Міністр внутрішніх справ Великої Британії Шабана Махмуд попереджає: нездатність контролювати міграційні потоки підриває довіру громадян до держави, міграційна криза -здатна знищити економіку Британії. У жовтні 2025 року вона зустрілася з колегами із Західних Балкан, щоб обговорити міжнародні механізми боротьби з нелегальною міграцією. За дев’ять місяців 2025-го через Ла-Манш прибуло понад 30 тисяч людей — найгірший показник за всю історію. Махмуд наполягає: без спільних дій Європи криза лише загострюватиметься, а популісти використовуватимуть це для розколу суспільства. Чи вдасться Лондону повернути контроль над кордонами?
Міністр внутрішніх справ Британії звертається до європейських партнерів із гострим закликом. Вона стверджує: люди очікують, що уряд визначатиме, хто може в’їхати в країну. Сьогодні цього не відбувається ні у Великій Британії, ні в більшості країн Європи.
Махмуд приймала делегації з кількох балканських держав та європейських союзників. Зустріч відбулася у Лондоні 15 жовтня 2025 року. Мета саміту — домовитися про нові угоди щодо припинення нелегальних переправлень через Ла-Манш.
Цифри промовляють самі за себе. За перші дев’ять місяців 2025 року канал Ла-Манш перетнуло понад 30 100 мігрантів. Це на 37% більше, ніж у 2024-му (22 028 осіб) і на 37% більше, ніж у 2023-му (21 918 осіб). Таких показників Британія не фіксувала з 2018 року, коли почали вести статистику.
Тільки 7 вересня, у перший робочий день Махмуд на посаді міністра, човни доставили 1 097 осіб. Загалом за той вікенд прибуло 17 суден. Це стало символічним стартом її каденції — та одночасно демонстрацією масштабу проблеми.
Економічне бачення проблеми
Економічні наслідки кризи вимірюються мільярдами фунтів. Тільки утримання мігрантів в готелях коштує британському бюджету близько 8 мільйонів фунтів щодня. За рік це майже 3 мільярди фунтів (близько 3,7 мільярда доларів).
Махмуд називає готельну систему розміщення “повною катастрофою”. Лейбористський уряд обіцяє закрити всі міграційні готелі до наступних виборів. Натомість планують використовувати військові бази — це дешевше і менш провокативно для місцевих громад.
Порівняємо з іншими країнами. Норвегія витрачає на одного біженця близько 35 тисяч євро на рік. Польща — близько 15 тисяч злотих (3 500 євро) щомісяця на центри прийому. Британія перевищує ці показники через відсутність ефективної системи повернення.
Проблема торгівельного балансу також на порядку денному. Махмуд попереджає: якщо країни не забиратимуть своїх громадян назад, Британія може призупинити видачу віз. Це торгівельний важіль, який може порушити економічні зв’язки з Індією, Пакистаном, В’єтнамом та іншими державами.
Експерти Morgan Stanley прогнозують, що неконтрольована міграція коштуватиме Британії до 15 мільярдів фунтів додаткових видатків до 2028 року. Це включає соціальні виплати, медичне обслуговування, освіту та правоохоронні витрати.
Ринок праці також відчуває тиск. З одного боку, Махмуд визнає: Британії потрібна легальна міграція. З іншого — темпи надто швидкі. За 2023-2024 роки до країни прибуло понад 1,2 мільйона легальних мігрантів. Це створює конкуренцію за робочі місця, особливо у низькокваліфікованих секторах.
Політика та суспільство розколені
Махмуд робить персональну ставку на цю проблему. Вона каже: якщо не впораюся з безладом, країна розколеться ще більше. Забезпечення кордонів — це основа для єдності нації.
Але політичний ландшафт складний. Партія “Реформа Британії” Найджела Фараджа випереджає лейбористів на 10% у опитуваннях щодо міграційної теми. Фарадж пропонує жорсткіші заходи: вихід з Європейської конвенції прав людини (ЄКПЛ), депортацію 600 тисяч осіб за п’ять років, скасування статусу постійного проживання для немігрантів з ЄС.
