Ізраїль відмовився від загрози скоротити гуманітарну допомогу Газі після повернення тіл чотирьох заручників. Рішення прийняте 15 жовтня 2025 року на тлі напруженої реалізації угоди про перемир’я. Одне з чотирьох тіл виявилося не заручником, що спричинило додаткові суперечки. Міжнародні організації закликають до масштабного збільшення допомоги, адже у Газі зафіксовано голод. Перемир’я, яке набуло чинності 11 жовтня, залишається вкрай крихким. Політичні наслідки цієї кризи для регіону можуть бути непередбачуваними.
Події 15 жовтня 2025 року стали черговим поворотним моментом у реалізації угоди про перемир’я між Ізраїлем та ХАМАС. Тель-Авів спочатку погрожував скоротити потік гуманітарної допомоги вдвічі. Причина? Повільне повернення тіл загиблих заручників.
Однак після передачі чотирьох тіл ситуація змінилася. Ізраїльське керівництво прийняло рішення відкликати свої загрози та продовжити відкриття пункту пропуску Рафах. Чи свідчить це про потеплення відносин? Навряд чи.
За даними ізраїльської військової служби КОГАТ, яка координує гуманітарні питання, первісний план передбачав зменшення кількості вантажівок із 600 до 300 на добу. Паливо та газ також мали б потрапити під заборону. Але після нічного повернення тіл наміри змінилися.
Економічне бачення
Економічні наслідки для Газі катастрофічні. За оцінками ООН, відновлення енклаву потребує 70 мільярдів доларів. Це астрономічна сума навіть за мірками міжнародної допомоги.
Чи реально це? Порівняймо з планом Маршалла, який коштував близько 173 мільярдів доларів у сучасних цінах та відновив цілу Європу після Другої світової війни. Газа займає територію лише 365 квадратних кілометрів.
Блокада допомоги руйнує не лише інфраструктуру, а й будь-які перспективи економічного відновлення. Комерційні товари досі не пропускають. Це означає, що приватний бізнес паралізований. Без комерційних потоків неможлива відбудова ринкової економіки.
Цікава деталь: до 7 жовтня 2023 року в Газі працювало близько 30 тисяч тайських робітників у сільськогосподарському секторі Ізраїлю. Після початку конфлікту було репатрійовано 8600 осіб, 39 загинули. Це показує масштаб економічних зв’язків, що були розірвані миттєво.
Ситуація з водопостачанням критична. За даними Прибережної муніципальної водної комунальної служби Газі (CMWU), запасів палива вистачить лише на тиждень роботи очисних споруд. Один із трьох водопроводів з Ізраїлю не функціонує вже шість тижнів.
Політика та суспільство
Політичний ландшафт розколотий. Спікер ізраїльського парламенту Амір Охана зняв жовту стрічку солідарності з заручниками одразу після звільнення останніх 20 живих полонених. Це викликало обурення родин загиблих.
“Це було неповажно”, — заявив Рубі Чен, батько американо-ізраїльського заручника Ітая Чена, чиє тіло досі у Газі. Для родин із невирішеним статусом близьких таке святкування стало образою.
У Газі ХАМАС демонструє повернення контролю. Сотні бійців поліції Міністерства внутрішніх справ, підконтрольного ХАМАС, патрулюють вулиці та супроводжують конвої допомоги. За повідомленнями, організація також провела публічні страти кількох осіб, яких звинувачують у співпраці з Ізраїлем.
Для українського контексту це важливо. Коли влада намагається поєднати військовий контроль із гуманітарними функціями, виникає конфлікт інтересів. Міжнародні організації протестували проти Gaza Humanitarian Foundation (GHF), ізраїльсько-американського підрядника, який замінив систему розподілу допомоги ООН у травні 2025 року.
GHF мала чотири пункти роздачі у зонах військового контролю Ізраїлю. Палестинці йшли милями повз ізраїльські позиції, щоб отримати їжу. Свідки стверджують, що військові стріляли попереджувальними пострілами для контролю натовпу. Сотні людей загинули.
Геополітика та безпека
Президент США Дональд Трамп відвідав Ізраїль та Єгипет 13 жовтня. Він оголосив війну завершеною. Стоячі оваціїу Кнесеті та саміт у Шарм-ель-Шейху створили ілюзію перемоги.
Однак реальність інша. Ізраїльські війська контролюють близько половини території Газі, включно з Рафахом, північчю енклаву та всім кордоном з Ізраїлем. Повне виведення військ не має чіткого графіка. Чи можна вважати це завершенням конфлікту?
Угода передбачає роззброєння ХАМАС. Організація має здати зброю та відмовитися від управління Газою. Натомість запропоновано міжнародний орган з палестинськими технократами, перевіреними Ізраїлем. Також планується арабська миротворча місія та палестинська поліція.
Звучить нереалістично? ХАМАС заявляє, що палестинці самі мають обирати владу. Це фундаментальне протиріччя залишається невирішеним. Без його врегулювання говорити про стійке перемир’я передчасно.
Польща, яка має досвід медіації у східноєвропейських конфліктах, могла б запропонувати альтернативну модель. Однак арабські держави, особливо Єгипет, наполягають на власній ролі посередників.
Соціальні наслідки
Понад 67 тисяч палестинців загинуло за два роки війни. Це офіційні дані Міністерства охорони здоров’я Гази, яке не розрізняє цивільних та бойовиків. Проте майже половина жертв — жінки та діти.
Голод став реальністю. У серпні 2025 року підтверджено голодні умови у місті Газа, де 400 тисяч людей відрізані від решти анклаву. Світова продовольча програма ООН докладає зусиль для доставки допомоги, але обсяги недостатні.
За оцінками, від 71 тисячі дітей віком від 6 місяців до 5 років страждатимуть на гостре недоїдання між квітнем 2025 та березнем 2026 року. З них 14,100 випадків — важкі. Ці цифри порівняння з ситуацією у найбідніших країнах Африки.
Інтегровано та ізольовано, це принцип сучасної гуманітарної допомоги. Однак у Газі він не працює. Організації як Mercy Corps мають 73 вантажівки на кордоні з березня 2025 року. Це 1300 палет допомоги: 14 тисяч наборів гігієни, 4600 продуктових наборів, понад 7000 наборів для притулку.
Для порівняння: під час гуманітарної кризи у Сомалі 2011 року міжнародна спільнота доставляла до 15 тисяч тонн допомоги на місяць. У Газі ця цифра значно нижча, попри меншу територію та кращу логістику.
Травматизація цілого покоління неминуча. Діти, які пережили два роки бомбардувань, голоду та втрати близьких, формуватимуть майбутнє регіону. Психологічна підтримка майже відсутня. Це бомба уповільненої дії.
Технологічна перспектива
Служба ООН з питань протимінної діяльності (UNMAS) попереджає про серйозні ризики від не вибухнувших боєприпасів. Міни, снаряди та інші вибухонебезпечні предмети розкидані по всій Газі. Переміщені особи та гуманітарні працівники постійно під загрозою.
Технологічна інфраструктура зруйнована. Єдина опріснювальна установка, яка працює, залежить від поставок палива. Сонячна панель, встановлена ООН, — краплина у морі потреб. Для повноцінного функціонування системи водопостачання потрібні сотні таких панелей.
Комунікаційне обладнання також критично необхідне. Світова продовольча програма (WFP) встановила нове телекомунікаційне обладнання для покращення зв’язку. Однак покриття залишається фрагментарним. Без стабільного інтернету координація допомоги майже неможлива.
Цікаво, що Китай, маючи досвід швидкої відбудови інфраструктури після природних катастроф, міг би запропонувати технологічні рішення. Індія, яка успішно реалізує програми сонячної енергетики у сільських районах, також має що запропонувати.
Проте геополітичні реалії обмежують участь цих країн. Ізраїль та США контролюють, хто може входити до Гази та які технології дозволені. Цемент заборонений, бо може використовуватися для тунелів. Це унеможливлює відновлення будівель.
Думки світових ЗМІ
Міжнародні медіа неоднозначно оцінюють ситуацію.
CNN наголошує на крихкості перемир’я та необхідності масштабного збільшення допомоги, при цьому зазначаючи, що тисячі вантажівок на тиждень мають стати нормою, а не винятком. NPR фокусується на драматичних історіях звільнених заручників та палестинських ув’язнених, які втратили по 27 кілограмів за десять місяців ув’язнення, підкреслюючи людську ціну конфлікту.
BBC подає детальний аналіз політичних суперечок навколо повернення тіл загиблих заручників, вказуючи на те, що лише чотири з 28 тіл були передані у перші дні перемир’я.
Al Jazeera критикує використання гуманітарної допомоги як інструмента політичного тиску, називаючи це “weaponization of aid” та підкреслюючи, що Ізраїль систематично блокує доступ до Газі протягом усього конфлікту.
The Times of Israel повідомляє про внутрішні ізраїльські дебати щодо ефективності угоди та закликає до жорсткішої позиції щодо ХАМАС.
Human Rights Watch засуджує блокаду як порушення міжнародного гуманітарного права та закликає до негайного відновлення доступу до води, електрики та медичних товарів. Ці різноманітні погляди відображають складність конфлікту та відсутність консенсусу щодо шляхів його вирішення.
Сценарні варіанти
| Сценарій | Ймовірність | Наслідки | Часовий горизонт |
|---|---|---|---|
| Повне виконання угоди про перемир’я | 15% | Масштабне збільшення допомоги, роззброєння ХАМАС, відновлення інфраструктури, економічне пожвавлення | 12-18 місяців |
| Часткове виконання з періодичними обстрілами | 45% | Обмежена допомога, локальні сутички, повільне відновлення, міграційний тиск на сусідні країни | 6-12 місяців |
| Повернення до активних бойових дій | 30% | Повна блокада допомоги, масовий голод, міжнародні санкції, регіональна дестабілізація | 1-3 місяці |
| Міжнародне управління за участю арабських держав | 10% | Нейтралізація впливу ХАМАС, ефективна допомога, довгострокова стабільність, можливість мирного врегулювання | 24-36 місяців |
Прогнози розвитку ситуації
⇒ Один місяць (до 15 листопада 2025): Найближчі тижні визначать долю перемир’я. Якщо ХАМАС поверне всі 20 тіл загиблих заручників, Ізраїль відкриє додаткові пункти пропуску. Пропускна здатність може зрости до 800 вантажівок на добу.
Проте ризики значні. Будь-який інцидент може стати приводом для відновлення блокади. ООН має встигнути створити запаси продовольства та медикаментів у самій Газі, щоб зменшити залежність від щоденних поставок.
⇒ Шість місяців (до квітня 2026): Критичний період для відновлення базової інфраструктури. Якщо перемир’я триматиметься, міжнародні донори виділять перші транші на відбудову. Реалістична сума — 2-3 мільярди доларів.
Це дозволить відновити 30-40% водопровідної системи та половину електромереж. Однак без зняття заборони на цемент повноцінна відбудова неможлива. Політичні переговори про статус Газі визначать темпи відновлення.
Для порівняння: після війни у Боснії 1995 року перші шість місяців були вирішальними. Швидке введення миротворців та початок відбудови запобігли поверненню до конфлікту. У Газі такого механізму поки немає.
⇒ 3-5 років (2028-2030): Довгострокові прогнози залежать від геополітичного контексту. Якщо регіональні держави домовляться про спільне управління Газою, можлива повна відбудова до 2030 року.
Песимістичний сценарій передбачає періодичні ескалації конфлікту кожні 12-18 місяців. Це перетворить Газу на постійне джерело нестабільності для всього Близького Сходу. Міграційний тиск на Єгипет, Йорданію та Ліван зросте.
Економічне відновлення потребує інтеграції Газі у регіональні торгівельні мережі. Китайська ініціатива “Один пояс, один шлях” теоретично могла б включити реконструкцію порту Газі. Однак політичні перешкоди роблять це малоймовірним.
Індія, яка розвиває зв’язки з арабськими державами через Abraham Accords, може запропонувати технологічну експертизу. Норвегія традиційно активна у мирному процесі, але її вплив обмежений.
Вплив на Україну та європейську безпеку
Чи є паралелі з Україною? Безумовно. Використання гуманітарної допомоги як політичного інструмента — тактика, яку застосовує росія на окупованих територіях. Блокування допомоги для цивільного населення порушує міжнародне право.
Європейський Союз уважно стежить за ситуацією у Газі. Прецеденти використання голоду як зброї можуть бути застосовані у майбутніх конфліктах. Польща, яка межує з Україною, розуміє ризики гуманітарних криз на своїх кордонах.
Міграційна криза 2015 року показала вразливість Європи. Якщо ситуація у Газі призведе до масового виїзду палестинців, хвиля може досягти Європи через Середземне море. Це посилить популістські настрої та дестабілізує політичний ландшафт.
США також зацікавлені у стабільності регіону. Однак адміністрація Трампа демонструє непослідовність. Святкування “завершення війни” на тлі гуманітарної катастрофи викликає питання про реальні наміри Вашингтона.
Роль міжнародних організацій
ООН має 170 тисяч тонн гуманітарної допомоги, готової до відправки. Це продовольство, ліки та інші товари першої необхідності. Чому вони не у Газі?
Бюрократія та політичні перешкоди. Кожна вантажівка проходить ізраїльський контроль. Інспекції можуть тривати години або дні. Деякі товари забороняються без пояснень.
Координатор надзвичайної допомоги ООН Том Флетчер закликав до відновлення зобов’язань щодо доставки допомоги. Він застеріг про подальші невдачі у реалізації масштабної допомоги, передбаченої угодою про перемир’я.
“Утримання допомоги від цивільних не є інструментом торгу. Надання допомоги — це юридичне зобов’язання”, — заявив Флетчер. Сильні слова. Але чи матимуть вони вплив?
Світова організація охорони здоров’я повідомляє про 15,600 пацієнтів, які потребують термінової медичної евакуації. Лікування недоїдання має масштабуватися. Без цього смертність зростатиме експоненційно.
Mercy Corps, організація з досвідом роботи у понад 40 країнах, чекає з березня можливості доставити допомогу. Їхні запаси включають критично важливі товари для виживання. Затримки вимірюються не днями, а життями.
Суперечки навколо заручників
З 251 заручника, захопленого 7 жовтня 2023 року, 168 повернулися живими. Це включає 105 звільнених під час перемир’я 2023 року, п’ятьох звільнених поза угодами, вісім врятованих ізраїльськими військами та 20 звільнених 13 жовтня 2025 року.
Тіла 66 заручників репатрійовано до Ізраїлю. Троє були вбиті дружнім вогнем після втечі з полону. Трагічні помилки, які підкреслюють хаос ситуації.
Найбільша суперечка виникла через повільне повернення тіл. З 28 загиблих заручників ХАМАС передав лише вісім. Одне з чотирьох тіл, переданих 15 жовтня, виявилося не заручником. Ізраїльські експерти встановили це після судово-медичної експертизи.
Це підірвало довіру. Ізраїльські родини заручників почуваються зрадженими. Форум сімей заручників закликав призупинити виконання угоди до повернення всіх тіл. “Ми не можемо відпочивати, поки кожен заручник не повернеться”, — заявили вони.
ХАМАС стверджує, що пошук тіл займе час. Деякі поховані під завалами будівель, зруйнованих ізраїльськими авіаударами. Це технічно правдоподібно, але не пояснює передачу неідентифікованого тіла.
На початку 2025 року ХАМАС вже передавав тіло, яке назвав останками Шірі Бібас. Пізніше з’ясувалося, що це палестинець з Газі. Бібас була повернута згодом. Такі помилки чи маніпуляції підривають довіру до будь-яких домовленостей.
Палестинські ув’язнені та їхні історії
Майже 2000 палестинців звільнено з ізраїльських в’язниць. Більшість утримувалися без пред’явлення звинувачень. Це адміністративний арешт — практика, яку критикують правозахисні організації.
Іслам Ахмед, журналіст з північної Газі, затриманий наприкінці 2024 року, розповів про жахливі умови. “У в’язниці було нестерпно. Нас били та принижували”, — сказав він. За десять місяців він втратив понад 27 кілограмів.
Голод у Газі: міжнародні зобов’язання, правові механізми та історичні уроки
Візуальні свідчення шокують. Палестинці у сірих спортивних костюмах виходили з автобусів Міжнародного Червоного Хреста. Деякі настільки виснажені, що рідні спочатку їх не впізнавали.
Серед звільнених — дві жінки та 15 дітей. Палестинський клуб в’язнів, організація, що представляє поточних та колишніх ув’язнених, задокументувала їхні справи.
Лікар Ахмед Мханна повернувся до лікарні Аль-Авда після 665 днів ув’язнення. Його зустріли обіймами та святкуванням. “Під час полону Мханна зазнав різних форм страждань та катувань”, — повідомила лікарня.
Ізраїльська пенітенціарна служба захищає своє поводження з в’язнями. Однак правозахисні групи в Ізраїлі та за кордоном документували серйозні порушення. Це включає фізичне насильство, психологічний тиск та незаконне утримання.
45 тіл палестинців, переданих Ізраїлем до лікарні Насера у Хан-Юнісі, не ідентифіковано. Усі прибули зі скутими руками та ногами. Деякі зі зав’язаними очима. На деяких тілах — сліди вогнепальних поранень, інші були переїхані танками.
Міністерство охорони здоров’я Газі заявило, що Ізраїль не надав список імен. Тіла позначені номерами, а не іменами. Палестинський центр зниклих безвісти та насильно зниклих осіб закликав Ізраїль надати всю доступну інформацію.
Аналітичний висновок
Рішення Ізраїлю відкликати загрозу скорочення гуманітарної допомоги є тактичним кроком, а не стратегічною зміною політики. Відкриття пункту пропуску Рафах залежить від постійного виконання ХАМАС зобов’язань щодо повернення тіл заручників. Це створює вразливу залежність: кожна затримка може призвести до нових обмежень.
Фундаментальна проблема залишається невирішеною. Гуманітарна допомога не повинна бути інструментом політичного торгу. Міжнародне гуманітарне право чітко визначає обов’язки окупуючої держави. Ізраїль, як окупуюча сила згідно з міжнародним правом, зобов’язаний забезпечувати продовольство та медичні товари для населення Газі.
Однак юридичні норми не визначають реальну політику. Безпекові міркування Ізраїлю, хоч і зрозумілі після атаки 7 жовтня 2023 року, не виправдовують колективне покарання 2.3 мільйона мешканців Газі. Діти, які помирають від недоїдання, не несуть відповідальності за дії ХАМАС.
Економічний аспект вражає своїми масштабами. 70 мільярдів доларів на відновлення — це річний ВВП країни розміром з В’єтнам. Реалістично, міжнародна спільнота не виділить такої суми. Історія показує: обіцянки після конфліктів рідко виконуються повністю.
План Маршалла був винятком, а не правилом. Навіть якщо виділити 20-30 мільярдів доларів протягом п’яти років, відбудова триватиме десятиліття. За умови стабільної безпекової ситуації. Чого поки немає.
Геополітичний контекст ускладнює перспективи. США під керівництвом Трампа демонструють відхід від традиційної американської політики “двох держав”. Святкування “перемоги” у Кнесеті та Єгипті виглядає передчасним на тлі продовження страждань.
Європейський Союз розділений. Деякі країни, як Ірландія та Іспанія, визнали Палестинську державу. Інші, як Німеччина, підтримують традиційну позицію про необхідність переговорів спочатку. Ця фрагментація послаблює європейський вплив.
Арабські держави мають ключову роль. Єгипет контролює Рафах. Йорданія має історичні зв’язки з Західним берегом. Саудівська Аравія може надати фінансування. Однак їхня участь залежить від прогресу у палестинському питанні.
Abraham Accords, нормалізація відносин між Ізраїлем та деякими арабськими державами, не включали вирішення конфлікту з палестинцями. Це породило ілюзію, що проблему можна обійти. Події останніх двох років довели протилежне.
Для України є важливі уроки. По-перше, міжнародне право працює лише за наявності механізмів примусу. По-друге, гуманітарні кризи створюють довгострокову нестабільність. По-третє, постконфліктна відбудова потребує не лише грошей, а й політичної волі.
Паралелі між блокадою Газі та тактикою росії очевидні. Використання голоду як зброї, руйнування цивільної інфраструктури, інформаційні маніпуляції — усе це елементи сучасної гібридної війни. Міжнародна спільнота має виробити чіткі механізми реагування.
Технологічний аспект також важливий. Відбудова Газі потребує сучасних рішень: відновлювальна енергетика, ефективні системи водопостачання, стійка інфраструктура. Китай та Індія мають експертизу у швидкій відбудові. Але їхня участь стикається з геополітичними бар’єрами.
Соціальні наслідки будуть відчуватися десятиліттями. Покоління дітей, які виросли у зоні конфлікту, несуть психологічні травми. Без масштабної програми психосоціальної підтримки ризик радикалізації зростає. Це загрожує новим циклом насильства.
Найімовірніший сценарій — часткове виконання угоди з періодичними ескалаціями. Повне виконання потребує політичної волі, якої поки не видно. Повернення до активних бойових дій можливе за умови серйозного інциденту. Міжнародне управління залишається теоретичною можливістю.
Час покаже, чи стане перемир’я жовтня 2025 року початком справжнього миру, чи просто черговою паузою у тривалому конфлікті. Поки що ознаки вказують на друге. Структурні проблеми не вирішені. Довіра відсутня. Міжнародний тиск недостатній.
Однак є й надія. Кожна доставлена вантажівка з допомогою рятує життя. Кожен повернутий заручник — перемога людяності. Кожен день без обстрілів дає шанс на одужання. Малі кроки можуть призвести до великих змін. Питання у тому, чи вистачить терпіння та політичної мудрості пройти цей шлях до кінця.
Порівняльні показники гуманітарної допомоги
| Показник | До перемир’я (березень 2025) | Під час перемир’я (січень 2025) | Після жовтня 2025 | Потреби населення |
|---|---|---|---|---|
| Вантажівок на добу | 0 | 450 | 300-600 | 1200+ |
| Паливо (літрів/день) | 0 | 280,000 | Обмежено | 500,000+ |
| Опріснювальні установки (активні) | 0 з 3 | 2 з 3 | 1 з 3 | 3 з 3 |
| Комунальні кухні (функціонуючі) | 20 | 150 | 80 | 300+ |
| Медичні евакуації (пацієнтів) | 0 | 2,400 | 0 | 15,600 |
Джерело:



