Зустріч президента США Дональда Трампа з російським лідером Володимиром путіним у Вашингтоні назвали «історичною» ще до її початку, оскільки це була необхідна подія, яка мала потенціал поліпшити відносини між двома країнами. Вперше за тривалий час президенти двох країн сіли за один стіл, що дало можливість обговорити важливі питання глобальної політики та безпеки, а також спробувати знайти спільну мову щодо ряду актуальних проблем.
Попередній глава Білого дому, Джозеф Байден, обмежив контакти з Кремлем після вторгнення росії в Україну. Його онлайн-розмова з путіним напередодні війни була радше останньою спробою зупинити агресію. Байден тоді попереджав про катастрофічні наслідки, але Путін, впевнений у «блискавичній перемозі», відмахнувся від цих застережень. Після початку війни будь-які прямі канали на рівні президентів були фактично заморожені.
Саме Дональд Трамп вирішив зруйнувати цю паузу. Відразу після обрання він кілька разів телефонував до Москви з пропозицією припинити вогонь в Україні, але кожна спроба завершувалася відмовою. Чому він вважав, що особиста зустріч принесе результат, залишається незрозумілим. Невизначеність навколо самої події лише посилює сумніви щодо її реальної ваги.
Символізм замість конкретики
Єдине, що побачив світ, — це театралізовані кадри з Анкоріджа: теплі обійми й аплодисменти Трампа, спільна поїздка у президентському лімузині та коротка прес-конференція. Журналістам там навіть не дозволили ставити запитань. путін говорив вісім хвилин, приділивши Україні лише дві хвилини. Виступ Трампа тривав три хвилини, і завершився фразою: «Домовитися не вдалося».
Цей формат виглядав більше як демонстрація «самого факту зустрічі», ніж змістовний діалог. Західні медіа звернули увагу, що така стратегія характерна для Трампа: для нього важлива картинка і момент, а не наповнення домовленостями (The Washington Post, The Guardian). У порівнянні з переговорами Байдена, які будувалися на попередженнях і спробах тиску, стиль Трампа виглядав спрощено та імпульсивно.
Реакції й тіньові сенси
Після саміту почалися спроби пояснити його необхідність. Американська адміністрація натякала на «можливість подальших тристоронніх контактів» за участі президента України Володимира Зеленського. Сам Трамп навіть озвучив орієнтовну дату майбутньої зустрічі США, росії та України. Але в Кремлі негайно заперечили ці слова. Радник путіна Юрій Ушаков заявив, що подібна тема взагалі не піднімалася.
Це породило нову хвилю скепсису. Європейські оглядачі (Le Monde, Der Spiegel) зазначають: Трамп часто видає бажане за реальність, особливо у зовнішній політиці. Для європейських партнерів важливим сигналом стало те, що реальних зрушень у питанні України не відбулося. Для Києва — це ще одна ознака, що Вашингтон і Москва не готові до компромісу.
Зеленський у центрі очікувань
У понеділок Трамп запросив Володимира Зеленського до Білого дому разом із кількома європейськими лідерами. Це може дати більше розуміння того, що обговорювалося за зачиненими дверима з путіним. Проте поки що усі заяви виглядають радше як спроби президента США продемонструвати власну ініціативність. Реальних результатів немає, а перспектива майбутніх переговорів із Кремлем виглядає туманною.
Порівняння позицій США, Росії та України після зустрічі Трампа і путіна
Нижче подана таблиця відображає основні офіційні та неофіційні сигнали, які пролунали після переговорів.
| Сторона | Основні тези після зустрічі | Реальні дії/сигнали | Аналітична оцінка |
|---|---|---|---|
| США (Трамп) |
– Намір зупинити війну через особистий діалог. – Пропозиція провести тристоронній саміт із Зеленським. – Акцент на «історичності» самої зустрічі. |
– Телефонні спроби домовитися про припинення вогню. – Запрошення Зеленського до Білого дому. – Озвучення дати тристоронньої зустрічі без підтвердження з боку Кремля. | Політика Трампа радше орієнтована на картинку й ефект, ніж на результат. Ініціативи озвучуються без узгодження з партнерами. |
| росія (путін) |
– Під час пресконференції про Україну говорив лише 2 хвилини. – Жодних поступок чи готовності до компромісу не заявлено. – Заперечення фактів про тристоронній саміт. |
– Використання зустрічі як символу «повернення до діалогу». – Публічна демонстрація рівності з президентом США. – Відсутність навіть натяку на припинення агресії. | Кремль виграв у площині символізму, показавши, що США готові розмовляти, але не надав жодних реальних сигналів про зміну політики. |
| Україна (Зеленський) |
– Публічно не робив заяв одразу після зустрічі. – Очікує на розмову з Трампом у Білому домі. – Розглядає ймовірність пояснень щодо подальших кроків. |
– Отримав запрошення на переговори разом з європейськими лідерами. – Став центральною фігурою наступних очікуваних зустрічей. – Жодних гарантій безпеки чи нових домовленостей поки немає. | Київ отримав більше запитань, ніж відповідей. Є надія, що зустріч у Білому домі проллє світло на реальний зміст переговорів. |
Висновки
Зустріч Трампа і путіна у Вашингтоні стала подією символічною, але не продуктивною. Вона продемонструвала розрив у підходах до дипломатії між Байденом та його наступником. Байден робив ставку на попередження і тиск, тоді як Трамп прагнув ефектної картинки. Кремль використав цю подію для власної гри, не запропонувавши жодного компромісу.
Аналітики світових медіа сходяться на думці, що цей саміт не змінив розкладу сил. Financial Times пише, що зустріч стала радше «спробою легітимізувати діалог із Кремлем», ніж реальним кроком до миру. Для України це означає збереження статус-кво, а для США — нову хвилю критики щодо зовнішньополітичної стратегії Трампа.
