Нове журналістське розслідування виявило системне насильство в лавах російських військ. Принаймні 101 офіцер звинувачується у катуваннях і позасудових стратах підлеглих у зоні бойових дій. Жертвами стали сотні військовослужбовців, яких командири знищували за відмову йти в атаку, непокору або через фінансові конфлікти. Генеральна військова прокуратура росії отримала понад 12 тисяч скарг від початку повномасштабної агресії, але відкрито лише 10 кримінальних справ.

Масштаби внутрішнього терору в російській армії

Журналісти забороненого російського видання Vyorstka створили базу даних військовослужбовців, які беруть участь у так званих “обнуленнях”. Це жаргонний термін армії агресора для позасудових страт власних солдатів. База містить 101 прізвище, серед яких 79 ідентифіковані за допомогою щонайменше двох незалежних підтверджень.

Більшість підозрюваних обіймають посади командирів взводів і батальйонів. Деякі є дивізійними офіцерами. Середній вік учасників злочинів становить понад 40 років. Багато з них мають державні нагороди, включно з п’ятьма Героями росії.

За даними розслідування, страти розпочалися в перший рік повномасштабної агресії. Тоді караліпокарали за непокору або пияцтво у траншеях. До кінця 2025 року характер вбивств змінився. Нині солдатів убивають через конфлікти на грунті вимагання грошей або через особисту неприязнь.

Деякі військові отримували покарання у формі відправлення на “м’ясні штурми”. Так називають масові атаки, під час яких хвилі солдатів висилають вперед доти, доки ті, що вижили, захоплюють позиції. Це фактично смертний вирок для більшості учасників.

Економічне бачення

Страти власних солдатів мають серйозні фінансові наслідки для військової машини росії. По-перше, кожен загиблий від рук командирів — це втрачені інвестиції в підготовку. Середня вартість базової підготовки одного військовослужбовця в російській армії становить близько 2 мільйонів рублів (приблизно 20 тисяч доларів за поточним курсом).

По-друге, виникають додаткові витрати на компенсації родинам. За офіційною статистикою, сім’ї загиблих повинні отримати до 5 мільйонів рублів виплат. Однак коли смерть наступає не від ворожого вогню, виплати часто затримуються або взагалі не здійснюються. Це створює додаткове соціальне напруження.

Вимагання грошей командирами набуло промислових масштабів. За свідченнями військових, офіцери вимагають оплату за все: від придбання спорядження до уникнення штурму. Командир штурмового батальйону 80-го полку Дмитро Кемеров вимагав пін-коди від банківських карт загиблих солдатів. Такі дії демотивують особовий склад і знижують боєздатність підрозділів.

Систематичне насильство призводить до дефіциту кадрів. Солдати намагаються будь-якими способами уникнути відправки на фронт. Це змушує кремль витрачати додаткові кошти на вербування найманців і засуджених. За оцінками західних експертів, вартість залучення одного контрактника зросла до 500 тисяч рублів одноразової виплати плюс щомісячна зарплата від 200 тисяч рублів.

Політика та суспільство

Безкарність офіцерів має політичне коріння. Джерела Vyorstka повідомляють про неофіційну заборону розслідувати злочини польових командирів. Ця політика йде зверху.

За три роки війни засуджено лише п’ятьох офіцерів за вбивство підлеглих. Це при 12 тисячах офіційних скарг. Показник розкриття становить менше 0,1 відсотка. Для порівняння, в армії США кожен випадок смерті військовослужбовця підлягає обов’язковому розслідуванню незалежно від обставин.

Публічні заяви російських чиновників підливають масла у вогонь. Навесні 2025 року путін заявив, що українських солдатів, захоплених у Курській області, слід розглядати як терористів. Усі розуміють, як кремль поводиться з тими, кого називає терористами. Це фактично дозвіл на страти.

Ветерани попереджають про можливі наслідки. Один мобілізований солдат сказав журналістам: “Коли хлопці повернуться і зрозуміють, що їх більше не відправлять на штурм, в’язниця їх не лякатиме. Багатьом офіцерам доведеться ховатися”.

Інший учасник конфлікту застеріг, що насильство може перекинутися на саму росію. Але чиновники цього поки не розуміють. Така поведінка створює довгострокову загрозу стабільності всередині країни-агресора.

Геополітика та безпека

Систематичні порушення Женевських конвенцій росією мають глобальні наслідки. Ці злочини ускладнюють будь-які спроби миротворців припинити конфлікт. Західні лідери не можуть просто закрити очі на масові військові злочини заради швидкого перемир’я.

ООН фіксує зростання страт українських військовополонених. З кінця серпня 2024 року задокументовано 79 страт у 24 окремих інцидентах. Місія моніторингу прав людини отримала відео- та фотоматеріали для кожного випадку. Це на 80 відсотків більше, ніж за попередній рік.

Глава місії ООН Даніель Белл заявила: “Ці інциденти відбуваються не у вакуумі. Публічні особи в російській федерації відкрито закликають до нелюдського поводження і навіть страт захоплених українських військових”.

CNN отримала перехоплені радіопереговори, які вказують на накази страчувати українських полонених. У одному записі командир говорить підлеглим: “Немає часу займатися полоненими, не беріть їх”. Ці переговори співпадають з часом зйомки дронів, які фіксували страти.

Спеціальний доповідач ООН Морріс Тідболл-Бінц назвав такі дії “серйозними порушеннями” міжнародного права. Він вважає, що така поведінка неможлива без наказів або принаймні згоди вищого командування. А в росії це означає президентство.

Для України це створює додаткові виклики. Солдати на фронті знають, що здача в полон може означати тортури і смерть. Це змушує їх битися до останнього навіть у безнадійних ситуаціях. Парадоксально, але військові злочини росії збільшують втрати обох сторін.

Соціальні наслідки

Вплив внутрішнього терору на російське суспільство важко переоцінити. Родини загиблих не отримують відповідей на запитання про обставини смерті близьких. Мати одного солдата розповіла: “Він лежить там у лісі біля Галиці́нівки. Хлопці навіть можуть показати де. Але слідчі нічого не роблять. Я в шоці. Мій хлопчик лежить там з 8 травня. Я навіть не можу його поховати”.

Виживші та свідки мають мало віри в російську систему правосуддя. Але багато хто думає про особисту помсту. Це закладає міну уповільненої дії під соціальну стабільність всієї країни. Коли сотні озлоблених ветеранів повернуться додому, насильство може вибухнути в самій росії.

Психологічна травма учасників конфлікту матиме довгостроковий ефект. Солдати, які пережили тортури або стали свідками страт товаришів, потребуватимуть лікування від посттравматичного стресового розладу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, близько 30 відсотків ветеранів конфліктів страждають на ПТСР.

Російська система охорони здоров’я не готова до такого навантаження. В країні критично бракує кваліфікованих психологів і психіатрів. До війни на всю росію було лише близько 15 тисяч психіатрів. Це один фахівець на 10 тисяч населення — удвічі менше рекомендованого ВООЗ рівня.

Сім’ї жертв залишаються без підтримки. Офіційні виплати затримуються або не надходять взагалі. Багато родичів бояться заявляти про злочини через можливі репресії. Така ситуація підриває довіру до державних інституцій.

Технологічна перспектива

Сучасні технології відіграють ключову роль у документуванні злочинів. Безпілотники фіксують страти в режимі реального часу. Україна використовує ці відеоматеріали як докази для міжнародних розслідувань.

Радіоперехоплення дають змогу встановити ланцюжок команд. Спецслужби України записують розмови між російськими командирами і рядовими. Ці записи доводять, що страти відбуваються за наказами зверху, а не є ізольованими інцидентами.

Соціальні мережі та месенджери стали джерелом інформації. Групи в Telegram публікують фото і відео злочинів. Там же з’являються скарги солдатів і свідчення очевидців. Журналісти Vyorstka використали ці матеріали для створення бази даних.

Технології штучного інтелекту допомагають аналізувати великі обсяги даних. Алгоритми машинного навчання можуть знаходити зв’язки між різними інцидентами, ідентифікувати підозрюваних за голосом у аудіозаписах і навіть розпізнавати обличчя в погано освітлених відео.

Супутникові знімки дають змогу відстежувати переміщення підрозділів. Аналітики можуть порівняти геолокацію відео страт із даними про розташування військових частин. Це допомагає встановити, які саме підрозділи причетні до злочинів.

Однак технології працюють в обидва боки. Російське командування також використовує спостереження для контролю за своїми солдатами. Камери в таборах фіксують поведінку військових. Це створює додаткові інструменти для залякування.

Думки провідних світових ЗМІ про ситуацію

Видання The Moscow Times наголошує, що офіцери, звинувачені у вбивствах, є командирами взводів і батальйонів, багато з них мають державні нагороди. П’ятеро навіть отримали звання Героя росії, що демонструє повну безкарність злочинців на найвищому рівні.

Meduza зазначає у своєму розслідженні, що база даних “обнулювачів” налічує 101 прізвище, з яких 79 ідентифіковано за допомогою щонайменше двох незалежних джерел. Видання підкреслює, що страти набувають різних форм: від відвертого вбивства до смерті через катування або відправлення на самогубчий штурм без зброї та захисту.

CNN опублікувало ексклюзивні матеріали перехоплених радіопереговорів, які показують, як російські командири наказують підлеглим убивати українських полонених. Західна розвідка підтвердила автентичність цих записів і заявила, що така поведінка неможлива без директиви вищого командування.

Організація CEPA (Center for European Policy Analysis) констатує, що росія використовує військові злочини як психологічну зброю, намагаючись налякати українських солдатів перспективою катувань і страт у випадку полону. Це свідома стратегія ескалації військової кампанії на сході України.

The Kyiv Independent повідомляє, що Офіс генерального прокурора України задокументував щонайменше 124 страти українських військовополонених за весь період повномасштабної агресії. Видання підкреслює, що візуальні докази цих звірств продовжують з’являтися, демонструючи повне ігнорування росією міжнародного права.

Сценарні варіанти розвитку подій

Статистика скарг і розслідувань

Конкретні випадки та методи розправ

У травні 2025 року з’явилося відео з камери спостереження. На записі двоє солдатів без сорочок стоять у ямі. Голос за кадром каже: “Кама сказав, що хто переможе — вийде з ями”. Чоловіки починають битися. Один штовхає товариша, той падає й більше не рухається.

Позивний “Кама” належить Айнуру Шаріфулліну. Він командує одним із підрозділів 114-ї бригади. Батько трьох дітей із Татарстану має багаторічний військовий досвід. Крім катувань, його звинувачують у вимаганні грошей у солдатів.

Дмитро Кемеров, командир штурмової роти 80-го полку, використовує позивний “Кемер”. Його заступник Михайло Дудуков працює під позивним “Дудка”. За інформацією джерел Vyorstka, підлеглі Кемерова платять буквально за все. За спорядження, за уникнення штурму, за те, щоб не потрапити в яму.

Сам командир вимагає пін-коди від карток загиблих. Обидва офіцери мають судимості. Кемеров прибув на фронт безпосередньо з колонії, де відбував термін за шахрайство. Це типова картина для багатьох “обнулювачів”.

В’ячеслав Кісельов командує штурмовою ротою в 114-й окремій гвардійській мотострілецькій бригаді. Його також звинувачують у катуваннях і вбивствах підлеглих заради грошей. На передовій підозрюваних у “непокорі” тримають у підвалах або ямах.

Іноді покарання набуває форми відправлення на самогубчий штурм. Солдатів висилають без зброї і захисту на укріплені позиції супротивника. Виживають одиниці. Формально такі військові гинуть у бою, що ускладнює розслідування.

Прогнози розвитку ситуації

Один місяць (листопад – грудень 2025): Найближчим часом слід очікувати продовження нинішньої тенденції. Кількість скарг зростатиме, особливо в період активних бойових дій. Влада продовжуватиме ігнорувати більшість звернень.

Можливі поодинокі показові справи проти офіцерів середньої ланки. Але вони не матимуть системного впливу. Скоріше, це буде спроба продемонструвати турботу про солдатів без реальних змін у політиці.

Міжнародні організації оприлюднять нові докази військових злочинів. ООН може розширити список осіб, причетних до порушень прав людини. Європейський Союз розглядатиме можливість персональних санкцій проти конкретних командирів.

Шість місяців (до квітня 2026): До весни 2026 року система може зіткнутися з першими серйозними викликами. Зростатиме кількість випадків непокори серед військових. Солдати почнуть активніше шукати способи уникнути служби.

Збільшиться число дезертирів і тих, хто намагається здатися в полон. Для багатьох український полон здаватиметься меншим злом, ніж служба під командуванням садиста-офіцера. Це створить додаткові проблеми з укомплектованістю підрозділів.

Перші ветерани повернуться додому з яскраво вираженими ознаками ПТСР. Деякі з них шукатимуть помсти колишнім командирам. Можливі перші інциденти з використанням насильства проти офіцерів на території росії.

Міжнародний кримінальний суд може видати ордери на арешт кількох високопоставлених військових. Це ускладнить їхні закордонні подорожі і створить додаткову ізоляцію для військового керівництва країни-агресора.

Три — п’ять років (2028-2030): У довгостроковій перспективі наслідки нинішньої політики стануть критичними для внутрішньої стабільності росії. Десятки тисяч ветеранів із травматичним досвідом повернуться в суспільство. Багато хто з них страждатиме на психічні розлади.

Система охорони здоров’я не впорається з навантаженням. Відсутність адекватної допомоги призведе до зростання злочинності, домашнього насильства і самогубств серед колишніх учасників конфлікту. Це типова картина для всіх суспільств після тривалих воєн.

Можливе формування груп помсти, що діятимуть проти колишніх командирів. Деякі офіцери змушені будуть переховуватися або жити під охороною. Такі прецеденти траплялися після всіх великих конфліктів минулого століття.

Міжнародне співтовариство продовжить документувати злочини. Навіть якщо бойові дії припиняться, розслідування триватимуть ще роками. Це створить довготривалі правові наслідки для причетних осіб.

Економічний тягар підтримки інвалідів і сімей загиблих зростатиме. Держава витрачатиме мільярди на виплати і компенсації. При цьому ефективність витрат буде низькою через корупцію та бюрократичні перешкоди.

Міжнародні паралелі та історичний контекст

Схожі явища спостерігалися в інших конфліктах. Під час війни у В’єтнамі американські солдати іноді вбивали своїх офіцерів. Цей феномен отримав назву “фрегінг” — від fragmentation grenade (осколкова граната). За різними оцінками, сталося від 600 до 1000 таких інцидентів.

Причини були подібні: жорстокість командирів, безглузді накази, що вели до загибелі підлеглих. Різниця в тому, що в армії США це були дії знизу проти начальства. У російських військах навпаки — офіцери карають солдатів.

У радянській армії під час війни в Афганістані теж траплялися випадки насильства між військовими. Але масштаби були значно меншими. Існувала більш-менш діюча система військової юстиції. Зараз же маємо фактичне потурання злочинам на найвищому рівні.

Після Другої світової війни багато країн зіткнулися з проблемою адаптації ветеранів. Франція пережила хвилю насильства з боку колишніх учасників Руху Опору. Німеччина мала справу з мільйонами травмованих солдатів, багато з яких не змогли інтегруватися в мирне життя.

Сучасні дослідження показують: чим більше військових злочинів скоює армія, тим гірші наслідки для суспільства після війни. Солдати, які катували чи вбивали беззбройних людей, частіше страждають на важкі форми ПТСР. Вони важче повертаються до нормального життя.

Вплив на Україну та міжнародну спільноту

Для України ця ситуація створює специфічні виклики. Знання про жорстокість, що чекає на полонених, змушує українських захисників битися до кінця навіть у безнадійних ситуаціях. Це призводить до зайвих жертв з обох боків.

Водночас страх перед полоном підриває російську боєздатність. Багато солдатів намагаються здатися українським військовим, бо розуміють: там до них ставитимуться краще, ніж власні командири. Проєкт “Хочу жити” отримав тисячі звернень від військових агресора.

Тільки в квітні 2025 року 3200 російських військових висловили бажання здатися. Це безпрецедентна цифра, що свідчить про кризу моралі в армії нападника. Кожен такий випадок — це один солдат менше на полі бою проти України.

Для США та Європи документування цих злочинів має стратегічне значення. Воно підтверджує правильність політики підтримки України. Складно виправдовувати співпрацю з режимом, який систематично катує власних громадян.

Міжнародні суди використовуватимуть ці докази для обвинувачень. Уже зараз Міжнародний кримінальний суд веде розслідування військових злочинів у конфлікті. База даних Vyorstka стане важливим джерелом інформації для слідчих.

Країни НАТО вивчають російські методи ведення війни. Це впливає на підготовку власних військ і планування оборонних стратегій. Розуміння того, як працює армія супротивника зсередини, дає тактичні переваги.

Правові аспекти та міжнародне право

Позасудові страти власних солдатів порушують низку норм міжнародного права. Стаття 13 Третьої Женевської конвенції встановлює: будь-яка незаконна дія, що спричиняє смерть військовополоненого, є серйозним порушенням.

Хоча ця стаття стосується полонених, її принципи поширюються і на власних військовослужбовців. Кожна держава зобов’язана гарантувати права своїх солдатів. Катування та страти без суду суперечать базовим нормам військового права.

Римський статут Міжнародного кримінального суду класифікує такі дії як воєнні злочини. Якщо вони відбуваються систематично за наказом вищого командування, це може кваліфікуватися як злочини проти людяності. Покарання за них передбачає довічне ув’язнення.

Принцип командної відповідальності означає: навіть якщо командир особисто не брав участі в злочині, він несе відповідальність, якщо знав або повинен був знати про дії підлеглих і не вжив заходів для їх припинення.

У випадку з російською армією заяви публічних осіб створюють додаткові докази. Коли путін називає українських солдатів терористами і натякає на їхню ліквідацію, це може розглядатися як підбурювання до злочинів. Таке підбурювання саме по собі є злочином за міжнародним правом.

Універсальна юрисдикція дає змогу будь-якій країні переслідувати осіб за найтяжчі злочини незалежно від місця їхнього вчинення. Деякі європейські держави, особливо Німеччина та Нідерланди, активно використовують цей принцип. Офіцери-“обнулювачі” можуть бути заарештовані, якщо потраплять на територію цих країн.

Аналітичний висновок

Розслідування Vyorstka розкриває темну сторону російської військової машини. Систематичні катування та страти власних солдатів — це не хаотичні ексцеси окремих психопатів. Це результат свідомої політики, що йде згори.

База даних на 101 особу — лише верхівка айсберга. Реальна кількість причетних до злочинів значно більша. Багато випадків залишаються недокументованими через страх жертв і свідків. Неофіційна заборона на розслідування польових командирів створює атмосферу повної безкарності.

Економічні наслідки цього хаосу величезні. Кожен загиблий від рук свого командира — це втрачені інвестиції в навчання та спорядження. Необхідність постійно вербувати нових солдатів через високі втрати і дезертирство обходиться державі в мільярди рублів щороку.

Соціальні наслідки виявляться ще не скоро. Коли десятки тисяч травмованих ветеранів повернуться додому, росія зіткнеться з кризою, до якої не готова. Система охорони здоров’я не має достатніх ресурсів для лікування ПТСР у такому масштабі. Багато колишніх солдатів стануть джерелом насильства в суспільстві.

Геополітичні наслідки теж значні. Документування цих злочинів ускладнює будь-які спроби нормалізації відносин із Заходом. Важко вести переговори з керівництвом, яке систематично порушує базові норми міжнародного права. Ізоляція країни-агресора триватиме ще довго після припинення активних бойових дій.

Була б війна: загрози російського посла та дилема НАТО щодо збивання літаків

Для України знання про ці злочини має подвійний ефект. З одного боку, воно підриває моральний дух противника і сприяє здачі в полон російських солдатів. З іншого — створює додаткову мотивацію для українських захисників, які розуміють, що здача в полон агресору може означати катування і смерть.

Міжнародні інституції отримують все більше доказів систематичних порушень. Міжнародний кримінальний суд уже розслідує воєнні злочини в конфлікті. База даних “обнулювачів” стане важливим джерелом для слідства. Персональні санкції проти конкретних офіцерів — питання найближчого часу.

Порівняння з історичними прецедентами показує: армії, які систематично порушують закони війни, завжди програють у довгостроковій перспективі. Не обов’язково на полі бою. Але точно у боротьбі за серця і розуми власного населення. Коли солдати більше бояться своїх командирів, ніж ворога, така армія приречена.

Безкарність не може тривати вічно. Історія знає чимало прикладів, коли воєнні злочинці отримували покарання через роки, а то й десятиліття після скоєння злочинів. Сучасні технології документування — відео, аудіо, супутникові знімки — роблять уникнення відповідальності майже неможливим.

Найбільш тривожний аспект — це нормалізація насильства. Що більше солдатів бере участь у катуваннях і стратах, то легше стає наступним перейти цю межу. Така динаміка може призвести до повної деградації військової дисципліни і перетворення армії на банду мародерів.

Росія закладає під власне майбутнє потужну міну уповільненої дії. Травмовані, озлоблені ветерани, багато з яких мають досвід вбивств і катувань, повернуться в суспільство. Якщо держава не зможе їх контролювати та інтегрувати, це створить загрозу внутрішній безпеці, яка перевищує будь-які зовнішні виклики.

Для міжнародної спільноти це також виклик. Як реагувати на державу, яка систематично порушує найбазовіші норми? Політика стримування має включати не лише військові, а й правові інструменти. Міжнародні трибунали, персональні санкції, універсальна юрисдикція — всі ці механізми повинні працювати.

Остаточна ціна цього внутрішнього терору буде виміряна не лише в загиблих солдатах. Вона відобразиться в дестабілізації суспільства, економічних втратах, міжнародній ізоляції та історичній ганьбі. Злочини, скоєні сьогодні, визначатимуть образ країни-агресора на покоління вперед. І жодна пропаганда не зможе це змінити, коли є тисячі задокументованих доказів.

Джерело: