Тегеран, 23 червня 2025 – Diogen.uk
Після масштабної атаки США на ядерні об’єкти Ірану, режим у Тегерані розглядає болісні варіанти помсти. Одним із таких є перекриття Ормузької протоки — стратегічного водного шляху, через який щоденно проходить близько 20 мільйонів барелів нафти. Такий крок може обернутися для Ірану як геополітичною катастрофою, так і економічним самогубством.
Ормузький вузол: енергетичне горло світу
Протока, що розділяє Іран та Оман, служить найважливішим енергетичним транзитним шляхом між Перською затокою та відкритими морями. Близько половини нафти, яку Китай імпортує, прямує саме через Ормуз. Спроба Ірану заблокувати цей прохід — навіть частково — може викликати зростання цін на нафту до 150 доларів за барель і спровокувати глобальну паливну кризу.
Китай — економічний союзник, якого можна втратити
Хоча Пекін підтримує Іран політично та економічно, саме Китай стане першим, хто відчує наслідки можливої блокади. Згідно з даними, Китай закуповує понад 90% іранської нафти. Понад 15% всієї нафти, яку він споживає, проходить саме через Ормузьку протоку. Якщо цей маршрут буде зірвано, стратегічні нафтові резерви Китаю швидко скоротяться, що поставить Пекін у неприємне стратегічне становище.
Арсенал Ірану: від ракет до мін
Іран має обмежений набір засобів, які він може використати для блокування Ормузу: балістичні ракети, морські міни, або атаки з використанням дронів і човнів з вибухівкою. Він вже застосовував такі методи під час «війни танкерів» у 1980-х роках та у 2019 році. Тоді, за західними даними, було атаковано шість комерційних суден. Однак пряме протистояння з ВМС США чи Великої Британії загрожує Ірану ще потужнішою воєнною відповіддю.
Уроки історії: небезпека ескалації
Історичні приклади свідчать, що будь-яке масштабне втручання Ірану в судноплавство Перської затоки зазвичай обертається збитками для самого Тегерану. Під час операції Earnest Will у 1987 році, покликаної захищати нафтові танкери, США втратили кілька кораблів, один з яких підірвався на міні, а інший випадково збив іранський пасажирський літак, що завершилось загибеллю 290 осіб.
Геоекономічне самознищення?
Попри санкції, Іран експортував нафти на суму $67 мільярдів у 2024 році — найбільше за останнє десятиліття. Блокування протоки позбавить режим Тегерану одного з головних джерел валютних надходжень. І навіть якщо Іран заблокує доступ для країн Перської затоки, його власна нафта теж не зможе досягти міжнародних ринків.
Гібридні сценарії
Більш імовірним кроком Ірану є часткове, так зване «гібридне» перекриття протоки. Наприклад, використання проксі-груп або атаки з «правдоподібним запереченням» дозволяють Ірану дестабілізувати регіон, не беручи на себе прямої відповідальності. Це може призвести до стрибка нафтових цін без негайної військової ескалації.
Британська присутність: обмежені можливості
На відміну від 1980-х років, сучасний Королівський флот значно менший: лише 14 есмінців та фрегатів замість 64. Попри це, Британія підтримує постійну присутність у Перській затоці в межах операції Kipion, а також має військово-морську базу в Бахрейні. У разі нової кризи Лондон, ймовірно, долучиться до зусиль США з утримання Ормузу відкритим.
Чи почнеться нова «війна танкерів»?
Наразі складно сказати, чи вирішить Іран повторити сценарій кінця 1980-х. Проте очевидно, що блокада Ормузької протоки — це не просто військова операція. Це — геостратегічна ставка, яка може коштувати Ірану остаточної втрати економічної стабільності та підтримки ключового союзника — Китаю.
Підсумок:
Прагнення до геополітичного впливу змушує Іран грати з вогнем. Проте перекриття Ормузу може знищити не лише глобальну торгівлю нафтою, а й сам режим у Тегерані. Минуле підказує: виграш у такій грі — тимчасовий, а втрати — масштабні.
Джерело:
