- Опитування демонструє рекордний рівень недовіри європейців до США як надійного партнера в НАТО. Дві третини німців вважають Вашингтон ненадійним союзником, а понад половина опитаних у Канаді, Великій Британії, Франції та Італії поділяють ці настрої.
- Кризова ситуація навколо Гренландії, коли президент Трамп публічно погрожував анексувати цю територію Данії – члена НАТО, стала точкою неповернення в трансатлантичних відносинах, поставивши під загрозу саме існування Альянсу.
- На тлі зростання недовіри до США Європа змушена нарощувати власні оборонні витрати, які за останні 5 років зросли майже на 63% і продовжують зростати. Однак відсутність узгодженості та розпорошеність оборонних зусиль ставлять під сумнів реальну здатність Європи забезпечити власну безпеку без американської участі.
- Мюнхенський звіт фіксує загальний настрій "політики бульдозера", коли замість реформування інституцій спостерігається їх руйнування. У цих умовах Європа стоїть перед вибором – конфронтувати з непередбачуваним Вашингтоном, йти на подальші поступки заради сумнівних гарантій безпеки чи болісно, але наполегливо розбудовувати власний оборонний потенціал.
Мюнхенський звіт з безпеки 2026 фіксує безпрецедентне падіння довіри до США як партнера НАТО. Дві третини німців вважають Вашингтон ненадійним союзником. Європа стоїть перед вибором: платити більше за американський захист чи будувати власну оборону.
Зміст статті
Мюнхенська конференція з безпеки 2026 року відкрилась на тлі найглибшої кризи трансатлантичних відносин за всю історію НАТО. Звіт конференції, який отримав промовисту назву “Під руйнуванням”, фіксує тектонічні зрушення у сприйнятті американського лідерства європейськими союзниками. Опитування, проведене у листопаді 2025 року серед понад п’яти тисяч респондентів у Німеччині, Канаді, Великій Британії, Франції та Італії, демонструє масштаб ерозії довіри до Вашингтона.
Результати дослідження шокують навіть досвідчених аналітиків. Кожен другий європеєць сумнівається у здатності США виконати свої зобов’язання щодо колективної оборони. Водночас майже половина опитаних переконана: західний світ став більш роз’єднаним, ніж десять років тому. Ці настрої формувалися не у вакуумі. Вони є прямим наслідком політики адміністрації Трампа, яка розмила межу між безпековою та економічною політикою.
Що показало опитування: цифри недовіри
Німеччина очолила рейтинг скептицизму. 66 відсотків німців вважають, що Сполучені Штати стали менш надійним членом НАТО за останні шість місяців. Це найвищий показник серед усіх опитаних країн. Канада йде слідом із 57 відсотками респондентів, які поділяють цю думку.
Британці демонструють 52 відсотки недовіри, французи — 50, італійці — 47. Показово, що навіть у країні з найнижчим рівнем скептицизму майже половина населення сумнівається у надійності головного союзника. Цифри промовисті. Вони свідчать про системну кризу, а не про тимчасові коливання настроїв.
НАТО під тиском
Частка респондентів, які погоджуються з твердженнями щодо США, НАТО та західного світу
США стали менш надійним членом НАТО за останні 6 місяців
«Захід» зараз більш розділений, ніж 10 років тому
Водночас респонденти фіксують зростання внутрішніх розбіжностей у західному світі. У Канаді 53 відсотки опитаних погоджуються, що західні країни зараз більш розділені, ніж десятиліття тому. У Великій Британії цей показник становить 47 відсотків. Франція та Німеччина демонструють 44 та 41 відсоток відповідно. Італійці найоптимістичніші — лише 40 відсотків бачать поглиблення розколу.
Автори звіту пояснюють ці результати конкретними діями Вашингтона. Адміністрація Трампа прив’язала доступ до американської безпекової парасольки за рахунок економічних поступок. Липнева торговельна угода між ЄС та США широко сприймається як невигідна для Європи ціна за збереження американських гарантій безпеки. При цьому Білий дім наполягає, щоб значна частина нових європейських оборонних інвестицій ішла американським підрядникам.
Гренландська криза: як Трамп перевірив альянс
Січень 2026 року став точкою неповернення. Президент Трамп публічно заявив про наміри анексувати Гренландію — автономну територію Данії, члена НАТО. Він не виключив використання військової сили проти союзника по альянсу. Такого в історії Північноатлантичного договору ще не було.
Данський прем’єр Метте Фредеріксен попередила: напад на Гренландію означатиме кінець НАТО. Це не перебільшення. Стаття 5 Вашингтонського договору зобов’язує членів альянсу розглядати напад на одного як напад на всіх. Якби США атакували Гренландію, Данія мала б право вимагати колективної відповіді проти Сполучених Штатів.
Трамп погрожував запровадити 10-відсоткове мито на товари з Данії, Норвегії, Швеції, Франції, Німеччини, Великої Британії, Нідерландів та Фінляндії. Пізніше він обіцяв підняти тариф до 25 відсотків. Європейські союзники направили військові контингенти до Гренландії в рамках операції “Арктична витривалість”. Трамп назвав це “небезпечною ситуацією для виживання планети”.
На форумі у Давосі 21 січня ситуація раптово розрядилась. Трамп оголосив про “рамкову угоду” з генеральним секретарем НАТО Марком Рютте щодо арктичної безпеки. Він відмовився від тарифних погроз та виключив застосування сили. Але шкоду вже було завдано. Трансатлантичні відносини опустились до найнижчого рівня за десятиліття.
Колишній генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен не підбирав слів. Він назвав Трампа “найбільшою загрозою світовому миру” і порівняв його риторику з мовою гангстерів. Расмуссен запропонував створити “європейське НАТО” без участі США. Ще рік тому така пропозиція здалася б божевіллям. Тепер її обговорюють серйозні політики.
Ціна безпеки: скільки платить Європа
Європейські оборонні бюджети зростають десятий рік поспіль. У 2025 році країни ЄС витратили на оборону 343 мільярди євро. На 2026 рік прогнозують 381 мільярд. Зростання становить 11 відсотків за рік та майже 63 відсотки порівняно з 2020 роком.
Саміт НАТО у червні 2025 року встановив нову планку: 3,5 відсотка ВВП на оборону до 2035 року плюс 1,5 відсотка на безпекову інфраструктуру. Загалом — п’ять відсотків валового продукту. Попередній орієнтир у два відсотки виглядає скромно на цьому тлі.
Польща лідирує серед союзників. У 2025 році вона витрачає 4,48 відсотка ВВП на оборону. Литва йде слідом із чотирма відсотками. Латвія демонструє 3,73 відсотка. Балтійські держави та Польща давно зрозуміли: російська загроза — не абстракція. Вони межують із агресором і не мають ілюзій щодо його намірів.
Німеччина залишається найбільшим платником у абсолютних цифрах. Близько 90 мільярдів євро на рік, що становить 2,1 відсотка ВВП. Франція витрачає майже 60 мільярдів, Італія — 33 мільярди. Берлін планує довести видатки до 3,5 відсотка до 2029 року. Конституційна реформа “боргового гальма” дозволяє залучити додатково 500 мільярдів євро на оборону до середини 2030-х.
Проте гроші самі по собі не вирішують проблему. Європейські закупівлі роздроблені між десятками національних армій із несумісними системами. ЄС має більше танків, артилерійських систем та бойових машин піхоти, ніж США. Але ця міць розпорошена. Американці оперують єдиною платформою, європейці — калейдоскопом стандартів.
Чи зможе Європа захистити себе сама
Генсек НАТО Марк Рютте скептично оцінює європейські можливості. Він побажав “удачі” тим, хто вірить у оборону без США. За його словами, справжня автономія коштуватиме не п’ять, а десять відсотків ВВП. Додайте мільярди на власний ядерний потенціал — і масштаб виклику стає очевидним.
Франція веде кампанію за стратегічну автономію Європи. Міністр вищої освіти Філіп Батіст закликав ухвалити європейський аналог американського “Buy American Act”. Він наголошує: залежність від американських компонентів — стратегічна вразливість. Посилання на Starlink, який тимчасово припинив роботу під час українського контрнаступу, влучно ілюструє цей ризик.
Нова оборонна стратегія США, опублікована 23 січня 2026 року, підтверджує найгірші побоювання європейців. Пентагон чітко позначив ієрархію пріоритетів: оборона американської території та стримування Китаю — на вершині. Європа — другорядна. Вашингтон більше не гарантуватиме конвенційну оборону Старого Світу за замовчуванням.
Британський прем’єр Кір Стармер виступив на Мюнхенській конференції із закликом до “жорсткої сили”. Європа, за його словами, — це “сплячий велетень” у військовому сенсі. Потенціал є, але він не реалізований. Стармер запропонував перейти від “надмірної залежності” до “взаємозалежності” із США.
Європейська оборонна промисловість відстає від американської за ключовими напрямками. Ядерне стримування, далекобійні удари, розвідка та спостереження, логістика, протиракетна оборона — в усіх цих сферах європейці залежать від Вашингтона. План ReArm Europe передбачає 800 мільярдів євро інвестицій до 2029 року. Чи вистачить часу та політичної волі — відкрите питання.
Що чекає трансатлантичний союз
Мюнхенський звіт констатує: світ увійшов в епоху “політики бульдозера”. Руйнування інституцій замість реформ — ось новий порядок денний. Найпотужнішим із тих, хто береться за кувалду, є президент США. Іронія в тому, що країна-засновник післявоєнного порядку тепер його демонтує.
Лише крихітна частка респондентів у країнах G7 вірить, що політика їхніх урядів поліпшить життя майбутніх поколінь. Політичні структури сприймаються як забюрократизовані, нездатні до реформ. У цьому кліматі ті, хто обіцяє зруйнувати застарілу систему, отримують підтримку.
Посол США при НАТО Метью Віткер відкинув висновки звіту. Він наполягав: Вашингтон не руйнує альянс, а робить його сильнішим. Але слова дипломата суперечать діям президента. Погрози союзникам, тарифний шантаж, вимоги щодо Гренландії — все це не вписується в образ надійного партнера.
Опитування громадської думки в Європі фіксує драматичний зсув. Переважна більшість європейців вважає Трампа негативним фактором для миру та безпеки. Лише 16 відсотків тепер розглядають США як справжнього союзника. Навіть праві популісти, традиційно симпатичні до MAGA-руху, критикують тиск на Гренландію.
Європа опинилась на роздоріжжі. Один шлях веде до конфронтації з непередбачуваним Вашингтоном. Інший — до подальших поступок в обмін на сумнівні гарантії. Третій — до болісної, але необхідної розбудови власного оборонного потенціалу. Жоден із варіантів не є простим. Але час комфортних рішень минув.
За матеріалами:
Munich Security Report 2026: Under Destruction securityconference.org
Transatlantic Ties Under Pressure statista.com
Munich Security Conference warns of era of ‘wrecking-ball politics’ euronews.com
