Після майже десятиліття стрімкого зростання встановленої потужності сонячної енергетики в ЄС, у 2024 році аналітики вперше прогнозують спад темпів розвитку. Ця зміна є не випадковою, а відображає глибші структурні проблеми: перенасичення ринку, бюрократичні бар’єри, економічну нестабільність і ціновий тиск з боку азійських гігантів. У цьому матеріалі розглянуто основні фактори уповільнення, глобальні наслідки для декарбонізації та потенційні напрями подолання кризи.
1. Короткий історичний контекст: 2016–2023 — роки зростання
З 2016 по 2023 рік ринок сонячної енергетики ЄС демонстрував стабільне зростання — середній річний приріст встановлених потужностей складав понад 20%. У 2022 році додано рекордні 41,4 ГВт нових фотоелектричних потужностей, а у 2023 — понад 55 ГВт, що стало абсолютним піком в історії блоку.
Це було зумовлено кількома чинниками:
- підтримкою “Зеленого курсу” ЄС;
- різким зростанням цін на газ через війну в Україні;
- субсидіями на встановлення панелей для домогосподарств;
- стрімким падінням цін на сонячні модулі з Китаю.
Однак зростання виявилось неусталеним: внутрішні бар’єри в ЄС та зовнішні виклики почали переважати стимули.
2. Чому зростання сповільнюється саме у 2024 році?
А. Перенасичення споживчого ринку
Домогосподарства та малий бізнес масово встановлювали сонячні панелі у 2021–2023 роках. У низці країн, таких як Німеччина, Нідерланди, Іспанія, ринки rooftop-сегменту майже вичерпали потенціал короткострокового зростання.
Б. Обмеження інфраструктури
Мережі не були готові до масового надходження децентралізованої генерації:
- Відсутність інверторів і накопичувачів енергії на рівні домогосподарств.
- Брак підстанцій і слабка цифровізація smart grid-систем.
- Регулятори в деяких країнах почали обмежувати зворотну подачу енергії до мережі, що зробило інвестиції менш привабливими.
В. Різке падіння прибутковості
Ціни на електроенергію впали порівняно з 2022 роком. Разом із тим ціни на модулі та компоненти не зменшились пропорційно:
- ЄС заполонили дешеві китайські сонячні панелі — нижчі за собівартість.
- Європейські виробники збанкрутували або зупинили виробництво (ex: Meyer Burger заявила про скорочення виробництва в Німеччині).
- Відсутність мита на імпорт спричинила «ціновий демпінг».
Г. Зростання бюрократичних бар’єрів
В багатьох країнах затягнуті дозволи на підключення до мережі. Процедури тривають від 6 до 18 місяців, особливо для проєктів понад 1 МВт. Це стримує як приватних інвесторів, так і комунальні підприємства.
3. Геополітика та енергетична автономія
Європа усвідомила критичну залежність від Китаю не лише в модулях, а й у ланцюгах постачання — від інверторів до кремнієвих пластин. Попри наміри Єврокомісії до 2030 року мати не менш як 40% компонентів з внутрішнього виробництва, наразі понад 85% імпортуються з Китаю.
Проєкти з відновлення промислової бази, як-от “Net-Zero Industry Act”, перебувають у зародковій фазі та не здатні миттєво замістити імпорт.
4. Яка ситуація в окремих країнах?
Німеччина
- У 2023 було встановлено 14,1 ГВт — рекорд, але у 2024 прогноз — лише 10–11 ГВт.
- 70% ринку — rooftop-моделі.
- Нові правила мережевого балансування зменшили рентабельність.
Італія
- Зниження на 35% у першому півріччі 2024 через скорочення державних субсидій (вичерпано “Superbonus 110%”).
Іспанія
- Стрімке падіння інвестицій в агропромислові парки через тривалі процедури та зростання вартості підключення.
Нідерланди
- Почали обговорення скасування net metering-схеми до 2027, що вже негативно позначилось на нових інсталяціях.
5. Світова конкуренція та виклик з Азії
Китайська промисловість масово експортує надлишки продукції:
- ціни на модулі впали до 0,10–0,12 €/Вт;
- європейські компанії не можуть конкурувати;
- політики побоюються втрати технологічного суверенітету.
Індія, Південна Корея та В’єтнам також нарощують виробництво, пропонуючи більш гнучкі умови для експорту.
6. Перспективи: що може переломити ситуацію?
А. Переорієнтація на промислову генерацію
ЄС планує стимулювати utility-scale парки через тендери з фіксованою ціною. Це дозволить:
- стабілізувати ринок;
- дати змогу прогнозувати прибутки;
- уникнути хаотичної децентралізації.
Б. Інвестиції в локальне виробництво
Якщо розгорнути повноцінне виробництво в Європі (з підтримкою через субсидії, кредити та мита), можна:
- повернути робочі місця;
- забезпечити безпеку ланцюгів постачання;
- зменшити вплив коливань цін із Китаю.
В. Розвиток енергетичного зберігання
Батарейні системи на рівні дому та громади дозволять:
- балансувати мережу;
- зменшити зворотний тиск на енергосистему;
- зробити автономне споживання ефективнішим.
Г. Спрощення процедур
Цифровізація процесів, обмеження часу видачі дозволів, єдиний портал для проєктів — це те, над чим уже працює Єврокомісія (REPowerEU Package).
7. Висновок: перехід до якісного, а не кількісного зростання
Зниження темпів встановлення нових потужностей сонячної енергетики у 2024 році не є ознакою провалу галузі. Це — симптом структурного переходу. Європейський ринок сонячної енергетики входить у фазу зрілості, коли масовість має поступитися якості, інтегрованості та сталості.
Наступні роки вирішальні для:
- технологічної перебудови галузі;
- розбудови нової промислової політики;
- збереження кліматичних цілей до 2030 і 2050 років.
Без ефективних рішень ЄС ризикує втратити не лише ринкову динаміку, а й глобальну конкурентну перевагу в зеленій енергетиці. Проте наявність політичної волі, фінансових інструментів і технологічного потенціалу дає підстави для обережного оптимізму.
Матеріал створено на основі аналітики SolarPower Europe, FT, Bloomberg NEF, Euractiv, Handelsblatt, Le Monde та South China Morning Post.