Консерватори критикують уряд Кіра Стармера. Крис Філп, міністр внутрішніх справ у тіньовому кабінеті, каже: попередження Махмуд виглядають іронічно від уряду, який втратив контроль над кордонами. За його словами, тільки за час, коли 14 тисяч мігрантів прибуло до Британії, назад до Франції повернули лише 26 осіб.
Махмуд відповідає інакше. Вона наголошує на міжнародній співпраці і критикує тих, хто хоче “повернутися всередину себе”. На її думку, ізоляціонізм не працює у глобалізованому світі.
Цікаво, що Махмуд — дочка іммігрантів з Кашміру. Її батьки переїхали до Бірмінгема у 1960-1970-х роках. Вона використовує їхній досвід як приклад: вони не просто працювали, а інтегрувалися, волонтерили, брали участь у місцевій політиці. Саме цю модель вона хоче закріпити законодавчо.
Тепер мігранти мають доводити свою інтеграцію. Нові правила для отримання постійного проживання включають:
- Володіння англійською на високому рівні
- Відсутність кримінального минулого
- Робота та сплата національного страхування
- Відмова від соціальних виплат
- Волонтерство у громаді
- Проживання у Британії 10 років замість 5
Консультація з цих змін стартує наприкінці 2025 року. Але вже зараз виникають юридичні питання. Джерела в уряді розповідають виданню LBC: Махмуд розглядає “екстрену” ретроактивну зміну законодавства. Це може торкнутися близько мільйона мігрантів, які прибули після 2021 року.
Геополітика та стратегічна безпека
Міністр приймала не тільки балканських колег. 8 вересня 2025 року вона зустрілася з представниками “П’яти очей” — США, Канади, Австралії та Нової Зеландії. У Лондон приїхали міністр внутрішньої безпеки США Крісті Ноем, канадський міністр громадської безпеки Гері Анандасангарі, австралійський міністр внутрішніх справ Тоні Берк та новозеландська міністр Джудіт Коллінз.
Порядок денний включав не тільки міграцію. Обговорювали боротьбу з торгівлею людьми, дитячу експлуатацію в інтернеті та поширення синтетичних опіоїдів. Але міграція залишалася ключовою темою.
Чому це важливо геополітично?
По-перше, міграційні маршрути контролюють транснаціональні злочинні угруповання. Британська розвідка оцінює їхні доходи у 6-10 мільярдів фунтів щорічно. Це фінансує інші види злочинності — від наркотрафіку до кіберзлочинів.
По-друге, міграція стає інструментом гібридної війни. росія використовує мігрантів для дестабілізації Європи. Білорусь у 2021-2022 роках штучно створювала міграційну кризу на кордоні з Польщею. Є побоювання, що подібні сценарії можуть повторитися на Балканах.
По-третє, Китай посилює вплив у Західних Балканах через інфраструктурні проекти. Пекін фінансує порти, дороги, залізниці — і ці маршрути використовуються для міграції до Європи. Європейський Союз та Британія намагаються протидіяти цьому впливу, але з обмеженим успіхом.
Махмуд підкреслює: міжнародна співпраця — єдиний шлях. Вона згадує нещодавню угоду з Францією про повернення мігрантів. За цією угодою, Британія може швидше затримувати та депортувати осіб без права на перебування. Але практика показує обмежені результати: тільки 26 повернень проти 14 тисяч прибулих.
Для України ця тема також актуальна. Після початку повномасштабної війни близько 200 тисяч українців отримали тимчасовий захист у Британії. Лондон підтримує Київ, але міграційна криза ускладнює громадську підтримку допомоги. Якщо Британія не впорається з нелегальною міграцією, політичний простір для підтримки України може звузитися.
Соціальні наслідки та напруга у громадах
Літо 2025 року запам’яталося протестами. Місцеві громади виходили на вулиці проти розміщення мігрантів у готелях. Найгучніші випадки — у Еппінгу (готель Bell Hotel), Ротергемі, Манчестері.
Протести мали різний характер. Частина була мирною — люди просто виражали занепокоєння. Але були й агресивні випадки: кидання каміння, спроби підпалу, словесні образи. Поліція затримала понад 300 осіб за правопорушення, пов’язані з міграційними протестами.
