Випуск нової генерації Leaf відображає економічні тенденції автомобільної індустрії. У 2010 році Leaf був революційним, але його запас ходу складав лише 117 км, а інфраструктура зарядних станцій була майже відсутня.
Випуск нової генерації Leaf відображає економічні тенденції автомобільної індустрії. У 2010 році Leaf був революційним, але його запас ходу складав лише 117 км, а інфраструктура зарядних станцій була майже відсутня.
Diogen.uk — це незалежна українська аналітична платформа, яка агрегує, перекладає, переосмислює та порівнює новини з усього світу. Мета сайту — виявлення смислів, психологічних впливів та інформаційних конфліктів, прихованих у потоках щоденних новин.
DIOGEN© Усі права захищено
Київ вул. Автозаводська 2
[email protected]
Від стародавніх торгових шляхів шовку та прянощів — до нафтового коридору, що визначає ціну бензину на заправках у кожній країні світу
Протока сполучала Персію, Аравію та Індію. Через неї везли шовк, прянощі, кераміку та перли. Перські, грецькі та арабські мореплавці знали про її стратегічне значення задовго до появи сучасних держав. Вавилонські та перські записи фіксують активну торгівлю через Перську затоку ще у III тисячолітті до нашої ери.
Після арабського завоювання Персії торгівля через протоку досягла небаченого розквіту. Королівство Ормуз перетворилося на найбагатше портове місто регіону — туди стікалися купці з Китаю, Індії, Африки та Середземномор'я. Марко Поло у 1272 році описував Ормуз як велике торгове місто, куди звозили товари з усього Сходу.
Афонсу ді Альбукерк захопив острів Ормуз і збудував фортецю, встановивши португальський контроль над усією торгівлею в регіоні. Португальці ввели систему «картасів» — платних дозволів на торгівлю в Перській затоці. Будь-яке судно без такого документа могло бути захоплене або знищено. Ця монополія тривала 115 років і приносила Лісабону колосальні прибутки від мита на шовк, прянощі та перли.
Шах Аббас I у союзі з Британською Ост-Індійською компанією вигнав португальців. Натомість британці отримали торговельні привілеї і поступово встановили протекторат над арабськими еміратами затоки. У 1908 році в Персії відкрили нафту — і Лондон усвідомив, що Ормуз це вже не просто шлях прянощів, а стратегічна артерія нової індустріальної цивілізації.
Іранський прем'єр Мохаммад Мосаддик націоналізував Англо-іранську нафтову компанію. Британія відправила до протоки Королівський ВМФ та заблокувала експорт іранської нафти — це було перше використання Ормузу як геополітичної зброї в сучасну епоху. У 1953-му ЦРУ і МІ-6 організували переворот, повалили Мосаддика і повернули шаха до влади.
Арабське нафтове ембарго 1973 року спровокувало глобальну рецесію і вчетверо підняло ціни на нафту. Через Ормуз проходила ця нафта — і раптом весь світ зрозумів, наскільки вразлива його економіка. Ісламська революція 1979 року замінила шаха аятолою Хомейні і кардинально змінила геополітику протоки — тепер нею управляла ворожа до Заходу держава.
Ірано-іракська війна перетворила Ормуз на активну зону бойових дій. Обидві сторони атакували нафтові танкери, Іран мінував протоку. США запустили операцію Earnest Will з ескортування кувейтських танкерів. У квітні 1988-го після підриву USS Samuel B. Roberts американці знищили половину іранського флоту в операції Praying Mantis — найбільшому морському бою США з часів Другої світової.
Іран перетворив Ормуз на дипломатичну зброю: кожного разу, коли США вводили санкції або загрожували ударами, Тегеран натякав на перекриття протоки. 2011 рік — масштабні іранські навчання. 2019 рік — захоплення британського танкера Stena Impero, атаки на саудівські судна. Страховки на супертанкери злетіли в рази — без єдиного пострілу.
Після американо-ізраїльських ударів по ядерних об'єктах Ірану і загибелі верховного лідера Хаменеї Корпус вартових ісламської революції вперше оголосив протоку закритою. Понад 150 танкерів стали на якір. Ціни на нафту сягнули $119 за барель. Brent підскочив на 8% за тиждень. Катар оголосив форс-мажор по ЗПГ. Морський трафік впав на 70%.
Альтернативний маршрут — саудівський трубопровід Схід–Захід до Янбу (Червоне море) та трубопровід ОАЕ Хабшан–Фуджейра. Але їхня сумарна пропускна здатність покриває лише частину щоденного потоку через протоку.
За 2500 років змінилися лише товари і прапори над фортецями. Прянощі та шовк замінила нафта і зріджений газ. Португальські картаси перетворилися на американські авіаносці. Але географічна логіка залишилась незмінною: хто тримає 34 кілометри між Іраном та Оманом — той тримає руку на кисневому вентилі світової економіки.