Новини світових ЗМІ з аналітикою від Діогена

Іран переживає другий тиждень масових протестів. Вуличні заворушення, що почалися через економічну кризу, переросли в заклики до політичних змін і скасування теократичного режиму. На тлі посилення репресій та інтернет-обмежень у публічний дискурс повернулося ім’я Рези Пахлаві — спадкоємця колишнього шаха, який перебуває у вигнанні та закликає іранців не залишати вулиці.

Протести охопили понад десяток міст країни. Влада відповіла жорсткими діями: блокує інтернет, проводить масові арешти, стягує силовиків. Саме в цей момент заявив про себе Реза Пахлаві — син останнього іранського шаха Мохаммада Рези Пахлаві, який втік із країни 1979 року.

Що спровокувало нову хвилю протестів

Спочатку іранці виходили через економічний колапс. Інфляція сягнула критичних позначок. Національна валюта обвалилася. Безробіття зростає.

Але невдоволення швидко еволюціонувало. Люди почали вимагати системних змін. Гасла про ціни змінилися на заклики про падіння теократії. Протести розповсюдилися навіть у містах, традиційно лояльних до режиму.

Влада відреагувала передбачувано. Силовики вийшли на вулиці, почалися затримання активістів. Уряд обмежив доступ до інтернету — стара тактика, що застосовується в Ірані під час кожної значної кризи.

За даними правозахисних організацій, затримано понад 500 осіб. Серед них журналісти, студенти, громадські активісти. Точну кількість загиблих встановити неможливо через інформаційну блокаду.

Послання Пахлаві до протестувальників

Реза Пахлаві опублікував звернення у соціальних мережах. Його слова швидко розповсюдилися серед опозиційно налаштованих іранців. Принц підкреслив: тривалий тиск на владу може зламати режим.

У відеозверненні він заявив іранцям: “Ваша присутність серйозно послабила репресивний апарат Хаменеї”. Пахлаві стверджує, що влада відчуває дефіцит лояльних силовиків. Він закликав військових, поліцейських та чиновників перейти на бік народу.

Ключова теза принца звучить так: режим вже почав падати, процес неминучий. Тому протестувальники не повинні відступати. “Не залишайте вулиці. Моє серце з вами… Ми повернемо Іран”, — наголосив Пахлаві.

Опозиція нібито готова до перехідного періоду. За словами принца, існує “100-денний план” формування демократичного уряду. Це має запобігти хаосу після можливого падіння теократії.

Хто такий Реза Пахлаві

Реза Пахлаві — найстарший син Мохаммада Рези Пахлаві, останнього іранського шаха. Народився в Тегерані 1960 року. Формально отримав титул спадкоємця престолу 1967-го під час коронації батька.

У 1978 році, за кілька місяців до революції, вилетів до США. Офіційна причина — навчання на пілота винищувача на авіабазі Різ у Техасі. Йому було лише 17 років. Повернутися додому він уже не зміг — у 1979-му революція змела монархію.

Після повалення батька родина Пахлаві опинилася в еміграції. Мохаммад Реза Пахлаві помер 1980 року в Єгипті. Його син провів церемонію самопроголошення шахом у вигнанні в Каїрі. Пізніше він казав журналістам The Washington Post: “Певним чином я законний спадкоємець престолу”.

Проте реальної влади в Ірані Пахлаві ніколи не мав. Його легітимність базується виключно на спадковому праві королівської династії, яка правила країною до 1979 року.

Життя у вигнанні та політична позиція

Після військового навчання Пахлаві здобув вищу освіту в США. Він закінчив Університет Південної Каліфорнії зі спеціальністю “політичні науки”. П’ять десятиліть живе в еміграції.

Останні роки принц базується переважно в районі Вашингтона. Звідти він провадить кампанію за політичні зміни в Ірані. Постійно підкреслює: не прагне відновлення монархії. Натомість позиціонує себе прихильником світської демократії.

Його програма передбачає досягнення змін через ненасильницьку громадянську непокору та національний референдум. В інтерв’ю виданню USA Today Пахлаві заявив: хоче стати “каталізатором”, щоб допомогти іранцям “вперше в історії країни досягти повної демократії”.

Нещодавно принц оголосив про плани повернення на батьківщину. У відеозверненні він написав: “Я теж готуюся повернутися на батьківщину, щоб в момент перемоги нашої національної революції бути поряд з вами, великою нацією Ірану. Вірю, що цей день дуже близький”.

Чи реалістичний такий сценарій? Багато експертів ставляться до заяв Пахлаві скептично. Адже він покинув країну ще підлітком і не має реального досвіду управління.

Дискусія навколо впливу принца

Вплив Рези Пахлаві на іранську політику залишається предметом суперечок. Частина аналітиків вважає: ностальгія за дореволюційною епохою посилює його позиції. Особливо серед старшого покоління, яке пам’ятає часи монархії.

New York Post цитує експертів, які стверджують: зростає ностальгія за періодом до 1979 року. Тоді Іран мав тісніші зв’язки із Заходом, економіка розвивалася швидше, суспільство було світськішим.

Однак інші дослідники ставлять під сумнів масштаб підтримки принца всередині країни. Головний аргумент: Пахлаві провів у вигнанні десятиліття. Сучасні іранці — це люди, народжені після революції. Для них монархія — лише історія, а не жива пам’ять.

Чи має Пахлаві справжню базу підтримки в Ірані? Відповісти складно. Репресивний характер режиму ускладнює проведення незалежних соціологічних опитувань. Прихильники принца існують, але їхня кількість невідома.

Деякі опозиційні групи всередині країни дистанціюються від монархічних символів. Вони побоюються, що асоціація з королівською родиною може відштовхнути частину протестувальників, особливо лівих та республіканців.

Перспективи демократичного транзиту

Іран стоїть на роздоріжжі. Протести показують: суспільна незадоволеність досягла критичного рівня. Економічні проблеми накладаються на політичні вимоги. Режим відповідає репресіями, що лише посилює гнів людей.

Неминуча трансформація: як військовий конфлікт змінить політичну систему Ірану

Чи призведуть нинішні події до падіння теократії? Історія знає приклади, коли тривалі протести змінювали політичні системи. Проте Ісламська Республіка має потужний репресивний апарат та досвід придушення виступів.

Роль Рези Пахлаві в можливих змінах залишається неясною. Він претендує на символічне лідерство опозиції. Але чи готові іранці прийняти спадкоємця монархії як гаранта демократії?

Західні столиці стежать за подіями. Санкції проти тегеранського режиму залишаються в силі. Водночас уряди утримуються від відкритого втручання, памʼятаючи складну історію західного впливу в регіоні.

Найближчі тижні покажуть, чи зможе протестний рух набрати критичної маси. Поки що влада тримає ситуацію під контролем. Однак кожен новий виступ послаблює легітимність теократичного режиму.

Для звичайних іранців питання не в тому, хто прийде до влади. Питання в тому, чи матимуть вони свободу обирати майбутнє своєї країни без диктату релігійних догм та репресивного апарату.