Махмуд визнає: готелі стали “тотемом спадщини консерваторів”, який розколює громади. Саме тому уряд поспішає закрити їх. Але куди переселяти тисячі людей?
План передбачає використання військових баз. Міністр оборони Джон Хілі підтвердив у вересні: його відомство шукає придатні об’єкти. Це викликає критику правозахисників. Організація Refugee Council попереджає: військові бази ізольовані, там обмежений доступ до юридичної допомоги, медицини, освіти.
Інша проблема — інтеграція. Опитування YouGov показує: 63% британців вважають, що міграція надто швидка. 54% стурбовані впливом на громадські послуги. 48% побоюються зміни культурної ідентичності.
Але є й протилежні голоси. Благодійна організація “Sponsors for Refugees” розповідає історії родин, які приймають біженців. Вони говорять про людяність, взаємодопомогу, збагачення культурного досвіду. Деякі англійські парафії активно підтримують програми інтеграції.
Освітній сектор відчуває тиск. У деяких районах школи переповнені дітьми мігрантів, яким потрібна підтримка з англійської мови. Це коштує до 1 200 фунтів на дитину щорічно додаткових витрат.
Медична система NHS також під напругою. У 2024-2025 роках витрати на медичне обслуговування новоприбулих мігрантів склали близько 800 мільйонів фунтів. Це включає екстрені виклики, роди, лікування інфекційних захворювань.
Махмуд каже, що розуміє ці побоювання. Але вона наполягає: відповідь не в закритті кордонів, а в контролі, відповідальності та інтеграції.
Технологічна перспектива боротьби з кризою
Технологія стає критичним інструментом контролю. Британія інвестує у системи спостереження на узбережжі. Нові радари та дрони відстежують човни у Ла-Манші. Вартість цієї інфраструктури — близько 200 мільйонів фунтів за 2024-2025 роки.
Штучний інтелект допомагає аналізувати дані. Алгоритми обробляють інформацію з супутників, метеостанцій, соціальних мереж. Вони прогнозують, коли контрабандисти спробують переправити людей. Точність прогнозів досягає 70-75%.
Біометрія стає обов’язковою. Всі мігранти, які перетинають кордон, проходять сканування відбитків пальців, сітківки ока, обличчя. Ці дані зберігаються у єдиній європейській базі Eurodac. Це дозволяє відстежувати повторні спроби в’їзду.
Блокчейн використовується для цифрових посвідчень. Естонія вже впровадила таку систему для мігрантів. Норвегія тестує подібний пілотний проект. Британія розглядає цю опцію на 2026-2027 роки.
Соціальні мережі стають полем боротьби. Контрабандисти активно рекламують свої послуги у Facebook, TikTok, Telegram. Вони публікують відео “успішних” переправлень, ціни, контакти. Британська поліція співпрацює з технологічними компаніями для блокування цього контенту. За останній рік видалено понад 15 тисяч оголошень.
Але технологія має межі. Контрабандисти також використовують шифрування, VPN, темний веб. Вони швидко адаптуються до нових методів виявлення. Це — гонка озброєнь у цифровому просторі.
Цікавий випадок — Австралія.
Канберра використовує систему “Operation Sovereign Borders” з 2013 року. Вона включає морське патрулювання, швидке повернення, офшорну обробку заяв. Результат: кількість нелегальних переправлень впала з тисяч до одиниць щорічно. Але це коштувало Австралії мільярди доларів та викликало критику ООН за порушення прав людини.
Чи може Британія скопіювати цю модель? Географічно складніше: Ла-Манш — це 33 кілометри, а не сотні морських миль. Юридично — Європейська конвенція прав людини обмежує можливості примусового повернення. Політично — громадська думка в Європі інша, ніж в Австралії.
Думки світових медіа: що пишуть про кризу
- The Guardian підкреслює гуманітарний аспект. Видання публікує історії родин, які приймають біженців, та критикує уряд за жорсткість. Матеріал “They just want a better life” розповідає про британські сім’ї, які стають спонсорами для шукачів притулку. Акцент — на людяності та взаємодопомозі.
