Китай виробляє 80% світових комерційних безпілотників. Україна та росія закуповують комплектувальні у тих самих заводів Шеньчженя. Китайські менеджери розводять делегації ворогуючих країн по різних кімнатах, аби ті не зустрілися. Західна розвідка переконана: Пекін таємно допомагає москві обходити санкції.
Зміст статті
Олександр Яковенко регулярно літає до південного Китаю. Він — засновник TAF Industries, однієї з найбільших українських компаній із виробництва дронів. Останнім часом його візити на заводи перетворилися на квест. Господарі просять зачекати за рогом. Ведуть службовими коридорами. Саджають у порожні переговорні.
Чому така конспірація? Відповідь прийшла не одразу. росіяни щойно виїхали з території. Або ось-ось приїдуть. А буває — і те, й інше.
Балет ворогів на китайських заводах
“Наші постачальники намагаються розвести українських і російських клієнтів у часі. Роблять усе, щоб ми не опинилися в одному приміщенні”, — пояснює Яковенко Financial Times. Схема проста: українців кличуть на десяту ранку, росіян — на другу. Щойно машина з російською делегацією виїжджає за ворота, заїжджає українська.
🇨🇳 ЕКСПОРТ КОМПОНЕНТІВ ДЛЯ ДРОНІВ З КИТАЮ
Обсяги за країнами призначення (2022–2025)
• Різке зростання поставок у 2025 році для обох сторін конфлікту
• Казахстан — потенційний транзитний хаб для обходу обмежень
Ця дивна хореографія відбувається за тисячі кілометрів від окопів. В індустріальних парках провінції Гуандун та сірих офісних вежах Шеньчженя щодня перетинаються ланцюги постачання двох армій. Виробники мініатюрних процесорів, камер і моторів для безпілотників танцюють делікатний танець, розводячи ворогів по різних поверхах.
Безпілотники стали головною зброєю цієї війни. За останніми підрахунками, саме вони завдають до 75% втрат живої сили. І москва, і Київ нарощують власне виробництво. Але обидві столиці критично залежать від китайських комплектувальних. Процесор визначає, як далеко полетить апарат. Камера — наскільки чітко він “бачитиме” ціль. А коштує все це втричі дешевше, ніж західні аналоги.
Технологічна гонка в реальному часі
Новинки долітають до обох сторін майже одночасно. Олексій Бабенко з компанії Vyriy Drone розповідає типову історію: “Помічаємо новий відеопередавач на збитому російському дроні. Одразу розуміємо, хто виробник. Пишемо їм. Вони, звісно, заперечують. Але питаємо вдруге — і вже погоджуються продати нам теж”.
Працює це й навпаки. Українці замовляють унікальний компонент. Через тиждень зразки вже в москві. Ще за місяць — серійне виробництво для росармії. Яковенко не приховує гіркоти. На передовій його інженери часто імпровізують через дефіцит запчастин. А ворог виглядає підозріло добре укомплектованим.
Офіційна позиція Пекіна — нейтралітет. Експорт чутливих технологій для безпілотників заборонено обом сторонам. Але західні розвідки та українські чиновники твердять інше: китайська влада негласно підігрує москві. росіяни, маючи глибші кишені, скуповують цілі виробничі лінії й перевозять їх на свою територію. Санкції? Експортний контроль? Не працює.
Україна намагається локалізувати виробництво. Втім, за словами Яковенка, залежність від Китаю сягає 85% — якщо говорити про компоненти для FPV-дронів. Це ті апарати, якими оператор керує через камеру від першої особи. Часто їх використовують як камікадзе.
Пекін як прихований арбітр війни
Масштаби вражають. Китай контролює 70-80% світового ринку комерційних безпілотників. Він домінує у виробництві всього критичного: контролерів швидкості, сенсорів, оптики, пропелерів. Ці дані наводить Drone Industry Insights. Піднебесна стала невидимою точкою опори всього конфлікту.
“Це просто показує, наскільки китайці контролюють результат війни”, — каже Катерина Бучацька з київського аналітичного центру Snake Island Institute. “Вони можуть вирішити: постачати українцям чи ні. Дрон тепер — визначальна зброя на полі бою. Пекін еволюціонував у надпотужного гравця”.
МЗС КНР відповідає стандартно: країна “завжди дотримувалася об’єктивної позиції”, “ніколи не постачала летальної зброї жодній стороні” і “суворо контролює експорт товарів подвійного призначення”. Красиві слова.
Тим часом реальні результати на фронті дедалі більше залежать від виставкових залів Гуандуна. Від групових чатів у WeChat. Від чарок байцзю в готельних барах Шеньчженя. “Це божевілля”, — продовжує Бучацька. “У нас гаряча війна, а десь на іншому континенті обидві сторони сидять в одному чаті. Китайська фабрика пише: росіяни платять більше, вибачте, приходьте наступного року”.
Виставки у Шеньчжені: військовий базар
Минулого року на одній із найбільших у світі виставок безпілотників у Шеньчжені панувала невимушена атмосфера. Китайські компанії спокійно спілкувалися зі східноєвропейськими покупцями. Понад 800 експонентів показували все: від готових апаратів до моторів, програмного забезпечення і навіть робособаки з кулеметом. Конференц-центр нагадував технологічний супермаркет.
Формально захід мав комерційний фокус. Насправді головні клієнти — армії. І свої, і чужі. Один російський інженер (ім’я не назвав) зізнався: шукає польотні контролери, радіолінки, тепловізори та “розумне” програмне забезпечення. Він був частиною великої команди в однакових чорних поло.
А як із доставкою? “Непросто, але в нас є канали”, — і жодних деталей. “Увесь світ нас ненавидить”, — додав, маючи на увазі санкції.
Біля стенду виробника інфрачервоних камер директор завірив: напряму за кордон не продаємо. А постійний потік російськомовних відвідувачів? “Працюємо через торгові компанії. Тема делікатна”. І розмова закінчилася.
На іншій виставці наприкінці вересня співробітник китайського постачальника (росіянин за походженням) проговорився: частина безпілотників потрапляє до росії вантажівками через Казахстан. Митниця там — формальність.
Експортний контроль і його лазівки
Пекін справді обмежує експорт технологій подвійного призначення. Із початку повномасштабного вторгнення правила посилювали неодноразово. У вересні 2024-го під контроль потрапили польотні контролери, карбонові рами, двигуни, радіомодулі, навігаційні камери. Список солідний.
Але Чжао Янь із державної Shanxi Xitou UAV Intelligent Manufacturing розводить руками: хто кінцевий користувач — не завжди зрозуміло. “Ви кажете, що хочете встановити, яка потрібна вантажопідйомність. Відповідає специфікаціям? Чудово. А якщо покупець потім щось переробить — це вже не наша справа”.
Раніше популярним був інший трюк: відправляти безпілотники розібраними, а клієнт складав сам. Тепер це складніше. Великі гравці кажуть: знаємо митні процедури, ліцензії — не проблема. Дрібніші компанії все частіше звертаються до дорогих логістичних посередників із “нестандартними маршрутами”.
На одній із виставок до журналістів Financial Times тричі за день підходили комівояжери. Візитки обіцяли доставку “чутливих товарів”. Представник Shunfayi International Logistics підтвердив: компанія має “понад 20 років досвіду перевезення батарей і дронів до росії”. І так, вони досі відправляють.
Китайські деталі регулярно знаходять у збитих російських апаратах. Минулого року ЗСУ показали двотактний двигун із перехопленого дрона “Гербера” — виробник Mile Haoxiang Technology з Юньнані. Щоправда, експерти застерігають: наявність комплектувальних не доводить умисного постачання. Аналіз Центру оборонних реформ дав цікавий результат: у 2025-му китайські деталі ледь випередили американські. Швейцарські — на третьому місці.
Санкції та майбутнє
Евеліна Бучацька керує D3 — українським венчурним фондом, що інвестує в оборонку. Її оцінка песимістична: обидві сторони легко обходять обмеження. Достатньо створити фірму-прокладку в Німеччині чи Польщі. “Лазівок багато. Все це лише додало тертя в ланцюг постачання, але точно його не перервало”.
Аналітика Діогена: Штучний інтелект на фронті: українські дрони TFL-1
Ще гірше: росія активно релокує китайські заводи, скуповуючи цілі виробничі лінії. “Вони завжди перебивають ціну. Ми далеко позаду в черзі”, — констатує Бучацька. Бабенко з Vyriy Drone підтверджує: йому зателефонували з фабрики й повідомили — тепер можна купити будь-яку кількість раніше недоступних двигунів. Чому? росіяни придбали всю лінію. Їм ці мотори більше не потрібні.
Президент Зеленський неодноразово заявляв: китайські компанії працюють безпосередньо на території росії. “Там є виробничі лінії з китайськими представниками”. Він звинувачував Пекін у вибірковому застосуванні експортного контролю. “Колись ми покладалися на Mavic. Тепер їх продаж заблоковано для України, але відкритий для росії”, — сказав він торік у травні.
Україна досягла прогресу в локалізації, визнає Бабенко. Але вразливість залишається. Яковенко додає реалістичну деталь: навіть якщо перенести китайську лінію в Україну, вона миттєво стане ціллю для ракетного удару.
росія має козир — дружбу путіна з Сі Цзіньпіном. Країна поглибила економічну інтеграцію з Китаєм і кинула державні ресурси на забезпечення стабільного потоку комплектувальних. Результат видно неозброєним оком. Виробництво “Герані” та “Гарпії” — дронів на базі іранських конструкцій для ударів по українських містах — зросло драматично. У 2022-му їх запускали десятками на місяць. До листопада 2024-го середній показник перевищив 5000.
Мінфін США у жовтні 2024-го запровадив санкції проти двох китайських компаній: Xiamen Limbach Aircraft Engine Co та Redlepus Vector Industry Shenzhen Co. Їх звинуватили у продажу комплектувальних для “Гарпії”. Під санкції потрапив і російський Іжевський електромеханічний завод “Купол” — структура концерну “Алмаз-Антей”.
Західні чиновники йдуть далі у звинуваченнях: китайська держава безпосередньо допомагає обходити контроль. “Компанія, пов’язана з владою КНР, допомагала російському оборонному підприємству використовувати центральноазійську країну як проксі-покупця”. Деталей не розкривають.
Сер Річард Мур, колишній глава британської MI6, висловився прямо перед відставкою у вересні: сумнівів немає, підтримка Пекіна стала критичною для продовження війни. “Саме Китай — і дипломатично, і товарами подвійного призначення, хімікатами ‘Made in China’ у снарядах, електронікою в ракетах — завадив путіну зрозуміти: мир є найкращим варіантом”.











