Уряд Малайзії розпочав консультації щодо підвищення пенсійного віку державних службовців з 60 до 65 років. Ініціатива передбачена 13-м Планом розвитку Малайзії та враховує демографічне старіння населення. Профспілки висловлюють неоднозначні позиції. Остаточне рішення ухвалять після завершення комплексного дослідження.
Департамент державної служби Малайзії активно консультується із зацікавленими сторонами щодо можливого підвищення пенсійного віку. Генеральний директор відомства Тан Шрі Ван Ахмад Далан Абдул Азіз повідомив про це під час візиту до пенсіонерів штату Келантан 18 листопада 2025 року. Ініціатива не нова. Вона закладена у 13-му Плані розвитку Малайзії, представленому прем’єр-міністром Анваром Ібрагімом у парламенті 31 липня поточного року.
Чому саме зараз? Малайзія стрімко старіє. За прогнозами Департаменту статистики країни, до 2030 року частка населення віком понад 60 років сягне 15%. Це офіційний поріг “старіючого суспільства” за класифікацією ООН. Для порівняння: у 2020 році цей показник становив лише 10,7%. Демографічний тиск зростає щороку.
Консультації з профспілками виявили розкол
Департамент державної служби провів зустрічі з Конгресом профспілок працівників державного та цивільного секторів (Cuepacs), а також з асоціаціями пенсіонерів. Результати неоднозначні. Частина профспілкових лідерів підтримує ідею. Інші — категорично проти. І це зрозуміло: питання торкається інтересів понад 1,7 мільйона державних службовців країни.
Прихильники реформи наводять вагомі аргументи. Люди у 60 років залишаються здоровими та продуктивними. Міністр у справах прем’єр-міністра Азаліна Отман Саїд ще у травні 2025 року публічно підтримала цю позицію. Вона наголосила: сучасні 60-річні малайзійці здатні ефективно працювати ще п’ять років. Медицина покращилась, тривалість життя зросла. Чому ж не використати цей потенціал?
Противники реформи висувають не менш переконливі контраргументи. Молодь і так стикається з безробіттям. За даними Департаменту статистики Малайзії, рівень безробіття серед молоді віком 15-24 роки становить близько 11% — утричі вище загальнонаціонального показника. Якщо старші працівники залишатимуться на посадах довше, кар’єрний ліфт для молодих фахівців просто зупиниться.
Фінансове навантаження на бюджет
Є ще один аспект, про який чиновники говорять обережно – гроші. Державні пенсії в Малайзії фінансуються з бюджету. Щороку на ці виплати йде близько 27-30 мільярдів рингітів (приблизно 6-6,5 мільярда доларів США), сума зростає. Підвищення пенсійного віку відтермінує виплати на п’ять років. Для бюджету це суттєве полегшення. Але чи справедливо перекладати фіскальний тягар на плечі працівників?
Цікаво поглянути на міжнародний досвід. Сінгапур поступово підвищує пенсійний вік до 65 років з правом продовження до 67. Японія встановила планку на рівні 65 років ще у 2013 році. Південна Корея рухається тим самим шляхом. Німеччина до 2031 року повністю перейде на пенсійний вік 67 років. Франція цього року спробувала підняти вік виходу на пенсію з 62 до 64 років — і отримала масові протести. Реформа все одно відбулась, але політична ціна виявилась високою.
Приватний сектор уже має такі норми
Варто зазначити: мінімальний пенсійний вік у приватному секторі Малайзії також становить 60 років згідно із Законом про мінімальний пенсійний вік 2012 року. Однак багато компаній вже пропонують працівникам контракти після досягнення цього віку. Формально — за взаємною згодою. Фактично — через брак кваліфікованих кадрів у певних галузях.
Особливо гостро це відчувається у сферах охорони здоров’я та освіти. Досвідчені лікарі й викладачі на вагу золота. Їхній відхід на пенсію створює кадрові прогалини, які складно заповнити. Молоді спеціалісти потребують років практики, щоб досягти порівнянного рівня. Чи не логічно дозволити ветеранам працювати довше?
З іншого боку, є галузі, де фізичне навантаження унеможливлює роботу після 60. Поліцейські, пожежники, військові — для них подовження кар’єри може бути просто небезпечним. Генеральний директор Департаменту державної служби визнає: потрібен диференційований підхід. Не можна стригти всіх під один гребінець.
Коли чекати рішення?
Ван Ахмад Далан не назвав конкретних термінів. Консультації тривають. Дослідження не завершене. Чиновник підкреслив: остаточне рішення ухвалять лише після всебічного аналізу. Це розумний підхід. Поспіх у таких питаннях — найгірший радник.
Проте є підстави очікувати рішення протягом 2026 року. 13-й План Малайзії розрахований на період 2026-2030 років. Якщо реформа увійде до плану, її потрібно затвердити до початку імплементації. Часу залишається небагато. А консультації — лише перший етап. Далі — законодавчі зміни, підготовка інфраструктури, інформаційна кампанія.
Малайзійський досвід цікавий для інших країн регіону. Таїланд, В’єтнам, Індонезія стикаються з подібними демографічними викликами. Вони уважно спостерігають за Куала-Лумпуром. Якщо реформа пройде гладко, інші можуть наслідувати приклад. Якщо спричинить соціальні потрясіння — стане застереженням.
Що це означає для пересічних малайзійців?
Для державних службовців, яким зараз 55-59 років, питання екзистенційне. Вони планували вийти на пенсію за кілька років. Тепер ці плани можуть змінитися. Хтось зрадіє можливості працювати довше. Хтось — засмутиться через відкладену свободу. А хтось уже підрахував, скільки додатково заробить за ці п’ять років. І це немала сума.
Для молодих держслужбовців перспектива теж неоднозначна. Так, вони отримають більше часу для кар’єрного зростання. Але вакансії на керівних посадах з’являтимуться рідше. Конкуренція загостриться. Можливо, частина талановитих фахівців віддасть перевагу приватному сектору, де просування швидше.
Загалом ініціатива відображає глобальний тренд. Населення старіє. Пенсійні системи потребують реформ. Баланс між поколіннями змінюється. Малайзія не перша країна, яка стикається з цією дилемою. І точно не остання. Головне — знайти рішення, яке буде справедливим для всіх. Чи вдасться це уряду Анвара Ібрагіма? Час покаже.
Одне зрозуміло вже зараз: дискусія лише починається. І вона буде гарячою.
Джерело:
