Загрози Дональда Трампа щодо анексії Гренландії змусили Данію боронити територію, населення якої давно мріє про незалежність. Копенгаген ризикує вичерпати дипломатичний капітал заради острова, який може обрати власний шлях без участі данців. Найбільша опозиційна партія Гренландії вже готова вести переговори безпосередньо з Вашингтоном, оминаючи данську столицю.
Зміст статті
Данія опинилася у складній ситуації. Країна мобілізує європейських партнерів для захисту Гренландії від американських домагань. Водночас населення острова прагне незалежності вже понад 40 років.
Секретар держави США Марко Рубіо зустрінеться наступного тижня з данськими та гренландськими колегами. Ця зустріч може стати поворотним моментом у відносинах між трьома сторонами.
Міккель Ведбю Расмуссен, професор політології Копенгагенського університету, формулює парадокс чітко. Данія витрачає дипломатичні ресурси на збереження території. Ця територія може обрати незалежність одразу після врегулювання кризи.
Стратегічне значення Арктики
Гренландія розташована між Європою та Північною Америкою. Острів є критично важливим для американської системи протиракетної оборони. Втрата контролю над Гренландією позбавить Данію геополітичного впливу в Арктиці.
ХТО КОНТРОЛЮЄ АРКТИЧНИЙ ОКЕАН
Розподіл територій між арктичними державами
Країна втратить “гренландську карту”. Цей інструмент дозволяв економити на оборонних витратах протягом Холодної війни. Данія могла витрачати менше на оборону порівняно з іншими членами НАТО.
Дослідження Центру військових студій Копенгагенського університету 2017 року описує цей феномен. Стратегічне розташування Гренландії компенсувало недостатнє фінансування данської армії. Вашингтон цінував доступ до острова більше, ніж данські військові бюджети.
Адміністрація Трампа не приховує інтересу до Гренландії. Президент США заявив, що розглядає всі варіанти. Серед них — купівля території або силове захоплення. Копенгаген змушений реагувати на безпрецедентний тиск з боку найближчого союзника.
Європейські партнери підтримали Данію публічно. Причина підтримки виходить за межі солідарності. Капітуляція Копенгагена створить небезпечний прецедент. Інші держави можуть почати заявляти територіальні претензії до малих країн.
Рух за незалежність набирає обертів
Гренландія отримала автономію та власний парламент у 1979 році. Тоді ж почався повільний, але незворотний рух до незалежності. Угода 2009 року офіційно визнала право гренландців на самовизначення.
Всі політичні партії острова підтримують незалежність. Розбіжності стосуються лише термінів та методів. Тиск Трампа прискорив процес, який і так був у русі.
Найбільша опозиційна партія Гренландії відкрито заявила про готовність вести переговори безпосередньо з Вашингтоном. Копенгаген може виявитися зайвим посередником у діалозі між островом та США.
Йоахім Б. Ольсен, політичний оглядач та колишній данський парламентар, ставить риторичне питання. Наскільки варто боротися за когось, хто не дуже цінує ці зусилля?
Опитування показують неоднозначне ставлення данців до гренландської проблеми. Частина суспільства не розуміє, навіщо зберігати союз, якщо друга сторона прагне його розірвати.
Лоне Франк, данська наукова письменниця та телеведуча, висловилася прямо. Гренландія не викликає у неї почуття приналежності. Чому Данія має триматися за спільноту, яку інша сторона хоче залишити?
Професор Расмуссен попереджає про “патріотичне перебільшення”. Обурення загрозами Трампа заглушило раціональну дискусію. Данці не обговорюють, чи варто Гренландія тих витрат, які вона вимагає.
Фінансовий тягар для Копенгагена
Копенгаген щорічно виділяє Гренландії близько 4,3 мільярда данських крон. Це приблизно 610 мільйонів доларів США. Економіка острова перебуває у стагнації.
Зростання ВВП у 2025 році становило лише 0,2 відсотка. Центральний банк Данії оцінює щорічний дефіцит фінансування у 800 мільйонів крон. Ця сума необхідна для підтримки поточних державних витрат на стійкому рівні.
Данія також фінансує поліцію, судову систему та оборону Гренландії. Загальні щорічні витрати наближаються до одного мільярда доларів.
Минулого року Копенгаген оголосив арктичний оборонний пакет на 42 мільярди крон. Це близько 6,54 мільярда доларів. Рішення стало відповіддю на критику США щодо недостатнього захисту Гренландії.
Деякі експерти відкидають трансакційний підхід до відносин. Марк Якобсен, доцент Королівського данського коледжу оборони, наголошує на сімейних зв’язках. Данія та Гренландія мають багатовікову спільну історію.
Проте цифри говорять самі за себе. Данія інвестує мільярди в територію з невизначеним майбутнім. Якщо Гренландія обере незалежність, ці інвестиції не принесуть Данії жодних дивідендів.
Дипломатичний баланс під загрозою
Прем’єр-міністр Данії Метте Фредеріксен опинилася між молотом і ковадлом. Серафіма Андрєєва, дослідниця з Інституту Фрітьофа Нансена в Осло, описує складність ситуації.
Данія не може поступитися без втрати дипломатичної репутації. Але тверда позиція ризикує зіпсувати відносини зі Сполученими Штатами. У час, коли росія становить зростаючу загрозу, бути у немилості Вашингтона небезпечно.
Фредеріксен заявила цього тижня жорстко. Якщо США нападуть на іншу країну НАТО, все зупиниться. Включно з НАТО та безпекою, яку альянс забезпечував з часів Другої світової війни.
Спільна заява Фредеріксен та прем’єр-міністра Гренландії Єнса-Фредеріка Нільсена від 22 грудня підкреслює принципи. Національні кордони та суверенітет держав ґрунтуються на міжнародному праві. Це фундаментальні засади.
Фредеріксен також стикається з внутрішньополітичними викликами. Цього року відбудуться вибори в Данії. Втім, гренландська тема поки не стала центральною в передвиборчій кампанії.
Європейська солідарність та її межі
Європейські союзники продемонстрували підтримку Данії швидко та одноголосно. Мотивація виходить за межі простої солідарності. Капітуляція перед американським тиском створить прецедент.
Данія викличе посла США через Гренландію
Інші великі держави можуть почати висувати територіальні претензії до менших країн. Китай вже уважно спостерігає за ситуацією. Поступка Данії може надихнути Пекін на більш агресивну політику щодо Тайваню.
Проте європейська підтримка має межі. Жодна країна не готова конфліктувати зі США заради Гренландії. Публічні заяви солідарності не перетворяться на конкретні дії, якщо Вашингтон посилить тиск.
Європа залежить від американських гарантій безпеки. Особливо в умовах російської агресії проти України. Данія усвідомлює цю реальність.
Копенгаген не може розраховувати на військову допомогу союзників у гіпотетичному конфлікті з США. Навіть економічні санкції проти Америки виглядають нереалістично. Європейська солідарність обмежується дипломатичною риторикою та моральною підтримкою.
Ситуація демонструє слабкість європейської інтеграції у питаннях безпеки. Континент не має інструментів для захисту члена ЄС від тиску найближчого союзника. НАТО виявляється паралізованим, коли конфлікт виникає між членами альянсу.
Майбутнє Гренландії визначатимуть самі гренландці. Данія може лише спостерігати, як острів поступово віддаляється. Фінансові інвестиції, дипломатичні зусилля, історичні зв’язки — все це може виявитися недостатнім.
Парадокс полягає в тому, що Данія боронить право Гренландії на самовизначення. Це самовизначення майже напевно призведе до незалежності. Копенгаген захищає територію, яка сама не хоче залишатися під данською короною.
