Експерименти Іванова з гібридизації людини та шимпанзе у 1920-х роках залишаються одним із найсуперечливіших епізодів в історії науки. Радянський біолог отримав державне фінансування на спробу схрестити людину з приматами, провів досліди в Африці та Абхазії, але жодного разу не досяг успіху. Ця історія досі викликає запитання про межі наукової етики та людської амбіції.
Зміст статті
У 1910 році на Всесвітньому конгресі зоологів у Ґраці молодий біолог виступив із доповіддю, яка шокувала наукову спільноту. Він стверджував, що штучне запліднення може дозволити створити гібрид людини та людиноподібної мавпи. Тоді це здавалося фантастикою. Проте вже за п’ятнадцять років цей учений отримав державне фінансування на реалізацію своєї ідеї.
Історія експериментів Іванова — це не просто курйоз із минулого. Це важливий урок про те, як політична ідеологія може штовхати науку за межі етично допустимого. І водночас нагадування, що навіть найамбітніші проєкти розбиваються об біологічні закони природи.
Хто такий Ілля Іванов
Ілля Іванович Іванов народився 1 серпня 1870 року в місті Щигри Курської губернії. Закінчив Харківський університет у 1896 році, а вже в 1907-му став професором. Його основна спеціалізація — штучне запліднення та міжвидова гібридизація тварин.
Іванов був справжнім піонером у своїй галузі. На початку ХХ століття він удосконалив методи штучного осіменіння коней, що мало величезне практичне значення для сільського господарства. Завдяки його роботі вдалося значно покращити племінну роботу в конярстві. Один жеребець міг запліднити до п’ятисот кобил на рік замість двадцяти-тридцяти при природному паруванні.
У заповіднику Асканія-Нова Іванов проводив експерименти з гібридизації. Йому вдалося створити зебронка — гібрид зебри та віслюка. Він також експериментував із схрещуванням зубра та домашньої корови, антилопи та корови, різних видів гризунів. Успіхи в цих дослідженнях переконали вченого, що можна піти далі.
Саме тоді Іванов озвучив ідею, яка згодом зробить його сумнозвісним. Він вважав, що гібридизація людини з приматами теоретично можлива і може мати практичне застосування.
Навіщо радянська влада фінансувала експерименти
У 1920-х роках радянська влада активно боролася з релігією. Атеїстична пропаганда потребувала наукових аргументів. Іванов зрозумів, як «продати» свою ідею більшовикам: успішне створення гібрида стане остаточним доказом еволюційної теорії Дарвіна.
🔬 НАЙДИВНІШІ ЕКСПЕРИМЕНТИ XX СТОЛІТТЯ 🧪
Коли наука перетинала межі етики та здорового глузду
Студентів випадково розділили на «охоронців» та «в’язнів» у підвалі Стенфорду. За 6 днів «охоронці» стали садистами, а «в’язні» отримали психічні розлади. Експеримент зупинили достроково через жорстокість учасників.
Учасників просили бити електрошоком «учня» за помилки. Шок був несправжнім, але люди не знали цього. 65% дійшли до смертельної напруги 450 вольт, лише тому що дослідник наказував продовжувати.
9-місячному немовляті прищеплювали страх перед білим щуром, супроводжуючи появу тварини гучним звуком. Страх поширився на всі пухнасті предмети. Дитину так і не «вилікували» від штучної фобії.
Радянський хірург пришив голову цуценяти до шиї дорослого пса. Обидві голови бачили, чули та ковтали. Провів 24 такі операції. Найдовше тварина прожила 29 днів. Ці досліди проклали шлях до першої пересадки серця людині.
14-річному слону ввели 297 мг LSD — у 3000 разів більше людської дози. Хотіли спричинити стан агресії «муст». Через 5 хвилин слон впав у судомах. Помер за 1 годину 40 хвилин. Це залишається найбільшою дозою LSD в історії.
400 афроамериканців з сифілісом не лікували 40 років, хоча пеніцилін був доступний з 1947 року. Чоловіків обманювали, кажучи, що лікують «погану кров». 128 померли, 40 дружин заразилися, 19 дітей народилися з вродженим сифілісом.
Існують різні версії щодо мотивів влади. Перша — антирелігійна. Якщо людину можна схрестити з мавпою, це спростовує біблійну історію про божественне створення людини. Друга версія — євгенічна. Деякі історики припускають, що більшовики мріяли про «нову людину», яку можна було б сконструювати науковими методами.
Третя версія пов’язана з модним на той час «омолодженням». Паризький хірург Серж Воронов проводив експерименти з пересадки тканин яєчок мавп людям задля повернення молодості. Радянська еліта цікавилася подібними процедурами. Для цього потрібні були примати, і розплідник мавп в СРСР вирішував би це питання.
Миф про «армію суперсолдатів» за наказом Сталіна не має документальних підтверджень. Це радше продукт пізнішої журналістики сенсацій. Однак сам Іванов у своїх записах мріяв про істоту, яка «росте швидше, має неймовірну силу, нечутлива до болю, нерозбірлива в їжі».
У вересні 1925 року Народний комісаріат освіти виділив Іванову 10 000 доларів — величезну на той час суму — на експедицію до Африки.
Експедиція до Африки: перші спроби
Іванов отримав дозвіл на роботу від Інституту Пастера, який мав дослідну станцію в Кінді, Французька Гвінея. У листопаді 1926 року вчений прибув до Конакрі разом із сином, теж біологом. Вони привезли з собою зразки людської сперми.
На станції виявилося, що дорослих шимпанзе бракує. Довелося чекати і організовувати відлов тварин у джунглях. Це було технічно складно: шимпанзе важко зловити, ще важче утримувати в неволі. Багато тварин гинули від стресу та хвороб.
28 лютого 1927 року Іванов провів штучне запліднення двох самиць шимпанзе людською спермою. 25 червня — третьої. Донорами виступили чоловіки з його команди. Результат — жодної вагітності.
Іванов хотів провести й зворотний експеримент: запліднити жінок спермою шимпанзе. Колоніальна влада категорично відмовила. Без контрольованих лікарняних умов учений не наважився діяти самостійно.
У липні 1927 року Іванови покинули Африку з тринадцятьма шимпанзе. Більшість тварин не пережили транспортування. До Сухумі доїхали лише кілька особин, і жодна з трьох запліднених самиць не виявилася вагітною.
Продовження у Сухумі
24 серпня 1927 року було офіційно засновано Сухумський розплідник приматів — перший у світі науковий центр такого типу. Спочатку він підпорядковувався Московському інституту експериментальної ендокринології. Пізніше став самостійним Науково-дослідним інститутом експериментальної патології та терапії.
Важливо уточнити: Іванов ніколи не був штатним співробітником центру. Він відвідав Сухумі лише один раз — влітку 1928 року, як член інспекційної комісії. На момент візиту в розпліднику ще не було людиноподібних мавп.
У жовтні 1928 року центр отримав шість шимпанзе та п’ять орангутанів з Німеччини. Тварини прибули хворими, і більшість незабаром загинула. Вижили лише молоді, статевонезрілі особини.
Тим часом Іванов готував новий етап експериментів. За допомогою Миколи Горбунова, колишнього секретаря Леніна, він отримав підтримку Товариства біологів-матеріалістів. Навесні 1929 року комісія вирішила, що для дослідів потрібні щонайменше п’ять жінок-добровольців.
І добровольці знайшлися. Принаймні одна жінка, відома в документах як «волонтерка Г.», погодилася взяти участь в експерименті. Але єдиний дорослий самець — орангутан — помер у липні 1929 року. Нова партія шимпанзе мала прибути лише влітку 1930 року.
Кінець експериментів і заслання
Навесна 1930 року політичний клімат різко змінився. Почалися «чистки» в наукових установах. Іванов потрапив під критику. У грудні 1930 року його заарештували.
Існує припущення, що вчений намагався поділитися своїми розробками з колегами з Інституту Пастера. У радянських умовах це розцінили як зраду. Іванова засудили до п’яти років заслання в Казахстан.
Він помер 20 березня 1932 року в Алмати, очікуючи поїзда до москви. За іронією долі, в некролозі, опублікованому в науковому журналі, про його головну справу життя — експерименти з гібридизації — згадали лише одним реченням.
Сухумський центр продовжив роботу, але вже без будь-яких спроб схрещування людей із приматами. Він став провідною установою з вивчення інфекційних хвороб, онкології, радіобіології. Звідти запускали мавп у космос — Дрьому та Єрошу. Центр працює й досі, хоча війна 1992-1994 років завдала йому серйозної шкоди.
Чому гібридизація неможлива
Іванов не знав того, що знаємо ми сьогодні. У людини 23 пари хромосом, у шимпанзе — 24. Хромосоми 12 і 13 у мавп злилися в людському геномі в одну велику хромосому. Ця різниця створює серйозний бар’єр для гібридизації.
У 1977 році біолог Джордж Майкл Бедфорд встановив цікавий факт: людські сперматозоїди не прикріплюються до поверхні яйцеклітин більшості приматів. Виняток — гібон. Але навіть якби запліднення відбулося, ембріон навряд чи зміг би розвинутися нормально.
Порівняймо з іншими гібридами. Коні мають 32 пари хромосом, віслюки — 31. Різниця в одну пару не заважає народженню мулів, хоча ті безплідні. Між зебрами та кіньми різниця більша, але зебронки теж народжуються. Однак між людиною та шимпанзе генетична відстань, попри високу схожість ДНК (до 98,8%), критична саме в репродуктивному аспекті.
Сучасні генетики вважають, що гібридизація між предками людей і шимпанзе, можливо, відбувалася 4-6 мільйонів років тому. Але відтоді еволюційні шляхи розійшлися занадто далеко.
Сучасні дослідження людино-мавпячих химер
У 2019 році світ знову заговорив про людино-мавпячі гібриди. Іспанська газета El País повідомила, що команда вчених під керівництвом Хуана Карлоса Іспісуа Бельмонте із Salk Institute створила химерні ембріони, що містять людські та мавпячі клітини.
Ці дослідження принципово відрізняються від експериментів Іванова. Сучасні вчені не намагаються створити живу гібридну істоту. Вони працюють із химерами — ембріонами, в які вводять стовбурові клітини іншого виду.
Ембріони макак отримували ін’єкції людських плюрипотентних стовбурових клітин. Зі 132 ембріонів, де клітини прижилися, через 10 днів вижили 103. До 19-го дня — лише три. Жоден не розвивався довше 20 днів.
Мета цих досліджень — не створення гібридів, а вирощування людських органів для трансплантації. Теоретично в тілі тварини можна виростити нирку або печінку з людських клітин. Це могло б вирішити глобальний дефіцит донорських органів.
Дослідження проводили в Китаї, оскільки Національний інститут здоров’я США не фінансує подібні проєкти. Етичні питання залишаються відкритими: що робити, якщо химера розвине елементи людської свідомості?
Етичні уроки для науки
Історія Іванова — це не просто невдалий науковий експеримент. Це приклад того, як ідеологія може штовхати науку в етично сумнівні напрямки. Більшовики фінансували дослідження не заради істини, а задля пропаганди.
Сьогодні біоетика стала обов’язковою частиною наукової практики. Будь-які дослідження на людях або тваринах проходять етичну експертизу. Принципи інформованої згоди, мінімізації страждань, наукової обґрунтованості — усе це виросло з гіркого досвіду минулого.
Водночас технології випереджають етику. Редагування генів методом CRISPR, створення химерних ембріонів, клонування — усе це ставить нові запитання. Де межа між лікуванням хвороб і «покращенням» людини? Чи маємо ми право створювати міжвидові гібриди навіть заради порятунку життів?
Експерименти Іванова провалилися не лише через технічні обмеження. Вони були етично неприйнятними від самого початку. Ані мавпи, ані жінки-добровольці не могли дати справді інформовану згоду на участь у такому дослідженні.
Наука має рухатися вперед. Але вона не повинна переступати червоні лінії людяності. Це головний урок, який залишила нам історія «гуманзе» — гібрида, якого ніколи не існувало.
За матеріалами:
Іванов Ілля Іванович (біолог) — Вікіпедія uk.wikipedia.org- Humanzee — Wikipedia en.wikipedia.org
- The Russian Government Once Funded a Scientist’s Quest To Make an Ape-Human Hybrid smithsonianmag.com
- Scientists Created the First Embryo With Human and Non-Human Primate Cells time.com
- The Russian Primate Research Center – A Survivor brown.edu
- Sukhum/i monkey nursery — JAMnews jam-news.net
