Багатополярний світ 2025: America First змінює глобальний порядок

2 квітня 2025 року Трамп проголосив «Днем визволення» — Liberation Day. У Розовому саду Білого дому президент підписав указ, що запровадив найбільше підвищення тарифів з часів Smoot-Hawley Tariff Act 1930 року

Diogen.uk — аналітичне медіа про міжнародні події.
Проводимо глибокий розбір фактів, контекстів і наслідків.

Порівнюємо наративи США, Європи, України та Китаю.
Викриваємо маніпуляції й показуємо причинно-наслідкові зв’язки.
Даємо виважені висновки та практичні інсайти.

На порталі представлені статті ЗМІ з усього світу. Позиції деяких медіа не збігаються з думкою редакції

[ai-summary]

Багатополярний світ у 2025 році став реальністю. Доктрина America First радикально трансформувала міжнародні відносини, поклавши край епосі «кінця історії». США більше не прагнуть глобального домінування — натомість формується нова система, де кілька центрів сили конкурують за вплив. Для України це означає як нові ризики, так і несподівані можливості.

Зміст статті

1. Доктрина America First як каталізатор змін
2. Liberation Day: торговельна війна нової епохи
3. США та Європа: криза трансатлантичного партнерства
4. Правий поворот Європи
5. Нові центри сили: від BRICS до Глобального Півдня
6. Наслідки для України

Рік 2025-й увійде в історію як переломний момент міжнародної політики. Повернення Дональда Трампа до Білого дому 20 січня 2025 року ознаменувало не просто зміну адміністрації. Відбувся тектонічний зсув у глобальній архітектурі безпеки. Світовий порядок, що формувався після падіння СРСР понад три десятиліття, почав стрімко руйнуватися.

За словами Стюарта Патріка з Carnegie Endowment for International Peace, Трамп фактично розпочав «другу американську революцію» напередодні 250-річчя США. Це не перебільшення. Адміністрація послідовно демонтує інституційний каркас, який утримував міжнародну систему з 1945 року.

Доктрина America First як каталізатор змін

Головним програмним документом нової ери стала America First Policy Directive. Її формулювання не залишає простору для інтерпретацій: зовнішня політика США має відстоювати виключно американські інтереси та завжди ставити Америку на перше місце. Крапка. Ніяких застережень про «порядок, заснований на правилах».

Цей підхід радикально відрізняється від післявоєнного консенсусу. Вашингтон більше не позиціонує себе як гаранта глобальної стабільності. Замість універсалістських норм — прагматичний компроміс. Замість багатосторонніх інституцій — двосторонні угоди. Замість ідеологічної єдності Заходу — конкуренція сфер впливу.

Національна стратегія безпеки США, оприлюднена у грудні 2025 року, закріпила цю філософію. Документ прямо заявляє про неприйнятність «глобального домінування» та підтримку «регіональних балансів сили». Це мова XIX століття, не XXI. Але саме так тепер думають у Білому домі.

Примітно, що стратегія не згадує «велике протистояння» з Китаєм чи росією як пріоритет. Натомість говориться про «управління відносинами» та «перебалансування економічних зв’язків». Різниця колосальна. Попередні адміністрації — і республіканські, і демократичні — позиціонували суперництво з Пекіном як визначальний виклик епохи.

Liberation Day: торговельна війна нової епохи

Масштаб заходів вражає. Базове мито 10% на імпорт з усіх країн набуло чинності 5 квітня. Індивідуальні тарифи для окремих держав — до 49% — почали діяти 9 квітня. Китай отримав сукупну ставку 54%. В’єтнам — 46%. Європейський Союз — 20%.

Ринки відреагували миттєво. Індекс S&P 500 впав на 12,4% — найбільший обвал з пандемії COVID-19. Дохідність 30-річних облігацій злетіла до рекордних рівнів з 1982 року. Центральні банки по всьому світу перейшли в режим кризового реагування.

9 квітня адміністрація призупинила найжорсткіші тарифи на 90 днів. Радник Білого дому Пітер Наварро пообіцяв «90 угод за 90 днів». Насправді до липня вдалося домовитися лише з вісьмома країнами: Великою Британією, В’єтнамом, Філіппінами, Індонезією, Японією, Південною Кореєю, ЄС та укласти тимчасове перемир’я з Китаєм.

До грудня 2025 року середня ефективна тарифна ставка США досягла 16,8% — найвищий показник за понад століття. Митні надходження перевищили 30 мільярдів доларів на місяць — утричі більше, ніж у 2024 році. За рік казна поповнилася на 250 мільярдів доларів.

Але ціна виявилася високою. За оцінками Yale Budget Lab, американські споживачі втрачають 2700–3400 доларів щорічно через підвищення цін. 28 травня Міжнародний торговельний суд США визнав тарифи неконституційними. Справа рухається до Верховного суду.

США та Європа: криза трансатлантичного партнерства

Відносини між Вашингтоном і Брюсселем переживають найглибшу кризу з часів Другої світової війни. Трамп відкрито критикує європейських союзників за «відступництво від західних цінностей» — християнства, традиційної сім’ї, національного суверенітету.

Національна стратегія безпеки містить безпрецедентні для офіційного документа формулювання. Йдеться про загрозу «цивілізаційного стирання» Європи та необхідність відновлення її «західної ідентичності». Ці тези резонують з риторикою правих популістів континенту. І це не випадковість.

Водночас Вашингтон потребує сильної Європи як партнера у формуванні нового світового порядку. Стратегія прямо вказує: західний полюс має залишитися провідною силою серед центрів багатополярного світу. Протиріччя очевидне. США критикують ЄС і одночасно потребують його підтримки.

Торговельна війна лише загострила напругу. Автомобільна галузь Німеччини — найвразливіша: Volkswagen, BMW, Mercedes, Porsche опинилися під ударом 25% тарифів. Загальний обсяг європейського експорту до США перевищує 500 мільярдів євро щорічно. Кожен відсоток додаткових мит — це мільярди втрат.

Культурний розрив поглиблюється. Адміністрація Трампа вважає ліберальну ідеологію не просто застарілою — а дегенеративною. Ґендерна політика, права меншин, «культура скасування» — все це, на думку Білого дому, підриває фундамент західної цивілізації. Скасування паспортів з позначкою «X» для статі, обмеження віз для біологічних чоловіків, що змагаються у жіночому спорті — лише початок.

Правий поворот Європи

Європейські консерватори переживають небачений підйом. За даними The Economist, популістські праві партії отримують близько 25% голосів і місць у парламентах континенту. Вони входять до урядових коаліцій у Хорватії, Фінляндії, Угорщині, Італії, Словаччині, Нідерландах.

У червні 2025 року в Польщі президентом став Кароль Навроцкі, підтриманий партією «Право і справедливість». Перемога була мінімальною — але символічною. У Португалії партія Chega здобула 22,6% голосів, зрівнявшись із соціалістами. У Німеччині «Альтернатива для Німеччини» (AfD) подвоїла свій результат — найкращий показник для крайньо правих з часів Другої світової.

Феврального зібрання «Make Europe Great Again» у Мадриді 9 лютого 2025 року стало демонстрацією нового «іліберального інтернаціоналу». Правопопулістські сили більше не ховаються на марґінесах. Вони претендують на переформатування всього європейського проєкту.

Парадокс у тому, що відносини з Трампом неоднозначні. Торговельна війна б’є по європейських економіках незалежно від політичного забарвлення урядів. Марін Ле Пен та Жордан Барделла вимушені балансувати між ідеологічною близькістю до Вашингтона та захистом французьких інтересів.

Геерт Вілдерс у Нідерландах — показовий приклад. 3 червня 2025 року він вийшов з урядової коаліції, незадоволений недостатньо жорсткою міграційною політикою. Але його «десятипунктний план» щодо притулку не менш радикальний, ніж пропозиції самого Трампа.

Нові центри сили: від BRICS до Глобального Півдня

Багатополярний світ — це не лише риторика. Це вимірювана реальність. BRICS+ охоплює 55% світового населення та понад чверть глобального ВВП. У січні 2025 року до блоку приєдналася Індонезія — сьома економіка світу за паритетом купівельної спроможності.

Саудівська Аравія формально не підтвердила членство, але фактично діє в координації з групою. Ще 40 країн висловили зацікавленість у приєднанні. На саміті в Казані у жовтні 2024 року було оголошено про десять нових «країн-партнерів»: Білорусь, Болівія, Куба, Казахстан, Малайзія, Нігерія, Таїланд, Уганда, Узбекистан, В’єтнам.

Китай просуває Cross-Border Interbank Payment System (CIPS) як альтернативу SWIFT. Понад 1400 установ у 110 країнах підключені до системи. Щоденний обсяг транзакцій перевищує 83 мільярди доларів. Це не заміна долара — але серйозний інструмент обходу західних санкцій.

Індія грає на конкуренції між полюсами. Прем’єр Нарендра Моді відвідав саміт ШОС у Тяньцзіні у вересні 2025 року, демонструючи готовність до багатовекторної дипломатії. Одночасно Делі залишається в QUAD і підтримує тісні зв’язки з Вашингтоном. Позиція «стратегічної автономії» — новий тренд для середніх держав.

Глобальний Південь консолідується. На платформах G77 та BRICS країни, що розвиваються, узгоджують позиції з питань кліматичної справедливості, податкових правил, трансферу технологій. У червні 2025 року 116 членів Генасамблеї ООН проголосували за резолюцію проти «односторонніх примусових заходів» — читай: західних санкцій.

Чи є BRICS+ справжньою альтернативою Заходу? Сумніви обґрунтовані. Індійсько-китайські прикордонні суперечки нікуди не зникли. Іран відкидає позицію блоку щодо двох держав в Ізраїлі та Палестині. Ідеологічні розбіжності між демократичними та авторитарними членами залишаються глибокими.

Наслідки для України

Для України трансформація світового порядку несе екзистенційні виклики. Адміністрація Трампа розглядає мирні угоди як результат прямої торгівлі впливом, а не як доказ дієвості міжнародного права. Це потенційно підриває традиційну підтримку Києва у критичних питаннях.

Президент неодноразово погрожував скоротити військову допомогу, якщо Зеленський відмовиться від переговорів. Враховуючи, що США — найбільший постачальник зброї для України, це серйозний важіль тиску. Резолюція Ради Безпеки ООН у лютому 2025 року стала першим субстантивним документом з України за три роки — але її практичне значення обмежене.

Доктрина Монро: від захисту до геополітичної гегемонії США

Водночас багатополярний порядок створює нові можливості для дипломатії. Україна може грати на конкуренції між різними центрами сили. Франція та Велика Британія обговорюють розгортання миротворчих сил. «Коаліція добровольців» — Європа, Туреччина, Канада, Австралія, Нова Зеландія, Японія — координує підходи до гарантій безпеки.

Але це вимагає геостратегічної активності. Україна більше не може розраховувати на автоматичну підтримку Заходу. Необхідно будувати коаліції, шукати союзників серед середніх держав, диверсифікувати зовнішньополітичні зв’язки.

Майбутнє залишається невизначеним. Чи стане багатополярний світ більш хаотичним — чи більш рівноправним? Відповідь залежить від здатності держав адаптуватися до нових правил гри. Або до їхньої відсутності. Бо в цьому, можливо, і полягає головна особливість епохи, що настала: правила пишуться наново — і не завжди на папері.