- Ключові пункти:
- Масштаб проблеми наркотиків у ЗСУ виявився значно серйознішим, ніж очікувалося. Кількість вироків за зберігання наркотиків серед військовослужбовців зросла з приблизно 67 на рік до 2022-го до 1571 у 2024 році. Частка військових серед засуджених у наркосправах сягнула 24,72%.
- Основні причини вживання наркотиків серед військовослужбовців – фізіологічна необхідність залишатися боєздатними, біль від поранень, а також психологічні чинники, пов'язані зі стресом бойових дій. Частина проблем зумовлена й наявністю в армії колишніх засуджених за наркозлочини.
- Найпоширеніші речовини – канабіс (67,4% вживають хоча б раз на місяць) та синтетичні "солі" (16,3% вживають хоча б раз на місяць). Також поширені амфетаміни та опіоїдний знеболювальний налбуфін. Проблема ускладнюється комбінованим вживанням кількох речовин одночасно.
- Політика "нульової толерантності" до наркотиків у ЗСУ не дає очікуваних результатів, оскільки військові бояться покарання і приховують проблему, замість звертатися по допомогу. Це несе загрози для подальшої реінтеграції ветеранів у суспільство.
Кожна четверта кримінальна справа проти українського військовослужбовця у 2024 році стосується наркотиків. Цю цифру офіційна Україна воліє не обговорювати вголос – але замовчування не лікує. Половина всіх кримінальних справ, за 3-ю ОШБр. Проблема зростає, а армія поки не має відповіді.
Наркотики у ЗСУ – тема, яку Україна довго намагалася тримати поза публічним дискурсом. путін використовував її для пропаганди ще з перших днів великого вторгнення. Американський актор Роб Шнайдер жартував про це під час передвиборчої кампанії Трампа. Тому будь-яка розмова про цю тему в армії одразу набуває небажаного присмаку. Але статистика 2024 року ставить крапку в дискусії про те, чи існує проблема.
Вона існує. І вона значно серйозніша, ніж визнають офіційно.
Масштаб, якого не очікували
Дані говорять самі за себе. До 2022 року за статтею 309 Кримінального кодексу – зберігання наркотиків без мети збуту, фактично споживання – щорічно засуджували в середньому близько 67 військових. У 2024 році вирок за цією статтею отримав уже 1571 військовослужбовець. Зростання – більш ніж у двадцять разів.
Дослідники з Школи права Українського католицького університету спільно з фондом “Здорові рішення” проаналізували 3388 судових рішень щодо наркозлочинів серед військовослужбовців за 2013-2024 роки. Висновок невтішний: частка військовослужбовців серед засуджених у наркосправах зросла з 9,73% у 2022 році до 24,72% у 2024-му. Тобто – кожен четвертий. При цьому 98% засуджених є споживачами, а не збувачами наркотиків. Більшість – рядові, які до армії не мали жодних проблем із законом.
Що показово – найбільше вироків у прифронтових областях: Донецькій, Харківській, Запорізькій та Дніпропетровській. Це не випадковість.
Глобальна ініціатива проти транснаціональної організованої злочинності у березні 2025 року опублікувала окреме дослідження під назвою “Побічні жертви” – огляд вживання психоактивних речовин в українському війську. Автори провели інтерв’ю з військовими, активістами та представниками громадських організацій в Одесі, Дніпрі та Києві. Картина вийшла тривожна.
Чому воюють під наркотиками
Питання “чому?” тут важливіше, ніж здається. Відповідь виявляється зовсім не схожою на образ безпринципного наркомана, якого малює ворожа пропаганда.
Перша причина – суто фізіологічна. Штурмові та піхотні підрозділи, що тримають фронт без ротації тижнями, фізично не можуть не спати. Амфетаміни та стимулятори дозволяють залишатися боєздатним під час тривалих завдань. Не для кайфу – для виживання. До речі, американські льотчики під час Другої світової отримували амфетаміни офіційно.
Друга причина – фізичний біль. Налбуфін, опіоїдний знеболювальний препарат, масово використовується як польовий засіб при пораненнях. Він рятує від болю на позиції, коли евакуація неможлива. Але тривале вживання формує залежність – і солдат вже не може обходитися без нього навіть після загоєння рани.
Третя причина – психологічна. Нескінченні обстріли, втрати побратимів, відсутність нормального сну, неможливість “вимкнутися” від стресу. Канабіс та синтетичні речовини дають тимчасове забуття. Психологиня Ірина Маркевич, яка працює у Харківській області, описує замкнене коло: коли бійцям прибрали наркотики, у них з’явився панічний жах від елементарних бойових завдань. Тіло адаптувалося. Психіка – теж, але в небезпечний спосіб.
Четверта причина стосується окремої категорії – колишніх засуджених. За оцінками, у вересні 2024 року в лавах ЗСУ перебувало від 4 500 до 5 000 колишніх в’язнів, з яких 7% мали статті саме за наркотики. Частина з них прийшла до армії із сформованою залежністю.
Питання та відповіді:
Чи справді наркотики у ЗСУ – масове явище?
Так, за офіційними даними. Кількість вироків за зберігання наркотиків серед військовослужбовців зросла з приблизно 67 на рік до 2022-го до 1571 у 2024 році. При цьому більшість фахівців вважає, що офіційна статистика відображає лише частину реальної картини.
Які наркотики найчастіше вживають у бойових умовах?
Найпоширеніший – канабіс, 67,4% опитаних вживали його хоча б раз на місяць. За ним – синтетичні речовини, відомі як “солі”: 16,3% щонайменше раз на місяць. Також поширені амфетаміни та налбуфін – опіоїдний засіб, офіційно застосовуваний як польовий знеболювальний.
Як ЗСУ реагують на факти вживання наркотиків?
Чинна політика – повна заборона. Виявлений факт вживання загрожує втратою платні. Військові також бояться, що родинам відмовлять у посмертній компенсації у 15 мільйонів гривень, якщо наркотики виявлять під час розтину. Це формує культуру приховування – і унеможливлює допомогу тим, хто її потребує.
Які речовини домінують
Дані опитувань малюють чітку картину. Канабіс – найпопулярніший наркотик: 67,4% опитаних вживали його хоча б раз на місяць, 12,5% – щодня. Синтетичні речовини, більш відомі як “солі” або катинони, – на другому місці. Опитування показало: 16,3% вживали їх щонайменше раз на місяць, 2,3% – щодня.
“Солі” – особливо небезпечна категорія. Вони формують залежність буквально з першого приймання. Психічні розлади після тривалого вживання – не виняток, а правило. Постачання цих речовин тісно пов’язане з організованою злочинністю. Тобто гроші від наркоторгівлі на фронті годують кримінальний бізнес – і частина цього ланцюжка тягнеться аж до лінії зіткнення.
Алкоголь у цьому переліку стоїть окремо – він значно поширеніший за всі психоактивні речовини разом узяті, але кримінальної статистики по ньому бракує. Серед ветеранів зафіксоване й комбіноване вживання кількох речовин одночасно – це суттєво підвищує ризики та ускладнює реабілітацію.
Налбуфін у цьому переліку займає особливе місце. Він продається в аптеках і є легальним засобом. Але коли солдат починає вживати його не після поранення, а превентивно або для розслаблення – ситуація виходить за межі медицини. Залежність від налбуфіну – одна з найбільш прихованих і найменш досліджених проблем у ЗСУ.
Нульова толерантність – чи нульовий результат
Нинішній підхід ЗСУ до вживання наркотиків – повна заборона. Стаття 172-15 Кодексу про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність за перебування на службі у стані сп’яніння. Верховна Рада ввела вибіркову перевірку згідно зі статтею 266. Логіка зрозуміла: наркотики знижують увагу та реакцію, несуть загрозу для самого солдата і для тих, хто поруч.
Але є зворотний бік. Страх покарання – і особливо страх позбавити родину компенсації у разі загибелі – змушує солдатів ретельно приховувати вживання. Людина, яка потребує допомоги, не звертається по неї. Залежність поглиблюється. Коли ветеран повертається до цивільного життя, він приносить проблему з собою – але вже без жодного обліку, без діагнозу, без плану лікування.
Є ще один цинічний аргумент, який звучить у закритих розмовах між фахівцями: Україна просто не може дозволити собі вивести з ладу всіх, хто вживає. Якщо почати масове лікування – фронт може посипатися. Тому негласне правило просте: якщо поведінка не заважає бойовому завданню – мовчати.
Це не рішення. Це відкладення катастрофи на потім.
Що чекає на ветеранів після фронту
Наркотики у ЗСУ – це ще й проблема постконфліктного суспільства. Сотні тисяч ветеранів повернуться з фронту. Частина з них матиме сформовану залежність. І що Україна запропонує їм?
Нова стратегія Міністерства у справах ветеранів, опублікована у листопаді 2024 року, не містить жодного згадування про розлади, пов’язані зі вживанням психоактивних речовин. Слова “наркотична залежність” у документі немає взагалі. Важко зрозуміти, як можна писати стратегію для ветеранів і не помічати цього виміру.
Наркотики на фронті — епідемія армії росії
Наслідки можна прорахувати. Ветерани із залежністю схильні до дрібних злочинів заради покупки речовин, а частина здатна стати організаторами наркоторгівлі. Поєднання ПТСР, залежності та вільного доступу до зброї – це суміш, вибухова не в переносному, а в буквальному сенсі. Окремі трагічні випадки по всій Україні вже фіксуються – поліція та судова система стикаються з ними щодня.
Для порівняння: у США після В’єтнаму і в росії після Афганістану наслідки масової наркотизації армій відгукуються десятиліттями. Україна поки іде схожим шляхом – але принаймні дозволяє собі говорити про проблему вголос. Це вже є принципова відмінність. У росії на цю тему – повна тиша.
Громадські організації тиснуть на Міністерство оборони: замість кримінального переслідування споживачів – допомога. Замість вироків – лікування там, де це можливо без шкоди для боєздатності. Замість замовчування – відкрита розмова. Бо ціна замовчування вже підраховується – у судових вироках, у зламаних долях, у родинах, які бояться дізнатися правду про те, як загинув їхній солдат.
