- Історія танкера MT Nathan: Екіпаж моряків провів місяці під постійними бомбардуваннями в порту Ізмаїла, переживаючи нічні атаки російських безпілотників. Вони опинилися в дипломатичному вакуумі, без можливості покинути небезпечну зону.
- Глобальна криза покинутих моряків: У 2025 році кількість покинутих моряків сягнула 6 223 осіб на 410 суднах, що на 32% більше, ніж роком раніше. Найбільше потерпають індійські, філіппінські та сирійські екіпажі, зі значними втратами серед українських моряків.
- Тіньовий російський флот та нові загрози: Сотні старих суден, які Росія використовує для обходу санкцій, становлять серйозну небезпеку для екіпажів та довкілля через аварії та розливи нафти. Хоча ЄС посилює тиск, моряки на цих танкерах продовжують ризикувати життям.
- Атаки на цивільні судна: Російські удари по портах та торговельних суднах, що перевозять сільськогосподарську продукцію, становлять грубе порушення міжнародного права та загрожують життю мирних людей. У 2025 році зафіксовано 96 таких атак, що пошкодили 325 портових об'єктів.
Екіпаж вантажного судна провів місяці у порту Ізмаїла під постійними бомбардуваннями. Історія танкера MT Nathan — лише один із понад шести тисяч випадків покинутих моряків у 2025 році. Криза набуває глобального масштабу.
Зміст статті
Гаурав Джоші ніколи не думав, що його звичайний рейс перетвориться на місяці жаху. Танкер MT Nathan застряг у порту на півдні України через суперечку між власниками судна. 15 членів екіпажу з Індії, Єгипту та Туреччини опинилися в дипломатичному лімбі без жодної можливості покинути корабель.
Вони чули вибухи кожної ночі. Бачили вогні у небі. Спали уривками, очікуючи чергового удару. А потім настала ніч 16 липня 2024 року, яка назавжди змінила їхнє розуміння війни.
Ніч терору в Ізмаїлі
“Близько 1:30 ночі я спустився за кавою. І тоді відчув це — ніби різкий перепад тиску,” — розповідає Джоші. російський безпілотник вибухнув зовсім поруч із судном. Спочатку він почув характерне гудіння, схоже на рев потужного двигуна. Потім — оглушливий вибух. Ударна хвиля відкинула його назад.
Решта екіпажу прокинулася від удару. Це був лише початок масованої атаки дронів на порт Ізмаїл в Одеській області. Відеозаписи з палуби, якими екіпаж поділився з журналістами, фіксують вибухи та полум’я поблизу судна. На фоні чутно молитви кількома мовами, які переривають черговий удар.
“Нам просто нікуди було подітися. Вибухи лунали навколо,” — згадує моряк.
Порт Ізмаїл став критично важливим для українського експорту після виходу росії з Чорноморської зернової ініціативи у липні 2023 року. Місто на Дунаї перетворилося на головний транспортний вузол для постачання зерна до країн, що потерпають від голоду. Саме тому російські війська систематично атакують портову інфраструктуру.
Покинуті у зоні бойових дій
Історія MT Nathan — не унікальна. Судно продали одразу після прибуття до України, але суперечка між попередніми та новими власниками залишила екіпаж без жодного захисту. Ані одна сторона не бажала брати відповідальність за моряків. Без дозволу портової влади чи імміграційних служб люди не могли залишити корабель.
Коротка доставка вантажу перетворилася на багатомісячний кошмар. Власники відмовилися виплачувати зарплату та забезпечувати елементарні потреби. “Бували дні, коли у нас не було палива для генераторів. Ми не могли приготувати їжу й виживали на фруктах від місцевих мешканців,” — розповідає Джоші.
Натан Сміт, інспектор профспілки Міжнародної федерації працівників транспорту (ITF), задокументував умови життя екіпажу. Відеозаписи та повідомлення підтверджують: ситуація ставала дедалі небезпечнішою з кожним тижнем.
Глобальна криза покинутих моряків
Минулий рік став найгіршим в історії для покинутих моряків. За даними ITF, у 2025 році судновласники залишили напризволяще 6 223 моряків на 410 суднах. Це на 32% більше, ніж у 2024-му. Шостий рік поспіль кількість покинутих суден б’є антирекорди.
⚓ ПОКИНУТІ КОРАБЛІ У СВІТІ
Динаміка 2017–2024 за даними ILO/IMO та ITF
🇹🇷 Туреччина — 25
🇪🇬 Єгипет — 18
🇸🇦 Саудівська Аравія — 12
🇸🇾 Сирія — 410
🇺🇦 Україна — 288
🇵🇭 Філіппіни — 273
🇮🇩 Індонезія — 192
Загальна сума невиплачених зарплат сягнула 25,8 мільйона доларів США. ITF вдалося повернути морякам 16,5 мільйона. Але тисячі людей досі чекають на свої гроші, застрягши на іржавих суднах у різних куточках світу.
Найбільше потерпають індійські моряки — 1 125 осіб у 2025 році. На другому місці філіппінці (539), на третьому — сирійці (309). Українці також серед постраждалих: 288 моряків у 2024 році.
Об’єднані Арабські Емірати стали головним осередком кризи. Дубай перетворився на центр морської індустрії завдяки низьким податкам та вільним економічним зонам. Але брак регулювання залишає моряків беззахисними. У 2024 році в ОАЕ зафіксували 42 випадки покинутих суден — найбільше у світі.
“2024 рік став найгіршим в історії щодо покинутих моряків. 90% світової торгівлі здійснюється морським транспортом, а моряки — хребет цієї галузі. Це ганьба, що недобросовісні судновласники безкарно кидають екіпажі,” — заявив Стів Троусдейл, координатор глобальної інспекції ITF.
Тіньовий флот і нові загрози
Ситуацію погіршує так званий тіньовий флот — сотні суден, які росія використовує для обходу міжнародних санкцій. За оцінками Київської школи економіки, кремль інвестував понад 10 мільярдів доларів у цю таємну мережу з 2022 року. Нині вона нараховує близько 700 суден.
70% російського морського нафтового експорту перевозить саме тіньовий флот. У червні 2024 року обсяги сягнули 4,1 мільйона барелів на добу. Це дозволяє москві продавати нафту вище за встановлену “стелю” у 60 доларів за барель, отримуючи в середньому 65 доларів.
Судна тіньового флоту використовують численні хитрощі: реєстрацію під “зручними прапорами” (Панама, Ліберія, Маршаллові Острови), вимкнення транспондерів AIS, перевантаження нафти з судна на судно у відкритому морі. Все це ускладнює контроль та створює небезпеку для екіпажів.
Понад 72% суден тіньового флоту — старші за 15 років. Ризик аварій та розливів нафти зростає експоненційно. У грудні 2024 року два танкери спричинили масштабну екологічну катастрофу в Чорному морі — найгіршу за останнє століття у регіоні.
ЄС посилює тиск: наприкінці 2025 року Рада ЄС запровадила санкції проти 41 додаткового судна. Загальна кількість під санкціями сягнула майже 600. Але поки Захід грає в бюрократичні ігри, моряки на борту тіньових танкерів ризикують життям.
Атаки на цивільні судна
MT Nathan — далеко не єдине торговельне судно, яке постраждало від російських атак. Наприкінці грудня 2024 року безпілотники вразили балкери Emmakris III та Captain Karam. Обидва судна під панамським прапором заходили до порту для завантаження пшениці. Цивільні члени екіпажу отримали поранення.
Раніше того ж місяця російський дрон влучив у турецьке судно Viva, яке перевозило соняшникову олію до Єгипту. 11 членів екіпажу не постраждали, корабель продовжив рейс. Але сам факт удару у відкритому морі в українській виключній економічній зоні став грубим порушенням міжнародного морського права.
Інтенсивність атак різко зросла: у 2024 році Україна зафіксувала 36 ударів по портах, у 2025-му — вже 96. Минулого року пошкодили 325 портових об’єктів.
“Порти та цивільне судноплавство — це цивільна інфраструктура. Атаки на них загрожують життю мирних людей та підривають глобальну продовольчу безпеку,” — наголошує ВМС України.
Дипломатичний вакуум
Джоші має майже 15 років досвіду в торговельному флоті. Він плавав бурхливими морями та протистояв піратам. Але каже, що ніколи не переживав нічого подібного до російських атак літніми ночами в українських водах.
“Так, ми усвідомлюємо ризики, коли підписуємо контракт на судна, що прямують у небезпечні води. Але зазвичай існує план зменшення загроз. Наприклад, ми подорожуємо з озброєною охороною через піратські води. А тут ми відчували себе по-справжньому покинутими. Відчували приреченість.”
Вранці після атаки Джоші зв’язався з ITF у пошуках шляху додому. Але переговори виявилися непростими. Екіпаж не отримував зарплату з моменту відправлення з Туреччини. Якщо б вони покинули судно, могли б втратити всі зароблені гроші.
США захопили нафтовий танкер біля Венесуели: удар по Мадуро
“Перебування в такому вразливому становищі — у зоні бойових дій — принципово змінює переговорну позицію екіпажу,” — пояснює Сміт. “Страх за власне життя змушує моряків погоджуватися на затримку виплат, часткові розрахунки чи небезпечні умови — аби лише покинути небезпечну територію.”
Джоші та його колеги врешті погодилися на переведення до готелю у відносно безпечнішій Одесі. Але повна виплата зарплат та репатріація екіпажу тривали до листопада.
“Навіть під час перебування в місті бомби кілька разів падали дуже близько до готелю. Те, що ми вижили, — справжнє диво,” — підсумовує Джоші.
Його історія — лише одна з тисяч. Поки судновласники економлять на екіпажах, а держави-прапори закривають очі на порушення, моряки залишатимуться заручниками глобальної системи, де людське життя коштує менше за тонну нафти.
