- Інтеграція з перешкодами: лише 45% українських біженців працевлаштовані в Європі через мовні бар'єри, невизнання дипломів та дискримінацію в оплаті праці.
- Польща: від 94% підтримки прийому біженців на початку війни до 50% сьогодні через антиукраїнську риторику правих політиків та участь Росії у поширенні ворожнечі.
- Хто повернеться: за оцінками ООН, після завершення війни повернуться від 3 до 3,5 мільйонів українців, а решта 1,3-2,3 мільйони залишаться за кордоном назавжди, особливо молоді професіонали.
- Березень 2027: статус тимчасового захисту для українців у ЄС завершиться, і їм доведеться обирати між поверненням додому, отриманням дозволу на проживання або скористатися програмою добровільної репатріації.
Понад 4,3 мільйона українців мають статус тимчасового захисту в Європі. Попри це, бажання повернутися додому невпинно згасає. Лише 49% біженців готові їхати назад. Чотири роки війни змінили все: і настрої європейців, і плани самих українців.
Зміст статті
Четвертий рік повномасштабної війни росії проти України кардинально змінив життя мільйонів людей. Близько 4,35 мільйона українських біженців перебувають у країнах Європейського Союзу. Ще понад мільйон знайшли прихисток у Великій Британії та інших європейських державах поза межами ЄС. Війна не демонструє ознак завершення. Проте переважна більшість вимушених переселенців досі мріє про повернення.
За даними Європейського банку реконструкції та розвитку, приблизно 60% українських біженців сподіваються колись повернутися на батьківщину. Менше 10% бажають залишитися в країні перебування назавжди. Ці цифри поступово змінюються. Чим довше триває війна, тим більше людей адаптуються до нового життя. Особливо це стосується дітей та молодих жінок із вищою освітою.
Інтеграція з перешкодами: 45% працевлаштованих
Директива про тимчасовий захист відкрила для українців двері до європейського ринку праці, медицини та освіти. Німеччина надає Bürgergeld і допомогу на проживання. Польща пропонує фінансову підтримку та соціальні виплати. Чехія гарантує грошову допомогу близько 200 євро щомісяця плюс медичне страхування. Проте реальність виявилася складнішою за декларації.
🇺🇦 УКРАЇНСЬКІ БІЖЕНЦІ У СВІТІ
Статистика розподілу за країнами • Лютий 2026
Загальний рівень зайнятості українських біженців у Європі становить лише 45%. Для порівняння: безробіття серед місцевого населення не перевищує 5%. Серед активних шукачів роботи з України безробітними залишаються 14%. Мовний бар’єр, невизнання дипломів та дискримінація в оплаті праці роблять свою справу.
“Українцям справді платять менше. Ми виконуємо ту саму роботу, але заробляємо менше”, — розповіла 38-річна Надія з Херсона, яка зараз живе у польському Щецині. Вона працює флористкою і бачить, як її польські колеги отримують більше за меншу роботу. Це типова історія для багатьох українців у Європі.
Найвищий рівень працевлаштування демонструють країни Східної Європи. В Естонії він сягає 72%, в Угорщині — 71%, у Великій Британії — 69%, а в Польщі — 68%. Проте майже 60% працюючих українців займають посади нижче свого рівня освіти. Інженери працюють прибиральниками. Лікарі — доглядальниками. Вчителі — касирами.
Польща: від 94% підтримки до ворожнечі
У перші тижні після вторгнення поляки відкрили серця та двері. Соціологи CBOS фіксували 94% підтримки прийому біженців у березні 2022 року. Минуло чотири роки. Тепер лише половина поляків позитивно ставиться до українців. Підтримка впала на 44 процентних пункти. Що сталося?
Праві політики перетворили біженців на зручну мішень. Ультраправі партії звинувачують українців у зростанні цін на житло, перевантаженні бюджету та небажанні інтегруватися. При цьому дослідження показують протилежне: українці роблять більший внесок у польську економіку, ніж отримують державної підтримки. У регіонах із більшою кількістю українських мігрантів безробіття впало, а зарплати зросли.
Поліція фіксує сотні інцидентів на ґрунті ненависті. У 2024 році зареєстровано 651 випадок. За дев’ять місяців 2025 року — уже 477. Діти стикаються з булінгом у школах. Дорослі — з образами в громадському транспорті. Центр протидії дезінформації виявив масове поширення антиукраїнських роликів у польському TikTok, згенерованих штучним інтелектом.
“Раніше я ходила до спортзалу ввечері без страху. Тепер я більше не почуваюся в безпеці”, — зізналася 45-річна Тетяна Клабан, яка живе у польському місті Поліце. Вона радить знайомим не розмовляти голосно українською на людях. Це може спровокувати агресію.
Генеральний штаб Польщі офіційно заявив про російські операції, спрямовані на руйнування польсько-українських відносин. москва хоче зобразити українців більшою загрозою для поляків, ніж сама росія. Підпали українських автомобілів, знищення антивоєнних муралів, інтенсивні онлайн-кампанії — все це частина кремлівської стратегії.
Хто повернеться: 3 мільйони із 5
Управління Верховного комісара ООН у справах біженців розробило прогностичну модель повернення українців. Результати невтішні. Влітку 2024 року бажання повернутися виявляли 61% біженців. Наприкінці 2025 року — лише 49%. Серед внутрішньо переміщених осіб падіння ще драматичніше: із 73% до 35%.
За оцінками ООН, після завершення війни до України повернуться від 3 до 3,5 мільйона осіб. Решта — від 1,3 до 2,3 мільйона — залишаться за кордоном назавжди. Чим довше людина живе в іншій країні, тим менша ймовірність її повернення. Діти адаптуються найшвидше. Їхні батьки не захочуть повертати їх до країни, яку вони вже майже не пам’ятають.
Найімовірніше повернуться самотні літні люди та матері-одиначки з дітьми. Молоді професіонали з вищою освітою, які встигли побудувати кар’єру за кордоном, швидше за все, залишаться. Географія також має значення. Більше біженців готові повертатися з країн південної та східної Європи. З Німеччини, Нідерландів та скандинавських держав — значно менше.
Головні фактори для повернення залишаються незмінними: наявність житла, робочих місць, медичної допомоги та близьких людей. Багато домівок зруйновано або залишилися в окупації. Повертатися нікуди. Відбудова країни потребує десятиліть.
Березень 2027: що далі?
Тимчасовий захист для українців у ЄС завершиться 4 березня 2027 року. Це остаточне рішення. Подальші продовження неможливі за чинним законодавством. Директива про тимчасовий захист за своєю природою є тимчасовою. Брюссель уже готується до “переходу”.
Рада ЄС ухвалила рекомендації щодо поступового завершення статусу тимчасового захисту. Українці матимуть кілька варіантів: отримати дозвіл на проживання через працевлаштування, навчання, дослідження або сімейні зв’язки. Альтернатива — повернення на батьківщину за сприяння “хабів єдності”, що їх планує створити Україна.
Колишній віцепрем’єр Нідерландів Лодевейк Ашер запропонував “Дозвіл на реконструкцію”. Цей документ дозволив би українцям залишатися в ЄС протягом десяти років. Час оцінити, чи зможуть вони повернутися. Інші експерти радять одразу надати українцям статус постійних резидентів. Проте питання біженців політично чутливе навіть для українців, які користуються значним співчуттям.
Польща вже оголосила про скасування особливого статусу для українських біженців із березня 2027 року. Нові правила прив’язуватимуть допомогу до працевлаштування. Хто не працює — не отримає виплат. Це економить бюджетні кошти, але ставить під загрозу найвразливіші категорії: людей похилого віку, матерів з маленькими дітьми, осіб з інвалідністю.
Повернення всупереч логіці
Журналістка Дарія Мещерякова провела понад три роки в Нідерландах. Минулого року вона вирішила повернутися в Україну. “Я знаю, що це звучить абсурдно”, — зізнається вона. Тепер під час російських авіанальотів вона ховається у ванній кімнаті. Потрібна друга стіна, щоб захиститися від скла.
Читайте також:
Німеччина відмовляється від суворіших законів щодо мігрантів-втікачів
Проте вона ні про що не шкодує. “У мене безумовно вищі шанси розвивати кар’єру та заробляти більше грошей в Україні, ніж у Нідерландах”, — каже Мещерякова. Мова, культура, професійні зв’язки — все це працює на користь повернення. Вона хоче не просто бути вдома. Вона хоче “зробити країну кращою”.
Подібні історії не рідкість. Щопівроку до України повертаються близько 100 тисяч біженців. Головна причина — прагнення бути вдома та возз’єднатися з родиною. Лише 8% повернулися через покращення безпекової ситуації. Частина називає причинами економічні труднощі за кордоном, культурну ізоляцію та соціальні конфлікти.
Зоряна Вареня приїхала до Польщі одразу після вторгнення. Польські друзі допомогли їй знайти роботу та житло. Зараз вона спостерігає зростання антиукраїнської риторики. “Я побачила відео антимігрантського мітингу біля Ротонди у Варшаві. Чоловіки та жінки вигукували антиукраїнські образи. Було жахливо усвідомлювати, що така ненависть може бути так близько”, — розповідає вона.
Війна продовжується. Мир залишається примарним. Мільйони українців застрягли між двома світами: небезпечною батьківщиною та чужою Європою, де співчуття поступово вичерпується. Березень 2027 року наближається. Рішення доведеться ухвалювати кожному особисто. Повернутися до зруйнованої країни чи залишитися там, де тебе все менше хочуть бачити? Обидва варіанти — непрості.
За матеріалами:
With No Hope of Peace, Ukraine Refugees in Europe Yearn for Home balkaninsight.com- Temporary protection for persons fleeing Ukraine ec.europa.eu
- Ukraine Refugee Situation unhcr.org
