Середня зарплата у найбільших містах світу демонструє разючу нерівність. У 2025 році швейцарська Женева лідирує з показником майже 8000 доларів на місяць, тоді як у Каїрі заробляють лише 165 доларів. Дослідження Deutsche Bank охопило 69 мегаполісів та виявило прірву між багатими й бідними регіонами планети.

Глобальний ринок праці у 2025 році демонструє безпрецедентне розшарування. Різниця між найбагатшими та найбіднішими мегаполісами сягає 48-кратного показника. Це означає, що працівник у Женеві заробляє за місяць стільки, скільки мешканець Каїра — за чотири роки.

Дослідження базується на даних платформи Numbeo, яку використовує Deutsche Bank для щорічного аналізу. Методологія враховує чисті доходи після оподаткування. Усі суми конвертовані в американські долари за актуальними курсами. Важливо розуміти: коливання валют суттєво впливають на рейтинги. Японська єна за п’ять років знецінилась на 30%, що “вдарило” по позиціях Токіо.

Рейтинг лідерів: хто платить найбільше

Швейцарія традиційно очолює світовий рейтинг заробітних плат. Женева пропонує працівникам середню зарплату у 7984 долари на місяць. Цюріх відстає лише на 200 доларів — 7788 доларів щомісячно. Обидва міста утримують лідерство вже багато років поспіль, і 2025-й не став винятком.

Чому саме Швейцарія? Відповідь криється у структурі економіки. Банківський сектор, фармацевтика, годинникова промисловість — усі ці галузі генерують надприбутки. Компанії на кшталт Roche, Novartis, UBS та Credit Suisse концентруються саме тут. Додайте до цього статус нейтральної країни, низьку інфляцію та стабільний франк.

Але не поспішайте пакувати валізи. Вартість життя у Швейцарії також рекордна. Оренда однокімнатної квартири в центрі Цюріха коштує понад 2000 євро. У Женеві ситуація аналогічна. Проте навіть після сплати оренди швейцарці мають найвищий дохід, що залишається, — понад 5000 євро.

Третю позицію у світі посідає Сан-Франциско з показником 7092 долари. Це найкраще американське місто у рейтингу. Далі йде Люксембург — 6156 доларів. П’ятірку замикає Бостон із 5940 доларами щомісячного доходу.

Американські міста втрачають позиції

Парадокс 2025 року — американські мегаполіси демонструють падіння. Сан-Франциско втратив 10,6% порівняно з 2020 роком. В абсолютних цифрах це мінус 839 доларів на місяць. Нью-Йорк просів ще більше — на 14,9%, з 6023 до 5128 доларів.

Що сталося з американською мрією? Експерти називають кілька причин. Пандемія COVID-19 спровокувала масову міграцію високооплачуваних спеціалістів. Програмісти та фінансисти почали працювати віддалено з дешевших штатів. Техас, Флорида, Аризона — ось нові магніти для талантів.

Ще один фактор — зміна структури винагороди. Компанії Кремнієвої долини перейшли на модель “нижча базова зарплата + акції + бонуси”. Numbeo фіксує лише базовий оклад, тому реальні доходи можуть бути вищими. Але статистика невблаганна: за номінальними показниками Америка здає позиції.

Чикаго тримається на рівні 5203 долари, що дозволяє місту увійти до глобального топ-10. Для комфортного життя у Сан-Хосе самотній людині потрібно заробляти щонайменше 147 430 доларів на рік. У Нью-Йорку цей поріг становить 136 656 доларів. Для сім’ї з двома дітьми в Сан-Хосе необхідний дохід сягає 478 630 доларів — це найвищий показник у країні.

Європа: від Женеви до Афін

Європейський континент демонструє вражаючий контраст. На одному полюсі — швейцарські 7307 євро (Женева) та 7127 євро (Цюріх). На іншому — грецькі Афіни з 1044 євро та турецький Стамбул із 855 євро. Прірва майже семикратна.

Західна та Північна Європа тримають марку. Люксембург пропонує понад 4000 євро чистими. Амстердам, Копенгаген та Франкфурт — у тому ж діапазоні. Ці міста приваблюють штаб-квартири транснаціональних корпорацій, що підтримує високий рівень оплати.

П’ятірка найбільших економік ЄС демонструє цікаву картину. Лондон, Париж та Берлін йдуть практично вирівняно: 3637, 3630 та 3565 євро відповідно. Різниця мінімальна — в межах 2%. Мадрид відстає суттєво — 2193 євро. Найгірша ситуація в Римі — лише 2046 євро на місяць.

Італія взагалі переживає складні часи. Економічна стагнація останнього десятиліття позначилася на доходах. Молодь масово емігрує до Німеччини та Великобританії. Середня зарплата в Італії не зростала реальними темпами з 2008 року — унікальний антирекорд для розвиненої країни.

Однак самі по собі цифри доходів — лише половина історії. У Лондоні 75% середньої зарплати йде на оренду однокімнатної квартири в центрі. У Мадриді та Барселоні — 74%. У Мілані — 71%. Водночас у Женеві цей показник становить лише 29%, а у Франкфурті та Люксембурзі — 34%.

Азійська динаміка зарплат

Азія — регіон контрастів і стрімких змін. Сінгапур лідирує з показником 4457 доларів на місяць. Місто-держава побудувало економіку на фінансах, логістиці та технологіях. Нульове оподаткування для низки категорій доходів робить острів магнітом для багатіїв усього світу.

Австралія (формально Океанія, але часто включається до азійсько-тихоокеанського регіону) пропонує 4325 доларів. ОАЕ — 3770 доларів, значна частка яких припадає на Дубай та Абу-Дабі. Гонконг посідає шосту позицію в регіоні із 3177 доларами.

Японія переживає турбулентний період. Токіо втратив 13,1% за п’ять років — і це попри статус третьої економіки світу. Причина проста: єна девальвувалась на 30% відносно долара. У місцевій валюті зарплати навіть зросли, але в доларовому еквіваленті впали. Медіанна зарплата в Японії становить 472 000 єн (близько 3240 доларів) на місяць.

Індія показує вражаюче зростання. Бангалор — технологічна столиця країни — збільшив середню зарплату на 80,7% за п’ять років. Так, базові показники низькі, але темпи нагадують Китай 2000-х. IT-сектор генерує тисячі робочих місць щороку. Програмісти в Бангалорі заробляють у 3-4 рази більше за середній показник по країні.

Цікава деталь: співвідношення оренди до зарплати в Бангалорі найнижче у світі — лише 24%. Це означає максимальну купівельну спроможність після сплати житла.

Лідери зростання за п’ять років

Якщо шукати динаміку, а не абсолютні значення, лідери зовсім інші. Варшава показала приголомшливі +95,3% зростання з 2020 року. Столиця Польщі перетворилась на регіональний хаб для технологічних компаній. Інвестиції в IT-сектор зросли на 64% лише за перший квартал 2025-го.

Стамбул не відстає — +94,5%. Але тут ситуація інша. Турецька ліра знецінилась катастрофічно, інфляція сягала тризначних цифр. Номінальні зарплати зростали, щоб хоч якось компенсувати знецінення. Мінімальна заробітна плата у Туреччині на початку 2025 року зросла на 30%, до 26 006 лір на місяць (близько 675 доларів).

Бангалор замикає трійку з +80,7%. Причини вже згадувались: бум технологічного сектору, аутсорсинг з США та Європи, молода англомовна робоча сила.

Серед європейських міст вражає динаміка Люксембургу. В абсолютних цифрах герцогство додало 1721 долар за п’ять років — з 4435 до 6156 доларів. Женева зросла на 1608 доларів. Це означає, що багаті стають ще багатшими. Глобальна нерівність посилюється навіть між розвиненими країнами.

Польща загалом демонструє стабільне зростання. Середня зарплата в країні збільшилась на 55% з 2020 року. Нині вона становить близько 8735 злотих (приблизно 2120 доларів) на місяць. IT-спеціалісти у Варшаві отримують від 18 000 до 28 000 злотих залежно від спеціалізації.

Середня зарплата та реальність життя

Номінальна середня зарплата — лише частина картини. Реальна купівельна спроможність залежить від співвідношення доходів та витрат. У Лісабоні, наприклад, оренда перевищує середній заробіток на 16%. У Стамбулі — на 1%. Це означає, що працівники фізично не можуть оплатити житло без додаткових джерел.

Японія: реальні зарплати падають 11 місяців поспіль

Найкомфортніші міста для життя — зовсім не ті, де найвищі зарплати. Женева, попри рекордні доходи, лишає мешканцям 5174 євро після оренди. Цюріх — 4638 євро. Люксембург — 3725 євро. Франкфурт, Копенгаген, Амстердам — понад 2000 євро.

На іншому кінці спектру — міста, де нічого не залишається. Каїр, Богота, Мехіко, Сан-Паулу — всюди оренда “з’їдає” 100% зарплати або більше. Це пояснює, чому мільйони людей живуть у неформальних поселеннях на околицях мегаполісів.

Світ рухається до моделі “дві швидкості”. Багаті глобальні центри продовжують нарощувати доходи. Бідні міста намагаються наздогнати, але відсоткове зростання не компенсує абсолютного відставання. За поточних темпів Каїру знадобиться понад 50 років, щоб досягти рівня Женеви 2025 року.

Методологічне застереження: дані Numbeo базуються переважно на краудсорсингу. Респонденти — часто експати та IT-спеціалісти з вищими за середні доходами. Реальні показники для типових працівників можуть бути нижчими. Але для порівняльного аналізу ця методологія залишається однією з найдоступніших.

Ключовий висновок дослідження: глобальна нерівність у доходах не скорочується. Швейцарія, Люксембург та скандинавські країни утримують лідерство. Америка поступово здає позиції через внутрішню міграцію та структурні зміни. Азія росте, але з низької бази. Африка та Латинська Америка залишаються аутсайдерами.

За матеріалами:

• Visualized: Average Monthly Salary in Major Global Cities in 2025 visualcapitalist.com
• Can you afford to live here? Europe’s cities ranked by rent-to-salary ratio euronews.com
• Rankings by City of Average Monthly Net Salary (After Tax) numbeo.com