На тлі продовження військового конфлікту в Україні та зростання глобальної енергетичної напруги, Європейський Союз опинився у надзвичайно складній ситуації. Впровадження санкцій проти Росії, зокрема обмеження цін на її нафту, є ключовим інструментом тиску на Москву. Проте через різке зростання світових цін на нафту, спричинене ескалацією конфліктів на Близькому Сході, та внутрішні розбіжності в ЄС, питання про зниження обмеження ціни з 60 до 45 доларів за барель наразі є вкрай суперечливим.

1. Поточний стан і роль обмеження ціни на нафту

Обмеження ціни на російську нафту — це санкційна міра, введена країнами G7 та ЄС у 2022 році, яка має на меті знизити доходи Росії від експорту нафти, одночасно не викликаючи різких коливань на глобальних енергетичних ринках. Початково встановлений поріг у 60 доларів за барель дозволяв контролювати потоки російської нафти, одночасно не провокуючи надмірне зростання цін.

За останні місяці пропозиція Єврокомісії знизити цей поріг до 45 доларів за барель викликала серйозні дебати, зокрема через:

• Відсутність одностайної підтримки серед країн-членів ЄС;
• Ескалацію конфліктів на Близькому Сході (Іран-Ізраїль), що призводить до зростання цін на нафту і створює додатковий ризик для стабільності ринку;
• Ризики економічних потрясінь у країнах ЄС із високою залежністю від імпорту енергоносіїв.

2. Геополітичний контекст: загроза на Близькому Сході

Напруженість у регіоні Ірану та Ізраїлю значно впливає на динаміку світових цін на нафту, адже цей регіон є стратегічно важливим для світових енергетичних потоків. У випадку ескалації конфлікту можливе блокування морських шляхів постачання, зокрема Ормузької протоки, через яку проходить близько 20% світового експорту нафти.

Внаслідок таких ризиків:

• Світові ціни на нафту мають тенденцію до різких стрибків;
• Санкції на російську нафту ризикують викликати додаткову волатильність;
• Країни з різним рівнем залежності від енергоресурсів Росії по-різному оцінюють доцільність посилення обмежень.

3. Внутрішні розбіжності у Європейському Союзі

3.1. Енергетична залежність та економічна вразливість

Країни ЄС мають неоднакову структуру енергоспоживання і різну залежність від російської нафти:

• Німеччина, Угорщина, Чехія та інші країни Центральної Європи — більш залежні від російських енергоресурсів, тому більш обережні щодо зниження обмеження, оскільки побоюються зростання цін на нафту, яке негативно вплине на промисловість і домогосподарства.
• Країни Північної Європи та Балтії — підтримують жорсткіші санкції, орієнтуючись на політичну доцільність і енергетичну диверсифікацію.

3.2. Політичні інтереси та стратегічні пріоритети

Держави-члени не лише керуються економічними інтересами, а й політичними:

• Країни з більш жорсткою позицією щодо Росії прагнуть максимізувати санкційний тиск, щоб змусити Кремль припинити військові дії.
• Інші прагнуть зберегти стабільність у своїх економіках і уникнути можливих негативних соціальних наслідків через подорожчання енергоносіїв.

4. Роль США та координація із партнерами G7

США виступають лідером ініціативи щодо посилення санкційної політики проти Росії. Водночас ЄС демонструє певну нерішучість, що пов’язано з економічними інтересами та внутрішньою політичною динамікою.

• Без активної підтримки США та координації дій серед членів G7 загроза розколу у позиціях ЄС залишається високою.
• США наполягають на нижчому обмеженні ціни, вважаючи це інструментом тиску для послаблення фінансових можливостей Кремля.
• ЄС водночас потребує гнучких рішень, здатних пом’якшити можливий негативний вплив на внутрішні ринки.

5. Економічний аналіз потенційних наслідків

5.1. Вплив на доходи Росії

Зниження обмеження з 60 до 45 доларів за барель теоретично може зменшити доходи Росії від експорту нафти приблизно на 20-30%. Це означає послаблення фінансової бази для підтримки військових дій.

5.2. Вплив на європейські ринки

• Ціни на нафту: можливе короткострокове підвищення цін на нафту внаслідок зростання попиту на нафту з інших джерел і підвищення витрат на транспортування.
• Інфляція: подорожчання енергоносіїв збільшить інфляційний тиск у країнах ЄС, що може ускладнити економічне відновлення після пандемії.
• Промисловість: зростання витрат на енергію вплине на конкурентоспроможність європейських підприємств, особливо у важких промислових секторах.

5.3. Соціальні ризики

Підвищення цін на енергоносії може викликати суспільне невдоволення, особливо в країнах з високим рівнем енергетичної бідності. Це може привести до політичної нестабільності.

6. Прогноз розвитку ситуації

Короткостроковий період (3-6 місяців)

• ЄС намагатиметься зберегти єдність у позиції, проте компроміс між країнами залишається малоймовірним без додаткових стимулів і гарантій.
• Загострення на Близькому Сході призведе до зростання цін, що посилить внутрішні протиріччя у ЄС.
• США та інші члени G7 тиснутимуть на Європу для узгодження жорсткішої санкційної політики.

Середньостроковий період (6-18 місяців)

• Якщо геополітична напруга стабілізується, ЄС зможе поступово збільшувати тиск на Росію, знижуючи обмеження ціни.
• У разі ескалації конфліктів на Близькому Сході можливий розкол у ЄС із відходом окремих країн від санкційної політики.
• Посилення енергетичної диверсифікації та інвестиції у відновлювані джерела енергії стануть ключовим напрямом для зменшення залежності від Росії.

7. Рекомендації для Європейського Союзу

• Посилити дипломатичні зусилля щодо досягнення компромісу між країнами-членами через розробку механізмів компенсацій та підтримки економічно вразливих країн.
• Поглибити координацію з США та іншими партнерами G7 для формування єдиної санкційної політики, яка враховує інтереси всіх сторін.
• Інтенсифікувати роботу над енергетичною безпекою, впроваджуючи заходи з диверсифікації постачань і прискореного розвитку зелених технологій.
• Розробити антикризові механізми для підтримки соціально вразливих верств населення у разі підвищення цін на енергоносії.

Висновок

Європейський Союз стоїть перед випробуванням здатності ефективно реагувати на геополітичні виклики, які поєднують санкційний тиск на Росію з нестабільністю глобального енергетичного ринку через загострення на Близькому Сході. Успіх цієї політики залежить від внутрішньої єдності ЄС, тісної координації з партнерами у G7, а також готовності адаптуватися до швидкоплинних геополітичних змін.

• Financial Times, «EU divided over Russia oil price cap amid Middle East tensions», 2025
• Reuters, «EU struggles to agree on lower Russian oil price cap amid price surge», 2025
• Bloomberg, «Geopolitical risks fuel oil price volatility and complicate sanctions policy», 2025
• European Council on Foreign Relations, «Energy sanctions and European unity: challenges and prospects», 2025