- Ключові пункти:
- США формують стратегічний резерв критичних мінералів вартістю 12 мільярдів доларів для захисту американської промисловості від китайського домінування. Проєкт об'єднує приватні інвестиції та позики від Експортно-імпортного банку.
- Понад дюжина великих корпорацій, включаючи автовиробників, авіакосмічні та технологічні компанії, долучилися до ініціативи. Це демонструє міжгалузевий характер проблеми залежності від рідкісних мінералів.
- США на 100% залежать від імпорту 12 критичних мінералів, а Китай контролює понад 90% потужностей із переробки рідкісноземельних елементів. Це створює "вузьке горло", яке Пекін періодично блокує для тиску на західні країни.
- Project Vault – це спроба застосувати перевірену модель стратегічних нафтових резервів до нових реалій, пов'язаних з критичними мінералами для високотехнологічних галузей. Проте диверсифікація постачання потребує років, якщо не десятиліть.
США формують стратегічний резерв корисних копалин вартістю 12 мільярдів доларів. Адміністрація Трампа анонсувала найбільшу державно-приватну ініціативу в історії країни для захисту американської промисловості від китайського домінування на ринку рідкісних мінералів.
Зміст статті
Президент США Дональд Трамп готується формувати стратегічний запас корисних копалин вартістю 12 мільярдів доларів. Ця ініціатива має захистити американських виробників від перебоїв у постачанні та цінових маніпуляцій з боку Пекіна. Рішення набуває особливої ваги на тлі торговельних воєн і технологічного протистояння двох наддержав.
Проєкт під назвою Project Vault поєднає 1,67 мільярда приватних інвестицій із позикою в 10 мільярдів від Експортно-імпортного банку США. Рада директорів EXIM Bank має проголосувати за схвалення 15-річного кредиту вже сьогодні. Якщо це станеться, угода стане найбільшою в історії банку — удвічі більшою за попередній рекорд.
Що таке Project Vault і як працюватиме резерв
Ідея Project Vault нагадує принцип роботи Стратегічного нафтового резерву США, створеного 1975 року після арабського ембарго. Тоді американці усвідомили вразливість економіки від зовнішніх енергетичних шоків. Тепер аналогічну загрозу несуть рідкісні мінерали — від галію та кобальту до літію та неодиму.
Механізм функціонування простий, але елегантний. Компанії-учасники беруть на себе зобов’язання закуповувати визначені обсяги сировини за фіксованими цінами. Вони сплачують авансові внески та подають списки потрібних матеріалів. Project Vault, своєю чергою, закуповує та зберігає ці мінерали, стягуючи з виробників плату за зберігання.
⛏️ КРИТИЧНІ МІНЕРАЛИ СВІТУ 🌍
Хто контролює сировину для батарей, чіпів та зеленої енергетики
diogen.uk
Чиновники адміністрації порівнюють логістику проєкту з членством у Costco — американській мережі гуртової торгівлі. Компанії отримують доступ до великих обсягів сировини без необхідності тримати запаси на власних балансах. Це знімає з виробників цінові ризики, які можуть спустошити фінансову звітність за лічені тижні.
Окрема мета — забезпечити 60-денний запас мінералів для екстрених потреб. За словами представників адміністрації, накопичення запасів уже розпочалося. Для управління проєктом створюватиметься спеціальна виконавча структура. EXIM Bank, найімовірніше, отримає місце в раді директорів.
Хто долучився до проєкту
Список учасників вражає. Понад дюжина корпорацій уже приєдналися до ініціативи. Серед них — автогіганти General Motors та Stellantis, авіакосмічний Boeing, виробник скла Corning, енергетична GE Vernova та технологічний Google від Alphabet. Такий склад демонструє міжгалузевий характер проблеми: рідкісні мінерали потрібні всім — від виробників iPhone до оборонних підрядників.
Закупівлі здійснюватимуть три міжнародні торговельні компанії: Hartree Partners, Traxys North America та Mercuria Energy Group. Ці гравці мають багаторічний досвід роботи на сировинних ринках та глобальну логістичну інфраструктуру.
Сьогодні Трамп має зустрітися з генеральною директоркою General Motors Мері Баррою та гірничодобувним мільярдером Робертом Фрідлендом. Ці двоє символізують обидва боки рівняння — споживачів і виробників критично важливої сировини.
За даними джерел, проєкт виявився “перепідписаним” — охочих інвесторів більше, ніж очікували. Привабливість зрозуміла: участь кредитоспроможних виробників, їхні довгострокові зобов’язання та підтримка федерального експортного агентства знижують ризики для приватного капіталу.
Китайська монополія: чому Вашингтон діє терміново
Цифри говорять самі за себе. За даними Геологічної служби США, Сполучені Штати імпортують щонайменше 29 різних мінералів із Китаю. Для ітрію залежність сягає 93%, для рідкісноземельних елементів — понад 70%. США на 100% залежать від імпорту 12 мінералів, визнаних критичними для економіки та національної безпеки.
Але справа не лише в видобутку. Пекін контролює понад 90% світових потужностей із переробки рідкісноземельних елементів. Навіть якщо мінерали видобуваються в Австралії чи Бразилії, шлях до готової продукції майже завжди пролягає через китайські заводи. Це створює “вузьке горло”, яке Пекін може перекрити в будь-який момент.
І він це робить. У грудні 2024 року Китай заборонив експорт галію, германію та сурми до США. У квітні 2025-го запровадив ліцензування на експорт семи важких рідкісноземельних елементів. У жовтні 2025-го оголосив контроль над експортом продукції, яка містить хоча б 0,1% китайських рідкісних земель. Це нагадувало торговельну ескалацію, яка загрожувала паралізувати цілі галузі.
Наслідки не забарилися. Європейські ціни на рідкісноземельні елементи сягнули рівня, вшестеро вищого за китайські. Німецькі автовиробники попереджали про можливі зупинки виробництва. Індійські виробники електромобілів заявляли про “серйозний вплив” на їхні плани.
Щоправда, у листопаді 2025 року після зустрічі Трампа та Сі Цзіньпіна у Пусані Пекін призупинив низку обмежень на рік — до листопада 2026-го. Але американські стратеги розуміють: це тактична пауза, а не зміна курсу. Структурна залежність нікуди не зникла.
Стратегічний резерв: від нафти до галію
Стратегічний нафтовий резерв США існує майже півстоліття. Його створили після того, як арабське ембарго 1973–1974 років спричинило паливну кризу та економічну рецесію. Підземні сховища в соляних куполах Техасу та Луїзіани вміщують до 714 мільйонів барелів нафти. Станом на березень 2025 року запаси становили близько 395 мільйонів барелів — приблизно 19 днів споживання.
Project Vault — це спроба застосувати перевірену модель до нових реалій. Тільки замість нафти — галій для напівпровідників, кобальт для акумуляторів, неодим для магнітів електродвигунів. Ці матеріали використовуються в iPhone, батареях Tesla, турбінах вітрових електростанцій і системах наведення ракет F-35.
Цікаво, що США вже мають невеликий запас мінералів для оборонних потреб. Однак цивільна промисловість досі не мала аналогічного “буфера”. Project Vault заповнює цю прогалину.
Минулого місяця двопартійна група законодавців внесла окремий законопроєкт про створення резерву на 2,5 мільярда доларів. Ініціатива передбачає створення Стратегічного резерву стійкості під управлінням ради з семи членів — структури, подібної до Федеральної резервної системи. Рада матиме повноваження закуповувати та зберігати мінерали у сховищах по всій країні.
Реакція ринків та перспективи
Акції компаній, пов’язаних із рідкісними мінералами, відреагували миттєво. Папери MP Materials — найбільшого західного виробника рідкісноземельних елементів — зросли на тлі новин про ініціативу. USA Rare Earth та інші гравці сектору також продемонстрували позитивну динаміку.
MP Materials — особливий випадок. Компанія володіє єдиним діючим рідкісноземельним рудником і переробним заводом у США — Mountain Pass у Каліфорнії. У липні 2025 року Міністерство оборони оголосило про угоду, яка зробила Пентагон найбільшим акціонером компанії. Це частина ширшої стратегії: з 2020 року Міноборони інвестувало понад 439 мільйонів доларів у розбудову середньої ланки виробничого ланцюга.
Водночас аналітики застерігають від надмірного оптимізму. Розбудова альтернативних ланцюгів постачання потребує років, якщо не десятиліть. За оцінками S&P Global, середній термін запуску рудника в США — майже 29 років через складні процедури погодження, екологічні вимоги та судові позови.
Крім того, США співпрацюють із союзниками. EXIM Bank нещодавно оголосив про зобов’язання на 2,2 мільярда доларів щодо проєктів із критичних мінералів в Австралії. Угоди з Японією, Південною Кореєю та країнами Четвірки (Quad) мають диверсифікувати постачання.
Що це означає для глобальної економіки
Project Vault — не просто комерційна ініціатива. Це визнання нової геополітичної реальності, де сировина стає зброєю. Китай десятиліттями будував свою монополію через державні субсидії, інвестиції в інфраструктуру та агресивну цінову політику. Дешева китайська продукція витісняла західних конкурентів, поки ті не зникли.
Державний банк Індії прогнозує нижчі ціни, ніж Резервний банк Індії
Тепер маятник гойдається назад. Але чи встигне Захід? Призупинення китайських обмежень дає виробникам рік перепочинку. Це вікно можливостей для прискорення диверсифікації. Проєкти на кшталт Serra Verde у Бразилії, нафтопереробного заводу Lynas у Техасі та магнітного виробництва MP Materials можуть отримати друге дихання.
Ризики теж очевидні. 15-річна позика EXIM Bank — це ставка на те, що геополітичне протистояння триватиме. Якщо відносини США та Китаю несподівано потепліють, економічне обґрунтування проєкту може похитнутися. Але з огляду на траєкторію останніх років такий сценарій видається малоймовірним.
Для України ця тема має опосередковане, але важливе значення. Західні зусилля зі зменшення залежності від Китаю створюють попит на альтернативні джерела. Україна володіє значними запасами літію, титану та інших стратегічних матеріалів. Повоєнна відбудова може включати розвиток гірничодобувної галузі як частину інтеграції до західних ланцюгів постачання.
Проєкт Vault — це початок довгої гри. Як зазначив один із чиновників адміністрації, Китай “мислить століттями, а американські політики — дворічними виборчими циклами”. Побудова стійких ланцюгів постачання потребує терпіння та капіталу, що виходять за межі новинних циклів, конгресів і президентства. Питання в тому, чи вистачить у Вашингтона політичної волі на цей марафон.