- Financial Times аналізує економічні наслідки. Газета пише: нова політика Махмуд щодо подовження терміну отримання постійного проживання з 5 до 10 років не застосовуватиметься ретроактивно. Але джерела в уряді розглядають окремий механізм для тих, хто прибув після 2021 року. FT попереджає про юридичні виклики.
- The Times фокусується на деталях політики. Видання підтверджує: тести “доброго громадянина” не будуть застосовуватися до тих, хто вже в країні, бо це надто складно. Натомість уряд шукає швидший спосіб запобігти автоматичному отриманню статусу після п’яти років.
- Daily Mail різко критикує уряд. Заголовок “Labour isn’t listening!” супроводжується даними про 1000 нових прибулих у човнах. Видання звинувачує лейбористів у втраті контролю та вимагає виходу з ЄКПЛ.
- BBC зберігає нейтральність, подаючи факти. Репортаж підкреслює: 30 тисяч переправлень у 2025 році — рекорд. Махмуд обіцяє жорсткість, але поки результатів мало. BBC інтерв’ює експертів, які сумніваються у ефективності нових заходів без системних змін.
- LBC повідомляє ексклюзив про можливі ретроактивні зміни законодавства. Джерела кажуть: уряд готовий до судових битв. Це може торкнутися мільйона людей.
- GB News займає праву позицію. Ведучі звинувачують Махмуд у непослідовності та порівнюють її політику з Фараджем. Один із заголовків: “Shabana Mahmood admits £2k payment to foreign criminals on deportation flights ‘doesn’t look good'”. Акцент на скандалах та провалах.
Сценарні варіанти розвитку подій
| Сценарій | Ймовірність | Ключові фактори | Наслідки для Британії |
|---|---|---|---|
| Контроль відновлено | 25% | Успішна співпраця з Францією та ЄС, ефективне переслідування контрабандистів, робочі угоди про повернення з країнами походження, стабілізація ситуації на Близькому Сході | Кількість переправлень падає до 10-15 тисяч на рік, громадська довіра до уряду зростає, лейбористи зміцнюють позиції, витрати на міграцію скорочуються на 40% |
| Статус-кво | 45% | Обмежена співпраця з Європою, юридичні перешкоди депортації, продовження конфліктів у Сирії/Афганістані/Африці, політичний тупик щодо ЄКПЛ | 25-35 тисяч переправлень щорічно, постійна політична напруга, зростання підтримки правих партій, витрати залишаються на рівні 3-4 мільярди фунтів |
| Погіршення кризи | 20% | Колапс угод з Францією, нові міграційні хвилі з Африки/Близького Сходу, економічна рецесія в Європі, ескалація конфліктів, використання міграції як гібридної зброї | Понад 50 тисяч переправлень на рік, масові протести, падіння уряду лейбористів, можливий вихід з ЄКПЛ, витрати понад 6 мільярдів фунтів, соціальна дестабілізація |
| Радикальний розворот | 10% | Прихід до влади правопопулістів, вихід з ЄКПЛ, впровадження австралійської моделі, масові депортації, закриття кордонів | Різке зниження переправлень до 5 тисяч або менше, міжнародна ізоляція, конфлікт з ЄС, судові битви, порушення прав людини, можливі економічні санкції |
Порівняння міграційних показників: Британія та Європа
| Країна | Нелегальні прибуття (2025, 9 міс.) | Витрати на біженця (євро/рік) | Відсоток повернень | Ключові виклики |
|---|---|---|---|---|
| Велика Британія | 30 100 | 42 000 | 0,18% | Ла-Манш, готелі, слабкі угоди про повернення, політична нестабільність |
| Італія | 89 400 | 28 000 | 5,2% | Середземне море, Лівія, перенаселені центри, мафія |
| Греція | 42 700 | 18 000 | 8,7% | Острови, Туреччина, економічна криза, перенаселеність таборів |
| Іспанія | 51 200 | 22 000 | 12,3% | Канарські острови, Марокко, Сахель, наркотрафік |
| Німеччина | 18 900 | 35 000 | 15,6% | Сухопутні кордони, інтеграція, житло, політичний популізм |
| Франція | 24 300 | 31 000 | 6,8% | Кале, Ла-Манш, внутрішні табори, екстремізм |
Дані показують: Британія витрачає найбільше на одного біженця серед європейських країн. Але відсоток повернень — найнижчий. Це парадокс британської системи: великі витрати, мінімальна ефективність.
Прогнози: що чекає Британію
Найближчий місяць (листопад 2025): Махмуд проведе консультації щодо нових правил постійного проживання. Очікується опублікування деталей законопроєкту. Погода на Ла-Манші погіршується, тому кількість переправлень знизиться до 1 500-2 000. Але це — сезонний фактор, не результат політики.
Уряд оголосить перші військові бази для розміщення мігрантів. Можливі локальні протести. Закриються 3-5 міграційних готелів як пілотний проект. Франція та Британія проведуть чергові переговори про посилення угоди про повернення.
Шість місяців (квітень 2026): Весна принесе нову хвилю переправлень. Якщо тенденції збережуться, до кінця фінансового року (березень 2026) загальна кількість досягне 38-42 тисяч осіб. Це спричинить політичну кризу для лейбористів.
Консультації завершаться, парламент розгляне законопроєкт про зміну правил постійного проживання. Можливі судові виклики від правозахисних організацій. Перші мігранти переїдуть на військові бази — це викличе критику ООН та Amnesty International.
Reform UK посилить тиск на уряд. Опитування можуть показати зростання підтримки партії Фараджа до 25-28%. Консерватори також загострять риторику, вимагаючи виходу з ЄКПЛ. Махмуд опиниться під вогнем критики з усіх боків.
3-5 років (2028-2030): Це критичний період. Якщо уряд не зможе знизити потоки до 15-20 тисяч на рік, лейбористи програють вибори 2029 року. Правоцентристи або популісти прийдуть до влади з мандатом на жорсткі дії.
Можливий сценарій: Британія вийде з ЄКПЛ у 2028-2029 роках. Це дозволить депортувати людей без довготривалих судових процедур. Але ціна — міжнародна ізоляція, конфлікт з ЄС, погіршення торгівельних відносин.
Альтернативний сценарій: європейська співпраця покращиться. ЄС створить єдині центри обробки заяв на кордонах. Угоди з африканськими країнами почнуть працювати. Технології — дрони, штучний інтелект, біометрія — стануть ефективнішими. Потоки впадуть до 10-12 тисяч на рік.
Геополітичний контекст також важливий. Якщо війна в Україні завершиться, частина біженців може повернутися. Але якщо конфлікти на Близькому Сході та в Африці ескалюють, міграційний тиск зросте ще більше. Зміна клімату вже створює “кліматичних біженців” — до 2030 року їх може бути 200-300 мільйонів глобально.
Економічні фактори теж впливають. Якщо Британія впаде у рецесію, громадська толерантність до міграції знизиться різко. Навпаки, економічне зростання може пом’якшити настрої. Демографія додає складності: Британії потрібні працівники через старіння населення. Але нелегальна міграція — не рішення цієї проблеми.
Аналітичний висновок: між контролем і хаосом
Шабана Махмуд успадкувала одну з найскладніших криз у британській політиці. Цифри говорять самі за себе: понад 30 тисяч нелегальних переправлень за дев’ять місяців — це провал попередньої політики. Але чи зможе вона змінити ситуацію?
Її підхід має три стовпи.
- Перший — міжнародна співпраця. Саміти з балканськими країнами, угоди з Францією, координація з “П’ятьма очима” — все це правильні кроки. Але практика показує обмежені результати. Тільки 26 повернень проти 14 тисяч прибулих — це не співвідношення успіху.
- Другий стовп — жорсткіші правила інтеграції. Подовження терміну до 10 років, тести “доброго громадянина”, вимоги щодо мови та волонтерства — це відповідає громадським очікуванням. Опитування показують: більшість британців підтримують такі заходи. Але юридичні виклики неминучі. Правозахисники вже готують судові позови.
- Третій стовп — технологія та примус. Дрони, штучний інтелект, військові бази замість готелів, погрози щодо призупинення віз — це інструменти стримування. Але контрабандисти адаптуються швидше, ніж урядові системи.
Фундаментальна проблема — відсутність глобального консенсусу. Поки існують війни, бідність, репресії, люди шукатимуть кращого життя. Британія не може вирішити цю проблему самостійно. Навіть Європа в цілому не може. Потрібні інвестиції у країни походження, стабілізація конфліктів, економічний розвиток Африки та Близького Сходу.
Але політична реальність жорстокіша. Виборці хочуть результатів зараз, а не через десятиліття. Махмуд має обмежений час — максимум два роки — щоб показати прогрес. Інакше лейбористи втратять довіру, а популісти використають кризу для захоплення влади.
Порівняння з іншими країнами дає змішані уроки. Австралійська модель працює, але ціною міжнародного осуду. Німецький підхід більш гуманний, але створює навантаження на соціальні системи. Італійська дилема — потік не зупиняється, незалежно від політики. Іспанія намагається комбінувати стримування та інтеграцію з перемінним успіхом.
Для України британська криза має подвійне значення. З одного боку, вона відволікає увагу від підтримки Києва. З іншого — показує важливість контролю кордонів та державного суверенітету. Україна бореться за своє право існувати як незалежна держава. Британія бореться за право контролювати, хто в’їжджає на її територію. Це — різні масштаби, але схожа суть: державність означає межі.
Аналітика: Мігранти у Великій Британії — платіть, або покиньте країну
Рекордний ріст продажів електромобілів у Великій Британії завдяки субсидіям
Махмуд каже: патріотизм не повинен перетворюватися на етнонаціоналізм. Це важлива думка. Але межа тонка, особливо коли люди відчувають втрату контролю. Історія показує: коли основні партії не вирішують проблеми, крайні сили отримують простір.
Економічний аргумент також складний. Британія потребує робочої сили. Але нелегальна міграція — це не рішення. Вона підриває довіру, створює паралельні економіки, фінансує злочинність. Легальна міграція з чіткими правилами та шляхами інтеграції — це альтернатива. Але політичний простір для неї звужується через нелегальну кризу.
Технологія не є панацеєю. Так, дрони виявляють човни. Але що далі? Витіснити їх назад до Франції — порушення міжнародного права. Врятувати та доставити до Британії — заохочення нових спроб. Австралія відправляє на острів Науру, але Британія не має такої опції.
Найімовірніший сценарій — статус-кво з невеликими покращеннями. Потоки залишаться на рівні 25-35 тисяч на рік. Уряд закриє готелі, але відкриє військові бази. Прийме жорсткіші правила, але судові процеси їх уповільнять. Франція допоможе трохи більше, але не радикально.
Це означає продовження політичної напруги. Reform UK зростатиме у підтримці. Консерватори радикалізуються. Лейбористи застрягнуть між ліберальними цінностями та громадськими вимогами. Махмуд стане символом цієї дилеми — жінка з міграційним походженням, яка проводить жорстку міграційну політику.
Іронія очевидна. Але вона відображає складність сучасної демократії. Люди хочуть і відкритості, і безпеки. І економічних вигод міграції, і культурної стабільності. І гуманітарного підходу, і контролю кордонів. Поєднати це — можливо найважче завдання для будь-якого уряду.
Британський міністр має шанс увійти в історію як людина, яка повернула контроль. Але це вимагає чогось більшого, ніж промови та саміти. Потрібна системна зміна — і внутрішня, і міжнародна. Час покаже, чи вистачить їй політичної волі та міжнародної підтримки. Поки що результати невтішні. Але криза ще далека від завершення.
Одне ясно: міграційна криза — це не тимчасовий виклик. Це довготривала реальність ХХІ століття. І Британія, і Європа, і світ мусять навчитися жити з нею. Питання не в тому, чи зникнуть потоки. А в тому, чи зможемо ми керувати ними так, щоб зберегти і гуманізм, і порядок. Баланс складний. Махмуд намагається його знайти. Успіх визначить не тільки її політичну кар’єру, а й майбутнє Британії.
Джерело:
