Блокада Ормузької протоки стала подвійною: Іран пропускає лише вибраних, а США тримають в облозі його порти. У статті розібрано вимоги Тегерана, логіку Вашингтона, роль Ізраїлю та наслідки для ринків і для України.
Як склалася блокада Ормузької протоки
Іран фактично закрив протоку після початку війни 28 лютого 2026 року, а США з 13 квітня блокують іранські порти. Вийшли дві зустрічні облоги, і жодна поки не зламала другу. До війни через Ормуз ішла приблизно п'ята частина світових поставок нафти й скрапленого газу, пише Reuters.
28 лютого 2026
США та Ізраїль починають удари по Ірану. Тегеран перекриває протоку, а з 2 березня вона закрита для «недружніх» країн.
13 квітня
Після провалу переговорів в Ісламабаді Вашингтон вводить блокаду іранських портів.
17 червня
Меморандум США й Ірану мав зняти обидві блокади.
8 і 14 липня
Перемир'я руйнується після атак Ірану на торгові судна, і блокаду відновлюють.
7 листопада
Американці створюють групу Iron Gate для перекриття наземних шляхів постачання Ірану.
Рух суден відновлювався лише уривками. Після червневого меморандуму через протоку щодоби проходило в середньому 34 танкери, повідомляла аналітична компанія Kpler. Діоген розбирав загальну картину в матеріалі про вісім місяців війни в Ірані.
Дані Kpler у переказі The Nightly та Oilprice. Методики підрахунку різняться.
Чого домагається Іран
Тегеран вимагає, щоб Вашингтон спершу виконав сім умов, і лише потім обіцяє відкрити протоку. Про це на початку жовтня заявив спікер парламенту та головний переговірник Мохаммад Багер Галібаф. Повного переліку Іран не оприлюднив, але секретар Вищої ради нацбезпеки Мохсен Резаї назвав три вимоги: припинити війну на всіх фронтах, розблокувати заморожені кошти й зняти блокаду.
Поінформований посадовець, якого цитує Reuters, пояснив, що сторони сперечаються не про зміст плану, а про послідовність кроків. У середині листопада позиція не м'якшає. Галібаф 11 листопада заявив, що протока ніколи не повернеться до довоєнного режиму, а Тегеран відхилив пропозицію передати запаси урану, збагаченого до 60%, третій країні.
Паралельно Іран будує систему вибіркового проходу. Депутат Амір Хаят Мокаддам на початку листопада оголосив, що судна Індії, Китаю, Іраку й Катару проходять вільно, хоча з індійських і китайських кораблів стягуватимуть плату. Аналітик Вольфганг Пусзтай нагадав, що Китай купує майже 90% іранського експорту, тому така схема здатна ускладнити виконання американської блокади.
Імовірно, Тегеран перетворює протоку з вимикача на інструмент торгу. Закрита для одних і відкрита для інших, вона приносить гроші та політичну лояльність. Поки азіатські покупці готові платити, час працює на Іран принаймні частково.
Що робить Вашингтон
Вашингтон ставить на тривалий економічний тиск і поки утримується від нової великої війни. У Центральному командуванні пояснюють, що блокада стосується всіх суден усіх країн, які заходять до іранських портів або залишають їх. Судна, що обходять Іран, не чіпають.
У команді Трампа немає одностайності. Державний секретар Марко Рубіо вважає тиск настільки дієвим, що масштабні операції не потрібні, а віцепрезидент Венс, за описом Аль-Джазіри, прагне угоди. Сам Трамп заявляє про перемогу, але готовий відновити війну, якщо катарський канал нічого не дасть.
8 листопада він сказав, що нові удари по Ірану малоймовірні, якщо переговори просуватимуться. Саме ця фраза, за даними The Nation, спричинила обвал нафтових цін.
Роль Ізраїлю: гравець із власним календарем
Ізраїль не керує блокадою, але саме він здатен зірвати будь-яку угоду. Країна почала війну разом зі США й ліквідувала Алірезу Тангсірі, офіцера, який відповідав за перекриття протоки з боку Ірану.
Ізраїльські медіа повідомили 11 листопада, що безпековий кабінет наказав армії посилити підготовку до можливої атаки. Мовник KAN попередив, що ці директиви можуть призвести до дій, здатних спровокувати війну. Деталі наводить Аль-Джазіра.
Політичний календар ускладнює картину. Коаліція Нетаньягу втратила більшість на жовтневих виборах, і президент Герцог доручив Гаді Айзенкоту спробу сформувати уряд. Агентство AP писало 27 жовтня, що Нетаньягу тижнями добивався удару ще до виборів, проте натрапив на опір начальника генштабу.
Є й зовнішнє обмеження. Ізраїльське видання Ynet розповідало, що Трамп попередив Нетаньягу: у разі ширшої ескалації Ізраїль залишиться сам. Тегеран уже відповів наперед: Резаї пригрозив, що всі бази, причетні до агресії, від Близького Сходу до Європи стануть законними цілями.
