Трамп пропонує нафтовим компаніям вкласти $100 мільярдів у Венесуелу
Дональд Трамп закликав американські та європейські нафтові корпорації вкласти щонайменше $100 мільярдів у венесуельську нафтову галузь. П’ятнична зустріч у Білому домі виявила глибокий скептицизм керівників найбільших компаній. Головні перешкоди — двократна конфіскація активів, відсутність правового захисту інвестицій та політична нестабільність. Exxon Mobil та ConocoPhillips досі судяться за компенсацію втрачених активів, які Каракас націоналізував два десятиліття тому.
Зміст статті
Венесуела володіє найбільшими доведеними запасами нафти у світі — понад 300 мільярдів барелів. Проте політична криза, економічний колапс та санкції США призвели до катастрофічного падіння видобутку. У 2024 році країна видобувала близько одного мільйона барелів на добу. Для порівняння — на початку 2000-х цей показник перевищував три мільйони.
Трамп бачить у Венесуелі потенційне джерело енергетичної безпеки для Сполучених Штатів. Адміністрація розраховує, що масштабні інвестиції дозволять швидко наростити видобуток. Це знизило б залежність від інших постачальників та стабілізувало б світові ціни на нафту.
Позиція Exxon Mobil
Деррен Вудс, очільник Exxon Mobil, не приховував скептицизму під час телевізійної частини зустрічі. Він нагадав про двократну конфіскацію активів компанії венесуельським урядом. “Уявіть, що означає повернутися втретє”, — сказав Вудс.
НАФТОВА ІНДУСТРІЯ ВЕНЕСУЕЛИ
Видобуток та експорт за компаніями
Керівник найбільшої американської нафтової корпорації назвав Венесуелу “неінвестабельною” за поточних умов. Exxon Mobil вимагає фундаментальних змін у законодавстві та “довготривалого захисту інвестицій” перед будь-якими зобов’язаннями.
Утім, Вудс запропонував компроміс. Exxon готова відправити розвідувальну групу до Венесуели протягом кількох тижнів — за умови отримання гарантій безпеки від Білого дому. Це перший крок до можливого повернення, але аж ніяк не зобов’язання інвестувати.
Позиція Exxon відображає загальне ставлення великого бізнесу. Компанії пам’ятають уроки минулого. Без юридичних реформ та реальних механізмів захисту власності вони не ризикуватимуть мільярдами доларів.
Історія конфіскації активів
Exxon Mobil та ConocoPhillips переслідують масштабні претензії до венесуельського уряду. Йдеться про активи, конфісковані під час хвилі націоналізації два десятиліття тому. Тоді президент Уго Чавес перебрав під державний контроль нафтову галузь.
ConocoPhillips вимагає компенсацію у розмірі $12 мільярдів. Це одна з найбільших арбітражних справ у історії енергетичного сектору. Компанія роками веде судові баталії, намагаючись повернути втрачене.
Міжнародні арбітражі неодноразово ставали на бік американських компаній. У 2014 році ConocoPhillips виграла справу на $8,7 мільярда. Але отримати гроші від Каракасу виявилося майже неможливим. Венесуела ігнорує рішення судів або затягує виконання.
Exxon теж пройшла через схожі процедури. Компанія втратила проєкти на мільярди доларів. Міжнародні суди присудили їй компенсації, але реального повернення коштів не відбулося. Ця історія пояснює, чому корпорації так насторожено реагують на пропозиції Трампа.
Реакція Трампа на втрати компаній
Трамп продемонстрував несподіваний підхід до минулих втрат компаній. “Ми не дивитимемося на те, що люди втратили у минулому, бо це була їхня провина”, — заявив президент. Фактично він запропонував нафтовим гігантам забути про мільярдні компенсації.
Щодо $12 мільярдів ConocoPhillips Трамп висловився ще різкіше. Він назвав цю суму “гарним списанням” — бухгалтерським терміном для визнання збитків, які зменшують оподатковуваний дохід. Райан Ленс, керівник ConocoPhillips, холодно відповів: “Це вже списано”.
Технічно Ленс правий. Бухгалтерські правила вимагають списувати інвестиції, які навряд чи повернуться. Але це не означає, що компанії відмовилися від боротьби. Багато бізнесів та інвесторів роками судяться у арбітражах, намагаючись повернути борги.
Позиція Трампа викликала здивування серед учасників. Фактично він запропонував корпораціям пробачити Венесуелі минуле заради майбутніх проєктів. Для компаній, які втратили мільярди, це неприйнятна пропозиція без серйозних гарантій.
Реальність інвестиційних планів
Після оголошення Трампом плану на $100 мільярдів двоє осіб, близьких до компаній-учасниць, повідомили: вони не знають про жодні такі зобов’язання. Це ставить під сумнів реалістичність президентської ініціативи.
Консалтингова фірма Rystad Energy підрахувала реальні потреби. Просто підтримання поточного рівня видобутку Венесуели — близько мільйона барелів на добу — коштуватиме понад $50 мільярдів протягом наступних 15 років. Це базовий сценарій без зростання.
Аналітики погоджуються: видобуток можна збільшити на кілька сотень тисяч барелів на добу протягом двох років. Це потребує помірних вкладень. Але піднести показник вище 1,4 мільйона барелів щодня до 2040 року вимагатиме додаткових $120 мільярдів.
Для контексту: Exxon Mobil планує витратити близько $28 мільярдів цього року на великі проєкти у всьому світі. Тобто $100 мільярдів — це інвестиції масштабу, який перевищує річні бюджети навіть найбільших корпорацій.
Навіть Гарольд Гамм, нафтовий магнат з Оклахоми та близький союзник Трампа в енергетиці, утримався від конкретних обіцянок. “Це хвилює мене як дослідника. У всіх це в крові”, — сказав Гамм. Але одразу додав: у Венесуели “є свої виклики”.
Унікальне становище Chevron
Chevron — єдина велика американська компанія, яка залишилася у Венесуелі після масового відходу конкурентів. Зараз вона найбільший приватний виробник нафти в країні. Марк Нельсон, віце-голова Chevron, представляв компанію на зустрічі.
Після виступу Нельсона Трамп висловився досить загрозливо. “Якщо ми домовимося, ви будете там надовго. Якщо ні — вас там взагалі не буде”, — сказав президент, не називаючи Chevron конкретно. Втім, всім було зрозуміло, про що йдеться.
Під тиском Нельсон зробив обережну заяву. Chevron очікує збільшити видобуток у Венесуелі приблизно на 50 відсотків протягом двох років. Це конкретне зобов’язання, але воно стосується компанії, яка вже присутня на ринку.
Позиція Chevron відрізняється від Exxon чи ConocoPhillips. Компанія має діючу інфраструктуру, налагоджені стосунки з урядом та операційний досвід. Розширити існуючі проєкти простіше, ніж починати з нуля після десятиліть відсутності.
Менші компанії теж проявляють інтерес. Торговельні та переробні фірми раді бачити більше венесуельської нафти на американському ринку. Але великі гравці поки що тримають дистанцію.
Урядова підтримка проєктів
Міністр енергетики Кріс Райт озвучив ідею кредитної підтримки через Експортно-імпортний банк США. Цей незалежний федеральний орган надає фінансування, коли приватний капітал недоступний. Банк може стати інструментом для зниження ризиків компаній.
США вимагають від Венесуели розірвати зв’язки з Китаєм
Трамп пояснив межі урядової участі. Вашингтон готовий забезпечити гарантії безпеки, але не фінансуватиме проєкти безпосередньо. “Наші гігантські нафтові компанії витратять щонайменше $100 мільярдів своїх грошей, а не державних”, — наголосив президент.
Він додав: компаніям не потрібні урядові гроші. “Але їм потрібен урядовий захист”. Це ключовий момент. Трамп пропонує політичні та безпекові гарантії замість прямих субсидій. Питання — чи достатньо цього для великих корпорацій.
Експертне середовище дивиться на ініціативу скептично. Венесуела має довгу історію порушення зобов’язань перед іноземними інвесторами. Навіть найсильніші політичні гарантії не компенсують фундаментальних проблем правової системи та економічного управління.
Наступні тижні покажуть, чи відправить Exxon свою розвідувальну команду. Це буде першим тестом готовності індустрії розглядати венесуельські можливості. Але шлях від розвідки до реальних інвестицій у десятки мільярдів залишається надзвичайно довгим.
Поки що п’ятнична зустріч продемонструвала розрив між амбіціями адміністрації Трампа та обережністю нафтової індустрії. Компанії пам’ятають болісний досвід. Вони вимагають не обіцянок, а системних змін у Венесуелі перед будь-якими серйозними кроками.
