- ✨Ключові пункти статті про захист Ормузької протоки:
- Несподівана реакція президента Фінляндії Олександра Стубба на пропозицію обміняти участь Європи в охороні Ормузької протоки на посилену підтримку Києва. Стубб двічі підтвердив, що вважає це "дуже гарною ідеєю", демонструючи справжнє здивування.
- Зв'язок між ситуацією навколо Ормузької протоки та конфліктом в Україні. Трамп незадоволений, що союзники Європи не беруть участі в охороні протоки, залишаючи це США. У обмін на допомогу Європи Трамп міг би посилити підтримку України.
- Обмежені можливості Фінляндії безпосередньо допомогти в охороні Ормузької протоки. Фінські протимінні кораблі не призначені для дій у Перській затоці, а флагманський корабель вже виведений з експлуатації. Тому роль Фінляндії може полягати в посередництві та ідеологічній підтримці ініціативи.
- Негативний вплив конфлікту навколо Ірану на Україну. Використання США протиракетних систем проти Ірану скорочує запаси, які могли б бути передані Україні. Крім того, зростання цін на нафту поповнює бюджет Росії.
Президент Фінляндії Александер Стубб несподівано підтримав ідею, яка могла б одночасно вирішити дві найгостріші кризи – в Перській затоці та в Україні. Схема проста на словах: Європа бере на себе охорону Ормузької протоки, Трамп натомість зміцнює підтримку Києва. Чи спрацює цей дипломатичний обмін – питання відкрите.
Ормузька протока раптово перетворилася на дипломатичну карту в руках Гельсінкі. На форумі Chatham House в Лондоні 17 березня один з учасників кинув провокаційне запитання президенту Фінляндії: чому б Європі не запропонувати Трампу допомогу з охороною протоки в обмін на його підтримку України? Стубб на мить завис. А потім відповів – двічі, ніби переконуючи сам себе: “Я вважаю, що це дуже гарна ідея.”
Ця репліка прозвучала не як дипломатична ввічливість, а як щире здивування від власної реакції. Стубб пообіцяв обдумати ідею детальніше та обговорити її зі своєю командою. Для людини, яку в Брюсселі та Вашингтоні вважають одним із найефективніших співрозмовників Трампа серед європейських лідерів, це вже чимало.
Несподівана реакція Стубба
Фінський президент давно посідає особливе місце в дипломатичних відносинах між Гельсінкі та Вашингтоном. Минулого року він провів у Трампа сім годин у Мар-а-Лаго – спільний сніданок, обід та гольф. Господар резиденції оцінив не лише розмову: “Технічно дуже сильний гравець”, – заявив американський президент про гольфові вміння свого гостя. Ці сім годин вибудували довіру, якої позбавлені більшість європейських лідерів.
Але навіть очільник Фінляндії не переоцінює власний вплив. “Я не маю жодних ілюзій щодо того, чи може хтось переконати Трампа в чомусь, – сказав він на форумі. – Якщо вдасться просунути хоча б одну з десяти ідей – вже добре.” Ця тверезість показова. Ормузька протока як дипломатичний важіль – ідея спокуслива, але реалізація залишається за лаштунками.
Американське видання Politico, посилаючись на форум, зазначило, що Трамп традиційно мислить категоріями угод. Для нього обмін послугами – природна логіка переговорів. Саме тому фінська ініціатива теоретично могла б знайти відгук у Білому домі: США прибирають із порядку денного одне питання, Європа – інше.
Питання та відповіді:
Що таке Ормузька протока і чому вона важлива для Трампа?
Ормузька протока – вузький прохід між Перською затокою та Оманською затокою, через який проходить близько 20% світового морського постачання нафти. Трамп незадоволений тим, що Європа не бере участі в її охороні, поки США несуть основне навантаження.
Як Фінляндія може допомогти з охороною протоки?
Насправді – майже ніяк самостійно. Три фінські протимінні кораблі призначені виключно для умов Балтійського моря і не можуть діяти в Перській затоці. Єдиний корабель, здатний до великих місій, вже виведено з експлуатації.
Чому конфлікт навколо Ірану шкодить Україні?
США витрачають сотні перехоплювальних ракет на знищення іранських безпілотників і ракет, що скорочує запаси, доступні для передачі Україні. Водночас зростання нафтових цін поповнює бюджет росії.
Ормузька протока та Україна – де зв’язок
На перший погляд, Ормузька протока та українські фронти – речі з різних вимірів. Але дипломатична логіка Стубба має під собою реальне підґрунтя. Трамп роздратований тим, що союзники по НАТО та ЄС уникають участі в охороні стратегічного морського шляху, залишаючи американцям весь тягар. Частина європейських країн вже відмовила у такій допомозі відкрито.
Саме тут і виникає ідея обміну. Якщо Європа погоджується взяти на себе частину відповідальності за Ормузьку протоку, Трамп отримує те, що давно вимагає – розподіл тягаря з союзниками. Натомість Вашингтон міг би посилити підтримку Києва, якої Білий дім поступово позбавляє Зеленського. Схема виглядає акуратно – на папері.
Politico наголошує: питання про те, яку роль взагалі можуть відігравати там європейські збройні сили, залишається відкритим. Навіть якщо принципова домовленість буде досягнута, оперативна частина – це зовсім інший рівень складності.
Що Фінляндія реально може запропонувати
Фінське телебачення YLE поставило це питання прямо своїм військовим. Відповідь виявилася невтішною. Три протимінні кораблі фінських ВМС спроєктовані під специфіку Балтійського моря – їхня конструкція не розрахована на умови Ормузької протоки. Флагманський корабель Pohjanmaa, єдиний, здатний до великих міжнародних місій, вже виведений із бойового складу флоту. Фактично Гельсінкі нема що відправити.
Але фінський лідер, видається, усвідомлює це не гірше за військових аналітиків. Його ентузіазм стосується не власного внеску Фінляндії, а загальноєвропейського формату. Якщо більші держави – Франція, Велика Британія, Нідерланди – погодяться на таку схему, Фінляндія може виступити посередником та ідеологом, а не виконавцем. Це роль, де Гельсінкі почувається впевнено.
Наскільки реалістично зібрати коаліцію? З огляду на те що кілька членів ЄС вже публічно відмовилися від участі в охороні протоки, завдання виглядає непростим. Але дипломатія рідко рухається прямолінійно.
Іранська війна шкодить Києву
Стубб оцінив вплив конфлікту навколо Ірану на ситуацію в Україні одним словом: “негативний”. За його словами, кілька тижнів тому російська економіка перебувала в скрутному становищі – а тепер вона відновлюється. Причина проста: нафтові ціни злетіли, і москва отримує додаткові мільярди.
Паралельно США використовують сотні перехоплювальних ракет для протидії іранським безпілотникам і балістичним ракетам. Ці запаси вже не можна відправити до України, яка критично залежить від систем протиповітряної оборони для захисту від постійних російських бомбардувань. Кожна ракета, витрачена в Перській затоці, – це потенційна прогалина в українському небі.
Американське фінансове відомство минулого тижня видало тридцятиденне звільнення від санкцій, яке дозволяє купувати заморожені на морі партії російської нафти та нафтопродуктів. Термін дії звільнення спливає 11 квітня.
Для Москви це подарунок у найгірший можливий момент – якщо вважати “найгіршим” момент, коли їй найбільше потрібні гроші.
Дилема Європи без США
На тому ж форумі в Лондоні фінський президент зізнався, що стурбований швидкістю, з якою мирні переговори навколо України наближаються до критичної точки. За його оцінкою, це може змусити Київ прийняти погану угоду – включно з поступками територіями. Він не виключає і повного зриву переговорів, після якого Європа залишиться сам на сам із питанням підтримки України.
Багатополярний світ 2025: America First змінює глобальний порядок
Трамп тим часом знову тисне на Зеленського, вимагаючи домовленості з путіним. Жодних гарантій безпеки після такої угоди американська сторона не пропонує. Стубб прокоментував це стримано: “Я сподіваюся, що мирні переговори щодо України не зайдуть у глухий кут, як американсько-іранські. Час покаже.”
Щодо бельгійського прем’єра Де Вевера, який закликав ЄС нормалізувати відносини з росією заради дешевої енергії, президент Фінляндії відповів обережно. Він не відкинув ідею діалогу з москвою, але поставив умову: будь-які переговори мають вестися від імені всього Євросоюзу, а не окремих держав-членів. Адже окремі переговори означають розкол – саме те, чого прагне кремль.
Ормузька протока як обмінний актив – ідея свіжа і навіть елегантна. Але між гарною ідеєю на форумі та реальними домовленостями між Брюсселем і Вашингтоном – дистанція, яку не подолаєш за сім годин гри в гольф. Фінляндія зробила свою ставку – тепер слово за Європою.
За матеріалами
guancha.cn
guancha.cn
Politico Europe
politico.eu
