Другий керівник Китаю Лі Цян дебютував на Генеральній Асамблеї ООН у Нью-Йорку, що стало своєрідним дебютом на глобальній арені після понад двох років його перебування на посаді прем’єр-міністра.
Його промова не містила нових політичних ініціатив чи проривних рішень, однак була насичена образами та культурними метафорами, спрямованими на підкреслення ролі Китаю як захисника міжнародного порядку у часи, коли світ знову скочується до риторики холодної війни. Фактично це була відповідь на дедалі агресивніший курс США та зокрема адміністрації Дональда Трампа, хоча сама назва «Сполучені Штати» у промові не прозвучала жодного разу — дипломатичний хід, який заслуговує на окрему увагу.
У своєму зверненні Лі Цян наголосив, що «односторонність та менталітет холодної війни» загрожують стабільності, а «закон джунглів» може призвести до нових трагедій. Така риторика звучить особливо промовисто у контексті нинішньої торгівельної та геополітичної конфронтації між Пекіном і Вашингтоном, яка розгорнулася на тлі тарифних воєн, технологічного протистояння та суперечок довкола Тайваню.
Водночас промова відрізнялася від сухих і суто фінансових виступів Лі під час Всекитайських зборів народних представників — цього разу він дозволив собі емоційність і навіть поетичні образи, які апелювали до цінностей миру й солідарності.
Лі зупинився на власних враженнях від штаб-квартири ООН, де його вразили прапори 190 держав, скульптури, що символізують перетворення мечів на орала, та мультикультурний персонал. Це мало створити образ Китаю як сили, що прагне співпраці та гармонії.
Проте реальна політика Пекіна часто йде у протилежному напрямі: придушення уйгурів у Сіньцзяні, жорсткі дії в Гонконзі, тиск на Тайвань — усе це контрастує з риторикою про «ненасильство та розвиток». Такий дисонанс свідчить про подвійність китайської зовнішньої політики: офіційна риторика наголошує на багатосторонності, тоді як практика передбачає використання сили та контролю над регіонами.
Історично Китай завжди бачив у ООН противагу домінуванню США. Ще з 1970-х років, коли Пекін отримав місце в Раді Безпеки, ця стратегія дозволяла йому позиціонувати себе як голос «глобального Півдня».
Сьогодні Лі Цян продовжив цю лінію, критикуючи протекціонізм і торговельні бар’єри, які стали символами політики Трампа. Заяви про «одержимість цивілізаційною перевагою» і «конфронтацію таборів» були очевидною відсилкою до американської концепції «Америка понад усе». Китай, своєю чергою, прагне зобразити себе захисником консенсусу й суверенітету, хоча водночас активно розширює вплив у Південно-Китайському морі, Африці та Центральній Азії.
Промова Лі Цяна має і внутрішньополітичний підтекст
Сі Цзіньпін, який поступово готує ґрунт для зміни поколінь у керівництві, дозволив своєму прем’єру вийти на перший план міжнародної сцени. Це може свідчити про намір Пекіна створити більш гнучкий імідж за кордоном, зосередивши на собі економічні й дипломатичні питання. Порівняно з попередниками, Лі демонструє більшу лояльність до Сі, що гарантує збереження єдності у верхівці влади.
Позиції світових медіа різняться
- BBC наголосила, що виступ Лі був радше символічним і не містив реальних пропозицій, але важливим як його особистий вихід на глобальну сцену.
- Financial Times відзначила контраст між мирною риторикою та репресивною внутрішньою політикою Пекіна.
- The Guardian підкреслила, що Китай дедалі частіше використовує ООН як трибуну проти США.
- CNN звернула увагу на приховану критику адміністрації Трампа, яка прозвучала без прямої згадки Америки.
- WSJ зробила акцент на економічному підтексті промови, де протекціонізм подано як головну загрозу світовій стабільності.
Майбутні сценарії виглядають неоднозначно
- У короткостроковій перспективі (1 місяць) Китай продовжить дипломатичний тиск на США, використовуючи форуми на кшталт ООН, аби мобілізувати підтримку серед країн, що розвиваються.
- У середньостроковій перспективі (6 місяців) ймовірне загострення тарифних воєн, особливо якщо Вашингтон посилюватиме обмеження на китайські технології.
- У довгостроковій перспективі (3–5 років) Пекін може закріпитися як лідер альтернативного міжнародного порядку, однак внутрішні проблеми — від економічного сповільнення до демографічних викликів — залишатимуться серйозним бар’єром для реалізації цих амбіцій.
Для України та Європи цей виступ важливий з огляду на баланс сил. Пекін намагається показати себе як захисника багатосторонності, що вигідно у дискусіях довкола війни Росії проти України. США ж, своєю політикою, змушують союзників робити вибір між блоками.
Європа дедалі активніше шукає власну стратегічну автономію, і риторика Лі може вплинути на формування альтернативних дипломатичних каналів. Для США ризик полягає у втраті морального лідерства в ООН, тоді як Китай прагне заповнити цей вакуум, апелюючи до пам’яті про колоніалізм та історичні травми менш розвинених держав.
| Сценарій | Політика | Економіка | Ризики |
|---|---|---|---|
| Короткостроковий (1 місяць) | Активна дипломатія в ООН | Обмежені домовленості з країнами Глобального Півдня | Зростання напруги зі США |
| Середньостроковий (6 місяців) | Ескалація торговельних суперечок | Тиск на технологічний сектор | Посилення економічної нестабільності |
| Довгостроковий (3–5 років) | Закріплення альтернативного порядку | Інвестиції в Африку та Азію | Внутрішні соціально-економічні кризи |
Таким чином, промова Лі Цяна в ООН стала не лише його власним виходом на світову сцену, але й сигналом, що Пекін прагне перехопити ініціативу у формуванні нового міжнародного порядку. Однак подвійність риторики й реальності залишається ключовою проблемою китайської стратегії: світові держави уважно спостерігатимуть, чи підтвердить Китай свої слова діями, чи його роль обмежиться символічними виступами.
За матеріалами:
