Німецька автомобільна галузь втратила понад 48 700 робочих місць за рік. Показники зайнятості впали до мінімуму за 13 років. Постачальники комплектуючих постраждали найбільше. Експерти закликають до термінової промислової політики на рівні ЄС.
Третій квартал 2025 року став чорним періодом для німецького автопрому. Федеральне статистичне управління у Вісбадені оприлюднило невтішні дані. Кількість зайнятих у секторі скоротилася до 721 400 осіб. Такого низького показника не фіксували з літа 2011 року.
Чому саме автомобільна галузь? Відповідь криється у глобальних зрушеннях. Китайські виробники електрокарів агресивно захоплюють європейські ринки. Американські компанії на кшталт Tesla переманюють інженерів. А традиційні німецькі бренди — Volkswagen, BMW, Mercedes-Benz — надто повільно адаптуються до електричної революції. Це не просто статистика. Це — тектонічний зсув у промисловості, яка десятиліттями була гордістю Німеччини.
Масштаби катастрофи у цифрах
Падіння на 6,3 відсотка за рік — це рекорд серед усіх великих промислових секторів із понад 200 000 працівників. Жодна інша галузь не демонструє таких темпів скорочення. Для порівняння: машинобудування втратило 2,2 відсотка, хімічна промисловість — лише 1,2 відсотка.
Постачальники комплектуючих опинилися в епіцентрі кризи. Компанії, що виробляють коробки передач, системи вприскування палива, елементи інтер’єру — саме вони масово звільняють персонал. Виробники кінцевої продукції поки що тримаються краще. Але надовго? Експерти сумніваються.
Загалом німецька промисловість станом на кінець третього кварталу налічувала 5,43 мільйона працівників. Це на 120 300 осіб менше порівняно з аналогічним періодом минулого року. Спад становить 2,2 відсотка. Цифри виглядають помірними лише на перший погляд.
Хто виграє на тлі загальної кризи
Парадокс ситуації — харчова промисловість демонструє зростання. Єдина серед великих секторів. Кількість зайнятих тут збільшилася на 1,8 відсотка до 510 500 осіб. Німці, схоже, продовжують їсти, навіть коли економіка тріщить по швах. Чи не іронія долі?
Водночас інші галузі фіксують втрати. Виробництво та обробка металу скоротилися на 5,4 відсотка. Це другий найгірший показник після автопрому. Сектор виробництва обладнання для обробки даних, електронних та оптичних виробів втратив 3,0 відсотка. Виробництво електрообладнання — 0,4 відсотка до 387 500 осіб.
Машинобудування під тиском
Традиційна гордість німецької економіки — машинобудування — також переживає непрості часи. На кінець третього кварталу сектор налічував приблизно 934 200 працівників. Скорочення склало 2,2 відсотка порівняно з минулим роком. Це понад 20 000 втрачених робочих місць.
Хімічна промисловість виглядає стабільніше. Спад на 1,2 відсотка до 323 600 осіб — це, звісно, теж мінус. Але темпи скорочення значно нижчі за середні по промисловості. Високі ціни на енергоносії після російського вторгнення в Україну вже завдали галузі основного удару раніше. Тепер вона адаптується.
Експертна оцінка: ще не пізно діяти
Себастьян Дулліен, науковий директор Інституту макроекономіки та досліджень бізнес-циклів Фонду Ганса Беклера, оцінює ситуацію стримано оптимістично. На його думку, дані чітко показують кризові точки німецької промисловості. Проте загальні втрати робочих місць залишаються помірними відносно масштабів падіння виробництва та замовлень.
“Ще не пізно зберегти більшість робочих місць у промисловості”, — наголошує економіст. І це ключовий меседж. Німеччина стоїть на роздоріжжі. Рішення, ухвалені найближчими місяцями, визначать долю сотень тисяч робітників.
Геополітичний контекст: США та Китай тиснуть
Дулліен звертає увагу на глобальний вимір проблеми. Сполучені Штати та Китай проводять агресивну економічну політику. Вашингтон запровадив масштабні субсидії для виробників електрокарів та батарей у рамках Закону про зниження інфляції. Пекін десятиліттями підтримує національних виробників. Результат — китайські електрокари BYD, NIO, Xpeng тепер конкурують із німецькими брендами на їхньому ж внутрішньому ринку.
Європа програє ці перегони. Ось чому Дулліен закликає Німеччину ініціювати комплексну промислову політику на рівні ЄС. Що конкретно пропонує експерт? По-перше, визначити ключові галузі промисловості. По-друге, використати потенціал єдиного європейського ринку для просування місцевого виробництва.
Історичні паралелі: уроки минулих криз
Німецький автопром переживав кризи й раніше. Фінансовий колапс 2008–2009 років спричинив масові звільнення. Тоді уряд Ангели Меркель запровадив програму “Kurzarbeit” — скорочення робочого часу з компенсацією від держави. Це дозволило зберегти кваліфіковані кадри. Коли попит відновився, компанії швидко наростили виробництво.
Чи спрацює такий підхід сьогодні? Ситуація принципово інша. Тоді криза була циклічною. Зараз — структурною. Перехід на електромобілі незворотний. Двигуни внутрішнього згоряння відходять у минуле. А разом із ними — тисячі робочих місць, пов’язаних із їхнім виробництвом та обслуговуванням.
Регіональний вимір: хто страждає найбільше
Баварія, Баден-Вюртемберг, Нижня Саксонія — традиційні автомобільні землі Німеччини. Саме тут зосереджені основні виробничі потужності. У Штутгарті розташовані штаб-квартири Mercedes-Benz та Porsche. Мюнхен — домівка BMW. Вольфсбург — столиця імперії Volkswagen.
Місцеві бюджети критично залежать від податкових надходжень автовиробників. Скорочення робочих місць означає падіння споживання, менше податків, гірші соціальні послуги. Ланцюгова реакція охоплює ресторани, магазини, сферу послуг. Цілі міста ризикують перетворитися на депресивні регіони.
Що далі: прогнози та сценарії
Аналітики прогнозують подальше скорочення зайнятості в автопромі протягом 2025 року. Песимістичний сценарій передбачає втрату ще 30 000–50 000 робочих місць. Оптимістичний — стабілізацію на поточному рівні за умови активної державної підтримки.
Перекваліфікація працівників — ключове питання. Робітники, які все життя збирали дизельні двигуни, не можуть миттєво стати фахівцями з батарей чи програмного забезпечення. Потрібні масштабні навчальні програми. Потрібен час. А часу, схоже, бракує.
Водночас деякі компанії демонструють успішну адаптацію. Bosch інвестує мільярди євро в електромобільність та автономне водіння. Continental реструктуризує виробництво. ZF Friedrichshafen розвиває технології для електрокарів. Чи вистачить цього для порятунку галузі загалом — питання відкрите.
Європейський контекст: не лише німецька проблема
Криза німецького автопрому — це дзеркало загальноєвропейських викликів. Французький Renault скорочує персонал. Італійський Stellantis (колишній Fiat) закриває заводи. Шведська Volvo, що належить китайцям, переносить виробництво до Азії.
Єдина відповідь можлива лише на рівні ЄС. Саме про це говорить Дулліен. Окремі національні ініціативи не здатні конкурувати з американськими та китайськими субсидіями. Потрібна координована стратегія. Потрібні спільні інвестиції в інфраструктуру зарядних станцій, виробництво батарей, дослідження.
Часу на роздуми небагато. Кожен квартал без рішучих дій — це нові тисячі втрачених робочих місць. Нові сім’ї без доходу. Нові регіони в занепаді. Німеччина та Європа стоять перед вибором: діяти зараз або спостерігати, як промислова база континенту розсипається на очах.
Джерело:
