Державний секретар США Марко Рубіо провів марафон перемовин у Женеві, намагаючись врятувати мирний план для України, який викликав обурення союзників. Початковий 28-пунктний документ, що нагадував список російських вимог, скоротився до 20 пунктів після жорсткої критики з боку європейських партнерів та українського керівництва. Але чи задовольнить новий варіант москву — питання, на яке поки немає відповіді.
Термін минув, а план розвалився
Дональд Трамп встановив жорсткі рамки. До Дня подяки Володимир Зеленський мав прийняти умови або “боротися самотужки”. Ультиматум не спрацював. Натомість розпочалася нервова дипломатична гонка через Атлантику.
Понеділок настав, а рішення не було. Документ, який спочатку налічував 28 пунктів, раптово “схуд” майже до 20. Найбільш токсичні положення — обмеження чисельності українських збройних сил, заборона баз НАТО на території країни, питання кордонів — відклали на невизначений термін.
Чому так сталося? Бо початковий варіант читався як диктат кремля, а не як збалансована пропозиція.
Рубіо провів понад 11 годин у перемовинах. Результат? Документ став м’якшим, але й менш конкретним. Тепер слово за путіним, який, за оцінками експертів Трампа, швидше за все відкине і цей варіант.
Держсекретар визнав очевидне: “Росіяни мають право голосу, чи не так?” Ця фраза підсумовує всю ситуацію — Вашингтон намагається домовитися, але москва диктує умови.
Три різні погляди на одну війну
Перемовини виявили фундаментальну проблему. Сторони дивляться на конфлікт крізь абсолютно різні оптики.
Для команди Трампа це справа у компромісі. Викладаєш вимоги, торгуєшся, знаходиш середину. Стандартна бізнес-логіка.
путін бачить інше. Для нього йдеться про повернення “історичних територій”, які, за його риторикою, понад тисячу років належали російській сфері впливу. Культурна, політична, військова цінність цих земель — ось що рухає кремлем.
Україна та Європа мають третій погляд. Вони намагаються довести світові простий принцип: агресор не може отримати винагороду за вторгнення. Інакше це стане зеленим світлом для майбутніх війн.
Як узгодити ці три картини реальності? Напевно ніяк. Це не перемовини про торговельний договір. Це зіткнення цивілізаційних наративів.
Невдале представлення плану
Білий дім зіпсував усе з самого початку. Деталі плану які витекли до Axios раніше, ніж їх встигли представити офіційно. Рубіо спочатку назвав документ “списком потенційних ідей”, мовби це чернетка для мозкового штурму.
Однак Трамп, віцепрезидент Джей Ді Венс та прессекретарка Каролін Лівітт схвально кивали. Суперечність в посланнях адміністрації додало хаосу.
Європейські союзники почувалися зрадженими. Знову. Їх не включили до обговорення, хоча саме вони фінансують українську оборону та розробляють гарантії безпеки. Німеччина, Франція, Польща — всі дізналися про план з новин.
Українці обурилися ще дужче. Зеленський, який останні місяці намагався налагодити стосунки з Трампом, відчув себе обдуреним. Він заявив, що Києву, можливо, доведеться вибирати між “гідністю” та найпотужнішим союзником.
І тут сталося найдивніше. Трамп у неділю атакував українців у соціальних мережах — саме тоді, коли Рубіо в Женеві намагався їх заспокоїти. Координації між президентом та держсекретарем явно бракувало.
Таємні зустрічі в Маямі
Як узагалі народився цей план? Історія починається у вересні, після укладення угоди про припинення вогню в Газі.
Трамп зібрав вузьке коло порадників: Рубіо, Венс, спеціальний посланець Стів Віткофф та Джаред Кушнер. Президент поставив завдання: повторити близькосхідний успіх на українському напрямку.
Потім відбулася секретна зустріч у Маямі. Американці прийняли Кирила Дмитрієва — економічного посланця путіна, випускника Гарварду, голову російського суверенного фонду добробуту.
Після цього настала черга України. Рустем Умеров, радник Зеленського з національної безпеки, тихо прилетів на перемовини.
Команда Трампа вважала, що зірки зійшлися вдало. В Україні розгортався корупційний скандал. На фронті росіяни повільно, але просувалися. Тиск на Зеленського зростав.
Проте підсумковий документ виявився незбалансованим. Він містив набагато більше російських вимог, ніж українських побажань. Це й стало головною проблемою.
Європейське обурення та німецька реакція
Коли деталі просочилися назовні, європейські столиці вибухнули. Їх тримали в темряві, хоча саме ЄС несе основний фінансовий тягар війни.
Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц у п’ятницю ввечері провів жорстку телефонну розмову з Трампом. Він підкреслив: пропозиція не містить жодного реального механізму стримування москви від нової агресії.
“Якщо Україна програє цю війну і можливо розпадеться, це вплине на всю європейську політику, на весь континент”, — заявив Мерц після саміту G20 у Йоганнесбурзі.
Трамп та американські чиновники проігнорували цей саміт, що також не додало оптимізму європейцям щодо трансатлантичної єдності.
Навіть американські республіканці висловилися критично. Сенатор Мітч Макконнелл, колишній лідер більшості, заявив різко: “Путін цілий рік намагався виставити президента Трампа дурнем”.
Ця фраза вражала в ціль. Москва справді отримала те, про що мріяла — американський план, який більше нагадував російські вимоги, ніж західну дипломатію.
Контроль за кроками в Женеві
До суботи Рубіо вже летів до Швейцарії. Разом з ним — Віткофф, Кушнер та міністр армії Деніел Дрісколл. Завдання: врятувати те, що ще можна врятувати.
Держсекретар зайнявся чистим контролем за не реалізованими ідеями. Він зателефонував сенаторам Майку Раундсу та Джин Шахін, які були на конференції з безпеки в Галіфаксі. Детально пояснив походження 28-пунктної пропозиції.
Після розмови сенатори провели прес-конференцію. Раундс перефразував Рубіо: “Це не наша рекомендація. Це не наш мирний план”. Він додав, що документ “значною мірою складений росіянами”.
Коли ці слова опублікували, почалася паніка. Рубіо негайно почав заперечувати. Він передзвонив Раундсу, стверджуючи, що сенатор неправильно його зрозумів.
Але потім держсекретар зробив цікаву заяву. Він визнав, що процес справді розпочався з вивчення російських вимог: “Ми почали з нашого розуміння позиції росії, яка була нам повідомлена численними способами”.
Це включало усні пропозиції та неофіційні письмові документи до Держдепартаменту. Рубіо наполягав, що українців також консультували, але коли саме — незрозуміло.
Що залишилося у новому варіанті
До недільного вечора Рубіо, здається, відновив контроль над процесом. Він вилучив тимчасово – найбільш спірні розділи.
Положення про вічну заборону вступу України до НАТО? Відкладено. Заборону для країн Альянсу створювати сили безпеки в Україні? Теж відкладено. Остаточні кордони між країнами? І це питання залишили на потім.
Посадовець Білого дому додав, що вимогу про територіальні поступки переписали. Але тепер починається найскладніше.
Саме ці пункти найбільше цікавлять путіна. Без них він навряд чи погодиться на будь-яку угоду. Експерти вважають, що москва поки не готова припиняти повномасштабне вторгнення, розпочате в лютому 2022 року.
Путін уже відхиляв усі пропозиції негайного припинення вогню, які Трамп висував цього року. Чому зараз має бути інакше?
Думки світових медіа
- Financial Times назвала женевські перемовини “дипломатичною імпровізацією без чіткого сценарію”. Видання підкреслює, що Європа відчуває себе зрадженою відсутністю координації з Вашингтоном. Лондонська газета вказує на ризик розколу в трансатлантичних відносинах.
- The Guardian акцентує увагу на внутрішніх суперечностях в адміністрації Трампа. Президент атакує Україну в соціальних мережах, поки його держсекретар намагається заспокоїти Київ — це виглядає як відсутність стратегії. Британське видання вбачає у цьому ознаки хаотичного підходу до зовнішньої політики.
- Le Monde пише про “наївність американського підходу до путіна”. Французьке видання вважає, що кремль розглядає перемовини як інструмент для закріплення захоплених територій, а не як крок до миру. Паризькі журналісти нагадують про минулі помилки Заходу у взаємодії з москвою.
- Der Spiegel фокусується на ролі Німеччини як головного критика американського плану. Мерц, за оцінкою журналу, стає неформальним лідером європейського опору проросійським компромісам. Гамбурзьке видання вважає, що Берлін може взяти на себе роль головного захисника України після відходу Вашингтона.
- Politico Europe звертає увагу на економічний аспект. ЄС витратив понад 120 мільярдів євро на підтримку України, тоді як США надали близько 85 мільярдів доларів військової допомоги. Брюссельське видання запитує: чому Європа, яка платить більше, залишається осторонь перемовин?
- The Wall Street Journal підкреслює розкол серед республіканців. Частина партії підтримує швидке завершення конфлікту навіть ціною поступок, інша — наполягає на жорсткості до москви. Цей розкол може ускладнити майбутнє схвалення будь-якої угоди в Конгресі.
Сценарні варіанти розвитку
| Сценарій | Ймовірність | Наслідки для України | Реакція росії | Позиція Європи |
|---|---|---|---|---|
| Швидка угода на основі оновленого плану | 15% | Тимчасове припинення вогню, заморожений конфлікт, втрата частини територій | Прийняття за умови збереження контролю над окупованими землями | Розчарування, пошук власних гарантій безпеки |
| Відхилення плану москвою, затяжні перемовини | 45% | Продовження боїв, зростання втрат, скорочення американської допомоги | Висування нових вимог, спроби захопити більше території | Збільшення власної військової підтримки Києва |
| Провал перемовин, ескалація конфлікту | 25% | Інтенсифікація російських атак, критична ситуація на фронті | Повномасштабний наступ, мобілізація додаткових сил | Екстрене нарощування військового виробництва |
| Європейська ініціатива замість американської | 15% | Сильніші гарантії безпеки, можливе членство в ЄС прискореними темпами | Негативна реакція, загроза ескалації проти Європи | Консолідація навколо власної стратегії безпеки |
Економічний вимір перемовин
За три роки війни світова економіка витратила колосальні суми на підтримку обох сторін. Це не просто гуманітарна допомога — це глобальне перерозподілення ресурсів.
Європейський Союз виділив понад 120 мільярдів євро. Сюди входять прямі фінансові трансферти, військова техніка, гуманітарні програми, підтримка біженців. Німеччина самостійно надала близько 28 мільярдів євро.
США офіційно витратили 85 мільярдів доларів на військову допомогу. Насправді сума більша, якщо враховувати розвідувальну підтримку, тренування військових, логістику.
А скільки витрачає москва? Точних даних немає. Західні аналітики оцінюють військові витрати росії у 100-150 мільярдів доларів щорічно. Це приблизно 6-7% російського ВВП — колосальне навантаження на економіку.
Деякі експерти порівнюють ситуацію з афганською війною СРСР 1979-1989 років. Тоді радянська економіка витрачала близько 5% ВВП на конфлікт. Це стало одним з факторів, що прискорили розпад союзу.
Джерело:
