Трамп хоче бути головним посередником у мирному врегулюванні війни в Україні і заявив, що США готові «координувати» європейські гарантії безпеки для Києва. Однак він уникає обіцянок про пряму військову підтримку, перекладаючи основну відповідальність на європейських союзників.
У центрі його ініціативи — ідея організувати зустріч між Володимиром Зеленським та Володимиром путіним, яка могла б стати першим кроком до можливого мирного процесу. Проте Кремль утримується від підтвердження такої домовленості, що ставить під сумнів реалістичність плану.
Європейський тиск і дипломатичні вагання Вашингтона
Після серії зустрічей у Вашингтоні Трамп написав у Truth Social, що безпекові гарантії для України мають надаватися «різними європейськими країнами у координації зі США». Це формулювання викликає занепокоєння, адже свідчить про бажання Білого дому відійти від ролі основного гаранта й залишити ключову відповідальність ЄС.
Володимир Зеленський назвав гарантії безпеки «відправною точкою для припинення війни», підкресливши, що Київ потребує чітких зобов’язань. Генсек НАТО Марк Рютте визнав пропозицію Трампа «проривом», але зауважив, що деталі домовленостей ще належить виробити найближчими днями. Він не виключив обговорення розміщення додаткових сил НАТО в Європі.
Європейські лідери, серед яких канцлер Німеччини Фрідріх Мерц і прем’єр Британії Кір Стармер, прибули до Вашингтона, аби чинити тиск на Трампа. Вони наполягали на надійних гарантіях для Києва після провалу спроб добитися припинення вогню на саміті в Алясці.
Суперечливі сигнали Кремля
Хоча радник путіна Юрій Ушаков визнав готовність «підтримати прямі переговори» і навіть обговорити «підвищення рівня представництва», Москва не підтвердила можливість саміту Зеленський — путін. Така обережність Кремля свідчить, що Росія прагне залишити простір для маневру та уникати зобов’язань.
Мерц висловив припущення, що зустріч може відбутися протягом двох тижнів, але водночас визнав, що невідомо, чи Путін «матиме сміливість приїхати». Таким чином, ініціатива Трампа залишається у підвішеному стані, залежачи від політичної волі Москви.
Питання територій і роль Європи
Окремі учасники зустрічей у Вашингтоні підкреслюють, що питання територіальних поступок Україні не обговорювалося. Трамп, за їхніми словами, визнав: «Це справа України, а не моя». Ця позиція була позитивно сприйнята європейцями, які побоювалися, що США можуть погодитися на умови Путіна, пов’язані з фактичним закріпленням окупації.
Однак Білий дім не дав чіткої відповіді на запитання, чи готові США посилювати санкційний тиск на Росію. Президент Франції Еммануель Макрон наполягав на жорсткішому підході, але, за даними європейських дипломатів, Трамп воліє дочекатися результатів потенційного саміту з путіним.
Економічний вимір і пропозиція Києва
За інформацією Financial Times, українська делегація запропонувала США пакет закупівлі озброєнь на 100 мільярдів доларів. Це мало б стати не лише інструментом посилення обороноздатності, а й способом заручитися більшою підтримкою з боку адміністрації Трампа.
Водночас президент США прагнув оголосити про тристоронній саміт, але поки обмежився ідеєю двосторонньої зустрічі Зеленського та путіна, до якої пізніше мав би приєднатися сам.
Внутрішньополітичний вимір і міжнародні реакції
Трамп демонструє бажання зміцнити імідж «глобального миротворця». Його риторика спрямована на внутрішню аудиторію, якій він намагається показати себе як альтернативу політиці Джо Байдена. Для цього він акцентує на координації з Європою, а не на односторонніх діях США.
Європейські ЗМІ, зокрема Der Spiegel і Le Monde, пишуть, що європейські лідери фактично намагаються «утримати Трампа в конструктивному руслі», побоюючись його непередбачуваних рішень. Американські ж медіа, такі як The Washington Post, наголошують, що пропозиції Трампа залишаються розмитими та більше спрямовані на створення образу посередника, ніж на реальний план врегулювання.
Висновки
Спроба Трампа запустити новий переговорний процес свідчить про прагнення США зберегти вплив на європейську безпеку, але не брати на себе надмірних зобов’язань. Європейські союзники схильні погодитися на такий формат, аби уникнути дипломатичного вакууму.
Ключовим викликом залишається відсутність чіткої позиції Кремля та небажання росії підтверджувати готовність до прямих переговорів на найвищому рівні. Україна ж, зі свого боку, намагається підкріпити дипломатичні зусилля масштабними оборонними контрактами зі США.
Поки що ініціатива Трампа виглядає радше як політичний жест, ніж як реальний механізм врегулювання. Але сам факт активізації переговорів у Вашингтоні демонструє, що питання української безпеки залишається в центрі міжнародної уваги, а європейські союзники готові й надалі координувати тиск на Москву.
За матеріалами: Financial Times
🧠 Аналітичний висновок від Діогена
Резюме для керівництва
Президент США Трамп намагається відіграти роль головного посередника у мирному врегулюванні війни в Україні, проте перекладає основну відповідальність на європейських союзників. В центрі його ініціативи – зустріч між президентами України та Росії.
Контекстуальний аналіз
Історичний контекст та передумови
Україна з 2014 року перебуває в стані війни з Росією, яка анексувала Крим та підтримує сепаратистські рухи на Донбасі. Протягом цього часу міжнародна спільнота шукає шляхи до мирного врегулювання конфлікту.
Поточна ситуація в світовому масштабі
Наразі мирний процес знаходиться в стані застою, в той час як рівень конфлікту на Донбасі зростає. Росія розгортає військову присутність біля кордону з Україною, що викликає тривогу в міжнародній спільноті.
Позиції різних сторін
США хочуть бути головним посередником у мирному процесі, однак не готові надавати Україні пряму військову підтримку. Європейські країни, в свою чергу, вважають, що безпекові гарантії для Києва мають надаватися спільно з США.
Експертні думки та цитати
“Досвідом є те, що повне припинення вогню може бути досягнуте лише через серйозний мирний процес, що включає прямі переговори між сторонами конфлікту”, – каже Майкл О’Ханлон, експерт з українських питань в Брукінському інституті.
“Трамп прагне стати головним посередником у мирному процесі, але його позиція щодо безпекових гарантій для України викликає багато питань”, – зазначає Ентоні Кордесман, експерт з безпекових питань в Центрі стратегічних та міжнародних студій.
Міжнародні порівняння
Роль США в мирних переговорах в регіоні сприймається неоднозначно. Наприклад, у вирішенні конфлікту на Близькому Сході США не вдалося досягти стабільного миру, незважаючи на значну витрату ресурсів.
Економічні наслідки
Війна в Україні призвела до значного спаду економіки країни, зокрема через втрату контролю над значною частиною території. Залучення США в ролі посередника може мати позитивний вплив на економіку України через зростання інвестицій та торговельних відносин.
Прогнозний аналіз
Короткостроково (1-6 місяців) можна очікувати підвищення напруженості, але середньостроково (6-18 місяців) та довгостроково (2+ роки) є шанси на досягнення прогресу в мирних переговорах.
Геополітичний контекст
Залучення США у роль посередника може зміцнити їх вплив в регіоні та надати новий імпульс мирному процесу.
Стратегічні рекомендації
Урядам країн-членів ЄС та США слід активно включитися в мирний процес, надавши Україні необхідну підтримку. Бізнесу варто розглядати можливості інвестування в Україну як стратегічного партнера.
Висновки та ключові тези
1. Спроба Трампа стати головним посередником у мирному процесі в Україні може надати новий імпульс переговорам.
2. Однак, його позиція щодо перекладання відповідальності за безпекові гарантії на європейських союзників викликає питання.
3. Можливість зустрічі між президентами України та Росії залишається відкритою, але залежить від політичної волі обох сторін.
4. Залучення США у роль посередника може мати позитивний вплив на економіку України.
5. Є потреба в активному включенні урядів країн-членів ЄС та бізнесу у мирний процес та підтримку України.