Президент Франції Еммануель Макрон попередив на саміті G20, що будь-яке примусове скорочення української армії призведе до повторення російської агресії. Європа проти плану Трампа. Європейські лідери одностайно відкинули американську пропозицію, яка вимагає від Києва територіальних поступок та відмови від НАТО. Експерти називають план нереалістичним, адже він не містить механізмів стримування москви. Тим часом Вашингтон тиснуть на Зеленського підписати угоду найближчими днями, загрожуючи гіршими умовами у майбутньому.
Попередження Макрона: москва порушить обіцянки
Французький президент висловився категорично. росія неодмінно повернеться до агресії, якщо Україна погодиться роззброїтися. Історія знає безліч прикладів таких «мирних угод».
Судетська криза 1938 року показала наслідки поступок агресору. Тоді Європа віддала Гітлеру частину Чехословаччини заради «миру». Через рік почалася Друга світова війна. Хіба сьогодні ситуація принципово інша?
Макрон підкреслив необхідність «елементів стримування». Без них будь-які російські обіцянки перетворяться на порожні слова. Париж пам’ятає Будапештський меморандум 1994 року, коли Україна отримала «гарантії безпеки» в обмін на ядерну зброю.
Ці гарантії не врятували Крим у 2014-му. Не зупинили повномасштабне вторгнення у 2022-му. Чому мали б спрацювати зараз?
Що насправді пропонує Вашингтон
Американський план містить три ключові вимоги до Києва. Територіальні поступки, обмеження військових можливостей та відмова від вступу до НАТО. Чи не виглядає це як капітуляція?
Проект документа, який отримало агентство Reuters, викликає серйозні питання. Він вимагає виведення російських військ лише з «деяких» захоплених районів. Які саме? Донбас залишається під окупацією? Крим визнається російським?
Сенатори США називають цей план “списком бажань москви”. Державний секретар Марко Рубіо поспішив заперечити, наполягаючи на “міцній основі для переговорів”. Проте його власні колеги по Сенату не вірять у цю риторику.
Дональд Трамп заявив біля Білого дому, що це не “остаточна пропозиція”. Така невизначеність тільки підсилює тривогу європейських партнерів. Вони розуміють справжню ціну подібних компромісів.
Скорочення української армії зробить країну беззахисною. Військові експерти підрахували: без мобілізаційного резерву та сучасного озброєння Україна не зможе стримати повторний наступ протягом 2-3 років.
Європейська солідарність проти американського тиску
Вісім країн Північної та Балтійської Європи виступили єдиним фронтом. Данія, Естонія, Фінляндія, Ісландія, Латвія, Литва, Норвегія та Швеція підписали спільну заяву.
Вони нагадали очевидну річ: москва досі не зобов’язалася припиняти вогонь. На додаток, російські війська продовжують наступ на Покровськ, намагаючись прорватися до центру міста.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц телефонував Трампу. Він пояснив американському президенту просту істину: Європа не може залишатися осторонь. Розпад України означатиме катастрофу для всього континенту.
Президент Польщі Кароль Навроцький сформулював принципову позицію. Будь-який мирний план має бути прийнятий у Києві, а не нав’язаний ззовні. Варшава пам’ятає 1939 рік, коли великі держави вирішували долю малих без їхньої участі.
Лідери G20 випустили спільну заяву. Вона підкреслює непорушність принципу: кордони не змінюються силою. Запропоновані обмеження збройних сил України викликають серйозне занепокоєння.
Реальна ситуація на фронті
російські війська скористалися туманом для атаки на Покровськ. Генеральний штаб України повідомив про ліквідацію ворожих підрозділів у міській місцевості. Спроба прориву провалилася.
Міністерство оборони росії заявило про захоплення двох сіл на сході. Українські безпілотники атакували енергетичні об’єкти в Самарській області. Двоє людей загинули в місті Сизрань.
Бойові дії тривають з незмінною інтенсивністю. Київ отримав 31 цивільну особу, звільнену з в’язниць Білорусі. Це стало можливим завдяки координаційним зусиллям міжнародних організацій.
Чи можна вести переговори про мир під час активних бойових дій? Історія переговорів у Мінську 2014-2015 років показала: москва використовує будь-яке перемир’я для перегрупування та підготовки нового наступу.
Тиск на Зеленського та українська позиція
Американські чиновники відверто погрожують Києву. Міністр армії США Ден Дрісколл провів брифінг для послів країн НАТО. Повідомлення було однозначним: підписуйте зараз або отримаєте гірші умови пізніше.
Такий підхід нагадує шантаж. Вашингтон вимагає від Зеленського прийняти рішення «найближчими днями». Чому така поспішність? Можливо, адміністрація Трампа намагається звітувати про «швидку перемогу» перед виборцями.
Український президент відповів зважено. Він наголосив: справжній мир має ґрунтуватися на гарантованій безпеці та справедливості. Зеленський оголосив створення переговорної групи на чолі з Андрієм Єрмаком.
Делегація зустрінеться з американськими колегами в Женеві. Київ не відкидає переговорів, але наполягає на чітких гарантіях безпеки. Які саме гарантії можуть бути ефективними?
- Постійна військова присутність союзників на території України – найбільш дієвий механізм стримування агресора.
- Надання сучасних систем протиповітряної оборони та далекобійної артилерії – технічна складова безпеки.
- Швидке реагування на порушення угод зі сторони москви – політичні зобов’язання мають підкріплюватися конкретними діями.
- Економічні санкції проти росії у разі відновлення агресії – фінансовий тиск як інструмент стримування.
Чому план Трампа не працюватиме: історичні паралелі
Європа вже проходила цей шлях. Мюнхенська угода 1938 року обіцяла «мир нашому часу». Натомість світ отримав найкривавішу війну в історії людства.
Корейська війна завершилася перемир’ям у 1953 році. Півострів залишається розділеним 72 роки. Північна Корея створила ядерну зброю та регулярно загрожує сусідам. Чи це модель для України?
В’єтнамські паризькі угоди 1973 року теж обіцяли мир. Через два роки північнов’єтнамські танки в’їхали до Сайгону. Америка втратила союзника та віддала мільйони людей під комуністичний режим.
Балканські конфлікти 1990-х показали іншу модель. НАТО втрутилося силою, зупинило геноцид та розмістило миротворчі контингенти. Боснія та Косово отримали шанс на розвиток саме завдяки військовій присутності Заходу.
Яка модель підходить для України? Очевидно, не корейська та не в’єтнамська. Київ потребує реальних, а не паперових гарантій безпеки.
Британська позиція та загальноєвропейська стратегія
Прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер скасував візит до Вашингтона. Інформаційне агентство PA повідомило про зміну планів без пояснення причин. Проте контекст очевидний: Лондон не готовий підтримати американську ініціативу.
Британія постачає Україні далекобійні ракети Storm Shadow. Вона тренує українських солдатів на своїй території. Лондон розуміє стратегічну важливість недопущення російської перемоги.
Європейські лідери розглядають можливість колективного візиту до Трампа. Вони хочуть переконати американського президента в небезпеці його плану. Чи вдасться їм змінити позицію Білого дому?
Німеччина збільшила військову допомогу Україні до 28 мільярдів євро. Франція надала системи SCALP-EG та сучасні танки. Польща передала винищувачі МіГ-29 та планує постачання F-16.
Ці факти показують: Європа готова продовжувати підтримку незалежно від американської позиції. Континент усвідомив загрозу російської агресії для власної безпеки.
Що чекає на Україну найближчими тижнями
Переговори в Женеві стануть критичним моментом. Українська делегація має захистити національні інтереси під величезним міжнародним тиском. Це буде найскладніша дипломатична битва з початку повномасштабного вторгнення.
Вашингтон вимагатиме швидких рішень. Європа наполягатиме на реальних гарантіях. Москва спостерігатиме та намагатиметься максимально використати розбіжності між союзниками.
Київ опинився між молотом та ковадлом. З одного боку – американські погрози погіршення умов. З іншого – європейське розуміння неприйнятності капітуляції. Посередині – українська армія, яка продовжує тримати оборону.
Історія показує: компромісні рішення, нав’язані слабшій стороні, ніколи не приносять справжнього миру. Вони лише відкладають конфлікт, даючи агресору час для підготовки нового удару.
Європа це розуміє. Саме тому вісім північноєвропейських країн підтвердили готовність продовжувати військову підтримку. Саме тому Макрон попереджає про неминучість повторної агресії. Саме тому Мерц наполягає на участі Європи в переговорному процесі.
Питання залишається відкритим: чи зможе міжнародна спільнота вибудувати справді дієву систему безпеки для України? Відповідь на нього визначить не тільки долю однієї країни, а й майбутнє всього європейського континенту.
За матеріалами:
