Довіра до США після розгрому трампізму на проміжних виборах стала головним питанням світової політики. Трампівська “стильова” політика, що розв’язала війну з Іраном, не принесла миру в Україні чи на Близькому Сході й здорожчила бензин та їжу, і виборці її відхилили. Світ аплодує, але рахує, скільки насправді змінилося.

Це не перший такий момент. Проте цього разу ставки вищі, бо йдеться про ціну енергії, безпеку Європи й торгівлю.

Ситуація: 254 місця в Палаті й обережне полегшення союзників

Масштаб поразки республіканців вражає. Станом на 7 листопада 2026 року за даними Associated Press демократи мали 54 місця в Сенаті проти 44 і 254 місця в Палаті представників проти 162. Ще 19 перегонів не були визнані. Перевага демократів у національному голосуванні за Палату сягнула майже 13 пунктів.

Джеймс Таларіко переміг генпрокурора Кена Пакстона й став першим демократом від Техасу в Сенаті з 1988 року. Червоний Техас упав. Це вже не просто “корекція”, а землетрус. Зсув настроїв виборців видно й в інших опитуваннях, про що ми писали в матеріалі про те, як вибори в США показали 32% схвалення Трампа.

Реакція столиць була виразною. Прем’єр Іспанії Педро Санчес привітав американців за голос проти політики, що лише збіднює людей. Прем’єр Норвегії Йонас Гар Стьоре назвав результат потужним сигналом зміни курсу. Британський прем’єр Енді Бернем зазначив, що після визнання Трампом результатів можна братися за завершення воєн і зниження цін.

Вищі посадовці Європи здебільшого мовчали. За оцінкою оглядачів, вони уникали роздратування Трампа. Мудро? Радше обережно, бо ще два роки жити поруч із цим президентом.

Аналіз: чому довіра до США впала з 83% до 35%

Щоб зрозуміти глибину ями, варто глянути на цифри Pew. Дослідження охопило 42 151 людину в 36 країнах з 8 лютого по 13 травня 2026 року. Медіана прихильного ставлення до США — 37%, неприхильного — 57%.

Найболючіше — у найближчих союзників. У Канаді 83% вважали США надійним партнером у 2022 році, а нині таких лише 35%. У Франції показник упав із 62% до 27%, у Німеччині з 83% до 39%, у Великій Британії з 82% до 49%. Це не втрата іміджу, а обвал капіталу, збудованого десятиліттями.

Самого Трампа цінують менше, ніж його опонентів. Упевненість у Макроні становить 43%, у Зеленському 35%, у Сі Цзіньпіні 34%, у путіні 31%. Дивний рейтинг для лідера вільного світу, чи не так? Нижче лише у Нетаньягу, 18%.

Причини пояснив і сам Трамп. Він визнав, що війна з Іраном, ймовірно, вплинула на результат: виборці не були готові до короткострокових наслідків ціни бензину. Тарифи теж зробили свою справу. Про їхній удар по власних виборцях ми вже писали в аналізі про те, як економічна політика Трампа б’є по власних громадянах.

Наслідки: що Конгрес реально може змінити для союзників і виборців

Тут ентузіазм доводиться охолоджувати. Трамп збереже значний контроль над зовнішньою політикою й тарифами, але демократи тримають гаманець, очолять комітети й вирішуватимуть долю призначень через Сенат. Тобто важелі є, та не всемогутні.

Тарифи — головний тест для торгових партнерів. Оскільки їх встановлюють на підставі повноважень, які Конгрес уже делегував президенту, зміна більшості сама по собі навряд чи змінить тарифну політику. Подолання вето потребує двох третин голосів в обох палатах, а такої більшості вибори не дали. Для Оттави це гірка новина, адже тарифи Трампа для Канади залишаються реальністю.

Для України картина мішана. Нова більшість може оживити законопроєкт про допомогу й санкції, що містить 8 мільярдів доларів військових позик. Зеленський заявив, що США затримали щонайменше 16 мільярдів доларів допомоги. Однак аналітики застерігають. Україна, за словами експерта Краєва, навіть не входить у перші три питання порядку денного.

Є й важіль для Європи. Конгрес уже вимагає мінімум 76 000 американських військових на континенті. Це хоч якась гарантія.

Прогноз: чи повернеться довіра до США, “хиткий президент” чи “скажений пес” до 2028 року

Найбільший ризик — поведінка самого Трампа. Багато президентів наприкінці каденції звертаються до зовнішньої політики, де їхня одноосібна влада більша, а Конгрес майже безсилий. Один дипломат ЄС сказав Euronews, що Трамп буде радше “скаженим псом”, ніж “хиткою качкою”.

Попередження підкріплені сигналами зсередини Білого дому. За даними CNN, він натякав, що готовий відновити війну проти Ірану після завершення виборчого сезону. Іран здебільшого блокує Ормузьку протоку з початку війни 28 лютого, тож енергетична криза в Європі триває.

Союзники роблять висновки без чекання. Міністр закордонних справ Австрії Беате Майнль-Райзінгер заявила, що безпека Європи не повинна залежати від голосування в Канзасі чи Айові. Схожі настрої в Брюсселі. Подібну логіку самозахисту видно й у торговому щиті ЄС.

Експерти не обіцяють швидкого повернення. Лорел Рапп із Chatham House сказала, що моменту “ми повернулися” у відносинах США та Європи не буде. А Ян Бреммер ставить питання так: головне не те, чи Америка повернулася, а до чого саме і на який час.

Моя оцінка проста. Довіра — як скло: розбивається за мить, склеюється роками. Один виборчий вечір показав, що американські інституції працюють, і це справжній актив. Проте світ чекатиме діл, а не гасел. Перші перевірки настануть уже взимку: бюджет до 11 грудня й рішення щодо Ірану. Чи витримає Вашингтон цей іспит?