- ✨ Парадокс американської економіки: ВВП США зростає на 2,7%, але ринок праці майже не змінюється, що є безпрецедентним явищем в післявоєнній історії країни.
- Криза "білих комірців": офісні працівники та спеціалісти з вищою освітою найбільше потерпають від втрати робочих місць, в той час як робітничі професії демонструють зниження безробіття.
- Роль штучного інтелекту: експерти сперечаються щодо впливу автоматизації та цифрових технологій на зайнятість, але визнають, що вони можуть призвести до значного зростання продуктивності без створення нових робочих місць.
- Реальні історії безробітних: американці з різним досвідом і освітою стикаються з великими труднощами у пошуку роботи, отримуючи десятки відмов при поданні численних заявок.
Економіка США демонструє парадокс: ВВП зростає на 2,7%, а робочі місця не з’являються. Вперше в історії країна переживає «безробітний бум» без рецесії. Офісні працівники масово втрачають роботу, поки штучний інтелект перебирає їхні функції. Інвестори багатіють, а звичайні американці борються за виживання.
Сполучені Штати опинилися у безпрецедентній ситуації. Валовий внутрішній продукт країни зростає темпами, яким заздрять розвинені економіки світу. Водночас ринок праці фактично застиг на місці. Економісти називають це явище «безробітним бумом» — і визнають, що нічого подібного раніше не бачили за всю післявоєнну історію.
Чому це важливо? Тому що зазвичай зростання ВВП означає нові робочі місця. Більше виробляємо — більше людей потрібно. Ця формула працювала десятиліттями у всіх розвинених країнах. Тепер вона зламалася, і ніхто точно не знає чому.
Парадокс американської економіки
За прогнозами аналітиків, п’ятничний звіт про ВВП покаже зростання на 2,7% у 2025 році. Для розвиненої країни це чудовий показник — більшість європейських держав про таке можуть лише мріяти. Проте зайнятість населення майже не змінилася. Компанії виробляють більше, заробляють більше, але людей наймати не поспішають.
Останній раз щось подібне траплялося на початку 2000-х, після краху технологічної бульбашки. Але тоді була рецесія — економіка скорочувалася, і відсутність нових робочих місць виглядала логічною. Зараз рецесії немає. Економіка зростає, а робочих місць не додається. Вперше у післявоєнній історії.
«Ми ніколи не бачили нічого подібного на пізній стадії економічного підйому, — визнає Діана Свонк, головний економіст KPMG. — Саме це робить ситуацію такою незвичною і складною для прогнозування. Ми сидимо на табуреті з однією ніжкою. Це не найстійкіша позиція».
Президент Дональд Трамп, найімовірніше, похвалиться сильними показниками ВВП під час щорічного звернення до Конгресу 24 лютого. Економіку підтримали кілька чинників: стійке споживання домогосподарств, зростання фондових індексів та масовані інвестиції у штучний інтелект. І це попри різкі зміни у торговельній та міграційній політиці, що традиційно стримують зростання.
Криза «білих комірців»: хто втрачає найбільше
Найцікавіше — і найтривожніше — хто саме втрачає роботу. У 2000-х роках біль безробіття розподілявся більш-менш рівномірно між людьми з різним рівнем освіти. Страждали всі: і робітники фабрик, і офісні працівники. Цього разу все інакше. Американці з вищою освітою потерпають найбільше.
Рівень безробіття серед працівників офісів зростає. Серед робітничих професій — навпаки, падає. Статистика безжальна: сфера управління, бізнесу та фінансів втратила 0,5% зайнятості за рік. Продажі та пов’язані професії зросли на 0,4%. А от сільське господарство, рибальство та лісництво втратили аж 1,9% — але це наслідки багаторічної автоматизації, а не нова тенденція.
Між 2001 і 2005 роками адміністративні та офісні працівники втратили 1,3 мільйона посад — майже стільки ж, скільки виробничий сектор (1,7 мільйона). Технологічна бульбашка залишила після себе довгий слід. Схоже, зараз історія повторюється.
Майкл Пірс, головний економіст Oxford Economics у США, провів пряму паралель із тими часами у звіті від 11 лютого: «Умови, що призвели до безробітного відновлення на початку 2000-х, знову збігаються. Надмірне наймання у минулому, стрімке зростання продуктивності, технологічний прогрес, підвищена політична невизначеність. Це робить економіку вразливою до шоків, бо ринок праці — головний захист від рецесії».
Штучний інтелект забирає робочі місця
Чи винен у всьому штучний інтелект? Питання дискусійне, і економісти поки не мають однозначної відповіді. Голова Федеральної резервної системи Джером Пауелл на нещодавній пресконференції стверджував, що нинішня хвиля зростання продуктивності почалася п’ять-шість років тому — ще до масового впровадження великих мовних моделей на кшталт ChatGPT.
Інші економісти з ФРС вважають, що справа в оптимізації бізнес-процесів, яку спровокувала пандемія. Компанії були змушені перебудувати робочі потоки, перевести частину персоналу на віддалену роботу, автоматизувати рутинні операції. Тепер ці вимушені зміни дають результат у вигляді вищої продуктивності.
У грудні представники ФРС підвищили прогноз зростання ВВП на 2026 рік, залишивши оцінку безробіття незмінною. Це красномовно свідчить: вони очікують, що економіка й далі зростатиме без створення нових робочих місць.
«Штучний інтелект може принести значний приріст продуктивності найближчими роками, — каже Стівен Стенлі, головний економіст Santander Capital Markets. — А це означає менше нових робочих місць, ніж зазвичай. Але я б здивувався, якби це вже зараз справляло величезний вплив».
Реальні історії: 42 відмови на 64 заявки
За сухими цифрами статистики стоять реальні долі. Крістал Мейсон, 45 років, дізналася про звільнення у середині грудня. Вона працювала підрядником у колл-центрі: допомагала військовослужбовцям записуватися на оцінку психічного здоров’я, відповідала на нічні дзвінки від людей із суїцидальними думками. Робота важка, але потрібна.
Тепер мешканка містечка Холлі-Рідж у Північній Кароліні шукає схожу роботу. І каже, що нинішній пошук разюче відрізняється від попереднього два роки тому. Тоді після співбесід їй постійно надходили пропозиції. Зараз — майже повна тиша.
«Із поданих заявок дві закінчилися співбесідами, 42 отримали відмову, на 64 взагалі не відповіли», — розповідає Мейсон. Вона має диплом молодшого спеціаліста і підозрює, що конкурує з армією інших звільнених, які хапаються за будь-яку можливість.
«Я помічаю, що компанії, де працювала я чи мої друзі, вже використовують штучний інтелект і скорочують людей, які виконують мою роботу, — додає вона із сумом у голосі. — Найгірше те, що за роки досвіду в обслуговуванні клієнтів та охороні здоров’я я зрозуміла: майже всі волять розмовляти з реальною, емпатичною, професійною людиною. А не з ботом».
Даніель Вільямс, 40 років, минулого року влаштувалася старшим рекрутером у компанію з цивільних та комерційних електромонтажних робіт. Здавалося, непогана посада з перспективою. Через п’ять місяців її звільнили. Відтоді мешканка Маямі змогла знайти лише шестимісячний контракт у схожій фірмі — і то без гарантій продовження.
«Я дуже добре знаю ринок праці, бо працюю в рекрутингу вже 12 років, — каже Вільямс. — Цей ринок божевільний. Нічого подібного я раніше не бачила за всю кар’єру».
Уолл-стріт святкує, працівники програють
Поки звичайні американці борються за робочі місця, інвестори пожинають плоди корпоративної оптимізації. Фондові індекси США тримаються біля історичних максимумів. Норма прибутку корпорацій залишається однією з найвищих за всю післявоєнну історію. Акціонери задоволені: менше витрат на персонал — більше дивідендів.
Трамп і його союзники тиснуть на Федеральний резерв, вимагаючи знизити відсоткові ставки. Вони апелюють до досвіду Алана Грінспена, легендарного колишнього голови ФРС. У 1990-х він передбачив, що зростання продуктивності може забезпечити швидше економічне зростання без підвищення інфляції. Тоді він мав рацію.
Але сьогоднішня економіка все більше нагадує не 1990-ті, а те, що було після них. У 2003 році тодішній губернатор ФРС Бен Бернанке — той самий, що пізніше очолить систему під час фінансової кризи 2008 року — виголосив промову про «безробітне відновлення». Тоді він попереджав про ризики. Як і тоді, загальнонаціональна зайнятість у 2025 році застигла на місці через повсюдне скорочення наймання в різних галузях.
Що далі: прогнози та ризики
Останній звіт Бюро трудової статистики від 11 лютого показав: зростання зайнятості у 2025 році було слабшим, ніж повідомлялося спочатку. Попередні оцінки виявилися надто оптимістичними. Втім, у січні наймання пожвавішало — приватний сектор додав 172 000 працівників. Це майже половина від усього минулорічного приросту. Але чи це початок позитивної тенденції, чи просто статистичний шум?
Ще по темі:
Німецький середній бізнес. Криза зміщується на захід
Ці нові робочі місця сконцентровані переважно в охороні здоров’я та соціальній допомозі — галузях, де автоматизація поки що обмежена. Будівництво також додало робочих рук. А от сектори, де працюють «білі комірці», здебільшого відстають або взагалі скорочуються.
Загальний прогноз більшості аналітиків — помірне економічне зростання і лише незначне поліпшення на ринку праці. Але не всі поділяють цей обережний оптимізм. Міккі Леві, науковий співробітник Гуверівського інституту, сумнівається, що зростання продуктивності й далі тягнутиме економіку, якщо воно не трансформується у вищі зарплати для працівників.
А зарплати зараз не зростають. Точніше, темпи їхнього зростання сповільнюються. Працівники втрачають переговорну силу перед роботодавцями — коли навколо стільки безробітних, вимагати підвищення складно.
«Зарано порівнювати цей епізод сильного ВВП та слабкої зайнятості з попередніми, де такі відносини тривали набагато довше, — підсумовує Леві. — Економічне зростання суттєво сповільниться, відображаючи стагнацію на ринку праці. Питання лише в тому, коли саме це станеться».
Чи справді штучний інтелект змінює правила гри назавжди? Чи це лише тимчасова аномалія, після якої все повернеться до норми? Відповідь на ці питання визначить, як виглядатиме американська економіка наступного десятиліття. І, можливо, не лише американська.
