Німеччина залишається головним фінансовим донором Євросоюзу, щороку віддаючи до спільної скарбниці на мільярди євро більше, ніж отримує назад. Проте економічна криза змушує Берлін скорочувати свій внесок. Франція утримує друге місце серед платників, тоді як Греція, Польща та Румунія отримують найбільшу допомогу. Дані Німецького економічного інституту показують: баланс сил у ЄС змінюється разом зі станом економік держав-членів.
Берлін віддає 13 мільярдів євро щороку
Німеччина минулого року внесла до бюджету ЄС на 13,1 мільярда євро більше, ніж отримала назад. Це майже втричі перевищує суму, яку платить друга країна-донор. Чому так відбувається? Відповідь проста: німецька економіка традиційно найбільша в Європі.
Проте тренд викликає занепокоєння. У 2022 році чистий внесок Берліна становив 19,7 мільярда євро. Через рік показник впав до 17,4 мільярда. Зараз — лише 13,1 мільярда. Що це означає?
Економіка Німеччини слабшає. Промислове виробництво скорочується, інвестиції падають, енергетична криза вдаряє по конкурентоспроможності. Саміна Султан з Німецького економічного інституту називає Берлін та Париж “проблемними дітьми ЄС”.
Цікаво, що поточний внесок Німеччини повернувся до середнього рівня 2014–2020 років. Тоді показник дорівнював 13,5 мільярда євро. Різниця лише в одному: тоді до фонду ще докладалася Велика Британія.
Франція та Італія тримають європейський бюджет
Париж посідає друге місце серед донорів. Французький чистий внесок минулого року склав 4,8 мільярда євро. Для порівняння: у 2023 році сума була майже вдвічі більшою — 8,96 мільярда.
Італія платить 1,6 мільярда євро, хоча роком раніше віддавала 4,5 мільярда. Падіння драматичне. Чому так сталося? Економіка південноєвропейських країн переживає складні часи через високі ціни на енергію та низькі темпи зростання.
Нідерланди, Швеція та Австрія також залишаються серед платників. Амстердам віддає 1,5 мільярда євро, Стокгольм — 1 мільярд, Відень — 854 мільйони. Навіть невелика Ірландія робить внесок у 701 мільйон євро.
А от Данія, Фінляндія та інші малі країни платять менше. Копенгаген віддає 481 мільйон євро, Гельсінкі — 309 мільйонів. Сукупно дев’ять країн-донорів забезпечують функціонування спільного європейського бюджету.
Греція, Польща та Румунія отримують мільярди
Афіни очолюють список одержувачів допомоги з результатом 3,5 мільярда євро. Варшава отримує 2,9 мільярда, Бухарест — 2,7 мільярда. Ці три країни забирають найбільші суми з європейського фонду.
Проте ситуація швидко змінюється. У 2023 році Польща лідирувала з показником 8,1 мільярда євро. За рік допомога скоротилася майже втричі. Причина очевидна: польська економіка зростає швидше за інші.
Іспанія бере 2,2 мільярда євро, Угорщина — 2 мільярди. Болгарія та Словаччина отримують по 1,4 мільярда кожна. Литва, Португалія, Чехія та Хорватія забирають приблизно по 1–1,3 мільярда євро.
Навіть багата Бельгія формально залишається чистим одержувачем на суму 955 мільйонів євро. Чому так? Брюссель отримує кошти на утримання європейських інституцій, які розташовані на його території.
Балтійські держави демонструють високі показники допомоги відносно розміру економіки. Естонія отримує 610 мільйонів євро, Латвія — 1 мільярд. Словенія бере 515 мільйонів, Кіпр — 115 мільйонів, Мальта — 109 мільйонів.
Фінансовий розподіл у цифрах та таблицях
Дані Німецького економічного інституту дозволяють побачити повну картину європейського бюджету. Хто платить найбільше? Хто отримує найбільшу підтримку? Нижче наведено детальний розподіл.
| Країна-донор | Чистий внесок (млрд євро) | Зміна за рік |
|---|---|---|
| Німеччина | 13,1 | Зниження з 17,4 |
| Франція | 4,8 | Зниження з 8,96 |
| Італія | 1,6 | Зниження з 4,5 |
| Нідерланди | 1,5 | Стабільно |
| Швеція | 1,0 | Незначне зниження |
| Австрія | 0,854 | Стабільно |
| Ірландія | 0,701 | Зростання |
| Данія | 0,481 | Стабільно |
| Фінляндія | 0,309 | Незначне зниження |
Друга таблиця демонструє розподіл допомоги серед одержувачів. Різниця між першими трьома країнами та іншими вражає.
| Країна-одержувач | Чиста допомога (млрд євро) | Відсоток від ВВП |
|---|---|---|
| Греція | 3,5 | 1,65% |
| Польща | 2,9 | 0,45% |
| Румунія | 2,7 | 0,95% |
| Іспанія | 2,2 | 0,15% |
| Угорщина | 2,0 | 1,15% |
| Болгарія | 1,4 | 1,75% |
| Словаччина | 1,4 | 1,25% |
| Литва | 1,3 | 1,85% |
| Португалія | 1,3 | 0,55% |
| Латвія | 1,0 | 3,12% |
Фонд відновлення змінює правила гри
Програма Next Generation EU додала нове вимірювання до європейського бюджету. Цей фонд виник після пандемії коронавірусу. Його мета — фінансувати цифровізацію та захист клімату.
Коли обидва фонди об’єднують, картина змінюється. Австрія, Швеція та Ірландія несуть найбільше навантаження відносно розміру своєї економіки. Кожна віддає приблизно 0,5 відсотка ВВП.
Німеччина посідає лише шосте місце з показником 0,35 відсотка ВВП. Це означає, що малі багаті країни платять пропорційно більше за велику німецьку економіку.
З боку одержувачів ситуація драматична. Латвія лідирує з величезним відривом — 3,12 відсотка ВВП. Естонія отримує 1,93 відсотка, Хорватія — 1,73 відсотка. Для порівняння: Польща бере лише 0,45 відсотка свого ВВП.
Чому така різниця? Балтійські країни мають малу економіку, але отримують значну підтримку на модернізацію інфраструктури. Польща вже досягла вищого рівня розвитку, тому допомога менша.
Економічна криза впливає на внески
Саміна Султан називає ситуацію прямо: бюджет ЄС відображає економічну динаміку в Європі. Країни з високими темпами зростання отримують менше підтримки. Ті, хто переживає кризу, платять менше.
Німеччина та Франція переживають важкі часи. Берлін стикається зі структурними проблемами промисловості. Париж бореться з бюджетним дефіцитом та високим боргом.
Енергетична криза вдарила по обох країнах. Ціни на газ та електроенергію зросли в кілька разів після початку війни в Україні. Промислові підприємства втратили конкурентоспроможність.
Інфляція досягла найвищого рівня за десятиліття. Європейський центральний банк підняв процентні ставки до 4,5 відсотка. Кредити подорожчали, інвестиції скоротилися.
Китайська конкуренція посилюється. Пекін субсидує свою промисловість мільярдами доларів. Європейські виробники втрачають частку ринку навіть на власній території.
Східна Європа наздоганяє Захід
Польща демонструє вражаючі темпи зростання. Варшавська економіка збільшується на 3–4 відсотки щороку. Це втричі швидше за Німеччину чи Францію.
Румунія також показує високі результати. Бухарест інвестує у цифрову інфраструктуру та зелену енергетику. Країна залучає іноземні компанії податковими пільгами.
Чехія, Словаччина та країни Балтії йдуть тим самим шляхом. Вони будують сучасні автомобільні заводи, технологічні парки, логістичні центри. Європейські фонди фінансують значну частину цих проєктів.
Проте розрив між Сходом та Заходом залишається великим. Середня зарплата в Польщі становить 60 відсотків від німецької. В Румунії — лише 40 відсотків. Потрібні десятиліття, щоб досягти паритету.
- Польська економіка зростає на 3,5 відсотка щороку
- Румунія залучила 15 мільярдів євро іноземних інвестицій за 2024 рік
- Чехія досягла 85 відсотків середнього рівня ВВП на душу населення в ЄС
- Балтійські країни лідирують у цифровізації державних послуг
- Словаччина виробляє більше автомобілів на душу населення, ніж будь-яка інша країна світу
Думки провідних світових медіа
Financial Times вказує на структурні проблеми німецької економіки. Берлін втрачає конкурентоспроможність через високі енергетичні ціни та бюрократичні перешкоди. Видання наголошує: без реформ Німеччина не зможе підтримувати свою роль головного донора ЄС.
The Economist аналізує польське економічне диво. Варшава використала європейські фонди ефективніше за будь-яку іншу країну. Проте видання попереджає: надмірна залежність від субсидій створює ризики для довгострокової стабільності.
Bloomberg зосереджується на фіскальних проблемах Франції. Париж балансує між необхідністю скорочувати дефіцит та політичним тиском збільшувати соціальні витрати. Видання прогнозує подальше зниження французького внеску до бюджету ЄС.
Politico Europe досліджує напруженість між донорами та одержувачами. Північні країни вимагають жорсткішого контролю за витрачанням коштів. Південні та східні держави скаржаться на надмірну бюрократію та політично мотивовані затримки виплат.
Reuters звертає увагу на зростаючу роль Next Generation EU. Цей фонд перерозподіляє гроші інакше, ніж традиційний бюджет. Балтійські країни та Греція виграють найбільше, тоді як великі економіки несуть непропорційний тягар.
Україна як майбутній фактор бюджету
Потенційне вступ України до ЄС кардинально змінить фінансовий баланс. Київ стане найбільшим одержувачем допомоги, значно випереджаючи Польщу чи Грецію.
Українська економіка потребує сотень мільярдів євро на відбудову. Інфраструктура зруйнована війною. Промисловість потребує модернізації. Сільське господарство вимагає інвестицій.
Експерти оцінюють вартість інтеграції України в 200–300 мільярдів євро протягом першого десятиліття членства. Це еквівалентно подвоєнню поточного бюджету ЄС.
Німеччина, Франція та інші донори стурбовані цими цифрами. Їхні економіки вже переживають труднощі. Додаткове навантаження може викликати політичний опір серед виборців.
Проте Україна пропонує і можливості. Країна має 32 мільйони споживачів, родючі землі, значні поклади корисних копалин. Інтеграція може стимулювати економічне зростання по всій Європі.
Сценарії розвитку бюджету ЄС
Які можливі варіанти розвитку подій? Аналітики розглядають три основні сценарії на найближчі роки.
| Сценарій | Опис | Імовірність | Наслідки |
|---|---|---|---|
| Статус-кво | Поточна система зберігається без змін. Німеччина продовжує платити найбільше. Східна Європа поступово зменшує залежність від допомоги. | 45% | Політична напруженість зростає. Німецькі виборці незадоволені. Реформи відкладаються. |
| Реформа системи | ЄС запроваджує нові джерела доходів: податок на цифрові послуги, вуглецеве мито, податок на фінансові транзакції. Навантаження розподіляється справедливіше. | 35% | Бюджет стає стабільнішим. Залежність від окремих країн зменшується. Проте реформи викликають опір. |
| Криза системи | Німецька економіка продовжує слабшати. Берлін не може підтримувати поточні внески. Бюджет ЄС скорочується на 20–30 відсотків. | 20% | Східноєвропейські країни втрачають значну підтримку. Конвергенція сповільнюється. Політична єдність під загрозою. |
Прогнози на найближчі роки
Короткострокова перспектива виглядає невтішно. Протягом наступних шести місяців німецький внесок може впасти нижче 12 мільярдів євро. Берлін скорочує державні витрати через конституційні обмеження боргу.
Франція стикається з аналогічними проблемами. Париж повинен знизити бюджетний дефіцит до 3 відсотків ВВП відповідно до правил ЄС. Це означає менші внески до спільної скарбниці.
Середньострокова перспектива залежить від економічного відновлення. Якщо Німеччина та Франція повернуться до зростання протягом двох–трьох років, внески стабілізуються. Якщо ні — система потребуватиме фундаментальних змін.
Довгострокові прогнози передбачають структурну реформу бюджету ЄС. Експерти очікують запровадження нових джерел доходів до 2030 року. Це можуть бути цифрові податки, вуглецеві збори або фінансові транзакційні податки.
Розширення на схід змінить усю систему. Вступ України, Молдови та країн Західних Балкан потребуватиме додаткових 50–70 мільярдів євро щороку. Поточні донори не зможуть покрити цю суму без радикальних змін.
Політичні виклики та суспільні настрої
Німецькі виборці все критичніше ставляться до внесків у бюджет ЄС. Опитування показують: 58 відсотків громадян вважають, що Берлін платить занадто багато.
Популістські партії використовують це незадоволення. Вони обіцяють скоротити внески та повернути гроші німецьким платникам податків. Такі гасла знаходять підтримку серед виборців.
Франція переживає схожі тенденції. Марін Ле Пен регулярно критикує внески Парижа до бюджету ЄС. Її партія пропонує радикально скоротити фінансування європейських інституцій. Нідерланди та Австрія також демонструють євроскептичні настрої. Амстердам та Відень вимагають жорсткішого контролю за витрачанням коштів. Вони блокують збільшення бюджету без гарантій ефективного використання.
Східноєвропейські країни відчувають тиск з протилежного боку. Їхні громадяни звикли до значної європейської підтримки. Скорочення допомоги може викликати політичну нестабільність та антиєвропейські настрої.
Технологічна конкуренція та бюджетні пріоритети
ЄС намагається конкурувати з США та Китаєм у сфері технологій. Вашингтон інвестує сотні мільярдів доларів у штучний інтелект, напівпровідники, квантові комп’ютери. Пекін субсидує власну індустрію ще більшими сумами.
Європа відстає. Брюссель виділяє лише 150 мільярдів євро на цифрову трансформацію протягом семи років. Це вдесятеро менше за китайські інвестиції.
Next Generation EU частково вирішує цю проблему. Фонд фінансує хмарну інфраструктуру, 5G-мережі, центри обробки даних. Проте коштів недостатньо для справжнього прориву.
Зелена енергетика також потребує величезних інвестицій. Європа хоче досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року. Це вимагає 500–700 мільярдів євро щороку на відновлювальні джерела, електромобілі, водневі технології.
Бюджет ЄС не може покрити ці потреби без радикального збільшення. Експерти пропонують подвоїти розмір спільної скарбниці. Проте донори категорично проти такого сценарію.
Аналітичний висновок
Фінансова архітектура Європейського Союзу переживає критичний момент. Німеччина несе непропорційний тягар, віддаючи 13,1 мільярда євро щороку. Це майже втричі більше за внесок Франції та в вісім разів більше за італійський.
Проте економічна криза змушує Берлін скорочувати платежі. Внесок упав з 19,7 мільярда у 2022 році до поточних 13,1 мільярда. Тенденція продовжуватиметься, якщо німецька економіка не відновиться.
Франція стикається з аналогічними проблемами. Паризький внесок зменшився з 8,96 мільярда до 4,8 мільярда за один рік. Італія скоротила платежі з 4,5 мільярда до 1,6 мільярда. Три найбільші економіки ЄС переживають структурні труднощі.
З іншого боку, Польща та інші східноєвропейські країни демонструють вражаюче зростання. Варшава зменшила залежність від європейської допомоги майже втричі за рік. Чехія, Словаччина та Балтійські держави йдуть тим самим шляхом.
Це створює парадокс. Успішна конвергенція означає, що колишні одержувачі потребують менше підтримки. Проте головні донори не можуть заповнити фінансову прогалину через власні економічні проблеми.
Фонд Next Generation EU додає складності. Він перерозподіляє кошти інакше, ніж традиційний бюджет. Балтійські країни отримують до 3 відсотків ВВП, тоді як великі економіки платять лише 0,35 відсотка.
Потенційний вступ України змінить усі розрахунки. Київ потребуватиме 200–300 мільярдів євро протягом першого десятиліття членства. Це подвоює поточний бюджет ЄС і вимагає фундаментальної реформи фінансування.
Система стоїть перед вибором.
- Перший варіант — зберегти статус-кво та ризикувати політичною напруженістю між донорами та одержувачами.
- Другий — провести радикальну реформу джерел доходів через нові податки.
- Третій сценарій — криза системи, якщо німецька економіка продовжить слабшати. Скорочення бюджету на 20–30 відсотків уповільнить конвергенцію та створить політичні ризики.
Технологічна конкуренція з США та Китаєм вимагає масивних інвестицій. Європа виділяє лише 150 мільярдів євро на сім років, тоді як конкуренти витрачають у десять разів більше. Без додаткового фінансування відставання зростатиме.
Зелена трансформація потребує 500–700 мільярдів євро щороку. Поточний бюджет покриває лише частину цих потреб. Досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року неможливе без нових джерел фінансування.
Політичні настрої в країнах-донорах погіршуються. 58 відсотків німецьких виборців вважають внески надмірними. Популістські партії використовують це незадоволення для мобілізації електорату.
Висновок очевидний: європейський бюджет потребує структурної реформи протягом найближчих п’яти років. Без цього система ризикує втратити підтримку як серед донорів, так і серед одержувачів. Майбутнє ЄС залежить від спроможності знайти справедливий баланс між солідарністю та фінансовою відповідальністю.
За матеріалами:
