Адміністрація Трампа хоче перетворити Газу на курорт для багатіїв. А куди дівати два мільйони палестинців? Джаред Кушнер, зять президента, має відповідь: виселити. План Трампа для Гази презентували в Давосі — і світ завмер від цинізму пропозиції.
Зміст статті
Є речі, які не очікуєш почути на економічному форумі. 23 січня 2025 року в Давосі пролунала саме така.
Джаред Кушнер — той самий, що за першої каденції тестя обіцяв “Угоду століття” — вийшов до мікрофона з новою ідеєю. Сектор Гази, мовляв, має стати “Рив’єрою Близького Сходу”. Готелі, яхти, казино. Лише одна дрібниця заважає: там живуть люди. 2,3 мільйона осіб, якщо бути точним.
План Трампа для Гази — не жарт. Білий дім веде переговори з Єгиптом і Йорданією. Тема: скільки коштуватиме прийняти мільйони біженців?
Що сказав Кушнер у Давосі
“Якби я керував цим проєктом, я б перемістив людей. І зробив би це швидко”. Цитата облетіла світові ЗМІ за лічені години. Кушнер говорив спокійно, ніби обговорював перебудову старого складу в Нью-Джерсі.
Він порівняв майбутню Газу з Монако. Також згадав Сінгапур. Логіка проста: прибережна нерухомість коштує дорого скрізь. Чому б не заробити?
🏛️ ІСТОРІЯ ТЕРИТОРІЇ ГАЗИ 🗺️
4000 років цивілізацій, імперій та конфліктів
Зал слухав мовчки. Хтось із журналістів потім напише: “Відчуття, ніби випадково потрапив на закриту нараду колонізаторів XIX століття”.
Кушнер не вперше береться за Близький Схід. 2020 року він представляв план, що передбачав палестинську державу — хай і з обмеженим суверенітетом. Ізраїль отримував 30% Західного берега, палестинці — 70% і статус без армії. Не ідеально, але хоч якась держава.
Тепер — інакше. План Трампа для Гази взагалі не передбачає палестинської присутності на цій території. Ані держави, ані автономії, ані людей.
Куди хочуть виселити палестинців
Єгипет сказав “ні” ще до офіційних переговорів. Каїр має свої проблеми: 104 мільйони населення, економічна криза, нестабільний Синай. Останнє, що потрібно президенту Сісі — палестинські табори біля кордону з Ізраїлем.
Йорданія теж відмовляється. Там уже 60% населення — палестинці або їхні нащадки. Королю Абдаллі II досить тих біженців, що є.
Американці пропонують гроші. Багато грошей. За інформацією The Wall Street Journal — йдеться про мільярди. Точна сума невідома, але торг триває.
А що думають самі мешканці Гази? Ось цифра, яку варто запам’ятати: 93% відмовляються виїжджати. Дослідження Палестинського центру політичних досліджень, грудень 2024 року. Навіть після року бомбардувань, 40 тисяч загиблих і зруйнованої інфраструктури — люди хочуть залишитись.
Це не впертість. Це ідентичність. Більшість мешканців сектора — біженці 1948 року або їхні онуки та правнуки. Їхні родини вже один раз втратили все. Повторювати цей досвід не хоче ніхто.
Гроші та інфраструктура
Кушнер називає цифри: 50-100 мільярдів доларів інвестицій за десять років. Джерело — приватний капітал із Саудівської Аравії, ОАЕ, Катару. Нібито вже є попередні домовленості.
Що планують збудувати? Аеропорт міжнародного класу. Глибоководний порт. Готелі на п’ять зірок. Автобани. Сонячні електростанції. Звучить масштабно.
Тепер трохи контексту. План Маршалла — найбільша відбудовна програма в історії — коштував 13 мільярдів тодішніх доларів. Це приблизно 150 мільярдів у сучасних цінах. Тобто Кушнер обіцяє зіставні суми. Різниця в деталях: Маршалл відбудовував Європу для європейців. Кушнер хоче забудувати Газу без корінних мешканців.
І головне питання, яке чомусь не прозвучало в Давосі: хто поїде відпочивати в колишню зону бойових дій? Німецькі туристи? Британські пенсіонери? Туризм потребує стабільності та безпеки. Газа не матиме ані того, ані іншого ще десятиліттями.
Світ обурений
Кая Каллас, верховний представник ЄС із закордонних справ, підбирала слова обережно. Але суть була жорсткою: план “неприйнятний і суперечить міжнародному праву”. Франція висловилась різкіше. Німеччина — ще різкіше.
ООН нагадала про Женевські конвенції. Примусове переміщення цивільного населення — воєнний злочин. Крапка. Генсек Гутерріш закликав “повернутися до принципів, а не фантазій”.
Арабська ліга скликала екстрене засідання. 22 країни. Одностайне “ні”. Саудівський принц Фейсал бін Фархан сказав те, що думали всі: “Палестинське питання не вирішується етнічними чистками”. Примітно: Ер-Ріяд нещодавно грав у потепління з Тель-Авівом. Але план Трампа для Гази — це занадто навіть для прагматичних саудитів.
Ізраїль поводиться обережно. Нетаньягу привітав “творчий підхід” американців — і більше нічого конкретного. Ізраїльські дипломати розуміють: публічна підтримка плану виселення означає міжнародну ізоляцію. Краще мовчати і спостерігати.
Чому це вже було
1948 рік. Створення Ізраїлю. 700 тисяч палестинців тікають або їх виганяють з домівок. Араби називають це “Накба” — катастрофа. Значна частина тих біженців осіла в Газі. Їхні онуки народилися там. Правнуки ходять до тамтешніх шкіл. Це їхня земля.
1967 рік. Шестиденна війна. Ізраїль захоплює Газу, Західний берег, Голанські висоти, Синай. Окупація триває досі — формально чи неформально.
2005 рік. Ізраїль виводить поселенців із Гази. Але блокада залишається. Сектор стає “в’язницею під відкритим небом” — це не публіцистика, це термін з доповідей ООН.
2023-2024 роки. Війна, яка почалася після атаки ХАМАС 7 жовтня. Наслідки: понад 40 тисяч загиблих палестинців, 80% будівель зруйновано, гуманітарна катастрофа.
Історія вчить простому: примусові переселення не припиняють конфлікти. Вони створюють нові покоління людей, які пам’ятають і хочуть повернутися. Чи читав Кушнер про це? Сумнівно.
Чим це закінчиться
Є три сценарії. Перший і найімовірніший: план тихо помре. Єгипет і Йорданія не погодяться. Інвестори з Затоки згадають про репутаційні ризики. Трамп перемикнеться на щось інше.
Таємнича організація Аль-Маджд вивозить палестинців з Гази
Другий: часткова реалізація. Частина палестинців емігрує добровільно — за гроші. Решта залишиться. Виникне дивний гібрид: курорт поруч із руїнами. Хто це купуватиме — незрозуміло.
Третій і найгірший: силове виселення. Нова Накба. Мільйони біженців у таборах. Радикалізація нового покоління. Теракти через двадцять років. Нескінченний цикл насильства.
Чому Трамп узагалі це запропонував? Версій кілька. Можливо, це торгова позиція — попросити максимум, щоб отримати щось менше. Можливо, щире переконання: “ділова людина” вирішить те, що не змогли дипломати. Можливо, подарунок ізраїльському лобі перед виборами 2028 року.
Але є й простіше пояснення. План Трампа для Гази — це те, що трапляється, коли люди без історичної пам’яті беруться вирішувати конфлікти з тисячолітнім корінням. Вони бачать нерухомість. Вони не бачать людей.
Палестинці нікуди не підуть. Вони це довели неодноразово — у 1948-му, у 1967-му, у 2023-му. Вони доведуть це знову.











