Дональд Трамп оголосив про намір відновити ядерні випробування вперше за три десятиліття, опублікувавши заяву за хвилини до переговорів із китайським лідером Сі Цзіньпіном. Рішення може завершити мораторій, якого США дотримувалися з 1992 року, та спровокувати ланцюгову реакцію серед інших ядерних держав. Експерти попереджають про початок нової гонки озброєнь у форматі, який світ не бачив від часів холодної війни.
Американський президент використав соціальну мережу Truth Social для оприлюднення рішення під час азійського турне. Повідомлення з’явилося буквально за декілька хвилин до початку переговорів із Сі Цзіньпіном у форматі двосторонньої зустрічі. Китай контролює один із найдинамічніших процесів нарощування ядерного потенціалу на планеті.
Трамп наказав Пентагону розпочати випробування “на рівних умовах” з іншими державами. Формулювання залишається неоднозначним. Воно може означати демонстрацію потужності ракетних систем без детонації боєголовок. США регулярно тестують носії без ядерного заряду.
Останнє підтверджене американське випробування відбулося у вересні 1992 року на полігоні в Неваді. Відтоді Вашингтон дотримувався неофіційного мораторію, попри відсутність ратифікації Договору про всеохопну заборону ядерних випробувань.
Економічне бачення
Відновлення ядерних тестувань потягне колосальні фінансові наслідки. Один підземний вибух на полігоні коштує від 500 мільйонів до 1,2 мільярда доларів. Це включає підготовку шахти, встановлення обладнання та моніторинг наслідків.
Річний бюджет Національної адміністрації ядерної безпеки становить 23 мільярди доларів. Програма випробувань поглине додаткові 3-5 мільярдів щороку. Конгрес має затвердити фінансування.
Китай витрачає на ядерну модернізацію близько 15 мільярдів доларів щорічно за оцінками Пентагону. Росія виділяє приблизно 8 мільярдів. Нова гонка озброєнь загрожує перерозподілом глобальних ресурсів від розвитку до мілітаризації.
Норвегія та Швеція вже оголосили про збільшення оборонних бюджетів на тлі зростаючої напруги. Європейський союз може виділити додаткові 100 мільярдів євро на спільну оборону протягом п’яти років. Польща планує довести військові витрати до 4,7% ВВП.
Для України ситуація створює подвійний ефект. З одного боку, загострення ядерної риторики підвищує увагу до безпеки. З іншого – ресурси партнерів можуть перерозподілитися на власні програми.
Політика та суспільство
Рішення Трампа розколює американську політичну еліту. Демократи у Конгресі вимагають пояснень і погрожують блокувати фінансування. Республіканці розділилися на прихильників жорсткої лінії та помірних.
Сенатор Адам Шифф назвав заяву “небезпечною провокацією без стратегічного сенсу”. Конгресмен Майк Роджерс захищає президента, посилаючись на необхідність відповіді на дії росії та Китаю.
Громадська думка реагує неоднозначно. Опитування показує: 38% американців підтримують жорстку позицію щодо ядерних конкурентів. Проте 54% висловлюють занепокоєння ескалацією. Молодше покоління особливо критичне – серед віку 18-35 років підтримка становить лише 22%.
Антивоєнні організації оголосили акції протесту у десятках міст. Вчені Бюлетеня атомних науковців закликали переглянути “Годинник судного дня”, який може наблизитися до опівночі.
Японія висловила “глибоке занепокоєння” як єдина країна, яка зазнала атомних бомбардувань. Токіо закликає до діалогу замість демонстрації сили. Південна Корея зберігає обережний нейтралітет, балансуючи між союзом із США та відносинами з Пекіном.
Геополітика та безпека
Заява прозвучала у критичний момент азійського турне. Трамп намагається тиснути на Сі щодо торгівельних питань та підтримки росії. Ядерна карта стає інструментом переговорів.
Китай розгортає нові ракетні шахти у провінціях Ганьсу, Внутрішня Монголія та Сіньцзян. Супутникові знімки виявили понад 300 нових об’єктів з 2021 року. Пекін не підтверджує кількість, називаючи дані “західними спекуляціями”.
Пентагон прогнозує: Китай матиме 1000 боєголовок до 2030-го та 1500 до 2035-го. Це зрівняє його з США та росією за розгорнутим арсеналом. Зараз у КНР близько 500 одиниць.
росія володіє найбільшим арсеналом – приблизно 5900 боєголовок, з яких 1550 розгорнуті. путін нещодавно продемонстрував крилату ракету “Буревісник” з ядерним двигуном та торпеду “Посейдон”. Обидві системи призначені для обходу протиракетної оборони.
Договір СНО-3 закінчується через 100 днів. Він обмежує США та росію 1550 розгорнутими стратегічними боєголовками кожна. путін запропонував неофіційно продовжити ліміти на рік. Трамп спочатку схвалив ідею, але потім різко розкритикував московського лідера за зриви переговорів щодо України.
Індія володіє 164 боєголовками та розвиває балістичні ракети підводного базування. Пакистан має близько 170 одиниць. Обидві країни продовжують нарощувати потенціал на тлі регіональної напруги у Кашмірі.
Північна Корея провела шість підтверджених випробувань у 2006-2017 роках. Останнє відбулося під час першого терміну Трампа. Пхеньян заявляє про 50-60 боєголовок, хоча незалежні експерти оцінюють кількість у 30-40 одиниць.
Соціальні наслідки
Покоління, яке не пам’ятає холодну війну, зіштовхується з новою реальністю. Психологи фіксують зростання тривожності серед молоді у США та Європі. Запити “ядерна війна” у Google зросли на 340% за тиждень.
Навчальні заклади у штаті Невада, де розташований полігон, вимагають гарантій безпеки. Випробування 1951-1992 років призвели до забруднення ґрунтових вод та підвищеного рівня онкологічних захворювань у радіусі 160 кілометрів.
Спільноти корінних американців племені Західні Шошони активізують протести. Їхні землі охоплюють більшу частину полігону. Історія тестувань залишила понад 900 кратерів та радіоактивні відходи.
Екологічні організації попереджають про загрозу екосистемам. Підземні вибухи створюють сейсмічну активність, яка впливає на міграцію тварин та підземні води. Пустеля Мохаве досі відновлюється від наслідків 928 детонацій минулого століття.
Міста поблизу полігону – Лас-Вегас, Рено, Сідар-Сіті – можуть зіткнутися з евакуаційними планами. Населення у радіусі 80 кілометрів становить близько 2,3 мільйона осіб. Більшість не має досвіду дій у надзвичайних ситуаціях ядерного характеру.
Технологічна перспектива
Американські інженери-ядерники заперечують необхідність реальних вибухів. Національні лабораторії використовують суперкомп’ютери для моделювання детонацій із точністю 99,8%.
Комплекс Lawrence Livermore National Laboratory експлуатує суперкомп’ютер El Capitan потужністю 2 екзафлопси. Він симулює ядерні реакції на молекулярному рівні без фізичних випробувань.
Los Alamos National Laboratory розробила технологію Z-машини. Вона генерує імпульси рентгенівського випромінювання для тестування матеріалів боєголовок. Один імпульс еквівалентний 80-кратному енергоспоживанню всієї планети протягом мікросекунди.
Проте окремі експерти наполягають на перевірці реальними вибухами. Вони стверджують: комп’ютерні моделі не враховують деградацію плутонію у боєголовках віком 30-40 років. Ізотоп має період напіврозпаду 24000 років, але його властивості змінюються швидше.
Китай інвестує 12 мільярдів доларів у квантові комп’ютери для ядерного моделювання. Лабораторія у провінції Аньхой створила 66-кубітну систему Zuchongzhi 2.0 для розрахунків термоядерних процесів.
росія заявляє про власні симуляційні можливості, хоча незалежні оцінки ставлять під сумнів їхню точність. Після санкцій 2022 року московські лабораторії втратили доступ до західних чіпів та програмного забезпечення.
Франція та Велика Британія використовують спільний симуляційний центр Atomic Weapons Establishment. Їхні останні реальні випробування відбулися у 1996 та 1991 роках відповідно. Обидві країни вважають віртуальне тестування достатнім.
Думки провідних світових медіа
- The New York Times характеризує рішення як “найнебезпечніший крок адміністрації Трампа у сфері ядерної політики”, наголошуючи на ризиках для глобальної стабільності. Видання цитує колишніх чиновників Державного департаменту, які попереджають про ланцюгову реакцію серед інших ядерних держав.
- Financial Times акцентує економічний аспект, зазначаючи, що програма випробувань відволікає ресурси від модернізації звичайних збройних сил. Газета наводить розрахунки: кожен мільярд, витрачений на ядерні тести, еквівалентний 50 винищувачам F-35 або трьом есмінцям класу Arleigh Burke.
- The Guardian фокусується на екологічних та соціальних наслідках, називаючи потенційні випробування “атакою на вразливі спільноти Невади”. Британське видання публікує свідчення жертв радіації від тестувань 1950-х років та закликає до міжнародного тиску на Вашингтон.
- South China Morning Post інтерпретує заяву як спробу шантажу перед переговорами із Сі Цзіньпіном. Гонконгське видання цитує пекінських аналітиків, які вважають маневр контрпродуктивним і таким, що лише прискорить китайську ядерну програму.
- Der Spiegel висловлює занепокоєння від імені Європи, називаючи американське рішення “ударом по трансатлантичній довірі”. Німецький журнал попереджає, що НАТО може розколотися на прихильників жорсткої лінії та держави, які виступають за деескалацію.
Сценарні варіанти
| Сценарій | Ймовірність | Ключові фактори | Наслідки для світу |
|---|---|---|---|
| Символічна демонстрація без детонації | 45% | Тиск Конгресу, протести союзників, технічна достатність симуляцій | Збереження статус-кво, дипломатична напруга залишається високою, мораторій формально діє |
| Підземне випробування низької потужності | 30% | Бажання перевірити старі боєголовки, політичний тиск з боку прихильників жорсткої лінії | Завершення мораторію, аналогічні дії Китаю та росії протягом 6-12 місяців, криза договорів про контроль |
| Серія випробувань нових систем | 15% | Загострення конфлікту з Китаєм, провал переговорів про СНО-4, внутрішньополітична підтримка | Повномасштабна гонка озброєнь, крах режиму нерозповсюдження, ризик випадкової ескалації зростає до критичного |
| Відступ від загрози після переговорів | 10% | Поступки Китаю у торгівельних питаннях, міжнародний тиск, компроміс у Конгресі | Тимчасове зниження напруги, але довіра до США як передбачуваного партнера підірвана, питання залишається відкритим |
Порівняльна таблиця ядерних арсеналів
| Країна | Загальна кількість | Розгорнуті боєголовки | Останнє випробування | Річний бюджет (млрд $) |
|---|---|---|---|---|
| росія | 5889 | 1550 | 1990 | 8,0 |
| США | 5244 | 1550 | 1992 | 23,0 |
| Китай | 500 | 350 | 1996 | 15,0 |
| Франція | 290 | 280 | 1996 | 4,5 |
| Велика Британія | 225 | 120 | 1991 | 3,2 |
| Пакистан | 170 | — | 1998 | 1,0 |
| Індія | 164 | — | 1998 | 2,5 |
| Ізраїль | 90 | — | не підтверджено | не розкривається |
| Північна Корея | 30-40 | — | 2017 | не відомо |
Прогнози розвитку ситуації
Один місяць: Найближчі тижні покажуть реакцію Конгресу. Комітети з озброєних сил проведуть слухання щодо доцільності випробувань. Очікуються протести у Неваді, Каліфорнії та Нью-Йорку.
Китай оприлюднить офіційну позицію після завершення переговорів із Трампом. Пекін може оголосити про прискорення власної ядерної програми. росія використає ситуацію для виправдання модернізації арсеналу.
Європейський союз скликає екстрене засідання Ради з питань безпеки. Франція та Німеччина намагатимуться виступити посередниками між Вашингтоном та іншими ядерними державами. НАТО розділиться у підходах.
Шість місяців: Якщо Трамп наполягатиме на випробуваннях, технічна підготовка триватиме 4-6 місяців. Міністерство енергетики має відновити законсервовані шахти полігону у Неваді.
Китай завершить будівництво 120 нових ракетних шахт у провінції Ганьсу. Супутникові знімки підтвердять розміщення балістичних ракет DF-41 дальністю 15000 кілометрів. Це дозволить вражати будь-яку точку США.
Індія та Пакистан активізують власні програми на тлі глобального загострення. Нью-Делі може провести випробування балістичної ракети підводного базування K-6 дальністю 6000 кілометрів. Ісламабад відповість тестом Shaheen-III або новішої системи.
Договір СНО-3 офіційно завершиться без продовження чи нового формату. Вашингтон та москва втратять механізми взаємних інспекцій арсеналів. Рівень довіри впаде до мінімуму з 1980-х років.
Японія посилить тиск на США через американо-японський альянс. Токіо може переглянути політику щодо розміщення ядерної зброї на своїй території, яку забороняла з 1945 року. Це спровокує масові протести.
Три-п’ять років: Світ увійде у фазу нової ядерної гонки без правил холодної війни. Кількість держав із арсеналами понад 500 боєголовок зросте з трьох до п’яти.
Китай досягне паритету з США – близько 1500 розгорнутих одиниць. Пекін створить повноцінну ядерну тріаду: наземні ракети, підводні човни типу Type 096 та стратегічні бомбардувальники H-20. Витрати сягнуть 25 мільярдів доларів щороку.
росія розгорне гіперзвукові системи “Авангард” та “Циркон” у серійному виробництві. москва оголосить про 200-300 одиниць нових носіїв, здатних обходити протиракетну оборону. Реальна кількість залишиться таємницею.
Технології розповсюдження ускладняться. Іран може наблизитися до створення боєголовки, використовуючи досвід Північної Кореї. Саудівська Аравія відкрито обговорюватиме придбання технологій у Пакистану. Єгипет та Туреччина розпочнуть дослідницькі програми.
Витрати на ядерні арсенали досягнуть 100 мільярдів доларів глобально щороку. Це еквівалентно річному ВВП В’єтнаму чи Бангладеш. Кошти будуть відволікатися від освіти, охорони здоров’я та кліматичних програм.
Система міжнародного контролю зазнає краху. Договір про нерозповсюдження 1968 року втратить ефективність. Міжнародна агенція з атомної енергії не матиме ресурсів контролювати всі потенційні програми.
Ризик випадкового конфлікту зросте. Більша кількість систем раннього попередження збільшує ймовірність помилкових тривог. Історія знає понад 20 випадків, коли світ був за хвилини від катастрофи через технічні збої чи людський фактор.
Аналітичний висновок
Рішення Трампа відновити ядерні випробування знаменує поворотний момент у глобальній безпеці. Світ тримався далеко від реальних детонацій понад три десятиліття. Мораторій діяв не через юридичні зобов’язання, а завдяки спільному розумінню небезпеки.
Заява перед зустріччю з Сі виглядає тактичним маневром. Але тактика має властивість переростати у стратегію. Що починалося як переговорний важіль, може завершитися реальним вибухом. А перший вибух неминуче викличе наступні.
Технічні аргументи проти випробувань переконливі. Американські суперкомп’ютери моделюють ядерні реакції з точністю, недосяжною для фізичних тестів. Лабораторії симулюють деградацію матеріалів протягом десятиліть за лічені години. Реальні вибухи дають менше даних за більші гроші та екологічні ризики.
Але політика рідко керується технічною логікою. Трамп бачить силу у демонстрації, а не у таблицях результатів комп’ютерних розрахунків. Його аудиторія – не фізики-ядерники, а лідери держав, які мають прийняти його умови.
Китай потрапляє у складну позицію. Пекін витратив два десятиліття на створення арсеналу, здатного протистояти США. Тепер Вашингтон змінює правила гри, загрожуючи продемонструвати технологічну перевагу через реальні випробування. Сі не може виглядати слабким перед внутрішньою аудиторією.
Європа опиняється між молотом та ковадлом. Альянс із США залишається основою безпеки континенту. Водночас відновлення випробувань суперечить усім принципам, які Брюссель просував десятиліттями. Франція та Велика Британія володіють власними арсеналами, але відмовилися від тестів у 1990-х.
Саудівська Аравія та Пакистан: новий пакт оборони у ядерній тіні
Для України ситуація створює непередбачувані ризики. Будапештський меморандум 1994 року обіцяв безпеку в обмін на відмову від ядерної зброї. Тепер провідні гаранти того меморандуму загрожують повернутися до випробувань. Це підриває довіру до будь-яких гарантій безпеки.
Економічні наслідки виходять за межі прямих витрат на програми. Гонка озброєнь поглинає ресурси, які могли б фінансувати інфраструктуру, освіту чи зелену енергетику. Кожен мільярд на ядерні боєголовки – це тисячі лікарів, учителів чи інженерів, яких суспільство не отримає.
Екологічний слід випробувань залишається на століття. Атол Бікіні у Тихому океані досі непридатний для життя через тести 1940-1950-х років. Радіоактивні ізотопи проникають у підземні води, накопичуються у ланцюгах харчування, спричиняють мутації. Природа не визнає політичних кордонів.
Соціальний розкол загострюється всередині країн. Покоління, що виросло після холодної війни, не розуміє логіки ядерного стримування. Для них взаємне знищення гарантоване виглядає божевіллям, а не стратегією. Протести молоді можуть паралізувати уряди демократичних держав.
Технологічне розповсюдження стає неконтрольованим. Якщо провідні держави повертаються до випробувань, менші актори отримують моральне виправдання для власних програм. Іран, Саудівська Аравія, Туреччина спостерігають уважно. Кожна нова ядерна держава множить ризики.
Дипломатичний інструментарій вичерпується. Договори про контроль створювалися десятиліттями через болісні компроміси. Їхнє руйнування відбувається за тижні через імпульсивні рішення. Побудувати нову архітектуру безпеки знадобляться роки, яких може не бути.
Найбільша загроза – нормалізація ядерної риторики. Коли президенти обговорюють випробування у соціальних мережах між ранковою кавою та обідньою зустріччю, зброя втрачає ореол табу. А табу на ядерне застосування – останній бар’єр між цивілізацією та катастрофою.
Світ балансує на межі вибору. Повернутися до логіки стримування через страх чи просуватися до безпеки через співпрацю. Перший шлях знайомий і здається надійним. Другий вимагає довіри, якої бракує. Але альтернатива обом – дрейф до хаосу, де ніхто не контролює процес.
Рішення наступних місяців визначать траєкторію на покоління вперед. Чи стане заява Трампа черговим епізодом переговорної тактики, чи відкриє нову еру ядерної конфронтації. Історія не пробачає легковажності у питаннях, де ціна помилки – мільйони життів.
Джерело:
