 52% до 29%. Вирішивши відвоювати ринок, картель скасував обмеження і збільшив видобуток — ціна рухнула до 0. Катастрофічне падіння доходів прискорило економічний крах Радянського Союзу.
Бурхливе зростання економік Китаю та Індії на фоні обмеженого видобутку штовхнуло нафту до безпрецедентних 47 за барель у липні 2008-го. Проте вже восени іпотечна криза в США переросла в глобальний фінансовий колапс — попит на нафту обвалився, і за п’ять місяців ціна впала на 80%. Такого стрімкого злету й падіння ринок досі не бачив.
Американська сланцева революція подвоїла видобуток США і різко збільшила глобальну пропозицію. Замість скорочувати видобуток, Саудівська Аравія обрала цінову війну — щоби витіснити конкурентів. Три роки дешевої нафти завдали нищівного удару по Росії, Венесуелі та іншим державам, що живуть з нафтодоларів. Це було найтриваліше падіння ринку від часів 1986 року.
Глобальний локдаун спустошив попит на нафту одночасно з тим, як Росія та Саудівська Аравія влаштували цінову війну. У квітні 2020-го трапилось немислиме: ф’ючерси на американську нафту WTI вперше в історії пішли в мінус — покупці вимагали доплати за отримання барелів, бо сховищ просто не залишилось. Найбільший одномісячний обвал в історії нафтових ринків.
За пів століття нафта підтвердила: вона не просто паливо, а геополітична зброя. Кожне велике потрясіння ринку — від арабського ембарго 1973-го до ковідного колапсу 2020-го — змінювало розклад сил у світі. Держави, що залежать від нафтоекспорту, платять найвищу ціну під час обвалів; держави-імпортери страждають під час піків. Єдиний надійний захист — диверсифікація енергетики та зменшення залежності від одного ресурсу.
Очікування інфляції залишаються відносно стабільними — і це принципово. Якщо споживачі не вірять, що ціни зростатимуть і далі, вони не вимагають підвищення зарплат. А без тиску на зарплати нафтовий шок не розганяє інфляцію по всій економіці. Саме цей механізм зробив 1970-ті такими руйнівними. Тоді він спрацював. Зараз — поки що ні.
Ринок праці без торгових важелів
Американський ринок праці у 2026 році — це зовсім не той, що був чотири роки тому. Кількість відкритих вакансій різко скоротилася. Зростання зайнятості практично зупинилося майже в усіх галузях, окрім охорони здоров’я. Середня погодинна ставка для виробничих і рядових працівників у січні зросла лише на 3,8 відсотки в річному вимірі — проти 6,8 відсотка у лютому 2022-го, коли росія атакувала Україну.
Що це означає? Простіше кажучи: у працівників зараз немає важелів для торгів. Вони не можуть вимагати більшої зарплати через дорожчий бензин — тому що бояться взагалі втратити роботу. А без зростання зарплат інфляційна спіраль просто не розкручується. Виглядає навіть як хороша новина. Але є одне “але”.
Зростання під загрозою: звільнення замість підвищення цін
Коли підприємства не можуть перекласти зростання витрат на покупців — вони скорочують витрати інакше. Найпростіший спосіб — звільнення. І тут нафтовий шок стає загрозою не для цін, а для зайнятості та економічного зростання.
До цього додається неприємний збіг. Штучний інтелект дає компаніям технологічне прикриття для скорочень, які вони й без того розглядали. Ситуацію добре ілюструє недавній приклад: американська компанія Block звільнила майже половину персоналу, офіційно пославшись на технологічний прогрес. Цей тренд може стати системним.
Фінансовий стан домогосподарств теж не залишає приводів для оптимізму. Ефективна ставка за чинними іпотечними кредитами досягла 4,24 відсотка — найвищого рівня з початку 2012 року. Рівень обслуговування боргу — найвищий з початку 2020-го. Прострочення за студентськими, автомобільними та кредитними картками зростають. Американці зустрічають цей шок із надто слабким фінансовим захистом.
Федеральна резервна система: підвищувати чи знижувати?
Тут і починається найцікавіше. Ринки облігацій відреагували на нафтовий стрибок зростанням дохідності — ніби Федеральна резервна система зараз думає про підвищення ставок. Але чи справді це так? Навряд чи.
Сучасні центральні банки давно навчилися “дивитися крізь” цінові шоки, зумовлені пропозицією. Підвищення ставок у відповідь на дорогу нафту — це класична помилка: ти стримуєш попит, але не можеш нічого вдіяти з пропозицією. Ти лише додаєш уповільнення зростання до вже наявного нафтового удару. Колишня міністерка фінансів Джанет Єллен у понеділок заявила, що ситуація з Іраном змушує Федеральну резервну систему ще більше зволікати зі зниженням ставок. Але зволікання — це не підвищення. Ринкові ставки на зниження у 2026–2027 роках, які трейдери починають переглядати вниз, виглядають передчасно.
Голова Федеральної резервної системи Джером Пауелл і його ймовірний наступник Кевін Уорш, якщо вони розуміють цю ситуацію правильно, мають зосередитися на захисті зайнятості — а не боротися з інфляцією, якої фактично немає.
Азія, ОПЕК та сценарій
За оцінками Goldman Sachs, у разі шеститижневого закриття Ормузької протоки та зростання ціни нафти від 70 до 85 доларів за барель регіональна інфляція в Азії може зрости приблизно на 0,7 відсоткових пункти. Філіппіни та Таїланд названі найвразливішими.
Більше по темі:
Казахстан вперше експортує нафту з Кашагану до Китаю
ОПЕК+ оголосив про збільшення видобутку — але чи має це значення, якщо нафту фізично неможливо доставити? Аналітик RBC Гелема Крофт зазначила, що видобуток ОПЕК може просто стати “непридатними активами” в умовах затяжного конфлікту, оскільки левова частка нафти не зможе потрапити на ринок. Ірак уже скоротив видобуток на родовищі Румайла, і за певних сценаріїв країна може бути змушена зупинити до трьох мільйонів барелів на добу.
Ця криза нічого не спільного не має зі стандартними нафтовими шоками минулого. Тоді — висока інфляція, перегрітий ринок праці, споживачі без боргового тягаря. Зараз — все навпаки. Нафтовий удар б’є по крихкій, а не по розігрітій економіці. І саме тому відповідь має бути іншою.
За матеріалами:
This Oil Shock Hits Differently for the US
bloomberg.com
Shutdown of Hormuz Strait raises fears of soaring oil prices
aljazeera.com
Middle East conflict poses fresh test to central banks
cnbc.com
