Трамп систематично демонтує етичні запобіжники, створені після скандалу Уотергейт. Президент США звільнив 17 генеральних інспекторів, директора Офісу урядової етики та главу Офісу спеціального радника. Адміністрація Трампа перетворює Міністерство юстиції на інструмент політичних переслідувань, а бізнес-інтереси родини президента безпрецедентно переплітаються з державними рішеннями. Експерти попереджають: демократія наближається до олігархії.
Зміст статті
Владолюбний президент перетворив уряд на інструмент особистої політичної вигоди. Його помічники вели «список ворогів» для покарання опонентів. Поплічники керували Міністерством юстиції, а незалежні агентства стали маріонетками. Корпорації, які прагнули прихильності Білого дому, зазнавали тиску робити незаконні внески до політичної скарбниці президента.
Ці слова могли б описувати сьогодення. Але йдеться про адміністрацію Річарда Ніксона 1970-х років. Історія, схоже, повторюється — але вже без тих запобіжників, які американці створили півстоліття тому.
Спадщина Уотергейту: як приборкали президентську владу
Скандал Уотергейт розпочався з банального зламу. У червні 1972 року група невдах-оперативників проникла до штаб-квартири Демократичної партії в готелі «Уотергейт». Вони встановлювали прослуховування на замовлення передвиборчої кампанії Ніксона. Але, як зазначив журналіст Ґарретт Ґраф у книзі 2022 року, «Уотергейт» був не подією, а способом життя адміністрації Ніксона — мисленням, що еволюціонувало в багаторічну корупцію.
Довіра до президентства впала до історичного мінімуму. За два дні до відставки Ніксона в серпні 1974 року Стіві Вандер випустив сингл «You Haven’t Done Nothin’» із текстом, спрямованим проти президента. Суспільство було шоковане й присоромлене.
Конгрес прокинувся від сплячки. Законодавці обох партій об’єдналися для безпрецедентної активності. Реформи торкнулися майже всіх куточків уряду:
- Нові етичні запобіжники для посадовців
- Посилений захист федеральних працівників від політичного тиску
- Обмеження права президента одноосібно оголошувати війну
- Правила блокування втручання Білого дому в розслідування Міністерства юстиції
- Створення посад генеральних інспекторів для виявлення шахрайства
«Реформа Уотергейту — не для минулого чи сьогодення», — писав сенатор-республіканець Ловелл Вейкер у 1976 році. — «Вона для ненароджених поколінь, які ніколи не дізнаються, як близько демократія підійшла до олігархії».
Трамп демонтує систему стримувань
З перших днів другого терміну президент Трамп взявся за етичні контрольні пункти Уотергейту, наче за мішені в тирі. Масштаб руйнувань вражає.
Спочатку — 17 генеральних інспекторів. Ці посади створили в епоху Уотергейту для виявлення марнотратства, шахрайства та зловживань в уряді. Трамп звільнив їх без пояснень та без попереднього повідомлення Конгресу. Коли група звільнених подала позов, федеральна суддя Ана Рейєс визнала важливість «незалежного нагляду за виконавчою владою». Але інспекторів не поновила — президент просто звільнив би їх знову, дотримавшись формальностей.
«Вони не хочуть незалежної підзвітності», — констатував Майкл Міссал, який обіймав посаду генерального інспектора Департаменту у справах ветеранів з 2016 року.
Далі — Офіс спеціального радника. Цю незалежну агенцію створили законом 1978 року для захисту урядових викривачів. Щоб забезпечити незалежність від президентського контролю, спеціальний радник призначався на п’ятирічний термін. Звільнити його можна було лише «за неефективність, нехтування обов’язками або посадові злочини».
7 лютого Трамп звільнив радника Гемптона Деллінґера. Без пояснень. Федеральний суддя наказав поновити його. Але апеляційний суд постановив: президент має право на звільнення.
Нарешті — Офіс урядової етики. Директор Девід Г’юїтема пропрацював лише кілька місяців свого терміну. Трамп звільнив його без причини — закон і не вимагає пояснень. На заміну прийшли три тимчасові директори, усі — політичні призначенці Білого дому з іншими основними посадами.
Міністерство юстиції як політична зброя
«Субітня різанина» жовтня 1973 року шокувала Америку. Тієї ночі Ніксон наказав звільнити Арчібальда Кокса — спеціального прокурора, який розслідував Уотергейт. Двоє керівників Міністерства юстиції подали у відставку, відмовившись виконувати наказ. Третій погодився.
Після Ніксона генеральні прокурори намагалися відновити цілісність відомства. Вони встановили «контактні правила» для запобігання втручанню Білого дому в розслідування. «У нашій формі правління є речі, що є непартійними, і одна з них — закон», — сказав генеральний прокурор Ґріффін Белл у 1978 році.
🇺🇸 ДЕМОКРАТІЯ VS ОБМЕЖЕННЯ 🗳️
Ключові закони США: розширення та звуження прав громадян (1798–2013)
Президент Джон Адамс підписав закони, що обмежували свободу слова та преси, дозволяли депортацію «небезпечних» іноземців. Вважається одним із перших відступів від демократичних принципів США.
Офіційне скасування рабства на всій території США. Перший крок до громадянської рівності після Громадянської війни.
Надала темношкірим чоловікам право голосу. Проте на практиці південні штати швидко запровадили обхідні механізми.
Расова сегрегація на Півдні: тести грамотності, виборчі податки, «дідівські застереження». Верховний суд підтримав «окреме, але рівне» у справі Плессі (1896).
Після 70 років боротьби суфражисток жінки отримали право голосу на федеральному рівні. Подвоєння електорату країни.
Криміналізував «підривну діяльність» та членство в організаціях, що виступають за повалення уряду. Використовувався для переслідування комуністів та дисидентів.
Ліквідувала poll tax — фінансовий бар’єр, який десятиліттями не допускав бідних та меншини до виборів.
Президент Джонсон підписав історичний закон, що заборонив дискримінацію за расою, кольором шкіри, релігією, статтю в громадських місцях та на роботі.
«Коронний діамант» руху за громадянські права. Заборонив тести грамотності, встановив федеральний нагляд над штатами з історією дискримінації. До кінця 1965 року зареєстровано 250 000 нових темношкірих виборців.
Зниження виборчого віку з 21 до 18 років. Аргумент: «Досить дорослі воювати у В’єтнамі — досить дорослі голосувати».
Прийнятий після 11 вересня. Розширив повноваження спецслужб щодо стеження, обшуків без ордера та затримання іноземців. Критики вважають порушенням 4-ї поправки.
Верховний суд скасував ключову частину VRA. Штати з історією дискримінації більше не потребують федерального дозволу на зміну виборчих законів. Одразу після цього 23 штати запровадили нові обмеження.
Сьогодні це бачення не керує Міністерством юстиції. У березні генеральна прокурорка Пем Бонді представила Трампа для незвичної промови перед працівниками відомства — у стилі передвиборчого мітингу. «Ми всі працюємо на найвеличнішого президента в історії нашої країни», — заявила вона.
Місяцем раніше Бонді оголосила про створення Робочої групи з питань озброєння — для перегляду розслідувань щодо Трампа та його політичних союзників. Її меморандум передбачав «щоквартальні звіти до Білого дому про хід перегляду».
20 вересня Трамп опублікував у Truth Social пост, адресований «Пем». Він наказав переслідувати людей зі свого особистого «списку ворогів»: колишнього директора ФБР Джеймса Комі, генеральну прокурорку Нью-Йорка Летицію Джеймс та сенатора Адама Шиффа. «Вони всі винні як пекло», — написав він. — «ПРАВОСУДДЯ ПОВИННО БУТИ ЗДІЙСНЕНЕ, ЗАРАЗ!!!»
Керівництво відомства виконало наказ. Щоправда, спроби висунути звинувачення Комі та Джеймс поки що блокують кар’єрні прокурори, судді та присяжні.
«Це збочення Міністерства юстиції, а також збочення правосуддя», — сказав Стюарт Ґерсон, високопосадовець відомства за адміністрації Джорджа Буша-старшого.
Конфлікти інтересів на мільярди доларів
«За все моє публічне життя я ніколи не отримував прибутку від державної служби», — заявив Ніксон на прес-конференції в листопаді 1973 року. І додав свій культовий захист: «Я не шахрай». Його вигнали з посади за зловживання владою заради політичної, а не фінансової вигоди.
Закон про етику в уряді 1978 року приділив особливу увагу корупційним можливостям фінансових конфліктів інтересів. Він створив Офіс урядової етики для обробки нових вимог фінансового розкриття та виявлення конфліктів.
Друга адміністрація Трампа викликала негайне занепокоєння експертів з етики. Причина — мільярдери й майже мільярдери на ключових посадах, включно з президентом. На першому місці — Ілон Маск, мегадонор кампанії Трампа, чия компанія SpaceX є великим державним підрядником.
Трамп уповноважив Маска скорочувати державних службовців, програми та контракти під гаслом так званого Департаменту урядової ефективності. У лютому прес-секретарка Білого дому Керолайн Левітт заявила: якщо Маск натрапить на конфлікт інтересів, він «усунеться від цих контрактів». Питання в тому, хто це контролюватиме — адже незалежного директора з етики більше немає.
Тим часом переплетення бізнесу Трампа з президентством прискорилося. Минулого року він допоміг заснувати сімейний криптобізнес World Liberty Financial разом із родиною свого близькосхідного посланця Стіва Віткоффа. На посаді його адміністрація послабила криптовалютні регуляції та згорнула розслідування криптобізнесів.
Чанпен Чжао, найбагатший криптокерівник світу, представляє потрійний конфлікт інтересів. Комісія з цінних паперів і бірж припинила судовий позов проти його компанії в травні. Того ж місяця Binance, компанія Чжао, взяла участь у транзакції на 2 мільярди доларів з використанням цифрової валюти World Liberty — це, ймовірно, принесло десятки мільйонів доларів бізнесу Трампа й Віткоффа. У жовтні Трамп помилував Чжао, який визнав провину у відмиванні грошей 2023 року.
Мемкоін, який Трамп запустив за кілька днів до другої інавгурації, став порталом для грошових потоків від інвесторів — і іноземних, і внутрішніх — до особистого гаманця президента. У квітні Трамп влаштував вечерю (і екскурсію Білим домом) для 220 найбільших власників мемкоїну. Навіть консервативна редакційна сторінка The Wall Street Journal прямо заявила: це створює «видимість конфлікту інтересів у продажі доступу до президента».
Теорія унітарної виконавчої влади
Трамп заявив: «Президент не може мати конфлікту інтересів». Закон 1980-х справді звільняє президента й віцепрезидента від кримінальних статутів про конфлікти — з міркувань, що вони торкаються стількох питань, що уникнути конфліктів складно. Але існувало припущення: президент захоче діяти етично. Або принаймні виглядати етичним.
У 1974 році Антонін Скалія, тоді юрист Міністерства юстиції, написав правовий висновок. Хоча етичні регуляції юридично не застосовуються до президента, «було б очевидно небажаним як питання політики вдаватися до поведінки, забороненої правилами». Він додав: «Недотримання цих стандартів стане простою підставою для руйнівної критики, незалежно від того, чи вони технічно застосовуються».
Напруга між владою президента й Конгресу існувала задовго до Уотергейту. Але в 1980-х посадовці адміністрації Рейгана, включно зі Скалією та генеральним прокурором Едвіном Мізом, висунули розширене бачення президентської влади. Воно стало відоме як «теорія унітарної виконавчої влади». З часом її широко прийняли праві — включно, здається, з більшістю нинішніх суддів Верховного суду.
Адміністрація Трампа стисло виклала основу теорії в судових брифінгах. Конституція говорить, що «виконавча влада» — уся вона — «покладається на Президента», який мусить «дбати про сумлінне виконання законів». Без «повноважень звільняти тих, хто допомагає йому виконувати обов’язки», Трамп не може бути «повністю відповідальним за виконання власних обов’язків».
Чи загрожує демократії олігархія
«Якби люди були ангелами, уряд був би непотрібним», — цитували сенатори епохи Уотергейту «Федераліста», виправдовуючи обмеження президентської влади. Суботня різанина болісно продемонструвала відсутність ангелів.
Трамп вимагає від BBC $10 мільярдів через сфальсифіковану промову
Сенатор Річард Блументаль, демократ з Коннектикуту, який був молодим помічником у Сенаті в 1970-х, визнав: «Ми ніколи не передбачали лідера, настільки зухвалого й безсоромного». Він констатував: Трамп «фактично знищив усіх сторожових псів, створених після Уотергейту».
Джон Юу, професор права в Берклі й ветеран Міністерства юстиції часів Джорджа Буша-молодшого, є критиком обмежень президентської влади після Уотергейту та прихильником теорії унітарної виконавчої влади. Але навіть він визнає: послаблення захисту може мати подвійний ефект. «Щоразу, коли ви руйнуєте один із бар’єрів, ви руйнуєте те, що контролювало президентську мораль», — сказав Юу.
Можливо, Трампа згадуватимуть як сучасного Ендрю Джексона — популіста, який посилив президентство. «Це найкращий кінець історії», — каже Юу. — «Поганий кінець — він виявиться схожим на Ніксона».
Ставки високі. Як попереджав сенатор Лоутон Чайлс у розпал Уотергейту: «Ніщо не поставить Республіку на коліна так швидко, як глибока недовіра уряду з боку власного народу. Ми бачили, як інші демократії падали за нашого життя. Падали через внутрішню корупцію, а не зовнішнє вторгнення».
Реформи епохи Уотергейту були вразливими ще до приходу Трампа, зазначає Ендрю Рудалевіґе, професор урядування в Боудін-коледжі. Їхнє дотримання вимагало від Конгресу використовувати повноваження, які він сам собі надав. Але зростаюча партійність зробила таку конгресову активність малоймовірною. Двопартійні коаліції стали рідкістю. Законодавці менш схильні протистояти президентам власної партії.
«Закон ніколи не передбачав такого рівня зухвалого порушення норм», — підсумував Блументаль. — «Особливо з такими сумами грошей. Ми говоримо не про мільйони, а про мільярди».
