- Мільярди на зброю, але критичні компоненти від геополітичних суперників. Німеччина планує витратити понад трильйон євро на переозброєння, але її оборонна промисловість критично залежить від Китаю та США у постачанні ключових матеріалів.
- Залежність від Китаю: 95% німецьких оборонних компаній отримують рідкісні мінерали з Китаю, також вони залежать від поставок пороху, електроніки та бавовни. Це становить серйозну загрозу для перспектив перебудови армії.
- Проблеми з американськими партнерами: Німеччина стурбована можливістю втрати функціональності винищувачів F-35 та іншої техніки через її залежність від американських технологій. Це ставить під сумнів надійність партнерства з США.
- Пошук альтернатив: Німеччина шукає шляхи зменшення залежності, розглядаючи варіанти інвестування у видобуток рідкісних матеріалів в інших країнах, таких як В'єтнам та Малайзія. Це дорогий, але необхідний процес забезпечення незалежності оборонної промисловості.
Оборонна промисловість Німеччини опинилася у пастці залежності. Берлін витрачає трильйон євро на переозброєння, але критичні компоненти надходять від геополітичних суперників. Уряд шукає вихід.
Зміст статті
Німеччина опинилася в парадоксальній ситуації. Країна планує витратити понад трильйон євро на модернізацію армії. Водночас виробники озброєння критично залежать від геополітичних суперників. Берлін усвідомив загрозу й розпочав масштабну ревізію ланцюгів постачання оборонної промисловості. Йдеться про залежність від Китаю та навіть від Сполучених Штатів.
Упродовж кількох місяців урядові чиновники досліджували зв’язки німецьких оборонних компаній з Пекіном. Нещодавно увагу звернули і на американський напрямок. Паралельно розробляються плани зменшення цих зв’язків. Розглядається навіть пом’якшення боргових обмежень для фінансування стратегічних резервів сировини.
Мільярди на зброю, яку не можуть виробити
У березні 2025 року Бундестаг ухвалив безпрецедентний пакет видатків. Канцлер Фрідріх Мерц домігся скасування так званого “боргового гальма” для оборонних витрат понад один відсоток ВВП. Додатково створено інфраструктурний фонд обсягом 500 мільярдів євро на дванадцять років. Загальний обсяг інвестицій протягом наступного десятиліття сягне трильйона євро.
🇩🇪 ПЕРЕОЗБРОЄННЯ НІМЕЧЧИНИ
Історичний поворот в оборонній політиці найбільшої економіки Європи
Ціль 2031: 203 000 активних
Ціль 2035: 260 000 + 200 000 резервістів
Перше постійне розгортання за кордоном з 1945 року
5 000 солдатів до 2027 року
Мерц назвав це “першим великим кроком до нової європейської оборонної спільноти”. У червні 2025 року Берлін оголосив про плани витратити майже 650 мільярдів євро протягом п’яти років. Мета амбітна: перетворити Бундесвер на найпотужнішу армію Європи. Німеччина прагне досягти нового стандарту НАТО у 3,5 відсотка ВВП на оборону до 2035 року.
Однак гроші самі по собі не вирішать проблему. Німецька оборонна промисловість надто залежна від зовнішніх постачальників. І ця залежність може паралізувати навіть найамбітніші плани переозброєння.
95% компаній залежать від Пекіна
Квітень 2025 року став переломним моментом. Китай запровадив ліцензійні вимоги на експорт семи рідкісних мінералів. Це стало відповіддю на американські тарифи. Постачання магнітів з рідкісних мінералів до Європи впали на 75 відсотків. Німеччина виявилася вразливою як ніколи.
За даними аналітиків, 95 відсотків німецьких компаній отримують рідкісні мінерали саме з Китаю. У 2024 році 65,5 відсотка німецького імпорту цих матеріалів надходило з Піднебесної. Ці елементи критично важливі для виробництва безпілотників, ракет, підводних човнів. Без них неможливо виготовити сучасну зброю.
Проблема глибша за рідкісні мінерали. Німецькі оборонні компанії залежать від китайських поставок пороху, електронних компонентів та друкованих плат. Виконавчий директор Rheinmetall Армін Паппергер попередив: Європа покладається на Китай у понад 70 відсотках постачань бавовняного волокна. Без нього неможливо виробляти нітроцелюлозу для боєприпасів.
Міністерство оборони Німеччини запросило у великих виробників озброєння інформацію про їхні ланцюги постачання. Урядовці хочуть з’ясувати ступінь вразливості до можливих зривів поставок. Масштаб залежності шокує навіть експертів.
F-35 з американським “вимикачем”
Суперечка із Сполученими Штатами щодо Гренландії у січні 2025 року змусила Німеччину переглянути й американські зв’язки. Берлін замовив 35 винищувачів F-35 за 8,3 мільярда євро. Перші літаки мають надійти вже наступного року. Але чи можна покладатися на цю техніку?
Дискусія про так званий “вимикач” у F-35 набула нового звучання. Після того як США призупинили військову допомогу Україні та обмін розвідданими, європейці занепокоїлися. Експерт з безпеки Карло Масала застеріг: без американського програмного забезпечення F-35 втратить більшість функціональності.
Глибина залежності вражає. Німеччина використовує американські системи Patriot для протиповітряної оборони. Ізраїльська система Arrow 3, яку Берлін закупив за 3,5 мільярда доларів, також спирається на американські технології. Без протоколів Link 16 та IFF Mode 5, стандарти яких встановлюють США, НАТО не може вести спільну повітряну війну.
Колишній голова Мюнхенської безпекової конференції Вольфганг Ішінгер висловився прямо: “Якщо ми маємо побоюватися, що США поводитимуться з майбутніми німецькими F-35 так само, як зараз з Україною, то питання розірвання контракту може розглядатися.” За даними Стокгольмського інституту дослідження проблем миру, 55 відсотків європейського імпорту озброєнь у 2019-2023 роках надійшло зі Сполучених Штатів. П’ять років тому цей показник становив лише 35 відсотків.
Як Берлін планує вирватися
Уряд шукає креативні рішення. Одна з ідей — вивести з-під боргових обмежень державний сировинний фонд. Цей фонд обсягом один мільярд євро, створений у 2024 році, інвестує у видобуток, переробку та переробку мінералів. Мета — створити альтернативи китайським джерелам.
Експерти визнають: фонд замалий для реального відходу від Китаю. Послаблення боргових правил дозволило б розширити його обсяг і сферу діяльності. Неодим — рідкісний мінерал для радарів — один із прикладів матеріалу, який складно знайти деінде.
Податкові стимули — ще один інструмент. Розглядається пропозиція дозволити компаніям сплачувати податки лише при переробці матеріалів, а не при їх закупівлі. Це допомогло б меншим оборонним фірмам створювати стратегічні запаси. Зараз лише гіганти на кшталт Rheinmetall мають резерви пороху на чотири роки виробництва.
У квітні 2025 року Rheinmetall придбав Hagedorn-NC, німецького виробника нітроцелюлози. Компанія планує переорієнтувати виробництво на продукцію військового ґатунку. Це частина стратегії розширення боєприпасного потенціалу.
В’єтнам замість Китаю
Берлін активно шукає нових партнерів. Німецька делегація відвідала найбільший у В’єтнамі вольфрамовий рудник Нуі Фао. Це одне з найбільших родовищ вольфраму поза межами Китаю. Вольфрам критично важливий для бронебійних боєприпасів, де Китай домінує на ринку.
Німеччина також веде переговори з Малайзією про нарощування виробництва напівпровідників. Прагнення зрозуміле: диверсифікувати постачання критичних компонентів. Одна німецька компанія вже пообіцяла уникати китайських поставок для нових продуктів. Мета — зберегти відносини з європейськими замовниками.
Уряд також обговорює з хімічним концерном K+S інвестиції у нові видобувні проєкти поза Китаєм. Компанія підтвердила переговори про покращення видобутку сировини в Німеччині, але заперечила зв’язок із китайською темою.
Скільки коштує незалежність
Ці зміни мають свою ціну. Китайські поставки традиційно дешевші за альтернативи. Будівництво нових шахт, переробних заводів і ланцюгів постачання потребує значних інвестицій. На перших порах це означатиме дорожче військове обладнання.
Німецький середній бізнес. Криза зміщується на захід
Але урядовці кажуть: така ціна нової глобальної реальності. “Якщо великі держави хочуть поділити світ на сфери впливу, ми можемо вижити лише якщо Європа виступить єдиним фронтом,” — заявила колишня заступниця міністра оборони Німеччини Зімт’є Мьоллер.
Для країни, яка десятиліттями була задоволена роллю пацифістської експортної держави, це справжній переворот. Німеччина покладалася на США у сфері безпеки, на Китай — у постачаннях та збуті. Тепер ця формула не працює. Дональд Трамп у Білому домі ставить під сумнів трансатлантичні гарантії. Пекін перетворює торгівлю на зброю.
Голова Німецької асоціації управління ланцюгами постачання Ларс Кляйберг підсумував: “Ті, хто виробляє безпеку в часи глобальної напруги, не повинні допускати жодної двозначності щодо походження та доступності своїх вхідних матеріалів.” Перебудова оборонної промисловості Німеччини лише починається. Але напрямок уже очевидний: менша залежність, більша автономія.
