Ядерне паливо для американських реакторів у 2025 році на 93% надійшло з-за кордону. Власні заводи нарощують потужності, але російське збагачення та китайська конверсія залишаються вузьким місцем.

Ядерне паливо, яке США не мають вдома

Сполучені Штати мають найбільший у світі парк атомних станцій. Проте іноземні виробники постачили 93% усього урану, доставленого до американських реакторів, а на внутрішнє виробництво припало лише 7%. Ядерне паливо тут виявилося чи не найімпортнішим товаром у всій енергетиці.

Дані наведено станом на 2025 рік. Канада була головним постачальником із 32% поставок, Казахстан дав 28%, Австралія — 15%, Узбекистан — 7%, Намібія — 4%. Ірония в тому, що частка власного урану впала з 8% до 7% порівняно з попереднім роком. Це сталося, коли адміністрація підписувала укази про внутрішнє виробництво.

Паливо потрібне не лише для старих реакторів. Країни світу поспішають нарощувати атомні потужності. Цьому сприяє бум штучного інтелекту, а війна з Іраном підтримує нестабільність на нафтогазових ринках. Читайте також, як війна з Іраном змінила розрахунки на Близькому Сході.

Збагачення урану: роль Urenco USA

Найбільше проблем у збагаченні урану. Іноземні підприємства виконали 77% послуг зі збагачення, з них російські — 26%, французькі — 18%, британські — 14%, нідерландські — 8%. На американські заводи залишилося 23%.

Єдиний гравець, який наростив вітчизняні потужності, — Urenco USA. Національний завод збагачення в Юніс, штат Нью-Мексико, наразі є єдиним комерційним потужностями збагачення у США. Він працює з 2010 року, а його річна потужність становить 4,3 мільйона одиниць роботи розділення, що покриває близько третини поточного попиту США.

Розширення йде за графіком. 8 жовтня Urenco USA повідомила про запуск шостого з восьми нових каскадів центрифуг, сьомий очікують до кінця року, останній — навесні 2027-го. Проєкт додає 700 тисяч одиниць нових потужностей. Компанія стверджує, що розширення відбувається з випередженням графіка та в межах бюджету.

Далі амбіції більші. У 2029 році Urenco розпочне будівництво нового заводу збагачення на 2,1 мільйона одиниць, а перші каскади запрацюють у 2032-му. Загалом потужність має сягнути понад 7 мільйонів одиниць. Це, до речі, не державна програма: із 2006 року компанія вклала в об’єкт понад 5 мільярдів доларів приватного капіталу.

Вузьке місце, про яке мовчать

Збагаченню передує конверсія, і саме вона найтонша ланка. Її виконують лише п’ять заводів у світі: по одному в США, Канаді, Франції, Китаї та росії. Китайський і російський заводи разом дають 44% світових потужностей.

Цифри від The National Interest промовисті. Щоб тримати світло в країнах Заходу, парку реакторів щороку потрібно близько 44 тисяч метричних тонн сировини, а потужності конверсії становлять лише 34 тисячі тонн. Дефіцит — десять тисяч тонн. Хто його закриватиме?

Традиційно виручали російські чи китайські виробники. Відмова від російських поставок може зробити реактори залежними від єдиного китайського заводу. До того ж строки будівництва конверсійних заводів сягають понад десятиліття, тож наявні запаси навряд чи вистачить.

Ядерне паливо та геополітика

Вашингтон заборонив ввезення російського низькозбагаченого урану у серпні 2024 року. Проте усі винятки спливають 1 січня 2028 року, а сама заборона діє до кінця 2040-го. Попри це росія досі лишається найбільшим постачальником збагачення для американського флоту. Схоже, санкції тут працюють радше на папері, ніж на заводах. Про схожі суперечності йшлося й у матеріалі про санкційну політику щодо росії.

Є і хороша новина. Запаси дають запас часу. Оператори реакторів володіють 118 мільйонами фунтів, що на 3% більше, ніж торік. Проте попереду складніший період. За десять років оператори прогнозують попит у 360 мільйонів фунтів урану, довгострокові угоди покривають 174 мільйони, а решта 186 мільйонів ще не законтрактована.

Ядерне паливо стає питанням не лише енергетики, а й безпеки. Ідеться про електрику для дата-центрів, про цінову стабільність і про залежність від країн, які не є союзниками. Паралельно ця тема перегукується з розмовою про торговельні важелі США. Реактор без палива, як слушно зауважили аналітики, — лише дуже дорога будівля.