Різке зміщення риторики президента США Дональда Трампа, який уперше заявив, що Україна за підтримки НАТО здатна повернути всі свої території, стало для світу несподіванкою. Для Києва ця позиція прозвучала як давно очікуваний сигнал підтримки, тоді як Москва відповіла миттєво й агресивно, намагаючись дискредитувати нові заяви американського лідера.
Виступ Трампа на полях Генеральної Асамблеї ООН у Нью-Йорку разом із Володимиром Зеленським був особливо символічним. Лише кілька тижнів тому Кремль насолоджувався дипломатичним прийомом Володимира Путіна на Алясці, а вже тепер уся увага світових ЗМІ зосереджена на дружній появі Трампа та Зеленського. Кремль відреагував з гнівом. Дмитро Пєсков нагадав про «російського ведмедя» й відкинув метафору «паперового тигра», заявивши, що Росія нібито не може бути слабкою. Така була перша реакція Москви.
Пєсков також звинуватив Трампа у прагматизмі: мовляв, американський президент хоче витіснити російські енергоресурси з європейського ринку, аби збільшити прибутки власних компаній. Цей аргумент віддзеркалює давню залежність Москви від експорту нафти й газу, що завжди був інструментом геополітичного впливу.
Заяви Трампа про «безцільну війну Росії», що триває понад три з половиною роки, викликали роздратування й у колишнього президента Росії Дмитра Медведєва. Він висміяв непослідовність американського політика, назвавши його жертвою «альтернативної реальності». Схожий тон обрала й Маргарита Симоньян, яка знизила підтримку України до «циркового шоу», намагаючись дискредитувати ефект від партнерства Вашингтона та Києва.
Така реакція Кремля показує не лише нервовість, але й усвідомлення: поступове відходження Трампа від ідеї «територіальних компромісів» суттєво зменшує маневрове поле Росії на міжнародній арені.
Європейський вимір та зміни у військово-політичній динаміці
Європейські столиці відреагували на зміну тону Трампа з обережним оптимізмом. Лідери ЄС наголосили, що заяви американського президента корелюють із їхньою давньою підтримкою України та її боротьби проти вторгнення 2022 року. Представник ЄС Олоф Гілл назвав нову співпрацю з Вашингтоном «сильною та значущою».
Показово, що Трамп визнав неспроможність Росії здійснити значні територіальні здобутки. Битва за Покровськ стала символом російського виснаження: понад рік безрезультатних штурмів доводить, що навіть чисельна перевага не гарантує успіху. Цей факт особливо контрастує з початковими прогнозами Кремля, який розраховував на швидкий прорив.
Заяви Зеленського також демонструють зміни. Якщо раніше він часто змушений був відбивати тези про «територіальні обміни», то тепер він чітко зазначив: дві країни не можуть «обмінюватися землями». Цю позицію підтримали в країнах Балтії. Естонський дипломат Джонатан Всевів і парламентар Марко Міхкельсон відкрито написали, що Україна має можливість звільнити свої території, а Захід мусить надати для цього підтримку.
Насправді нові заяви Трампа прозвучали на тлі загострення ситуації в регіоні. Російські безпілотники й літаки дедалі частіше порушують повітряний простір Польщі та Естонії. Альянс НАТО розглядає такі інциденти як навмисні провокації, спрямовані на тестування його рішучості. Не випадково Трамп заявив, що літаки НАТО мають збивати російські машини у випадку порушення кордонів. Цей меседж одразу підхопили польський міністр закордонних справ Радослав Сікорський і балтійські депутати.
Таким чином, зміну позиції Трампа слід розглядати не лише як політичну риторику, а і як сигнал про готовність США, принаймні словесно, стати жорсткішими в протидії Москві.
Аналітика, економічний фактор і стратегічні помилки Кремля
Російська економіка, попри офіційні заяви Кремля про «стабільність», демонструє дедалі більші ознаки виснаження. Підвищення ПДВ з 20% до 22% стало першим з 2019 року і відбулося всупереч попереднім обіцянкам Путіна не чіпати податки до 2030-го. Прогноз зростання усього на 1% цього року вказує на серйозні структурні проблеми. Санкції, воєнні витрати та скорочення інвестицій створюють атмосферу невизначеності.
Аналітики Carnegie та RUSI вказують: Росія не змогла конвертувати тактичні військові переваги на стратегічні здобутки. Натомість Захід отримав час для мобілізації ресурсів, а Україна — для перегрупування та модернізації армії. Поглиблення співпраці з НАТО ймовірно закріпить нову військову доктрину в регіоні: Росія стає ворогом не лише України, але й усього євроатлантичного простору.
Небезпека полягає в іншому: Кремль може відповісти подальшою ескалацією, особливо враховуючи психологічну залежність Путіна від ідеї «перемоги за будь-яку ціну». Станова справедливо зауважує: навіть якщо Україна опиниться у кризі, хаос не гарантує Росії контроль. Навпаки, він може призвести до внутрішньої дестабілізації самої федерації.
Заяви Трампа, які не супроводжуються конкретними економічними чи військовими зобов’язаннями, залишають відкритим питання: чи готовий він справді діяти, чи це лише чергова спроба закріпити за собою образ «миротворця». Ніл Мелвін із RUSI попереджає: президент США завжди може змінити свою позицію після телефонного дзвінка з Кремля, якщо це допоможе йому здобути політичний капітал чи навіть Нобелівську премію миру.
Отже, на тлі цих подій міжнародна арена входить у фазу нової невизначеності. З одного боку, зміна риторики Трампа створює для України дипломатичне вікно можливостей. З іншого — Москва отримує привід для радикалізації. Найближчі місяці покажуть, чи залишаться заяви Вашингтона порожніми словами, чи трансформуються у конкретну політику.
За матеріалами:
