Близький Схід, червень 2025
Останній виток конфлікту між Ізраїлем, Іраном та США став кульмінацією тривалої стратегічної гри, у якій усі учасники прагнули виграти, проте сьогодні ризикують втратити значно більше. Блискавичні удари по іранській території та подальше втягнення США в активні бойові дії лише на перший погляд виглядають як тактична перемога.
Ізраїль: удар, що вдарив і по союзниках
Уряд Біньяміна Нетаньягу домігся миттєвого результату — знищення частини військово-ядерної інфраструктури Ірану. Крім того, йому вдалося досягти ще однієї стратегічної цілі: втягнути Сполучені Штати у прямий збройний конфлікт. Це, однак, не гарантує довгострокової безпеки для Ізраїлю. Як зазначає Carnegie Endowment, ізраїльські удари можуть обернутися ще небезпечнішою конфігурацією загроз, якщо Іран змінить тактику на асиметричну війну через проксі-групи або розпочне кібератаки (джерело).
Іран: провал стратегічного нейтралітету
Протягом десятиліть Іран реалізовував амбіційну політику через мережу союзників — від Бейрута до Сани, уникаючи прямої конфронтації. Але розгром «Хезболли» та ХАМАС, падіння режиму Асада, а тепер і удари по самій іранській території — поставили Тегеран перед вибором: або ризикована ескалація, або принизлива деескалація.
Як зазначає International Crisis Group, іранське керівництво наразі не має привабливого сценарію: помста може викликати нові удари, а стриманість — спровокувати ще більший тиск іззовні й зсередини (джерело).
США: повернення до пастки «вічної війни»
Участь США у війні стала прямим наслідком не стратегії, а імпульсу. Дональд Трамп, прагнучи показати силу, назвав операцію «військовим успіхом». Але історичний досвід США — від Лівану до Іраку — доводить: початкові перемоги нерідко стають початком тривалого виснаження.
Як зазначає RAND Corporation, відсутність чітко сформульованої мети — чи це зміна режиму в Тегерані, чи лише стримування ядерної програми — створює стратегічну пастку для США, які можуть виявитися змушеними залучити наземні війська або тримати військову присутність у регіоні на роки вперед (джерело).
Три сценарії розвитку подій: усі ризиковані
- Обмежена відповідь Ірану
— Найбільш оптимістичний сценарій, у якому Іран відповідає символічно та повертається до дипломатії. Така стратегія дозволила б уникнути ескалації, але виглядає малоймовірною через втрату авторитету всередині країни. - Непередбачувана ескалація
— Іран відповідає ударами по американських базах у регіоні або перекриває Ормузьку протоку. Це викликає енергетичну кризу та подальшу ескалацію з боку США. Історія конфліктів США з Іраном доводить: подібні сценарії швидко виходять з-під контролю. - Крах режиму та громадянська війна
— Якщо удари по Ірану призведуть до внутрішнього колапсу, вакуум влади може бути заповнений не прозахідними силами, а радикалами. За аналогією з Іраком 2003 року, результатом може стати багаторічна громадянська війна з залученням терористичних угруповань.
Геополітична втома: США можуть відійти — як і раніше
Варто нагадати, що США вже мали гіркий досвід втручання без стратегії виходу. У 1983 році після атаки на казарми морської піхоти в Бейруті (241 загиблий), Вашингтон обрав не ескалацію, а виведення військ. Якщо Іран зможе повторити цей досвід — навіть частково — американська громадськість може змусити владу згорнути операцію.
Втрата легітимності Ізраїлю
Своєю чергою, Ізраїль ризикує втратити підтримку США — особливо на фоні наростаючої критики за дії в Газі. Якщо американське суспільство переконається, що саме ізраїльські дії втягнули США у нову війну, двопартійна підтримка Ізраїлю в Конгресі може ослабнути.
Висновок: війна, у якій немає переможців
Іран, Ізраїль та США — кожен прагнув досягти своїх геостратегічних цілей. Але війна, що розгортається, може обернутися втратою контролю для всіх сторін. Навіть найпотужніші гравці можуть виявитися заручниками власних помилкових рішень.
Аналітична оцінка ситуації:
▪ Ризик масштабної ескалації – дуже високий
▪ Ймовірність затяжного конфлікту – висока
▪ Можливість зміни режиму в Ірані – низька
▪ Вплив на світовий енергетичний ринок – критичний
▪ Готовність США до тривалої участі – обмежена
Геополітика Близького Сходу знову опинилася на межі катастрофи. Наступні дні стануть вирішальними для розуміння: це точка розвороту — чи падіння в безодню ще одного затяжного конфлікту.
Читайте також:
