Мадуро планує втекти до Білорусі: що відомо про переговори

Diogen.uk — аналітичне медіа про міжнародні події.
Проводимо глибокий розбір фактів, контекстів і наслідків.

Порівнюємо наративи США, Європи, України та Китаю.
Викриваємо маніпуляції й показуємо причинно-наслідкові зв’язки.
Даємо виважені висновки та практичні інсайти.

На порталі представлені статті ЗМІ з усього світу. Позиції деяких медіа не збігаються з думкою редакції

Олександр Лукашенко провів уже другу зустріч із послом Венесуели. На тлі безпрецедентного американського тиску Мадуро шукає шляхи евакуації. Білорусь готова надати притулок диктатору, який утримує владу з 2013 року. Трамп дав тиждень на виїзд — термін минув ще 28 листопада.

Олександр Лукашенко у четвер, 11 грудня, зустрівся з надзвичайним і повноважним послом Венесуели в росії Хесусом Рафаелем Саласаром Веласкесом. Це вже друга зустріч за 17 днів. Бєлта повідомляє: переговори відбуваються на найвищому рівні.

«Ми домовилися, що ви узгодите певні питання з керівництвом Венесуели, з Ніколасом Мадуро», — цитує агентство Лукашенка. Білоруський диктатор наголосив: після врегулювання деталей він готовий ухвалити «відповідне рішення». За потреби — залучити президента Венесуели особисто.

Телефонна розмова та умови Мадуро

21 листопада Ніколас Мадуро зателефонував Дональду Трампу. Розмова тривала менш ніж 15 хвилин. Що ж венесуельський президент запропонував? Повну капітуляцію — але на власних умовах. За даними Reuters та The Telegraph, Мадуро вимагав:

Юридичну амністію для себе та понад 100 найближчих соратників
Скасування всіх американських санкцій
Припинення справи в Міжнародному кримінальному суді
Збереження $200 мільйонів особистих статків
Безпечний виїзд до дружньої країни

Трамп відхилив більшість умов. Натомість дав ультиматум: тиждень на виїзд із Венесуели. Термін спливав 28 листопада. Наступного дня американський президент оголосив про закриття повітряного простору над Венесуелою.

Сам Мадуро охарактеризував розмову як «шанобливу й навіть приязну». Проте деталей не розкрив. Чи справді він готовий тікати? Офіційний Каракас мовчить.

Безпрецедентний військовий тиск США

Адміністрація Трампа не визнає Мадуро легітимним президентом. Торішні вибори Захід назвав фарсом. Незалежні спостерігачі стверджують: опозиція перемогла з величезною перевагою. Едмундо Гонсалес набрав значно більше голосів, але Мадуро оголосив переможцем себе.

Що ж робить Вашингтон? Нарощує військову присутність у Карибському басейні. Масштаби вражають. Починаючи з серпня 2025 року:

Авіаносець USS Gerald R. Ford із понад 4000 військових
Три есмінці з керованими ракетами
Атомний підводний човен з крилатими ракетами
Десантно-штурмова група USS Iwo Jima — близько 6000 морських піхотинців
Винищувачі F-35 на базі в Пуерто-Ріко
Загалом — приблизно 15 000 військовослужбовців у регіоні

Це найбільша концентрація американських сил у Карибах із часів Кубинської ракетної кризи 1962 року. Документи Пентагону, які переглянув The Intercept, свідчать: присутність збережеться щонайменше до 2028 року.

Удари по човнах: офіційна версія та реальність

Офіційно США ведуть боротьбу з наркотрафіком. З 2 вересня американські сили завдали щонайменше 22 удари по човнах у Карибському морі та Тихому океані. Загинули понад 87 осіб. Але чи справді йдеться про наркоторговців?

Експерти скептичні. Венесуела — не головне джерело фентанілу чи кокаїну до США. Більшість наркотиків потрапляє сухопутним шляхом через мексиканський кордон. The Washington Post повідомив шокуючу деталь: міністр оборони Піт Хегсет нібито наказав «не залишати виживших». Двох осіб, які пережили перший удар, знищили повторною атакою.

В інтерв’ю Politico Трамп заявив: «Дні Мадуро полічені». На питання про можливе введення сухопутних військ відповів ухиляючись. 15 жовтня підтвердив: ЦРУ отримало дозвіл на таємні операції всередині Венесуели. Пентагон розробляє варіанти ударів по території країни.

Чому Лукашенко?

25 листопада білоруське державне агентство повідомило: Лукашенко прийняв венесуельського посла. «Передайте моєму другу Ніколасу Мадуро: він завжди бажаний гість у Білорусі», — сказав диктатор. І додав: час йому приїхати з візитом.

Білорусь і Венесуела підтримують дружні стосунки ще з часів Уго Чавеса. Обидва режими — під санкціями. Обидва лідери — ізольовані від демократичного світу. Лукашенко навіть натякнув на власний візит до Каракаса: «Часи проблемні, складні. Але з будь-якої ситуації можна знайти вихід».

Цікавий контекст: Лукашенко паралельно веде переговори з адміністрацією Трампа. Після років ізоляції Вашингтон почав пом’якшувати санкції проти Білорусі. У вересні зняли обмеження з авіакомпанії «Бєлавіа». В обмін Мінськ звільнив 52 політичних в’язнів.

9 листопада Трамп призначив Джона Коула спеціальним посланником до Білорусі. Завдання — переговори про звільнення решти 1200 політв’язнів. Трамп навіть телефонував Лукашенку 15 серпня — за кілька годин до зустрічі з путіним на Алясці.

Історичні паралелі: втеча диктаторів

Історія знає чимало прикладів. Фердинанд Маркос у 1986 році втік із Філіппін до США після народного повстання. Іді Амін у 1979-му покинув Уганду й оселився в Саудівській Аравії. Мобуту Сесе Секо 1997 року залишив Заїр і помер у Марокко.

США захопили нафтовий танкер біля Венесуели: удар по Мадуро

Сам Лукашенко переживав подібну ситуацію. У серпні 2020 року, під час масових протестів, з’явилися повідомлення: білоруський диктатор готує втечу до росії. Врешті він утримався при владі завдяки підтримці путіна.

Мадуро — в іншому становищі. За ним полює американське правосуддя. 2020 року Міністерство юстиції США висунуло звинувачення в наркотероризмі. Нагорода за інформацію про його затримання — $50 мільйонів. Тепер — після визнання «Картелю сонць» терористичною організацією — його теоретично можуть ліквідувати як очільника терористів.

Реакція Каракаса

1 грудня Мадуро зібрав багатотисячний мітинг біля президентського палацу Мірафлорес. Розмахуючи прапорами, прихильники скандували гасла підтримки. «Ми хочемо миру, але миру з суверенітетом, рівністю та свободою», — заявив президент. І додав: «Рабського миру не хочемо! Колонією — ніколи!»

За кілька днів до того Мадуро зник із публічного простору. Зазвичай він виступає по телебаченню кілька разів на тиждень. Мовчанка тривала з середи до неділі. Поширилися чутки: президент утік. Врешті він з’явився на церемонії нагородження виробників кави. Демонстративно куштував напій та роздавав медалі.

Паралельно Національна асамблея Венесуели звинуватила США у «вбивстві». Вперше офіційно визнали: серед загиблих на човнах були венесуельські громадяни. «Оголошеної війни немає, тому це — вбивство», — заявив голова парламенту Хорхе Родрігес.

Нафта як справжня мета?

Венесуела володіє одними з найбільших нафтових запасів у світі. За оцінками — понад 300 мільярдів барелів. Президент Колумбії Густаво Петро в інтерв’ю CNN висловився прямо: справжня мета Трампа — нафта, а не наркотики.

Мадуро у листі до генерального секретаря ОПЕК звинуватив США в загрозі стабільності нафтового ринку. Вашингтон, за його словами, прагне силою заволодіти венесуельськими запасами.

Сам Трамп раніше неодноразово згадував нафтові багатства Венесуели. Під час першого президентського терміну він розглядав силові варіанти, але врешті обмежився санкціями. Цього разу, схоже, налаштований рішучіше.

Що далі?

Reuters надіслав запит до офісу Лукашенка: чи готова Білорусь надати притулок Мадуро? Відповіді не надійшло. Офіційний Мінськ мовчить. Але сам факт двох зустрічей за два тижні свідчить: переговори активні.

Конгрес США намагається обмежити повноваження Трампа. Сенатори Тім Кейн і Джефф Меркли внесли законопроєкт, що забороняє військові дії проти Венесуели без згоди парламенту. Поки що ініціативи провалюються: республіканці блокують голосування.

Експерти Atlantic Council вважають: посилення конгресівського контролю зменшить імовірність сухопутної операції. Але ракетні удари — інша справа. Для них достатньо наявних сил у Карибах.

Мадуро опинився між молотом і ковадлом. Залишитися — означає ризикувати фізичною ліквідацією. Втекти — визнати поразку та залишити Венесуелу на милість США. Білорусь виглядає як рятівний круг. Але чи встигне диктатор дістатися Мінська?