Президент США продовжує наполягати на успішності тарифної політики, та обіцяє економічне зростання. Водночас адміністрація виділяє мільярдні компенсації фермерам, які постраждали саме через ці митні обмеження. Ціни зростають, робочі місця скорочуються, а обіцяний економічний бум залишається риторикою.
Квітневий «День визволення» мав стати переломним моментом американської економіки. Дональд Трамп анонсував найвищі імпортні тарифи з 1930 року. Обіцянки звучали масштабно: повернення робочих місць, відкриття іноземних ринків, зниження цін. Минуло вісім місяців. Реальність виявилася значно прозаїчнішою.
Замість економічного тріумфу — режим контролю збитків. У понеділок президент оголосив про виділення 12 мільярдів доларів екстреної допомоги американським фермерам. Парадокс очевидний: ті самі тарифи, які мали зробити Америку великою, знищують її аграрний сектор.
Фермери під перехресним вогнем
Механізм проблеми нескладний. США запровадили мита на китайські товари. Пекін відповів бойкотом американської сільськогосподарської продукції. Соя, кукурудза, пшениця — усе це залишилося без покупця. Ціни впали. Фермери опинилися на межі банкрутства.
Але це лише частина картини. Добрива, техніка, запчастини — все це теж потрапило під тарифи. Витрати зростають. Доходи падають. Класичні лещата, з яких немає виходу без державного втручання.
Скотт Лінсікум з Інституту Катона пояснює ситуацію без прикрас. «Проблема фермерів не повністю створена урядом, але торгівельна політика відіграє величезну роль», — зазначає економіст. Компанії Caterpillar і John Deere — гіганти виробництва сільськогосподарської техніки — вже висловили невдоволення. Їхні витрати зросли. Ціни для кінцевих споживачів — теж.
Трамп обіцяє допомогти і їм. За рахунок тих самих тарифних надходжень. Логіка замкненого кола.
Математика, яка не сходиться
Президент любить великі числа. У листопаді він пообіцяв видати кожному платнику податків чек на 2000 доларів із тарифних надходжень. «Не включаючи багатих!» — уточнив у соціальних мережах. Минулого тижня пішов далі: заявив про можливість повного скасування прибуткового податку.
Цифри, однак, вперті. США зібрали близько 250 мільярдів доларів тарифних надходжень цього року. Федеральний прибутковий податок приносить 2,66 трильйона доларів щорічно. Різниця — більш ніж десятикратна. Звідки візьмуться гроші?
Національний борг США сягнув 38,45 трильйона доларів. Трамп обіцяє погашати його тарифними доходами. При поточних темпах збору це займе понад 150 років. І це без урахування відсотків та нових запозичень.
Ще один арифметичний курйоз: влітку президент заявив законодавцям, що його угоди знизять ціни на деякі ліки на 1500 відсотків. Деякі присутні відверто здивувалися. Як ціна може впасти більш ніж на 100 відсотків? Очевидно, це залишилося риторичним питанням.
Китай адаптується швидше
Поки Вашингтон латає економічні дірки, Пекін демонструє гнучкість. Дані понеділка невтішні для американської стратегії. Китай продовжує нарощувати рекордний торгівельний профіцит із рештою світу.
Так, торгівля з США скоротилася. Але друга економіка планети просто перенаправила потоки. Європа, Південно-Східна Азія, Африка, Латинська Америка — Китай знаходить нових партнерів. Американський ринок для нього важливий, але не критичний. Диверсифікація працює.
Трамп наполягає на тому, що Сі Цзіньпін пообіцяв відновити закупівлі сої під час жовтневої зустрічі. Міністр фінансів Скотт Бессент запевняє: соєві боби — перший пункт у кожній розмові з китайськими колегами. Навіть перед геополітичними питаннями. Звучить оптимістично. Результатів поки що немає.
Робочі місця: обіцянки проти реальності
«Робочі місця і заводи повернуться в нашу країну», — обіцяв Трамп у квітні. Через вісім місяців статистика свідчить про протилежне. Виробничий сектор втратив близько 50 000 робочих місць із січня. Тенденція стабільна та негативна.
У липні президент звільнив керівника Бюро трудової статистики. Офіційна причина — перегляд даних про зайнятість у бік зменшення. Трамп назвав це маніпуляцією. Незалежні економісти вказують: такі ревізії — стандартна практика, яка існує десятиліттями.
Автоматизація та глобалізація забрали мільйони виробничих робочих місць за останні тридцять років. Тарифи не здатні повернути цей процес назад. Навіть якщо якийсь завод переїде до США, він працюватиме з роботами, а не з людьми. Це технологічна реальність, яку не змінити митною політикою.
Ціни: болюча тема
Інфляція у вересні становила близько 3 відсотків річних. Майже стільки, скільки було на момент відходу Байдена. Обіцяне зниження цін не відбулося.
Трамп відкидає розмови про дорожнечу в магазинах. Називає це «найбільшою аферою» демократів. Минулого тижня — саме так. У вівторок їде до Пенсильванії з промовою про «доступність». Білий дім анонсував серію таких виступів. Очевидно, проблема занадто серйозна, щоб її ігнорувати.
Ситуація нагадує становище Байдена на початку 2024 року. Президент розповідає американцям, що все добре. Американці не відчувають цього на власних гаманцях. Розрив між риторикою та реальністю зростає.
Хаос як метод управління
Один тиждень — пропозиція 50-річних іпотечних кредитів. Наступний — скасування тарифів на каву. Потім — відмова від обмежень на експорт чіпів до Китаю в обмін на 25 відсотків виручки для США. Логіка рішень вислизає від спостерігачів.
Лінсікум з Інституту Катона описує ситуацію жорстко: «безпрецедентна, паралізуюча і відверто божевільна складність ситуації». Бізнес не розуміє правил гри. Вони змінюються щотижня. Інколи — щодня.
Половина європейців вважає Трампа ворогом Європи
Тарифи на яловичину скасовано для стримування цін у супермаркетах. Тарифи на інші продукти залишаються. Система стає незбагненною навіть для фахівців.
«Американці ненавидять хаос», — констатує економіст. «Ніхто не хоче цього постійного збурення».
Але хаос — улюблене середовище Трампа. Він тримає опонентів у напрузі. Змушує прибічників стежити за кожним кроком. Республіканські законодавці давно звикли бігти за президентом, намагаючись зрозуміти напрямок.
Час як аргумент
Віцепрезидент Джей Ді Венс минулого тижня закликав до терпіння. «Було б абсурдно виправити всі проблеми, накопичені за чотири роки, лише за десять місяців», — заявив він на засіданні кабінету.
Слово «міст» стало ключовим у риториці адміністрації. Виплати фермерам — «мостове фінансування». Тимчасова міра. Потрібно лише перечекати. Китай повернеться до закупівель. Заводи відкриються. Ціни впадуть.
За шість тижнів — річниця другого терміну Трампа. Аргументи про спадщину Байдена стають дедалі тоншими. Виборці хочуть результатів. Обіцянки їх не нагодують.
«Вони ненавиділи фермерів», — сказав Трамп про попередню адміністрацію. «Я люблю фермерів». Любов, схоже, вимірюється мільярдами доларів компенсацій за власні політичні рішення.