Що показують нафта і танкери
Блокада Ормузької протоки формально триває, але ринок уже заклав у ціну угоду. Brent закрився 9 листопада на позначці 92,57 долара, після того як за попередній тиждень втратив 16%, найбільше з початку пандемії, повідомила The Nation. Уже 11 листопада Аль-Джазіра зафіксувала 92,76 долара.
Brent, доларів за барель. Джерела: Trading Economics, The Nation, Аль-Джазіра.
Фізичний ринок теж м'якшав. Видобуток 11 країн ОПЕК у жовтні, за опитуванням Reuters, зріс на 1,38 млн барелів на добу, а JPMorgan оцінив надлишок пропозиції приблизно в 1,4 млн.
Безпека при цьому лишається крихкою. З початку війни по комерційних суднах у регіоні вдарили понад 120 разів, а 30 жовтня невідомі об'єкти уразили катарський газовоз Al Mayeda. Корпус вартових повідомив, що 7 листопада два танкери підірвалися на мінах поблизу протоки.
Про що мовчать обидві сторони
Блокада Ормузької протоки не принесла перемоги жодній зі сторін, хоча обидві говорять про успіх. Вашингтон не відкрив протоку на своїх умовах, а Тегеран не домігся зняття блокади.
Іран виводить з-під удару судна друзів, а Багдад, за словами іракського міністра від 8 листопада, домовився з Вашингтоном про коридор біля Оману.
Чим більше винятків, тим важче довести, що тиск душить Тегеран.
Майже 90% експорту нафти купує Китай.
Це дає Пекіну важіль у торгу про ціну та умови проходу.
Іран заперечує розмову зі США, хоча Катар передає повідомлення між столицями.
Без домовленості про послідовність навіть узгоджений перелік умов не запрацює.
Є й мовчазне питання про реальні запаси озброєння. За оцінкою аналітичного центру CSIS, яку переказує National Security Journal, випуск нових ракет для протиповітряної оборони США відстає від витрат. Це обмежує можливості Вашингтона одночасно стримувати Іран і підтримувати союзників.
Висновки для світу й України
Для України блокада Ормузької протоки працює в обидва боки: вона наповнює бюджет москви й виснажує запаси протиповітряної оборони, але відкриває Києву нові ринки. Результат залежить від того, як довго триватиме криза і чи втримається висока ціна нафти.
Російський виграш виявився чутливим до ціни. Як повідомляла AP, експортна ціна російської нафти навесні зросла з менш ніж 40 до близько 62 доларів за барель. Аналітики RUSI вказували, що українські удари по нафтопереробних заводах частково гасять цей ефект. Коли Brent дешевшає, перевага кремля тане навіть попри те, що видобуток нафти в росії виріс на 2,5%.
Небо лишається вразливим місцем. Аналітик Джайлз у березні, як переказувала Аль-Джазіра, зауважив, що за кілька днів війни на Близькому Сході випустили більше ракет Patriot, ніж Україна отримала за чотири роки. Київ відповів торгівлею досвідом: наприкінці березня Зеленський підписав десятирічні оборонні угоди із Саудівською Аравією та Катаром. За оцінкою Global Geneva, український перехоплювач коштує близько трьох тисяч доларів, а постріл Patriot обходиться приблизно у чотири мільйони.
Для решти світу висновок прагматичний. Протока перестала бути безумовним правом проходу й стала предметом торгу, а азійські покупці домовляються поодинці. Імовірно, виграють ті, хто має альтернативні маршрути та запаси.
Іран, як писала AP, стане однією з тем зустрічі Трампа, Сі й Путіна 19 листопада. Про її підготовку Діоген розповідав у матеріалі про саміт трьох лідерів.
Три сценарії для Ормузької протоки
Блокада Ормузької протоки може завершитися за одним із трьох варіантів, і кожен залежить від порядку кроків між Вашингтоном і Тегераном та від рішень Ізраїлю.
Умова: сторони домовляються про послідовність кроків, а Ізраїль утримується від удару, поки формується уряд.
Наслідок: рух суден відновлюється, Brent знижується, нафтова перевага москви згасає.
Умова: переговори тривають без угоди, США тримають блокаду, Іран пропускає друзів за плату.
Наслідок: Brent коливається біля нинішніх рівнів, ризик нових інцидентів із суднами лишається.
Умова: Ізраїль або США завдають удару, Іран відповідає по базах і судноплавству.
Наслідок: ціни ростуть, виграє бюджет росії, а ППО України конкурує за ракети з Близьким Сходом.
Найреалістичнішим виглядає базовий варіант, бо обидві сторони виграють час: США не витрачають ресурсів на нову війну, а Іран заробляє на вибірковому проході. Найслабша ланка цього сценарію Ізраїль, чиї рішення залежать від складання нового уряду.











