Нідерланди депортують. Понад 700 осіб було примусово повернуто додому у 2024 році. Експерти називають політику ледь законною. Активісти говорять про порушення прав людини. Більшість депортованих страждає від алкогольної або наркотичної залежності. Багато з них повертаються до Нідерландів знову. Це замкнене коло бідності та відчаю.
Історія Крістіана: від працівника до депортованого
Крістіан, 42-річний поляк, прибув до Нідерландів у 2019 році. Він шукав роботу через тимчасове агентство. Спочатку все складалося добре для чоловіка.
Проте його життя швидко перетворилося на чергування роботи та вулиці. Втрата стабільного житла стала початком кінця. У лютому 2025 року його депортували з країни.
“Голландська держава хотіла позбутися мене”, каже Крістіан. Причина проста: він не працював постійно. У нього не було документів чи житла. Зараз чоловік перебуває у реабілітаційному центрі фонду Barka у Познані. Він провів там півроку після депортації. Крістіан намагається відновити своє життя поступово.
Під час життя на вулиці його та партнерку оштрафували понад 10 разів. Причини: сон у громадських місцях, вживання алкоголю. Одного разу їх звинуватили у блокуванні руху.
“Це було абсурдно”, згадує Крістіан про той випадок. Вони просто сиділи на вокзалі, щоб зігрітися. Поліція розцінила це як порушення громадського порядку.
Після пограбування пара втратила документи, що посвідчують особу. Крістіан розумів: шанси вибратися з вулиці зникли. Проте йому було соромно повертатися до родини у Польщі.
“Я був тим хлопцем, який повернувся з-за кордону з грошима. Як я міг повернутися з порожніми руками? Це занадто принизливо”, пояснює він свої мотиви.
Економічне бачення: вартість депортацій та допомоги
Нідерланди фінансують програми повернення бездомних мігрантів додому. У 2024 році оплачено близько 700 автобусних та залізничних квитків. Вартість одного квитка становить від 50 до 150 євро.
Загальні витрати на депортаційні програми сягають 5-7 мільйонів євро щороку. Це включає квитки, адміністрування, утримання у центрах затримання. Додатково виплачуються компенсації за добровільне повернення.
Міністр міграції Ерік ван дер Бург обіцяв 5000 євро компенсації для добровільного виїзду. Проте лише 30% бездомних скористалися цією пропозицією. Більшість була депортована примусово без виплат.
Утримання одного бездомного у притулку коштує 25-35 євро на добу. Це близько 9000-12000 євро на рік. Нідерланди мають понад 32000 бездомних за даними 2018 року.
Порівняно з норвезькою моделлю, голландський підхід менш витратний. Норвегія інвестує у постійне житло для бездомних. Програма Housing First коштує 15000-18000 євро на особу щороку.
Проте норвезький підхід ефективніший довгостроково з точки зору результатів. 80% учасників програми залишаються у житлі протягом трьох років. У Нідерландах 60% депортованих повертаються протягом року назад.
Політика та суспільство: розкол у голландському суспільстві
Правозахисники називають депортаційну політику “ледь законною” відкрито. Юристи з міграційних питань оскаржують рішення у судах. Проте більшість апеляцій відхиляються судовою системою.
Партія за свободу Герта Вілдерса контролює міністерство міграції. Марйолейн Фабер заявила про намір повністю припинити державну підтримку мігрантів. Вона виступає за депортації, а не за субсидоване житло.
У вересні 2024 року міністерка запропонувала розмістити таблички у притулках. Написи кількома мовами мали б сказати: “Тут ми працюємо над вашим поверненням”. Парламент відхилив цю пропозицію як принизливу.
НДО Де Регенбоог, Паулускерк, Бійкомст та фонд Barka допомагають бездомним східноєвропейцям. Вони надають юридичну допомогу, житло, підтримку з відновленням документів. Фінансування цих організацій скорочується щороку.
Соціальні працівники пояснюють: бездомність та залежність – “замкнене коло”. Якщо людина довго жила на вулиці, вона має там зв’язки. Це стає звичним середовищем для неї незважаючи на труднощі.
Багато бездомних стверджують: жити на вулиці у Нідерландах легше за рідну країну. Притулки приймають людей під впливом алкоголю чи наркотиків. Система депозитів за банки та пляшки дозволяє заробляти щоденно.
Геополітика та безпека: наслідки для ЄС
Депортації громадян ЄС всередині союзу підривають принцип вільного руху. Амстердам використовує прогалини у європейському законодавстві для виправдання політики. Якщо людина не має роботи та житла, її можна вислати.
Польща офіційно не протестує проти депортацій своїх громадян. Варшава розуміє логіку голландської політики мовчки. Румунія також не висловлює заперечень публічно проти цієї практики.
Європейська комісія спостерігає за ситуацією, але не втручається активно. Брюссель вважає це внутрішньою справою країни-члена формально. Проте це створює небезпечний прецедент для майбутнього союзу.
Пандемія COVID-19 змінила політику тимчасово у 2020-2021 роках. Муніципалітети отримали наказ “забрати всіх з вулиць”. Бездомних ЄС-громадян розмістили у екстрених притулках незалежно від статусу.
Після закриття COVID-притулків у 2021-2022 роках постало питання: що робити з “неправомочними” громадянами ЄС? Червоний Хрест попереджав про ризики для фізичного та психічного здоров’я людей.
Казахстан стежить за голландською практикою з інтересом для своїх політик. Астана розглядає можливість подібних програм для внутрішніх мігрантів. Китай використовує прописку для контролю руху населення усередині країни дуже ефективно.
Соціальні наслідки: вразливі на межі виживання
Близько 6000 трудових мігрантів з Східної Європи бездомні у Нідерландах. Це оцінка станом на кінець 2023 року. Реальна цифра може бути вищою через прихований характер проблеми.
Більшість з них – чоловіки віком 25-45 років з Польщі та Румунії. Близько 40% мають проблеми з алкоголем. 25% вживають наркотики регулярно. Деякі мають інтелектуальні вади або психічні розлади.
Ларіса Мелінчану з фонду Barka пояснює: повернення додому часто сприймається як провал. “Всі хочуть бути успішними тут”, каже вона. Проте для багатьох це єдиний вихід зупинити деградацію здоров’я.
“Східноєвропейці не такі слухняні”, зазначає Сметана з Barka. Культурні фактори відіграють роль у поведінці бездомних мігрантів. Вони менш схильні дотримуватися правил притулків чи слухати соціальних працівників.

Нідерланди, під час щоденної вечері для людей, які не мають притулку, та консультації з волонтерами/соціальними працівниками
Якщо депортована людина повертається до Нідерландів, цикл повторюється знову. Вона живе на вулиці, поки не потрапить до уваги влади. Тоді її негайно затримують для депортації повторно.
За наявності паспорта можна знайти роботу та легалізувати перебування знову. Роботодавець не має повноважень перевіряти статус резидента. Проте більшість повертаються без документів на вулиці назад.
Технологічна перспектива: системи контролю та моніторингу
Нідерланди використовують сучасні системи відстеження бездомних у містах. Поліція та інспектори проводять щомісячні перевірки у Роттердамі, Амстердамі, Гаазі. Вони документують кожну зустріч з безпритульними людьми детально.
База даних містить інформацію про всі штрафи, попередження, контакти. Після 3-5 фіксацій людину викликають до міграційної служби. Якщо вона не має документів чи житла, розпочинається процедура депортації.
Центри затримання обладнані біометричними системами ідентифікації сучасними. Відбитки пальців, фотографії, сканування райдужної оболонки – все зберігається у централізованій базі. Це дозволяє швидко ідентифікувати повторних порушників законодавства.
США забороняють в’їзд колишнім посадовцям Чорногорії за підозрами в корупції та торгівлі наркотиками
Соціальні працівники команди Dobre020 використовують мобільні додатки для координації. Вони спілкуються кількома східноєвропейськими мовами і знають проблему зсередини. Багато з них самі колись були бездомними у Нідерландах.
Ізраїльська модель електронних браслетів для мігрантів не застосовується поки що. Проте дискусія про впровадження таких технологій триває у парламенті. Це викликає критику правозахисників як порушення базових прав.
Позиції світових медіа
The Guardian: “Нідерланди перетворюють принцип вільного руху ЄС на інструмент соціальної інженерії проти найбідніших.”
Politico Europe: “Депортаційна політика Амстердама створює небезпечний прецедент для інших країн-членів союзу.”
Deutsche Welle: “Правозахисники попереджають про можливі порушення Європейської конвенції з прав людини.”
Balkan Insight: “Східноєвропейці стають жертвами подвійних стандартів у межах єдиної Європи.”
Financial Times: “Економічна логіка депортацій сумнівна через високий рівень повернень мігрантів до країни.”
Правова база: між законом та справедливістю
Вища рада Нідерландів ухвалила у січні 2024 року ключове рішення. Європейська політика дозволу на проживання не поширюється на тимчасових резидентів автоматично. Це стосувалося біженців з України та інших країн.
Від цього рішення неможливо апелювати до вищих інстанцій далі. Голландський уряд надав додаткові 28 днів для організації виїзду. Державне житло зберігається до першого тижня квітня 2024 року.
Проте стипендії та медична допомога припинилися негайно після рішення. Дозволи на роботу скасували автоматично для всіх торкнутих. Після закінчення пільгового періоду – примусова депортація гарантована.

Вид зсередини центру утримання під вартою, де утримуються як затримані, так і депортовані
Юристи намагаються оскаржувати рішення у нижчих окружних судах активно. Вони стверджують: європейське продовження не мало явно згадувати громадян третіх країн. Імплементація директиви ЄС була неправильною спочатку.
Міністр міграції стверджував: громадяни третіх країн “зловживали” системою захисту свідомо. Він казав про “надмірне навантаження” на муніципалітети від їхньої присутності. Компенсація 5000 євро мала стимулювати добровільний виїзд з країни.
Сценарні варіанти розвитку політики
| Сценарій | Ймовірність | Наслідки для мігрантів | Реакція ЄС |
|---|---|---|---|
| Посилення депортацій | 50% | 1000+ депортацій щороку, жорсткіші умови | Критика без конкретних санкцій |
| Збереження статус-кво | 30% | 700-800 повернень щороку | Моніторинг ситуації без втручання |
| Судова заборона депортацій | 15% | Збереження права на перебування | Підтримка судового рішення |
| Європейська інтеграційна програма | 5% | Доступ до житла та роботи | Фінансування з бюджету союзу |
Статистика бездомності у Нідерландах
| Показник | 2018 рік | 2023 рік | Зміна, % |
|---|---|---|---|
| Загальна кількість бездомних | 32,000 | 38,500 | +20% |
| Бездомні мігранти з ЄС | 3,200 | 6,000 | +88% |
| Молодь 18-30 років | 9,500 | 14,200 | +49% |
| Депортовані за рік | 250 | 700 | +180% |
| Витрати на депортації, млн € | 1.8 | 6.5 | +261% |
Прогнози розвитку ситуації
1 місяць: Уряд Вілдерса представить нові законодавчі ініціативи щодо міграції. Очікується посилення контролю за бездомними у великих містах. Муніципалітети отримають додаткове фінансування на депортаційні програми безпосередньо.
6 місяців: Кількість депортацій може зрости до 1000 осіб протягом року. НДО зіткнуться зі скороченням державного фінансування своїх програм. Польща та Румунія можуть офіційно висловити стурбованість ситуацією громадян.
3-5 років: Депортаційна політика стане нормою у кількох країнах ЄС одночасно. Німеччина, Австрія, Данія можуть запровадити подібні програми послідовно. Принцип вільного руху всередині союзу зазнає серйозної ерозії фактично. Європейський суд може винести рішення про незаконність практики через 3-4 роки.
Вплив на Україну: уроки для майбутнього
Україна має понад 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб станом на 2025 рік. Після війни постане питання їхньої реінтеграції у суспільство. Голландський досвід демонструє ризики неправильної політики щодо вразливих груп.
Київ має розробити комплексну програму соціальної підтримки переселенців завчасно. Депортації не вирішують проблему бездомності, лише переміщують її географічно. Норвезька модель Housing First ефективніша за репресивні підходи довгостроково.
Українські трудові мігранти у Польщі, Чехії, Німеччині можуть стикнутися з подібними проблемами потенційно. Необхідна превентивна робота консульських служб з вразливими співвітчизниками. Програми реінтеграції повернених мігрантів мають бути готові завчасно.
Правові механізми захисту громадян за кордоном потребують зміцнення суттєвого. Україна має лобіювати збереження принципу вільного руху у ЄС активно. Це у довгостроковому інтересі країни та її громадян однозначно.
Аналітичний висновок
Депортаційна політика Нідерландів щодо бездомних східноєвропейців відображає глибшу кризу європейського проєкту. Принцип вільного руху, один з наріжних каменів ЄС, зазнає серйозної ерозії. Економічні та соціальні права громадян залежать від їхнього матеріального стану все більше.
Історія Крістіана типова для тисяч таких же людей по всій Європі безсумнівно. Вони приїжджають з надією на кращу долю. Тимчасова робота, втрата житла, вулиця, залежність, депортація – знайомий маршрут для багатьох.
Статистика демонструє масштаб проблеми чітко та беззаперечно: 6000 бездомних мігрантів з ЄС. 700 депортацій щороку з тенденцією до зростання. 60% повертаються до Нідерландів протягом року знову. Ефективність політики викликає великі сумніви обґрунтовані.
Економічна логіка депортацій сумнівна при ближчому розгляді детальному. Витрати на програми зросли на 261% за п’ять років стрімко. Проте проблема не зменшується, а лише переміщується географічно циклічно. Норвезька модель Housing First ефективніша довгостроково, хоч і дорожча.
Правова база для депортацій використовує прогалини у європейському законодавстві майстерно. Якщо громадянин ЄС не має роботи чи житла, його можна вислати формально. Це підриває фундаментальний принцип союзу про рівність громадян категорично.
Геополітичні наслідки політики можуть бути непередбачуваними у майбутньому потенційно. Якщо Німеччина, Австрія, Данія запровадять подібні програми, це створить міграційний хаос. Східноєвропейські країни можуть відповісти обмеженнями для західних громадян симетрично.
Соціальні працівники та НДО знаходяться між молотом та ковадлом у цій ситуації. Вони намагаються допомагати людям в межах закону. Проте фінансування скорочується, а вимоги влади стають жорсткішими постійно.
Фонд Barka та подібні організації роблять важливу роботу з реінтеграції депортованих громадян. Реабілітаційні центри у Польщі та Румунії надають підтримку тим, хто готовий змінитися. Проте ресурси обмежені, а потреба зростає експоненціально.
Культурні фактори відіграють недооцінену роль у цій проблемі явно очевидну. “Східноєвропейці не такі слухняні”, як зазначають соціальні працівники. Це не расизм, а констатація культурних відмінностей у сприйнятті правил та авторитетів.
Технології посилюють контроль над вразливими групами населення систематично та безжально. Бази даних, біометрія, системи відстеження – все це працює проти бездомних ефективно. Дискусія про електронні браслети для мігрантів викликає тривогу обґрунтовану.
Пандемія COVID-19 продемонструвала можливість іншого підходу тимчасово та переконливо. Коли держава захотіла, вона забрала всіх з вулиць за тижні. Екстрені притулки працювали незалежно від статусу людини ефективно. Це доводить: проблему можна вирішити за наявності політичної волі.
Правозахисники справедливо називають депортаційну політику “ледь законною” критично та обґрунтовано. Вона балансує на межі порушення європейських конвенцій з прав людини. Судові рішення можуть змінити ситуацію через кілька років потенційно.
Проте до того часу тисячі людей постраждають від бюрократичного свавілля безжально. Крістіан, його партнерка, сотні інших – це не статистика. Це живі люди з мріями, надіями, страхами звичайними та зрозумілими.

Вид зсередини центру утримання під вартою
Для України голландський досвід містить важливі уроки превентивні та застережувальні. Після війни країна зіткнеться з масовою проблемою реінтеграції переселенців неминуче. Репресивні підходи не працюють довгостроково, це доведено практикою численних країн.
Інвестиції у соціальне житло, програми подолання залежностей, психологічну підтримку окупляються економічно довгостроково. Норвегія, Фінляндія демонструють ефективність цього підходу послідовно протягом років. Housing First коштує дорожче спочатку, проте дешевше у перспективі багатьох років.
Європейський Союз стоїть на роздоріжжі щодо своїх фундаментальних цінностей критично важливому. Вільний рух, рівність громадян, соціальна солідарність – все це під питанням тепер. Депортації бездомних – лише симптом глибшої кризи солідарності європейської.
Якщо союз не знайде відповіді на виклик соціальної нерівності, його майбутнє сумнівне перспективно. Бездомні східноєвропейці – це найвразливіша група, але не єдина постраждала. Завтра під удар можуть потрапити інші категорії громадян послідовно.
Ціна чистих вулиць виявляється надто високою для європейських цінностей фундаментальних. Амстердам, Роттердам, Гаага позбуваються “проблеми” депортаціями механічно та безжально. Проте проблема повертається знову у вигляді нових бездомних мігрантів циклічно.
Поки Європа не визнає право на гідне життя для всіх своїх громадян однаково, депортації триватимуть неминуче. Крістіан зараз у Познані, але скільки таких як він все ще на вулицях Нідерландів невідомо. І скільки з них повернуться після депортації знову – питання часу лише.



