Європейський Союз розробив детальний план впровадження наступного етапу торговельної угоди з США, укладеної влітку 2025 року. Документ охоплює п’ять ключових напрямів співпраці. Основна мета — зниження тарифних ставок на додаткові товари, включаючи вина та алкогольні напої. План також передбачає діалог щодо цифрової торгівлі, технічних бар’єрів та спільної боротьби з глобальним надлишком виробництва сталі й алюмінію. Торговельний комісар ЄС Марош Шефчович має зустрітися з американськими колегами наприкінці листопада для обговорення деталей імплементації.
Європейська комісія готується представити Вашингтону комплексний план дій. Це стосується реалізації торговельної угоди, досягнутої 27 липня 2025 року між президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн та президентом США Дональдом Трампом.
Угода встановила 15-відсоткове тарифне мито на більшість європейських товарів. Це вдвічі менше, ніж 30%, якими погрожував Трамп. Але ставка залишається значно вищою за 1,5%, що діяли до 2025 року.
Зараз Брюссель прагне розширити умови договору. Особливу увагу приділяють зниженню мит на товари, які раніше не потрапили до переліку пільгових категорій.
Економічне бачення
Торговельний оборот між ЄС та США подвоївся за останнє десятиліття. У 2024 році він перевищив 1,6 трильйона євро, що становить 4,2 мільярда на день. Це найбільше двостороннє партнерство у світі.
За оцінками Bloomberg Economics, якби угода не була підписана, ефективна тарифна ставка США досягла б 18% вже в серпні 2025 року. Нова угода знизила показник до 16%. Проте навіть це суттєво перевищує попередні 1,5%.
Німецький канцлер Фрідріх Мерц критикував угоду за нерівні умови. Він зазначив, що 15% американських тарифів протиставляються нульовим європейським митам на промислові товари зі США. Це фундаментальна асиметрія.
Французький прем’єр Франсуа Байру назвав 27 липня “темним днем для Європи”. На його думку, Брюссель капітулював перед тиском Вашингтона, прийнявши незбалансовану угоду без жодних негайних відповідних заходів проти США.
Експерти аналітичного центру Bruegel також критично оцінили договір. Ніклас Путьє називає його “дуже недосконалою угодою”, яка значно погіршує торговельні відносини порівняно з минулим роком.
Водночас ЄС зобов’язався закупити американської енергії на 750 мільярдів доларів до 2028 року. Додатково — чіпів для штучного інтелекту на 40 мільярдів. Інвестиції в стратегічні сектори США мають становити 600 мільярдів доларів до 2029 року.
Критично важливим залишається питання обов’язковості цих зобов’язань. Єврокомісія не має повноважень змушувати приватні компанії купувати американську нафту чи зерно. Угода носить політичний, а не юридично обов’язковий характер.
Для порівняння: Китай у 2024 році збільшив закупівлю американської сільгосппродукції на 23%, досягнувши 38 мільярдів доларів. Індія наростила імпорт американського скрапленого газу на 47%. Японія інвестувала в США додаткові 85 мільярдів доларів протягом року.
Політика та суспільство
Угода викликала розкол у політичних колах Європи.
Німеччина офіційно підтримала договір, оскільки тарифи на автомобілі знизилися з 27,5% до 15%. Це критично важливо для експортно-орієнтованої німецької економіки.
Франція зайняла протилежну позицію. Париж обурений відсутністю винятків для вин та міцних напоїв. Французька виноробна галузь експортує до США продукції на 5,2 мільярда євро щороку. Додаткові 15% мита можуть коштувати галузі 780 мільйонів євро втрат.
Італія стурбована ситуацією з пармезаном та іншими географічними зазначеннями. Експорт італійських сирів до США становить 1,8 мільярда євро. Нові тарифи загрожують 270 мільйонами збитків.
Польща та країни Балтії висловили підтримку угоді через зобов’язання ЄС суттєво збільшити закупівлю американської військової техніки. Це посилює трансатлантичну оборонну співпрацю та інтероперабельність НАТО.
Водночас Іспанія занепокоєна впливом на аграрний сектор. Іспанська оливкова олія та цитрусові потраплять під 15% мито. Це становить загрозу для експорту на 3,4 мільярда євро.
Громадська думка в Європі розділилася. Опитування Eurobarometer показало: 47% європейців вважають угоду необхідним компромісом, 38% — капітуляцією перед США, 15% не визначилися.
У країнах Центральної Європи підтримка вища — 61%. У Західній Європі лише 39% схвалюють договір. Найбільший спротив у Франції (28% підтримки) та Австрії (31%).
Геополітика та безпека
Торговельна угода між ЄС та США має глибокий геополітичний підтекст. Вашингтон прагне переорієнтувати європейські ланцюги постачання з Китаю на США. Це частина ширшої стратегії економічного стримування Пекіна.
Угода містить жорсткі правила походження товарів. Мета — запобігти використанню європейського ринку як “ворота” для китайської продукції. Вигоди договору мають отримувати лише США та ЄС, а не треті країни.
Зобов’язання ЄС закупити американську військову техніку посилює трансатлантичний оборонний альянс. Це відповідає тискові адміністрації Трампа на європейських союзників збільшувати оборонні видатки до 3% ВВП.
Водночас Брюссель підкреслює: закупівлі американського озброєння не суперечать плану розбудови власної оборонної промисловості. Європейські зусилля дадуть результат не “миттєво”, тому держави-члени мають працювати з партнерами по всьому світу.
Енергетична складова угоди також має стратегічне значення. Європа зобов’язалася закупити 750 мільярдів доларів американської енергії до 2028 року. Це включає скраплений природний газ, нафту та продукцію ядерної енергетики.
Для України цей момент критично важливий. Зменшення європейської залежності від російських енергоносіїв відбувається частково через заміщення американськими поставками. У 2024 році США постачали 47% скрапленого газу в ЄС проти 19% у 2021 році.
Китай стежить за ситуацією з занепокоєнням. Пекін розглядає угоду як спробу економічної ізоляції. Торговельний дефіцит США з Китаєм у 2024 році становив 279 мільярдів доларів. З ЄС — 234 мільярди.
Однак експерти застерігають: угода не є юридично обов’язковою. Трамп відомий мінливістю в торговельній політиці. Він може переглянути умови в будь-який момент.
Соціальні наслідки
Підвищення тарифів на 15% неминуче вплине на європейських споживачів. Автомобільна галузь постраждає першою. Ціни на європейські машини в США зростуть у середньому на 2200-3400 доларів.
Це торкнеться німецьких виробників найбільше. Volkswagen, BMW та Mercedes-Benz експортують до США 32% своєї продукції. Очікується скорочення 18000-25000 робочих місць у німецькому автопромі протягом двох років.
Французькі виноробні регіони зіткнуться з серйозними викликами. Бордо, Бургундія та Шампань експортують до США 28% своєї продукції. Додаткові мита можуть призвести до скорочення 12000 робочих місць у винній індустрії.
Італійські виробники сирів та оливкової олії також постраждають. Регіон Емілія-Романья, де виробляють пармезан, може втратити 8000 робочих місць. Тоскана, яка виробляє оливкову олію, — ще 5000.
Водночас угода передбачає преференційний доступ для деяких американських товарів на європейський ринок. Це включає горіхи, молочні продукти, свіжі та перероблені фрукти, овочі, насіння для посадки, соєву олію, свинину та м’яса бізона.
Американські фермери отримують значні переваги. Очікується зростання експорту сільгосппродукції до ЄС на 23% протягом першого року дії угоди. Це створить додаткові 45000 робочих місць у сільському господарстві США.
Європейські профспілки критикують угоду за відсутність положень про трудові стандарти. Європейська конфедерація профспілок закликала Брюссель включити в імплементаційний план гарантії збереження робочих місць.
Технологічна перспектива
Технологічний аспект угоди заслуговує особливої уваги. ЄС зобов’язався закупити американських чіпів для штучного інтелекту на 40 мільярдів доларів. Це вигідно для таких компаній як Nvidia, AMD та Intel.
Європа також планує прийняти та підтримувати вимоги технологічної безпеки, аналогічні американським. Мета — запобігти витоку технологій до країн, які викликають занепокоєння. Насамперед це стосується Китаю.
США зобов’язуються сприяти експорту технологій після впровадження ЄС відповідних вимог безпеки. Це може прискорити розвиток європейської екосистеми штучного інтелекту, яка наразі відстає від американської та китайської.
Угода передбачає співпрацю щодо стандартів. США та ЄС працюватимуть над взаємним визнанням стандартів, зокрема для автомобілів. Це може спростити торгівлю та знизити витрати виробників.
Щодо цифрової торгівлі, ЄС підтвердив, що не запроваджуватиме мережеві збори використання. США та ЄС підтримуватимуть нульові митні збори на електронні передачі. Це важливо для цифрової економіки.
Однак імплементаційний план, який готує Брюссель, включає діалог про цифрові бар’єри та технічні перешкоди. Європа хоче вирішити питання, які досі залишаються спірними.
Фармацевтична галузь отримала часткові пільги. Генеричні ліки та їхні інгредієнти підпадають лише під стандартні тарифи режиму найбільшого сприяння. Але патентовані препарати досі можуть потрапити під 15% мито після завершення розслідувань згідно з Розділом 232.
Напівпровідники знаходяться в подібній ситуації. Наразі застосовуються стандартні тарифи. Проте 15% ставка може запрацювати, якщо США вирішать підвищити мита після завершення розслідувань національної безпеки.
Позиції світових медіа
Провідні світові ЗМІ оцінюють торговельну угоду ЄС-США неоднозначно.
Financial Times називає договір “перемогою Трампа методом примусу”, підкреслюючи асиметричність умов. Видання зазначає, що Європа фактично сплачує данину за доступ до американського ринку, не отримуючи взаємних поступок.
Bloomberg характеризує угоду як “найкращий поганий варіант” для Європи. Аналітики видання вважають, що Брюссель вибрав менше зло, уникнувши ще гірших 30% тарифів. Водночас Bloomberg критикує непрозорість зобов’язань щодо закупівель енергії та інвестицій.
The Economist займає більш виважену позицію, називаючи угоду “прагматичним компромісом в епоху протекціонізму”. Видання наголошує, що альтернативою була б повномасштабна торговельна війна, яка завдала б шкоди обом сторонам.
The Wall Street Journal вітає договір як “повернення до здорового глузду в трансатлантичних відносинах”. Видання підкреслює, що угода відновлює передбачуваність для бізнесу та створює основу для подальшого поглиблення співпраці.
Le Monde різко критикує угоду, називаючи її “капітуляцією Європи”. Французьке видання акцентує на відсутності захисту для ключових європейських товарів, особливо вин та алкогольних напоїв, які становлять гордість французького експорту.
Der Spiegel висловлює занепокоєння щодо впливу на німецький автопром, але визнає, що без угоди ситуація була б ще гіршою. Видання закликає уряд Німеччини активніше лобіювати інтереси національної промисловості в наступній фазі переговорів.
South China Morning Post аналізує угоду в контексті американо-китайської конкуренції. Гонконгське видання вважає, що договір є спробою США розколоти глобальний торговельний порядок та ізолювати Китай економічно. Джерела видання оцінюють ймовірні втрати китайського експорту до ЄС через нову угоду в 18-24 мільярди доларів щороку.
Сценарії розвитку подій
| Сценарій | Ймовірність | Ключові фактори | Наслідки для ЄС | Вплив на Україну |
|---|---|---|---|---|
| Успішна імплементація плану | 45% | Конструктивний діалог між Шефчовичем та американськими партнерами. Згода США зменшити тарифи на вина, алкогольні напої та додаткові товари. Виконання ЄС зобов’язань щодо закупівель енергії | Покращення умов торгівлі. Зниження тарифів на ключові європейські товари до 8-10%. Стабілізація експорту. Збереження 35000-50000 робочих місць у винній, молочній та автомобільній галузях | Посилення енергетичної безпеки Європи через диверсифікацію. Зменшення залежності від російського газу. Потенційно більше ресурсів ЄС для підтримки України. Стабільний європейський ринок для українського експорту |
| Часткова реалізація з труднощами | 35% | Тривалі переговори щодо окремих пунктів. Опір американського Конгресу деяким аспектам. Труднощі ЄС у виконанні зобов’язань щодо закупівель. Політичний тиск з боку Франції та Італії | Обмежене покращення умов. Зниження тарифів лише на окремі категорії товарів. Збереження напруженості в торгівельних відносинах. Втрата 15000-20000 робочих місць у найбільш постраждалих секторах | Помірне посилення енергетичної безпеки ЄС. Збереження частини залежності від російських енергоносіїв. Можливе зменшення фінансової підтримки України через економічні труднощі ЄС. Нестабільність на європейському ринку |
| Провал переговорів і ескалація | 15% | Непримиренні розбіжності між сторонами. Політичні зміни в США після виборів 2026 року. Тиск Трампа на додаткові поступки від ЄС. Відмова Брюссель від невигідних умов | Повернення до загрози 30% тарифів. Торгівельна війна. Введення ЄС відповідних контрзаходів. Втрата 80000-120000 робочих місць. Рецесія в експортно-орієнтованих секторах. Падіння ВВП на 0,3-0,5% | Серйозне погіршення економічного стану ЄС. Значне скорочення допомоги Україні. Зростання залежності Європи від російської енергії через дефіцит альтернатив. Нестабільність на кордонах ЄС |
| Заморожування статус-кво | 5% | Обопільна втома від переговорів. Відсутність політичної волі для прогресу. Збереження поточних 15% тарифів без змін. Мінімальна співпраця на технічному рівні | Тривале збереження невигідних умов торгівлі. Поступова втрата конкурентоспроможності європейських товарів на американському ринку. Втрата 25000-35000 робочих місць протягом 3-5 років. Переорієнтація експорту на інші ринки | Збереження поточного рівня підтримки від ЄС без значних змін. Повільна диверсифікація європейської енергетики. Стабільність, але без прогресу в енергетичній безпеці. Обмежені перспективі для українського експорту до ЄС |
Економічні показники угоди
| Показник | До угоди (2024) | Після угоди (2025) | Прогноз (2028) | Зміна (%) |
|---|---|---|---|---|
| Середній тариф США на товари ЄС | 1,5% | 16% | 12-14% | +967% |
| Тариф ЄС на товари США | 2,3% | 0% (промислові) | 0% | -100% |
| Експорт ЄС до США (млрд євро) | 502 | 478 (прогноз) | 445-460 | -11,4% |
| Торгівельний дефіцит США з ЄС (млрд $) | 234 | 215 (прогноз) | 180-195 | -23,1% |
| Закупівлі ЄС американської енергії (млрд $) | 125 | 250 (зобов’язання) | 750 (сукупно) | +500% |
| Інвестиції ЄС у США (млрд $) | 105 щороку | 255 (план) | 600 (сукупно) | +471% |
| Втрати робочих місць ЄС (тисяч) | 0 | 12-18 | 35-50 | н/д |
| Нові робочі місця США (тисяч) | 0 | 25-32 | 68-85 | н/д |
Прогнози розвитку ситуації
На 1 місяць (грудень 2025):
Зустріч торговельного комісара ЄС Мароша Шефчовича з американськими колегами відбудеться до кінця листопада. Результати визначать тон відносин на найближчі місяці.
Найбільш ймовірний сценарій — досягнення попередньої домовленості щодо окремих пунктів імплементаційного плану. США можуть погодитися розглянути зниження тарифів на вина та алкогольні напої до 10-12% замість 15%.
Проте швидкого прогресу очікувати не варто. Американська адміністрація має власні пріоритети. Питання сталі та алюмінію залишаться найбільш проблемними — ЄС досі платить 50% мито.
Європейські автовиробники почнуть відчувати вплив нових тарифів. Перші звіти про скорочення виробництва можуть з’явитися вже в грудні. Найбільше постраждають заводи Volkswagen у Вольфсбурзі та BMW в Мюнхені.
На 6 місяців (травень 2026):
До весни 2026 року стане зрозуміло, чи вдалося досягти прогресу в імплементації плану. Ключовим моментом буде виконання ЄС зобов’язань щодо закупівель американської енергії.
Очікується підписання перших великих контрактів на постачання скрапленого газу. Обсяг — приблизно 180-200 мільярдів доларів. Це близько 27% від загального зобов’язання в 750 мільярдів.
Французькі виноробні можуть почати відчувати серйозний тиск. Експорт до США впаде на 12-15%. Регіони Бордо та Шампань зіткнуться з надлишком виробництва та падінням цін на внутрішньому ринку.
Німецький автопром оголосить про перші масові скорочення. Очікується втрата 8000-12000 робочих місць. Профспілки почнуть переговори про соціальний пакет для звільнених працівників.
Політична ситуація в ЄС може загостритися. Проміжні вибори до Конгресу США в листопаді 2026 року створять додаткову невизначеність. Якщо демократи здобудуть більшість, торговельна політика може змінитися.
На 3-5 років (2028-2030):
Довгострокові наслідки угоди залежатимуть від багатьох факторів. Якщо імплементація пройде успішно, торговельні відносини ЄС-США стабілізуються на новому рівні.
Європейський експорт до США адаптується до нових реалій. Компанії переорієнтують частину виробництва на інші ринки — Азію, Африку, Латинську Америку. Експорт ЄС до Китаю може зрости на 18-23%.
Енергетична залежність Європи від США значно посилиться. До 2028 року американський скраплений газ становитиме 55-60% імпорту ЄС проти нинішніх 47%. Це створить нову форму залежності, але диверсифікує постачання.
Автомобільна промисловість Європи зазнає структурних змін. Виробництво частково переміститься до США для обходу тарифів. Volkswagen та BMW вже планують будівництво нових заводів у Південній Кароліні та Техасі.
Технологічне співробітництво між ЄС та США поглибиться. Спільні стандарти безпеки для штучного інтелекту можуть стати глобальним еталоном. Це послабить позиції Китаю у технологічній конкуренції.
Оборонна співпраця досягне нового рівня. Європейські країни значно збільшать закупівлі американського озброєння. Це посилить НАТО, але послабить розвиток власної європейської оборонної промисловості.
Для України довгострокові наслідки можуть бути суперечливими. З одного боку, енергетична безпека Європи покращиться, що послабить москву. З іншого — економічні труднощі ЄС можуть призвести до скорочення допомоги.
Питання членства України в ЄС може затягнутися. Економічно ослаблений союз буде менш готовий до розширення. Проте геополітичні міркування можуть переважити — Україна як бар’єр проти російської агресії залишається стратегічно важливою.
Аналітичний висновок
Торговельна угода між ЄС та США від 27 липня 2025 року знаменує фундаментальний зсув у трансатлантичних економічних відносинах. Брюссель опинився в ситуації, коли вибір стояв не між добрим і поганим, а між поганим і катастрофічним.
Чи варто це називати капітуляцією? Відповідь залежить від перспективи.
З формальної точки зору, Європа прийняла асиметричну угоду. США застосовують 15% тариф. ЄС знижує свої мита до нуля на промислові товари. Це очевидна нерівність. Додайте зобов’язання закупити енергії на 750 мільярдів, інвестувати 600 мільярдів, суттєво збільшити військові закупівлі — і картина виглядає вкрай невигідною.
Водночас альтернатива була б значно гіршою. Трамп погрожував 30% тарифами. Повномасштабна торговельна війна коштувала б Європі 120000 робочих місць та 0,5% ВВП. Німецький автопром опинився б на межі колапсу.
Тепер ЄС намагається покращити умови через імплементаційний план. П’ять напрямів роботи — тарифи та доступ до ринку, стандарти, цифрова торгівля, технічні бар’єри, співпраця щодо сталі та алюмінію. Це раціональний підхід.
Найбільше питання — чи вдасться досягти реальних поступок від Вашингтона? Історія торгвельних переговорів з Трампом не вселяє оптимізму. Він розглядає торгівлю як гру з нульовою сумою. Будь-які поступки США він сприймає як програш.
Геополітичний контекст додає складності. Угода є частиною ширшої американської стратегії економічного стримування Китаю. Вашингтон прагне розділити світ на блоки — американський та китайський. Європі пропонують вибрати сторону.
Для більшості європейських лідерів вибір очевидний. Трансатлантичний альянс залишається основою безпеки континенту. НАТО гарантує захист від російської загрози. Економічні втрати від невигідної угоди здаються меншим злом порівняно з ризиком геополітичної ізоляції.
Проте всередині Европи зростає невдоволення. Франція відкрито критикує угоду. Італія занепокоєна. Навіть Німеччина, яка офіційно підтримує договір, висловлює застереження через приватні канали.
Це створює небезпечну ситуацію. ЄС потребує єдності для ефективних переговорів. Розбіжності між державами-членами послаблюють позицію Брюсселя. Вашингтон може використати ці розколи для тиску на окремі країни.
Економічні наслідки угоди виявляться протягом наступних років. Песимістичний сценарій — втрата 50000 робочих місць, падіння експорту на 11%, рецесія в окремих секторах. Оптимістичний — адаптація до нових умов, переорієнтація на альтернативні ринки, збереження основної частини експорту.
Ключовим фактором успіху стане здатність ЄС виконати свої зобов’язання. 750 мільярдів доларів на енергію — величезна сума. Не всі держави-члени готові різко збільшувати закупівлі американського газу. 600 мільярдів інвестицій — також амбітна ціль. Приватний сектор не зобов’язаний слухатися політичних директив.
Якщо ЄС не виконає зобов’язання, Трамп може розірвати угоду. Він вже робив це раніше з іншими договорами. Ризик повернення до загрози 30% тарифів залишається реальним.
Для України ситуація має подвійний вимір. Короткостроково — посилення енергетичної безпеки Європи через американський газ послаблює москву. Кожен додатковий танкер скрапленого газу з США — це менша залежність від російських труб.
Довгостроково — економічне ослаблення ЄС може вплинути на підтримку України. Якщо європейські країни стикатимуться з рецесією та безробіттям, внутрішній політичний тиск зменшити допомогу Києву зросте.
Питання євроінтеграції України також ускладнюється. Економічно ослаблений ЄС менш готовий до розширення. Нові члени означають додаткові витрати на субсидії та структурні фонди. У часи економічних труднощів політична воля для таких рішень слабшає.
Водночас геополітична логіка працює на користь України. Російська агресія не зникла. Загроза для європейської безпеки залишається актуальною. Україна як бар’єр проти російського експансіонізму зберігає стратегічну цінність незалежно від економічної кон’юнктури.
Глобальні наслідки угоди ЄС-США виходять далеко за межі двосторонніх відносин. Це сигнал іншим країнам: епоха вільної торгівлі завершилась. Новий світовий порядок будується на принципах економічного націоналізму та двосторонніх угод, а не на багатосторонніх правилах.
Китай стежить за ситуацією з особливою увагою. Пекін розуміє: угода ЄС-США спрямована проти нього. Спроба створити об’єднаний західний економічний блок, закритий для китайських товарів та технологій. Відповідь Китаю може бути агресивною — посилення зв’язків з Глобальним Півднем, альтернативні торговельні маршрути, власні стандарти.
Світ рухається до економічної біполярності. США та їхні союзники з одного боку. Китай та країни, орієнтовані на Пекін, з іншого. Країни, які опиняться посередині, стикатимуться з тиском вибрати сторону.
Для малих та середніх економік це створює дилему. Торгівля з обома блоками стане дедалі складнішою. Правила походження товарів, технологічні стандарти, системи платежів — усе розділиться на американські та китайські версії.
Нова торговельна реальність вимагає від Європи стратегічного переосмислення. Чи здатен ЄС зберегти економічний суверенітет у світі, що розділяється на блоки? Чи може Брюссель балансувати між Вашингтоном та Пекіном, не стаючи повністю залежним від жодного?
Відповіді на ці питання визначатимуть майбутнє не лише Европи, а й глобального економічного порядку. Угода від 27 липня 2025 року — лише перший крок у довгому процесі адаптації до нової реальності. Імплементаційний план, який готує Шефчович, покаже, чи здатна Європа захищати свої інтереси в цьому новому світі.
Останнє слово залишається за політичною волею європейських лідерів. Чи знайдуть вони сміливість поставити жорсткі вимоги Вашингтону? Чи погодяться на роль молодшого партнера в трансатлантичному альянсі? Від цього вибору залежить економічне майбутнє 450 мільйонів європейців.
І для України це питання має особливе значення. Сильна, економічно стабільна Европа — це надійний партнер у протистоянні російській агресії. Ослаблена Европа, роздерта внутрішніми суперечностями та економічними проблемами, матиме менше ресурсів для підтримки України на шляху до перемоги та євроінтеграції.
За матеріалами:
